РОЗДІЛ 1. Інвестиційна політика держави та іноземні інвестиції

Поможем в ✍️ написании учебной работы

Имя

Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Нажимая кнопку "Продолжить", я принимаю политику конфиденциальности

Магістерська робота

“Польські інвестиції в Україну в світлі східної політики ЄС”

Київ 2010

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Інвестиційна політика держави та іноземні інвестиції

1.1 Іноземні інвестиції у країнах з перехідною економікою

1.2 Інвестиційна політика держави

1.3 Інвестиційна політика України на умов переходу до ринку

Висновки до Розділу 1

РОЗДІЛ 2. Прямі іноземні інвестиції в українській економіці сьогодні

2.1 Інвестиційний клімат України у синхронії і діахронії

2.2 ПІЗ як фактор розвитку економіки України

2.3 Організаційно-економічний механізм залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України

Висновки до Розділу 2

РОЗДІЛ 3. Україна і Східний вектор політики Европейського Союзу

3.1 Східний напрямок діяльності ЄС

3.2 Політика східного партнерства ЄС – нові інструменти і можливості

Висновки до Розділу 3

РОЗДІЛ 4. Інвестиційні потоки в системі українсько-польських економічних відносин

4.1 Аналіз негативних і позитивних тенденцій перебігу взаємної інвестиційної діяльності

4.2 Стимулювання взаємних інвестиційних потоків між Україною та Польщею

4.3 Прямі польсько-українські інвестиції

4.4 Фінансування польських інвестицій з фондів ЄС

Висновки до Розділу 4

ВИСНОВКИ

ЛІТЕРАТУРА

Вступ

Формування в Україні економіки відкритого типу, її інтеграція у світове господарство здійснюється в умовах трансформації соціально-економічної системи та суспільно-політичного ладу, що породжує суперечливі тенденції, позитивні й негативні явища, які впливають на характер двостороннього співробітництва України та її партнерів. Принципова зміна економічного середовища в Україні, геополітичної ситуації в Центральній і Східній Європі (ЦСЄ), правового поля діяльності суб’єктів господарювання на внутрішньому і зовнішньому ринку, обумовили ситуацію, коли елементи старої зовнішньоекономічної моделі (сформованої в умовах панування планово-адміністративної системи і співробітництва в рамках РЕВ), моделей двосторонніх економічних відносин і механізми їх реалізації стали недієвими, а нові – не сформовані та не відпрацьовані в науці та практиці.

Ця проблема особливо загострилася у зв’язку з процесами розширення Європейського Союзу та різним ступенем участі у них України та її західних країн-сусідів. Зазначене детермінує необхідність пошуку шляхів реформування економічних зв’язків України членами ЄС, насамперед з Польщею, яка визначена її стратегічним партнером, що передбачає найтіснішу і найширшу двосторонню співпрацю.

Різні аспекти проблеми функціонування національної економіки у світовій висвітлені у працях вітчизняних і зарубіжних вчених. Так, теорії побудови окремих складових зовнішньоекономічних моделей присвячені роботи І.Бураковського, Дж. Бхаваті, М.Дудченко, Г.Зіберта, А.Кірєєва, Е.Кочетова, П.Кругмана, В.Леонтьєва, П.Ліндерта, В.Новицького, М. Обстфельда, Ф. Рута, Є. Савельєва, В.Сіденка, А.Філіпенка та ін. Теоретичні та практичні аспекти формування глобального економічного середовища і регіоналізації досліджувалися Р.Айзеном, В.Будкіним, В.Горбуліним, Н.Думною, І.Івановим, Б.Кузнєцовим, З.Луцишин, Ф.Махлупом. Теоретичні засади формування інвестиційного клімату, інвестиційної стратегії та політики інвестування викладені у працях О.Гаврилюка, Б.Губського, Дж.Даннінга, А.Кальвета, І.Лукінова, А.Папафілліппу. Питанню транскордонного співробітництва та розвитку єврорегіональної співпраці присвячені роботи П.Бєлєнького, А.Гаассе, М.Долішнього, Є.Кітовського, М.Лендьєл, П.Луцишина, Н.Мікули, А.Міщука, О.Озембло, Н.Паніковського, С.Писаренко. Проблеми розвитку економічних систем України і Польщі, зокрема в контексті інтеграції посткомуністичних країн Центрально-Східної Європи в ЄС, досліджували В.Герульський, П.Ебергардт, О.Оксанич, М.Янків.

Одним з перших спеціальних дисертаційних досліджень економічних відносин між Польщею та Україною 1991 — 1999 рр. ХХ ст. стала захищена в 2003 р. робота Л.Ковач [16]. Важливим внеском у вивчення польсько-українських відносин, сильними сторонами цієї дисертації можна, безумовно, вважати розгляд співробітництва у галузі транспорту, аналіз галузевої структури товарообороту (насамперед, 1996 — 1999 рр.) та співробітництво у банківській сфері. Натомість, як і в роботах інших дисертантів, предметом досліджень яких були польсько-українські відносини, вкрай мало уваги приділено проекту нафтопроводу Одеса-Броди-Гданськ (важливої ланки майбутнього Євро-Азійського нафтотранспортного коридору (ЄАНТК)). Лише частково, на наш погляд, виявлені чинники, які впливали на розвиток єврорегіонів. Однією з найслабкіших сторін дисертації Л.Ковач є замала частка неопублікованих документів у джерельній базі. Крім того, викликає здивування невелика кількість (трохи більше 10 одиниць у списку джерел та літератури) польських джерел у роботі. На наш погляд, такий обсяг польських джерел у вивченні теми відносин з Польщею недостатній для всебічного, глибокого аналізу. Написано цілий ряд дисертацій, у яких висвітлюються певні аспекти досліджуваного питання. Вагомий вклад у дослідження українсько-польських відносин внесли українські науковці. Однією з перших спроб дослідити розвиток українсько-польських відносин була дисертаційна робота Д.Горуна [11]. Автор зробив спробу всебічно підійти до розгляду стану українсько-польських стосунків, зосередивши увагу на дослідженні політичної, економічної та культурної сфер двостороннього співробітництва.

