Даний експеримент був проведений на базі клініки. В ході цього експерименту були сформовані 2 групи дітей з ДЦП.
Мета даного дослідження – підтвердити ефективність методу В. Козявкіна в лікуванні дітей, хворих ДЦП.
Гіпотеза дослідження – метод В. Козявкіна набагато ефективніше, ніж вживані в клініці методики.
На початку для експерименту було відібрано 30 дітей і поділені на 2 групи методом випадкового відбору по 15 чоловік в кожній.
Одна група займалася по старій методиці, а друга – по методиці В. Козявкіна.
Через місяць було вироблено порівняння результатів лікування і виявлені наступні результати.
По динаміці функції кисті в експериментальній групі покращала моторика кисті в середньому на 60%, а в контрольній групі – на 8%.
Отже, метод В. Козявкіна показав кращий результат.
Проведемо дослідження на достовірність отриманого результату. Для цього використаємо t‑критерій Стюдента і виробимо розрахунки.
Таблиця 1. – Результати експериментальної групи дітей з ДЦП
Експериментальна група | |
| 1 | 50% |
| 2 | 55% |
| 3 | 65% |
| 4 | 75% |
| 5 | 70% |
| 6 | 60% |
| 7 | 60% |
| 8 | 65% |
| 9 | 70% |
| 10 | 60% |
| 11 | 30% |
| 12 | 60% |
| 13 | 50% |
| 14 | 70% |
| 15 | 65% |
Середнє значення – 60%, тобто моторика покращала на 60%.
Таблиця 2. – Результати контрольної групи дітей з ДЦП
| Контрольная группа | |
| 1 | 10% |
| 2 | 10% |
| 3 | 10% |
| 4 | 5% |
| 5 | 10% |
| 6 | 10% |
| 7 | 10% |
| 8 | 10% |
| 9 | 0% |
| 10 | 5% |
| 11 | 10% |
| 12 | 5% |
| 13 | 10% |
| 14 | 10% |
| 15 | 5% |
Середнє значення – 8%, тобто моторика покращала всього на 8%.
Знайдемо середньоквадратичне відхилення по формулі:
(1)
де R – різниця між максимальним і мінімальним значенням показника;
А – табличне значення, в даному випадку рівне 3,47.
Знайдемо помилку середньою по формулі:
(2)
де δ – середнє квадратичне відхилення;
n – кількість людей в групі.
Знайдемо t‑критерій Стюдента по формулі:
(3)
де x1 и x2 – середні арифметичні;
m1 и m2 – помилки середньої арифметичної.
Після розрахунку значення t залишається встановити – достовірна або недостовірна різниця у величині показника між контрольною і експериментальною групами. Для цього розрахуємо міру свободи по формулі:
f = (nконт + nексп) – 2 (4)
де n – кількість людей в контрольній і експериментальній групах.
Таким чином, знаючи значення міри свободи, і значення t‑критерия Стьюдента, визначимо достовірність відмінностей. Для цього порівняємо значення з табличними.
По таблиці знаходимо значення 2,75 при P =0,01. Отже, 10,23>2,75 і означає інформація достовірна.
Висновок
У даній курсовій роботі було розкрито поняття фізичної реабілітації, а також описаний метод кінезіотерапії і його практичне вживання.
Викладений метод В. Козявкіна по лікуванню дітей хворих ДЦП і проведений експеримент по даній методиці.
Виконані розрахунки по t‑критерію Стюдента на достовірність проведених досліджень.
Список літератури
1. Бонев Д., Слывчева Я., Баннев С.Т. Руководство по кинезотерапии. – 1978. – С. 198–302.
2. Лечебная и физическая культура. Справочник для врачей // Под ред. В.А. Епифанова, Изд. 2‑е, переработанное и дополненное. – М.: Медицина, 2001. – 587 с.
3. Лунь Г.П. Комплекс дихальної гімнастики та вокалотерапії в СІНР. // Соціальна педіатрія. Збірник наукових праць. – Київ: Інтермед, 2003. – С. 216–217.
4. Козявкіна Н.В., Козявкіна О.В. Музикотерапія в СІНР. // Соціальна педіатрія. Збірник наукових праць. – Київ: Інтермед, 2003. – С. 192–193.
5. Качмар О.О., Лунь Г.П. Гордієвич С.М. Танцерухова терапія в медичній реабілітації. // Соціальна педіатрія. Збірник наукових праць. – Київ: Інтермед, 2003. – С. 188–189.
6. Волошин Б.Д. Система комплексного обстеження функцій руки та кисті у дітей, хворих на церебральний параліч // Матеріали III‑го Українсько-Баварського симпозіуму «Медико-соціальна реабілітація дітей із органічною патологією центральної нервової системи». – Трускавець, 1997.
