Вступ
Актуальність роботи величезна, адже на сучасному етапі розвитку місцевого самоврядування в Україні особливої ваги набрало питання його фінансового забезпечення. Як одна з найважливіших основ місцевого самоврядування, фінансова база діяльності місцевих органів влади не виконує свою функцію достатньою мірою, стримуючи тим самим розвиток усього місцевого господарства і самоврядування в цілому, про що, зокрема, зазначалося у Рекомендаціях парламентських слухань «Децентралізація влади в Україні. Розширення прав місцевого самоврядування» [13]. Тому одним із основних питань реформування системи місцевого самоврядування є реформа місцевих фінансів. Це неодноразово підкреслювалося в науковій літературі [4; 5; 6] та багаточисельних публікаціях, але доводиться констатувати, що попри всі зусилля уряду, змінити стан на краще поки що не вдається. Поряд із намаганнями суто кількісного збільшення місцевих бюджетів, які, в основному, є одним із виразів об’єктивного економічного стану в країні, неабияке значення має пошук нових методів фінансового забезпечення місцевого самоврядування, а поряд із цим – і більш глибоке розуміння системи відносин, пов’язаних із функціонуванням місцевих фінансів.
Тематиці вдосконалення фінансової бази місцевого самоврядування присвячено чимало робіт, серед яких можна назвати ґрунтовні дослідження таких науковців, як О.П. Кириленко [4] та В.І. Кравченка [5], які відрізняються цілісним формуванням категорії «місцеві фінанси» і формуванням його як окремої категорії на відміну від понять «місцевий бюджет», «місцеві податки і збори», які виступають порівняно з нею як часткові, охоплюючи окремі питання єдиної складової фінансової бази місцевого самоврядування. У цих роботах, зокрема, було поставлено питання про міжурядові відносини за участю місцевих рад, про самостійність місцевих фінансів, що дозволило більш чітко сформулювати поняття «фінансова автономія місцевих органів влади» Ю.В. Петренко і О.Д. Рожко [6, с. 19]. Хоча ці питання вивчали науковці, проте вони вимагають продовження правових досліджень, спрямованих на юридичне закріплення місцевих фінансів у цілому як автономних відносин у фінансовій системі держави.
Метою роботи є дослідження основних нормативно-правових актів із питань фінансів стосовно закріплення останніх як автономії, виділення головних моментів у правовому регулюванні даних відносин із формуванням їх у наступному в окрему цілісну категорію правового регулювання фінансових відносин у системі місцевого самоврядування. Місцеве самоврядування у його сучасному розумінні оцінюється як автономія, тобто як відносна самостійність, відокремленість від держави. Європейська хартія місцевого самоврядування [12], Конституція України [1] і Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» [9], закріплюючи основи місцевого самоврядування, його статус, у своїх визначеннях вказують, що воно здійснюється у встановлених законом межах. У таких же межах здійснюється і фінансова автономія місцевого самоврядування, яка в літературі визначається як «база самоврядування територіальних колективів, самостійності усіх рівнів місцевої влади», «самоврядування у сфері фінансів», основна форма реалізації принципів місцевого самоврядування, фінансова автономія місцевих органів влади – «фінансова незалежність цих органів при виконанні покладених на них функцій» [6, с. 19–20]. Головною ознакою фінансової автономії автори роботи «Місцеві фінанси» вважають право місцевих органів влади приймати рішення у сфері власних фінансів [6, с. 20]. Однак навряд чи можна погодитись із цими авторами у тому, що «таку систему кожен місцевий орган влади створює сам: обирає її модель, внутрішню структуру, визначає співвідношення між окремими елементами» [6, с. 19].
Об’єктом є дослідження фінансової автономії Дніпропетровської області.
Самостійність місцевих фінансів і, зокрема, місцевих бюджетів вимагає правильного розуміння, оскільки повної відокремленості у сфері фінансів немає – фінанси місцевого самоврядування є складовою частиною фінансової системи України і багатьма каналами міцно пов’язані із державними фінансами.
Дніпропетровська область – один із найбільш індустріально розвинених регіонів України. Область займає площу 31,9 тис. км2 (5,3% території України), кількість населення на 1.04.2005 р. становила 3467 тис. осіб (7,4% людності України). У містах проживає більше 81% населення області. Середня щільність населення – 110 осіб / км2, тоді як в Україні в середньому – 79 осіб / км2.
Дніпропетровська область складається з 22 адміністративних районів, тут розташовано 20 міст, 13 із яких обласного підпорядкування, 45 селищ міського типу. Найбільші міста регіону – Дніпропетровськ (1071,5 тис. осіб), Кривий Ріг (707,3 тис. осіб), Дніпродзержинськ (260, 1 тис. осіб), Нікополь (134,6 тис. осіб), Павлоград (116,9 тис. осіб), Новомосковськ (71,9 тис. осіб), Жовті Води (53,1 тис. осіб), Марганець (50,3 тис. осіб), Орджонікідзе (45,9 тис. осіб), Синельникове (31,9 тис. осіб), Тернівка (29,2 тис. осіб), Першотравенськ (28,9 тис. осіб), Вільногірськ (23,8 тис. осіб).
