Оскільки виробничі запаси займають найбільшу частку в структурі оборотних активів, стабілізація діяльності підприємства значною мірою залежить від їх стану, ефективного використання та оптимізації їх обороту. Тому підприємства мають нормувати оборотні кошти. Норматив власних оборотних коштів – це мінімальний (оптимальний) рівень оборотних коштів, необхідний підприємству для стабільної роботи. Підприємство визначає (розраховує) нормативи власних оборотних коштів.

На підприємстві, яке аналізується, використовується прямий метод розрахунку нормативів власних оборотних коштів за кожним елементом оборотних коштів.

При прямому методі розрахунку нормативів застосовують два показники:

– одноденні витрати (потреба споживання підприємством), що визначається згідно з кошторисом витрат за квартал, рік;

– норматив запасу в днях.

Аналіз стану виробничих запасів підприємства необхідно розпочинати з вивчення динаміки та перевірки відповідності фактичних залишків їх плановій потребі.

Здійснимо розрахунок нормативу оборотних коштів виробничого призначення підприємства станом на 2008 рік та проведемо аналіз відхилень фактичних даних від нормативних.

1. Собівартість виробленої продукції в 2007 р. за кошторисом витрат становить – 15 613,4 тис. грн.

2. Матеріальні витрати на виробництво за кошторисом витрат – 9160 тис. грн.; одноденні витрати: 25,44 тис. грн. (9160: 360).

3. У матеріальних витратах 60% займають комплектуючі вироби, одноденні витрати становитимуть: 15,26 тис. грн. (25,44 * 060)

4. Вартість матеріалів 10,18 тис. грн. (25,44 – 15,26).

Запаси по матеріалах становлять 54 дні, а норматив 549,72 тис. грн. (10,18 *54).

6. Запаси в днях по комплектуючих – 57 днів, норматив 869,82 тис. грн. (15,26 * 57).

7. Допоміжні матеріали становлять 30% від основних матеріалів:

25,44 * 0,30 = 7,63 тис. грн.

7,63: 360 = 0,02 тис. грн.

Запаси в днях – 54 дні, норматив 1,08 тис. грн. (0,02 • 54).

8. Норматив на паливо – 2800 тис. грн. за кошторисом витрат:

2800: 360 = 7,8 * 45 = 351 тис. грн.

9. Норматив малоцінних та швидкозношуваних предметів розраховують на одного працюючого на підприємстві.

Первісна вартість малоцінних та швидкозношуваних предметів за ф. №1 становить 1,02 тис. грн. (2064: 2 021); 45,90 тис. грн. (1,02*45).

10. Собівартість виробленої продукції в 2006 р. за кошторисом витрат становить – 15 613,4 тис. грн.

Одноденні витрати – 43,37 тис. грн. (15 613,4: 360).

Тривалість виробничого циклу по основному виду продукції форматору-вулканізатору – 210 днів:

43,37 * 210 = 9107,7 тис. грн.

11. Норматив по готовій продукції при плановому обсязі виробництва продукції за 2008 рік 18 000 тис. грн. становить:

18 000:360*28 = 1400 тис. грн.

12. Інші витрати за кошторисом:

3213: 360*45 = 401,63 тис. грн. Узагальнимо розрахунки в табл. 4.7.

Таблиця 3.4. Розрахунок нормативу виробничих запасів по підприємству на 2008 рік

Наявність виробничих запасів на 1 січня 2008 р. за балансом підприємства становить 15 255 тис. грн. при потребі в 12 726,85 тис. грн. Отже, у підприємства виникає надлишок запасів на суму в 2528,15 тис. грн. Перевищення наявності виробничих запасів над їх потребою призводить до погіршення фінансового стану підприємства, оскільки відбувається іммобілізація коштів на придбання запасів, які не використовуються у виробництві.

Упродовж 2008 р. залишок виробничих запасів збільшився в 1,18 рази. Такий приріст може бути виправданим, оскільки оборот підприємства зріс в 1,23 рази – з 29 624 тис. грн. у 2007 р. до 36 453 тис. грн. у 2008 р.

Досить показовим при аналізі дебіторської заборгованості є порівняння наявного рівня заборгованості покупців з оптимальним її розміром.

Оптимальний розмір дебіторської заборгованості визначають за формулою

Одз = (ОР • Кс/ц • (Сп.о + СПП): 360,

де ОР – плановий обсяг реалізації продукції з наданням комерційного кредиту; Кс/ц – коефіцієнт співвідношення собівартості та ціни продукції; Сп.о – середній період обороту дебіторської заборгованості в минулому періоді; СПП – середній період прострочення платежів.

Наведені дані свідчать про те, що на початок 2007–2008 рр. залишки дебіторської заборгованості перевищували її оптимальний розмір на відповідний період. Виходячи з цього, існувала потреба розробки більш виваженої політики розрахунків з покупцями, оскільки завелике відволікання коштів у дебіторську заборгованість призводить до зниження платоспроможності та необхідності пошуку зовнішніх джерел фінансування господарської діяльності.

На початок 2007 р. ситуація дещо змінилася: збільшення планового обсягу реалізації продукції з наданням комерційного кредиту привело до зростання оптимального розміру дебіторської заборгованості в майбутньому періоді. Залишки дебіторської заборгованості на початок 2007 р. були меншими від її оптимального розміру на 497 тис. грн., що дало змогу дещо послабити кредитну політику підприємства. Проте робити це потрібно досить виважено та обережно, враховуючи важливість покупців для підприємства і їх надійність.

Основною метою аналізу грошових коштів підприємства є оцінка сум і рівня середнього залишку грошових активів з позицій забезпечення платоспроможності підприємства, а також визначення ефективності їх використання.

На першому етапі аналізу оцінюють ступінь участі грошових активів у оборотному капіталі. Оцінка здійснюється на основі визначення коефіцієнта участі грошових активів у оборотному капіталі (табл. 3.5)

Таблиця 3.5. Вихідна інформація для аналізу грошових коштів тис. грн.