7. Козявкіна Н.В., Козявкіна О.В., Огородник Р.Б., Грабарчук Н.Є. Малюнки пацієнтів, хворих на дитячий церебральний параліч: клініко-діагностичне значення і динаміка змін у процесі відновного лікування. // В кн.: Система інтенсивної нейрофізіологічної реабілітації. – Львів-Трускавець, 2001. – С. 94–99.
8. Волошин Б.Д., Качмар О.О., Лисович В.І. Програма біодинамічної корекції рухів в СІНР. // Соціальна педіатрія. Збірник наукових праць. – Київ: Інтермед, 2003 – С. 147.
9. Лікувальна фізкультура та спортивна медицина. За ред. проф. Клапчука В.В. проф. Дзяка Г.В. – Київ: Здоров’я, 1995.
10. Бонев Л., Слынчев П., Банков С. Руководство по кинезиотерапии. – София: Медицина и физкультура, 1978.
11. 6. Козявкин В.И., Шевага В.Н., Потабенко Т.Ф. Состояние тонуса периферических сосудов при мануальных воздействиях на позвоночник у больных с детским церебральным параличом (ДЦП). // Мануальная терапия при висцеральной патологии. Тез. докл. – Кисловодск, 1992. – С. 76–77.
12. Справочник по детской лечебной физкультуре. Под ред. к.м.н. Фонарева М.И. – Ленинград: Медицина, 1983. – 360 с.
13. Козявкин В.И. Концепция метода нейрофизиологической терапии детского церебрального паралича. // Материалы международного конгресса «Новые технологии в реабилитации детского церебрального паралича». Донецк, 1994 г. – С. 202.
14. Козявкін В.І. Структурно-функціональні порушення церебральних та спінальних утворень при дитячому церебральному паралічі та система реабілітації цих хворих. // Автореф. дис. доктора мед. наук. – Харків, 1996. – 26 с.
15. Шевага В., Козявкин В., Лисович В., Лунь Г. Особенности мануальной терапии, физиотерапии и акупунктурной рефлексотерапии при детском церебральном параличе. // Первый международный конгресс вертеброневрологов. Тез. докл. Казань, 1991. – С. 169–171.
16. Козявкин В.И. Мануальная терапия в реабилитации больных детским церебральным параличом. // Автореф. дис. канд. мед. наук. – Харьков, 1992. – 22 с.
17. Падко В.О. Класифікація ДЦП в системі інтенсивної нейрофізіологічної реабілітації. // Експериментальна та клінічна фізіологія і біохімія, 1998. – №2. – С. 39–43.
18. Н.Г Гойда. Проблема інвалідизації дитячого населення та шляхи їх вирішення // Охорона здоров’я України, 2003. – №1 (8). – C. 36–40.
19. Р.О. Мойсеєнко, В.Ю. Мартинюк. Медико-організаційні технології в удосконаленні допомоги дітям з обмеженими можливостями здоров’я // Соціальна педіатрія. Збірник наукових праць. – Київ: Інтермед, 2003, C. 4–11.
20. Козявкин В.И., Бабадаглы М.А., Ткаченко С.К., Качмар О.А. Детские церебральные параличи. Основы клинической реабилитационной диагностики. – Львів: Медицина світу, 1999. – 312 c.
21. Бадалян Л.О., Журба О.В., Тимонина О.В. Детские церебральные параличи. – Киев: Здоров‘я, 1988. – 228 с.
22. Євтушенко С.К. Новый взгляд на этиологию, патогенез и реабилитацию церебрального паралича у детей (факты и гипотезы). // Соціальна педіатрія. Збірник наукових праць. – Київ: Інтермед, 2003. – С. 36–41.
23. Козявкин В.И. Новые подходы в лечении детского церебрального паралича // Український вісник психоневрології, 1993. – Вип.2. – С. 6–9.
24. Козявкин В.И. Мануальная терапия в реабилитации больных детским церебральным параличом. // Автореф. дис. канд. мед. наук. – Харьков, 1992. – 22 с.
25. Губертус фон Фосс. Церебральний параліч, як виклик діагностиці, терапії та реабілітації. Нейроінтенсивна реабілітація за методом Козявкіна. // Соціальна педіатрія. Збірник наукових праць. – Київ: Інтермед, 2003, C. 15–18.
26. Волошин П.В. Національні науково-практичні розробки з проблеми органічних уражень нервової системи у дітей // Український вісник психоневрології, 2000. – Т.8. – Вип. 2 (24) – С. 7–9.
Дата: 2019-05-29, просмотров: 150.