Загалом Дніпропетровщина за основними показниками економічного розвитку займає провідні місця в Україні: перше місце за валовою продукцією сільського господарства, видобутком марганцевої (100% від загального обсягу в країні), залізної руди (82,3%), виробництвом стальних труб (73,5%), друге місце після Донецької області за обсягом промислової продукції (15,7%) та експортом товарів. Також в області виробляється 57% феросплавів, 37% прокату, 34% чавуну, 32% сталі, 26% коксу від загальнодержавного обсягу. На область припадає майже 12% вимог банків за кредитами, наданими в економіку України, із яких більшість – довгострокові.
Економічний потенціал
Господарський комплекс області – індустріально-аграрний. У промисловості зайнято більше третини працюючих. На обласний центр – Дніпропетровськ припадає 30% загальнорегіонального обсягу промислової продукції. Промисловий комплекс – поліфункціональний: 66,7% обсягу реалізованої продукції припадає на обробну промисловість (у тому числі на металургію та оброблення металу – 44,4%, машинобудування – 6,3%, харчову – 6,2%, хімічну і нафтохімічну – 5,2% та ін.), добувну – 21,1% (у тому числі видобування неенергетичних матеріалів – 18,2%, енергетичних – 2,9%), виробництво та розподілення електроенергії, газу і води – 12,2%. В усьому обсязі реалізованої продукції значну частку – 85,1% складає сировинна продукція, тоді як частка інших груп товарів, які свідчать про технологічну здатність продукувати готовий до споживання продукт, є незначною – всього 14,9%. Звідси формується структура потреби господарського комплексу регіону у професійному та кваліфікаційному складі зайнятого населення.
Сільське господарство має сприятливі агрокліматичні умови для свого розвитку. Сільськогосподарські угіддя займають 54,2% території області, значна частина розорана. На одного мешканця у середньому припадає 0,71 га орних земель, тоді як в Україні – 0,63 га. Основними напрямами є вирощування зернових, соняшника, цукрового буряка, м‘ясо-молочне тваринництво та свинарство. Сільське господарство високопродуктивне: на одного працюючого виробляється у 1,5 рази більше продукції, ніж у середньому по Україні.
Займаючи 5,3% території з часткою населення 7,4%, Дніпропетровська область є одним з провідних регіонів України, економічний розвиток якого значною мірою визначає загальну ситуацію в державі.
Передусім це потужна промисловість, високорозвинена транспортна й фінансова інфраструктури, вдале географічне положення, багаті природні ресурси та родючі землі. Регіон підтримує економічні відносини з основними світовими ринками, наближений до багатьох ринків країн Європи та СНД.
На Дніпропетровщині виробляється 100% марганцевої та 81,9% залізної руди, 75,4% труб, 57% феросплавів, 36,4% металопрокату, 34,2% чавуну, 32,1% сталі, 30% прокату, 25,8% коксу, 19,6% шин, 16,4% цементу, 9,5% вугілля, 14,6% мінеральних добрив, 20,2% телевізорів, 33,6% м’яса.
Питома вага господарського комплексу області в загальнодержавних показниках за роки незалежності України відчутно зросла. Питома вага промислового виробництва збільшилась – з 14,5 до 17 відсотків, сільськогосподарського – з 5,4 до 6,4, іноземних інвестицій – з 5,4 до 10,5, експорту – з 14,1 до 19,2,
Роздрібного товарообігу – з 7 до 8,9. Частка області в загальному обсязі інвестицій, фонду оплати праці стабільно знаходиться на рівні 9–10 відсотків.
Про суттєве зростання ефективності роботи свідчить збільшення питомої ваги отриманого фінансового результату з 2,5 до 16,3, обсягів податкових надходжень – з 7 до 9 відсотків.
Понад 700 промислових підприємств, на яких зайнято близько 450 тисяч працівників, забезпечують друге місце Дніпропетровщини за обсягами промислового виробництва.
З 1996 року зримим було уповільнення темпів спаду виробництва майже в усіх найважливіших галузях промисловості області. Сталий розвиток почався в 1999 році, коли зростання обсягів виробництва сягнуло 102,5 відсотка. З того часу вони збільшилася в 1,7 раза. За останні 5 років обсяг реалізованої продукції зріс більш ніж у 2,5 раза і склав 63,7 мільярда гривень.
У результаті реформування економічних відносин докорінно змінилася структура виробництва. Якщо на початку 90‑х років минулого сторіччя на державні підприємства припадало понад 90 відсотків усієї випущеної промислової продукції, то сьогодні основні обсяги виробництва (три чверті) забезпечують підприємства недержавного сектору.
За останні 10 років на створення нових, модернізацію і розширення діючих промислових виробництв спрямовано близько 15 млрд. грн.. інвестицій, що дало можливість освоїти випуск майже 2400 нових видів продукції.
На 150 підприємствах впроваджено системи управління якістю за міжнародними стандартами.
Про конкурентоспроможність промислової продукції області свідчать зростаючі обсяги її поставок на зовнішні ринки, які досягли 5,9 млрд. дол. США.
Дніпропетровська область – один із найбільш індустріально розвинених регіонів України. Область займає площу 31,9 тис. км2 (5,3% території України), кількість населення на 1.04.2005 р. становила 3467 тис. осіб (7,4% людності України). У містах проживає більше 81% населення області. Середня щільність населення – 110 осіб / км2, тоді як в Україні в середньому – 79 осіб / км2.
Дніпропетровська область складається з 22 адміністративних районів, тут розташовано 20 міст, 13 із яких обласного підпорядкування, 45 селищ міського типу. Найбільші міста регіону – Дніпропетровськ (1071,5 тис. осіб), Кривий Ріг (707,3 тис. осіб), Дніпродзержинськ (260, 1 тис. осіб), Нікополь (134,6 тис. осіб), Павлоград (116,9 тис. осіб), Новомосковськ (71,9 тис. осіб), Жовті Води (53,1 тис. осіб), Марганець (50,3 тис. осіб), Орджонікідзе (45,9 тис. осіб), Синельникове (31,9 тис. осіб), Тернівка (29,2 тис. осіб), Першотравенськ (28,9 тис. осіб), Вільногірськ (23,8 тис. осіб).
Загалом Дніпропетровщина за основними показниками економічного розвитку займає провідні місця в Україні: перше місце за валовою продукцією сільського господарства, видобутком марганцевої (100% від загального обсягу в країні), залізної руди (82,3%), виробництвом стальних труб (73,5%), друге місце після Донецької області за обсягом промислової продукції (15,7%) та експортом товарів. Також в області виробляється 57% феросплавів, 37% прокату, 34% чавуну, 32% сталі, 26% коксу від загальнодержавного обсягу. На область припадає майже 12% вимог банків за кредитами, наданими в економіку України, із яких більшість – довгострокові.
Дніпропетровська область знаходиться на третьому місці в Україні після м. Києва та Донецької області за абсолютною величиною та середнім показником на одного мешканця валової доданої вартості. А темпи зростання в економіці регіону є вищі, ніж у середньому в країні.
Транспорт та зв’язок
Обсяги перевезень вантажів підприємствами транспортного комплексу області за 2006 рік зросли на 1,7% і склали 106,4 млн.. тонн, вантажообіг зріс на 7,0% і становить 39,1 млрд.. ткм.
У січні-лютому 2007 року перевезено 16,3 млн.. тонн вантажів, що більше рівня січня-лютого 2006 року на 14,2%, обсяг транспортної роботи склав 6,4 млрд.. тонно-кілометрів, і зріс на 13,1%.
Перевезено 370,4 млн.. пасажирів, що складає 97,9% до відповідного періоду 2005 року, пасажирообіг склав 8,6 млрд.. пас км.
У січні-лютому 2007 року підприємствами пасажирського транспорту області перевезено 115,8 млн.. осіб і збільшилось на 4,1%, пасажирообіг зріс на 2,7%.
Рис. 2.3. Транспортний комплекс області
У 2006 році підприємствами-операторами зв’язку області надано споживачам послуг на суму 1611,3 млн.. грн.. (по нарахуванню), що склало 122,1% до 2005 року.
У січні-лютому 2007 року підприємствами-операторами зв’язку області надано споживачам послуг на суму 269,6 млн.. грн.. (по нарахуванню), що склало 112,2% до січня-лютого 2006 року.
Упродовж 2006 року населення одержало послуг зв’язку на суму
887,5 млн.. грн.., що складає 55,1% обласного обсягу. З них на оплату послуг мобільного зв’язку (стільникового, пейджингового, транкінгового) припадало 45,3%, телефонного міського – 21,7%, телефонного міжміського – 18,1%, передачі і прийому телевізійних та радіопрограм, радіозв’язку – 8%, поштового – 3,2%, комп’ютерного – 2,1%, інших послуг зв’язку, наданих населенню – 1,6%.
На протязі 2006 року введено в дію 51,5 тис. телефонних номерів на міських та 0,8 тис. телефонних номерів на сільських АТС і становить відповідно 793,6 тис. та 70,4 тис. одиниць, введено в експлуатацію 331,8 км волоконно-оптичної, 280 км кабельної та 90 км радіорелейної ліній зв’язку.
Спостерігається незмінна тенденція щодо збільшення кількості абонентів мобільного зв’язку. У 2006 році у порівнянні з 2005 роком, кількість абонентів зросла у 1,5 рази і складає понад 2,6 млн.. абонентів, з них 52,7% становлять фізичні особи. Забезпеченість населення квартирними телефонами у розрахунку на 100 сімей складає 64 одиниці.
Громадянам пільгових категорій встановлено майже 9316 номерів, з них:
ветеранам Великої Вітчизняної війни – 4354;
інвалідам першої та другої категорій – 1519;
постраждалим від аварії на Чорнобильській АЕС – 251;
іншим категоріям – 3192.
Агропромисловий комплекс
Обсяги виробництва сільськогосподарської продукції в усіх категоріях господарств за 2006 рік склали 101,3% проти 2005 року.
· Намолочено 2,6 млн.. тонн зерна.
· Регіональний запас продовольчого зерна склав 170,7 тис. тонн при завданні 125 тис. тонн.
· Намолочено соняшника 761,5 тис. тонн (на 24,2% більше минулорічного), накопано цукрового буряку 585,2 тис. тонн (на 63,2% більше минулорічного).
За 2006 рік збільшилось виробництво м’яса – на 14,3%, яєць – на 10,6%. Фактично за 2006 рік всіма категоріями господарств області вироблено: м’яса – 183,9 тис. тонн, молока – 474,4 тис. тонн, яєць – 974,7 млн.. штук.
У січні-лютому 2007 року обсяги виробництва склали 112,0% до відповідного періоду минулого року. Регіональний запас продовольчого зерна на сьогодні складає 216,0 тис. тонн. Збільшилось виробництво м’яса – на 17%, яєць – на 8,6%.
Внаслідок проведеної роботи щодо стабілізації та нарощування чисельності поголів’я тварин за 2006 рік проти минулого року вдалося збільшити в усіх категоріях господарств області поголів’я свиней на 56,4 тисяч голів, або на 13,5%, поголів’я овець та кіз – на 1,8 тис. голів, або на 14,1%.
За січень-лютий 2007 року збільшилось поголів’я свиней на 20,2%, птиці – на 4,5%.
На підтримку розвитку сільськогосподарського виробництва у 2006 році спрямовано 199,2 млн.. грн.. державних коштів, проти 140,3 млн.. грн.. за 2005 рік. В тому числі для підтримки галузі рослинництва у найважливіший для села період – під час посівної, сільгосптоваровиробниками області отримано 33,6 млн.. грн.. дотацій на 1 гектар посівів озимих зернових культур.
· За 2006 рік у комерційних банках отримано кредитів на суму – 957,0 млн.. грн.., у тому числі пільгових –471,1 млн.. грн..
В рамках реалізації регіональної програми розвитку соціальної сфери села за 2006 рік введено:
12,51 км водопроводів, що забезпечило питною водою понад
8 тис. мешканців в 25 населених пунктах області;
399,1 км газопроводів в 125 населених пунктах області з населенням понад 59 тис. мешканців;
143,6 тис. кв. м загальної площі житла, що дозволило поліпшити житлові умови понад 2 тисяч мешканців;
Пільгові кредити з обласного бюджету на індивідуальне житлове будівництво сільським забудовникам в обсязі 1890 тис. грн.. отримала 51 сім’я.
Інвестиційний розвиток
У 2006 році обсяг інвестицій в основний капітал за рахунок усіх джерел фінансування склав 10,7 млрд.. грн.., що перевищує рівень відповідного періоду минулого року на 24,2%.
Рис. 2.5. Інвестиції в основний капітал, млн.. грн..
У 2006 році в області введено в експлуатацію потужності з видобування сировини кольорових металів, 52,3 тис. номерів автоматичних телефонних станцій, виробництва: пластмасових труб, металопластикових вікон, поліетилену, м’яких меблів, напівфабрикатів харчових, олії нерафінованої, побудовано: хвостосховище, установку для утилізації шкідливих промислових відходів, депо з технічного обслуговування вагонів, автозаправочні станції, торгові підприємства та інші.
У 2006 році за рахунок усіх джерел фінансування введено 401,8 тис. кв. м загальної площі житла (107,1% до 2005 року), на 8,6% збільшено введення в дію газопровідних (449,3 км) та у 2,8 рази водопровідних мереж (59,3 км).
За січень-лютий 2007 року введено 31,3 тис. кв. м загальної площі житла, що складає 129,2% до рівня 2006 року.
За рахунок державного та обласного бюджетів виконані дорожні роботи в обсязі 577,0 млн.. грн.., що у 3,2 рази більше, ніж за відповідний період 2005 року. Введено 13,2 км, відремонтовано капітальним та поточним ремонтами 7,0 км та 214,7 км автодоріг відповідно.
Обсяг виконаних будівельних робіт за 2006 рік становить 2234,1 млн.. грн.., що на 4,1% перевищує рівень відповідного періоду минулого року.
За січень-лютий 2007 року обсяг підрядних робіт склав 262,8 млн.. грн.., що на 19,6% перевищує рівень відповідного періоду минулого року.
Обсяг прямих іноземних інвестицій залучених в економіку області досяг 2331,9 млн.. дол. США і збільшився за 2006 рік на 33,7%. За 2006 рік в область залучено 587,2 млн.. дол. США іноземних інвестицій.
На одного мешканця області обсяг інвестицій складає 674 дол. США.
Рис. 2.6. Обсяги залучених в економіку області іноземних інвестицій, млн.. дол. США
Соціальний розвиток
За 2006 рік загальний обсяг роздрібного товарообороту склав 18004,7 млн.. грн..) і зріс на 24,2%, обсяг роздрібного товарообороту на 1 особу склав 435,2 грн.. – на 23,5% більше.
За січень-лютий 2007 року загальний обсяг роздрібного товарообороту склав 2979 млн.. грн.., що на 35,5% більше відповідного періоду 2007 року.
Шириться мережа сільських магазинів. За 2006 рік у сільській місцевості відкрито 232 магазини та 16 підприємств ресторанного господарства.
Рис. 2.6. Обсяг товарообороту та послуг
Доход від реалізації послуг у 2006 році склав 6,0 млрд.. грн.., або на 32,5% більше 2005 року, у тому числі від реалізації послуг, оплачених населенням, – 2,0 млрд.. грн.. (на 34,0% більше).
Доход від реалізації послуг у січні-лютому 2007 року склав 1052,3 млн.. грн.., або на 34,6% більше відповідного періоду 2006 року.
Забезпечено збереження та розвиток мережі закладів освіти, охорони здоров’я, соціального захисту.
В системі охорони здоров’я в 2006 році поліпшено матеріально-технічну базу лікувально-профілактичних закладів та проведено роботу по реформуванню та оптимізації мережі закладів охорони здоров’я:придбано 15 автомобілів швидкої допомоги, медичне обладнання для сільських закладів охорони здоров’я; відкрито в обласній клінічній психіатричній лікарні хоспісне відділення на 25 ліжок;
відкрито центр амбулаторної хірургічної допомоги для забезпечення хірургічною допомогою в першу чергу сільського населення;
відкрито 38 закладів загальної практики-сімейної медицини, всього в області 104 заклади загальної практики-сімейної медицини;
на базі обласного діагностичного центру створено реєстр дітей з вродженими вадами серця та магістральних судин;
відкрито багатокомпонентний навчально-методичний центр з організації контролю якості лабораторних досліджень на туберкульоз;
відкрито центри профілактики та боротьби з ВІЛ-інфекцією/СНІДом у містах Тернівці та Нікополі;
створено кабінети довіри на базі центральних районних лікарень в 2 містах та 6 районах;
вирішено питання 100-відсоткового тестування на вірус імунодефіциту вагітних жінок та донорів;
оздоровлено 6,4 тис. інвалідів та ветеранів війни;
розпочав роботу після реорганізації госпіталь для інвалідів та ветеранів Великої Вітчизняної війни в смт. Роздори Синельниківського району на 50 ліжок;
за кошти обласного бюджету придбано діагностичне обладнання та мамографи для 22 районів області.
В рамках реалізації регіональних програм розвитку освіти, у 2006 році із залученням коштів обласного бюджету:
встановлено 17 класів-комплектів сучасної комп’ютерної техніки в закладах освіти малих міст Марганець, Синельникове, Жовті Води, Орджонікідзе (рівень забезпечення комп'ютерною технікою загальноосвітніх шкіл області становить 97,0%, у сільській місцевості – 100%, що вище середніх показників по Україні – 73%);
на виконання програми «Шкільний автобус» для перевезення дітей до місця навчання придбано – 26 автобусів за кошти обласного бюджету та 9 кошти місцевих бюджетів (забезпеченість безкоштовним підвезенням в 2006 році досягла 93,8% проти 84,3% в 2005 році);
придбано 141,0 тис. примірників підручників;
відкрито 3 дитячі садки на 104 додаткових груп в існуючих дошкільних навчальних закладах (охоплення дітей дошкільною освітою складає – 70%).
Рис. 2.7. Освітні послуги, %
Створено умови для підтримки обдарованої молоді: в 2006 році започаткована обласна іменна стипендія переможцям другого (обласного) етапу Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів Малої академії наук України. 231 учень отримує стипендію з 1 вересня;
започаткована обласна стипендію кращим учням професійно-технічних училищ та студентам вищих навчальних закладів. Стипендію отримують (346 осіб, середній розмір стипендії – 243 грн..);
з жовтня 2006 року започатковано обласну іменну стипендію ім. О.М. Макарова студенти, аспіранти та молоді вчені, які вкладають свій внесок у галузь ракетобудування (розмір стипендії – 500 грн..);
створено консультативно-дорадчий орган – Дніпропетровську молодіжну обласну адміністрацію (ДМОА), до складу якої входять найкращі студенти більшості вищих навчальних закладів Дніпропетровської області;
проведено І обласний з’їзд студентів вищих навчальних закладів, у якому взяли участь 450 студентів вищих навчальних закладів Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Київської, Кіровоградської і Львівської областей;
відкрито Дніпропетровський обласний центр історії і розвитку української мови;
протягом 2006 року організовано видання газети «Молодь Дніпропетровщини», бюлетеню «Молодь Придніпров’я», а також інформаційного вісника «Молодіжна політика у Дніпропетровській області».
У 2006 році створено необхідні умови для залучення до занять фізичною культурою і спортом всіх верств населення:
всіма формами фізкультурно-оздоровчої та спортивної роботи охоплено 661,9 тис. осіб;
відкрито 3 спортивні зали, 4 приміщення для фізкультурно-оздоровчих занять та 8 дитячо-юнацьких спортивних шкіл;
збудовано 7 спортивних ігрових майданчиків, облаштованих синтетичним покриттям, та 3 – з тренажерним обладнанням. За підтримки фонду братів Кличко створено спортивний майданчик з тренажерним обладнанням у Самарському районі м. Дніпропетровська;
відновлено роботу 19 спортивних клубів на підприємствах, установах та організаціях;
проведено 256 обласних спортивно-масових заходів серед учнівської та студентської молоді, в яких взяло участь понад 23 тис. осіб.
З 1 січня 2006 року забезпечено виплату державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, грошового забезпечення батькам-вихователям і прийомним батькам за надання соціальних послуг у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім’ях за принципом «гроші ходять за дитиною».
В області діє 15 дитячих будинків сімейного типу в яких виховується 81 дітей-вихованців та 19 прийомних сімей з 38 прийомною дитиною.
У 2006 році створено 3 будинки сімейного типу в яких виховується 10 дітей (у Покровському районі – 3 дитини, містах Марганці – 3 дитини та Жовтих Водах – 4 дитини). 2006 році 14097 матерям призначено допомогу при народженні дитини у підвищеному розмірі 8,5 тис. грн..
4063 сім’ям, в яких перебувають діти під опікою чи піклуванням, розмір допомоги становить 415 грн..
Обласним центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді проведено навчання 46 кандидатів у батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу та прийомні батьки.
В 9 притулках для неповнолітніх соціальний захист отримали 1739 неповнолітніх, з початку року до притулків влаштовано 1086 підлітків.
Висновок до 2 розділу
Завдяки системній роботі органів виконавчої влади щодо забезпечення виконання визначених керівництвом держави завдань на 2006 рік – це утримання темпів економічного зростання в усіх галузях і сферах діяльності, концентрації зусиль і ресурсів на розв’язання найгостріших регіональних проблем – вдалося закріпити позиції Дніпропетровщини як одного з провідних регіонів України.
Аналіз офіційних результатів соціально-економічного розвитку у 2006 році свідчить, що в області утримуються стабільні темпи економічного зростання в усіх галузях і сферах діяльності та підвищується добробут населення.
Збільшуються темпи росту виробництва галузей, зорієнтованих, в основному, на випуск продукції кінцевого споживання, зростає виробництво майже усіх найважливіших видів продукції, обсягів перевезень вантажів у транспортному комплексі, зовнішньоторговельного обороту, роздрібного товарообороту, платних послуг.
Зросла ефективність роботи господарського комплексу області, фінансовим результатом від звичайної діяльності суб’єктів господарювання області став прибуток у сумі 10 млрд.. грн..
Завдяки підвищенню економічної активності підприємств та розширенню можливостей їх самофінансування, зростають обсяги інвестицій в основний капітал.
Це дає можливість продовжити будівництво і ввести в експлуатацію низку важливих об’єктів як виробничого, так і невиробничого призначення.
Реалізація заходів активної соціальної політики дозволила досягти зростання заробітної плати, не допустити заборгованості із виплати заробітної плати в бюджетній сфері, суттєво скоротити її в господарському комплексі у цілому, забезпечити своєчасну і в повному обсязі виплату пенсій. Протягом останніх років збережена стабільність на ринку праці, зростає кількість малих підприємств, чисельність працюючих на них, а також підприємців – фізичних осіб.
Висновок
Основною метою регіонального розвитку у 2009 році є налагодження нових взаємовідносин з метою концентрації зусиль та ресурсів для розв’язання проблем регіонального розвитку, у тому числі:
створення умов для підвищення конкурентоспроможності міст і районів та інвестиційно-інноваційної активності шляхом розбудови та модернізації інфраструктури. визначення проблем у кожному місті та районі, які мають негативний вплив на рівень конкурентоспроможності і потенціал зростання, розроблення заходів щодо їх розв’язання; забезпечення пріоритетного спрямування інвестиційних ресурсів на розбудову та модернізацію інфраструктури міст та районів, у тому числі на розвиток матеріально-технічної бази житлово-комунального господарства, впровадження ресурсо- і енергозберігаючих технологій, розвиток дорожньо-транспортного комплексу, інфраструктури охорони навколишнього природного середовища.
Забезпечення економічного зростання, створення умов для підвищення рівня зайнятості та збільшення доходів населення, у тому числі:
створення умов для сталої роботи бюджетоутворюючих підприємств, стабілізація та нарощування обсягів промислового виробництва;
збереження тенденції до збільшення обсягів залучення фінансових ресурсів (державна підтримка, пільгові кредити, додаткове виділення Аграрному фонду для закупівель продовольчого зерна) в аграрний сектор, активізація технічного і технологічного оновлення агропромислового комплексу;
розвиток малого і середнього бізнесу, залучення до підприємницької діяльності незахищених верств населення, підвищення освітнього рівня нових підприємців; розширення сфери застосування робочої сили шляхом збереження діючих та створення нових робочих місць, скорочення чисельності безробітних, особливо у містах Жовті Води, Марганець та Покровському, Криничанському, Апостолівському районах;
зростання частки заробітної плати в структурі доходів населення та сприяння підвищенню рівня заробітної плати, насамперед у сільських районах;
забезпечення дотримання державних гарантій з оплати праці всіма суб’єктами господарювання, підвищення темпів погашення заборгованості із виплати заробітної плати; поліпшення соціально-побутових умов у сільських населених пунктах, забезпечення населення сільських районів якісною питною водою, продовження газифікації сіл і селищ;
підвищення ефективності діяльності та зміцнення матеріально-технічної бази закладів охорони здоров’я, підвищення якості і доступності медичного обслуговування, системи освіти; активізація участі територіальних громад області у Всеукраїнському конкурсі проектів та програм розвитку місцевого самоврядування 2009 року.
Список літератури
1 Конституція України.
2 Про систему оподаткування: Закон України від 25 червня 1991 р. №1251 – ХІІ у редакції від 18 лютого 1997 р. №77/97 // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – №16. – Ст. 119.
3 Бюджетний кодекс України. Прийнятий Верховною Радою України 21 червня 2001 р. №2542‑Ш // Голос України. – 2001. – №129
4 Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21 травня 1997 р. №280–97/ВР. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – №24. – Ст. 170.
5 Голиков А.П., Олійник Я.Б., Степаненко А.В. Вступ до економічної і соціальної географії: Підручник. – К.: Либідь, 1999. – С. 199–206.
6 Дослідження соціально-економічних проблем перехідного періоду // Науковий вісник. – 2001. – №3
7 Європейська регіональна політика: кордони, які об’єднують // Урядовий кур’єр. – 2006. – №115.
8 Європейська хартія місцевого самоврядування. – Страсбург, 1985.
9 Жук М.В. Комерційна географія України. Чернівці: Прут, 1998
10 Заблоцький Б.Ф., Кокошко М.Ф., Смовженко Т.С. Економіка України. Львів: ЛБК НБУ, 2005
11 Заставний Ф.Д. Географія України. Львів: Світ, 2004
12 С. І. Територіально-виробничий комплекс і економічне районування. Київ, 2006
13 Кириленко О.П. Місцеві бюджети України (історія, теорія, практика). – К.: НІОС, 2000. – 304 с.
14 Кравченко В.В., Пітцик М.В. Муніципальне право України: Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2003. – 672 с.
15 Кравченко В.І. Місцеві фінанси України: Навч. посібник. – К.: Знання, 1999. – 487 с.
16 Матвієнко А. Розумна регіональна політика та місцеве самоврядування – запорука гідного майбутнього // Голос України. – 2003. – №72.
17 Мельник С.А. Управління регіональною економікою. Навчальний посібник. Київ, 2000
18 Михасюк І., Яків М., Залога З., Сажинець С. Регіональна економіка. Львів: Українські технології, 2005
19 Пащенко Ю., Давиденко А. Розвиток, модернізація виробничої системи України // Економіка України. – 2003. – №9. – С. 45–52.
20 Петленко Ю.В., Рожко О.Д. Місцеві фінанси: Опорний конспект лекцій. – К.: Кондор, 2003. – 282 с.
21 Рекомендації парламентських слухань «Децентралізація влади в Україні. Розширення прав місцевого самоврядування». Схвалено постановою Верховної Ради України від 15 грудня 2005 року №3227‑IV. Гогулан І. К. Розміщення виробництва непродовольчих товарів народного споживання в Україні. Конспект лекцій. Київ, 2006
22 Розміщення продуктивних сил: Навчальний посібник / За ред. В.В. Ковалевського, О.Л. Михайлюк, В.Ф. Семенова. – К.: Либідь, 2004, – С. 369–386.
23 Руденко В.П. Географія природно-ресурсного потенціалу України. Львів: Світ, 2007
24 Симоненко В.Х. Регіони України: проблеми розвитку. Київ, 2007
25 Стеченко Д.М. Розміщення продуктивних сил і регіоналістика. Київ: Вікар, 2001
26 Стеченко Д.М. Управління регіональним розвитком. Київ: Вища школа, 2000
Вступ
Актуальність роботи величезна, адже на сучасному етапі розвитку місцевого самоврядування в Україні особливої ваги набрало питання його фінансового забезпечення. Як одна з найважливіших основ місцевого самоврядування, фінансова база діяльності місцевих органів влади не виконує свою функцію достатньою мірою, стримуючи тим самим розвиток усього місцевого господарства і самоврядування в цілому, про що, зокрема, зазначалося у Рекомендаціях парламентських слухань «Децентралізація влади в Україні. Розширення прав місцевого самоврядування» [13]. Тому одним із основних питань реформування системи місцевого самоврядування є реформа місцевих фінансів. Це неодноразово підкреслювалося в науковій літературі [4; 5; 6] та багаточисельних публікаціях, але доводиться констатувати, що попри всі зусилля уряду, змінити стан на краще поки що не вдається. Поряд із намаганнями суто кількісного збільшення місцевих бюджетів, які, в основному, є одним із виразів об’єктивного економічного стану в країні, неабияке значення має пошук нових методів фінансового забезпечення місцевого самоврядування, а поряд із цим – і більш глибоке розуміння системи відносин, пов’язаних із функціонуванням місцевих фінансів.
Тематиці вдосконалення фінансової бази місцевого самоврядування присвячено чимало робіт, серед яких можна назвати ґрунтовні дослідження таких науковців, як О.П. Кириленко [4] та В.І. Кравченка [5], які відрізняються цілісним формуванням категорії «місцеві фінанси» і формуванням його як окремої категорії на відміну від понять «місцевий бюджет», «місцеві податки і збори», які виступають порівняно з нею як часткові, охоплюючи окремі питання єдиної складової фінансової бази місцевого самоврядування. У цих роботах, зокрема, було поставлено питання про міжурядові відносини за участю місцевих рад, про самостійність місцевих фінансів, що дозволило більш чітко сформулювати поняття «фінансова автономія місцевих органів влади» Ю.В. Петренко і О.Д. Рожко [6, с. 19]. Хоча ці питання вивчали науковці, проте вони вимагають продовження правових досліджень, спрямованих на юридичне закріплення місцевих фінансів у цілому як автономних відносин у фінансовій системі держави.
Метою роботи є дослідження основних нормативно-правових актів із питань фінансів стосовно закріплення останніх як автономії, виділення головних моментів у правовому регулюванні даних відносин із формуванням їх у наступному в окрему цілісну категорію правового регулювання фінансових відносин у системі місцевого самоврядування. Місцеве самоврядування у його сучасному розумінні оцінюється як автономія, тобто як відносна самостійність, відокремленість від держави. Європейська хартія місцевого самоврядування [12], Конституція України [1] і Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» [9], закріплюючи основи місцевого самоврядування, його статус, у своїх визначеннях вказують, що воно здійснюється у встановлених законом межах. У таких же межах здійснюється і фінансова автономія місцевого самоврядування, яка в літературі визначається як «база самоврядування територіальних колективів, самостійності усіх рівнів місцевої влади», «самоврядування у сфері фінансів», основна форма реалізації принципів місцевого самоврядування, фінансова автономія місцевих органів влади – «фінансова незалежність цих органів при виконанні покладених на них функцій» [6, с. 19–20]. Головною ознакою фінансової автономії автори роботи «Місцеві фінанси» вважають право місцевих органів влади приймати рішення у сфері власних фінансів [6, с. 20]. Однак навряд чи можна погодитись із цими авторами у тому, що «таку систему кожен місцевий орган влади створює сам: обирає її модель, внутрішню структуру, визначає співвідношення між окремими елементами» [6, с. 19].
Об’єктом є дослідження фінансової автономії Дніпропетровської області.
Самостійність місцевих фінансів і, зокрема, місцевих бюджетів вимагає правильного розуміння, оскільки повної відокремленості у сфері фінансів немає – фінанси місцевого самоврядування є складовою частиною фінансової системи України і багатьма каналами міцно пов’язані із державними фінансами.
Дніпропетровська область – один із найбільш індустріально розвинених регіонів України. Область займає площу 31,9 тис. км2 (5,3% території України), кількість населення на 1.04.2005 р. становила 3467 тис. осіб (7,4% людності України). У містах проживає більше 81% населення області. Середня щільність населення – 110 осіб / км2, тоді як в Україні в середньому – 79 осіб / км2.
Дніпропетровська область складається з 22 адміністративних районів, тут розташовано 20 міст, 13 із яких обласного підпорядкування, 45 селищ міського типу. Найбільші міста регіону – Дніпропетровськ (1071,5 тис. осіб), Кривий Ріг (707,3 тис. осіб), Дніпродзержинськ (260, 1 тис. осіб), Нікополь (134,6 тис. осіб), Павлоград (116,9 тис. осіб), Новомосковськ (71,9 тис. осіб), Жовті Води (53,1 тис. осіб), Марганець (50,3 тис. осіб), Орджонікідзе (45,9 тис. осіб), Синельникове (31,9 тис. осіб), Тернівка (29,2 тис. осіб), Першотравенськ (28,9 тис. осіб), Вільногірськ (23,8 тис. осіб).
Загалом Дніпропетровщина за основними показниками економічного розвитку займає провідні місця в Україні: перше місце за валовою продукцією сільського господарства, видобутком марганцевої (100% від загального обсягу в країні), залізної руди (82,3%), виробництвом стальних труб (73,5%), друге місце після Донецької області за обсягом промислової продукції (15,7%) та експортом товарів. Також в області виробляється 57% феросплавів, 37% прокату, 34% чавуну, 32% сталі, 26% коксу від загальнодержавного обсягу. На область припадає майже 12% вимог банків за кредитами, наданими в економіку України, із яких більшість – довгострокові.
Фінансова автономія Дніпропетровської області
Дата: 2019-05-29, просмотров: 191.