Серед перших спроб монографічного дослідження польсько-українських стосунків варто назвати спільну працю В.Гілла та Н.Гілла “Відносини Польщі з Україною в 1989-1993 рр.” [43]. Автори у своєму дослідженні торкаються основних сфер двосторонніх взаємин: політичної, економічної, культурної, питання національних меншин. Попри те, що дослідники через об’єктивні причини не змогли у повній мірі представити всіх факторів і чинників, які впливали на динаміку розвитку українсько-польських відносин, та надати вичерпних висновків і прогнозів, важливість цієї роботи полягає у систематизації значного фактологічного матеріалу з історії польсько-українських стосунків першої половини 90-х рр. ХХ ст.

Проблематика українсько-польського стратегічного партнерства, розширення НАТО та ЄС на Схід, різноманітних аспектів двосторонніх відносин,а також становлення та розвиток діалогу між Києвом і Варшавою часто ставали предметом обговорення на міжнародних конференціях, семінарах і “круглих столах” [13]. Співробітництву наших держав в економічній сфері присвячені розвідки А.Єременко [21], М.Костшевського [25], Л.Парфенова [29], Р.Станішевського [32] та ін..

Важливе місце у розробці проблематики українсько-польських відносин належить журнальним і газетним статтям, зокрема, “Мировая экономика и международные отношения” [11], “Урядовий кур’єр” [24] та інших періодичних виданнях надають потрібний інформативний матеріал для ґрунтовного дослідження. Серед польських фахових періодичних видань на особливу увагу заслуговують “Polityka” [42], “Przegląd środkowoeuropejski” [43], “Przegląd Rządowy” [44], Rocznik Strategiczny [41], Polska w Europie [39], Przegląd Zachodni [40], Biuletyn Ukraiński [2]. Багато корисної інформації розміщується на сторінках таких періодичних видань, як “Materials and Documents”, “Zycie gospodarcze” [45] та ін. польських та західних періодичних виданнях.

Окремо необхідно зазначити інформаційні джерела Міністерства економіки та Ради міністрів Польщі, Польської агенції інформації і закордонних інвестицій (PALiLZ), Економічного відділу Посольства Польської Республіки в Україні, польські спеціалістичні видання: „Ринок: східні партнери” (щомісячне видання Інституту кон'юнктур і цін закордонної торгівлі, Центр ринкової інформації, Варшава), „Аналітичний бюлетень UKIE” та інші.

Світовий досвід свідчить, що країни з трансформаційними економіками, як правило, не в змозі здолати об’єктивні труднощі перехідного періоду без залучення та ефективного використання іноземних інвестицій. Іноземні інвестиції, взагалі, створюють необхідні передумови для пожвавлення загальної економічної активності та формування національних інвестиційних ринків, дозволяючи досягти потрібного рівня інвестицій (20-25% ВВП) на фоні дефіциту внутрішніх інвестиційних ресурсів. Прямі іноземні інвестиції (ПІІ), зокрема, сприяють впровадженню технологічних нововведень, забезпечуючи зростання науково-технічного потенціалу, та стимулюють економічний розвиток, даючи змогу здійснювати структурну перебудову і модернізацію господарства в умовах сучасного глобалізованого економічного простору. Водночас, хоча іноземний капітал і може на певний час стати відчутним фактором піднесення економіки, необхідно враховувати і його можливі негативні наслідки, в першу чергу, з погляду перспектив національної конкурентоспроможності.

Важливість ПІІ для економік перехідного типу обумовлює актуальність їх дослідження і в Україні, насамперед у контексті здійснення регулятивного впливу держави на інвестиційний процес. Регулювання іноземних інвестицій можна вважати одним із пріоритетних напрямків економічної політики держави – результати досліджень свідчать, що країни, які контролювали рух капіталів, досягли кращих показників економічного розвитку, ніж країни, які не втручалися у переміщення капіталів між кордонами.

Необхідність державного регулювання ПІІ на макроекономічному рівні обумовлюється їх позитивними та негативними наслідками, які потрібно відповідно стимулювати або обмежувати, застосовуючи певні регулятивні інструменти. Вибір інструментів, які дозволятимуть регулювати процес прямого іноземного інвестування, повинен бути всебічно обґрунтованим з наукових позицій та, зокрема, засновуватись на виявленні важливих причинно-наслідкових зв’язків між ПІІ і чинниками, які впливають на їх динаміку, а також на визначенні кількісних характеристик цих взаємозв’язків.

Питанню дослідження ПІІ присвячено чимало публікацій у вітчизняній літературі, наприклад [1-3, 6, 7], однак вони носять здебільшого описовий характер – автори зупиняються переважно на якісних аспектах іноземного інвестування, залишаючи поза увагою дослідження чинників, що впливають на ПІІ на макрорівні. Лише в окремих роботах [2] ці питання були піддані більш глибокому вивченню, проте дослідження обмежились лише ранжуванням чинників за ознакою важливості для ПІІ.

Розглядаючи ПІІ, потрібно звернути увагу на наступне. Традиційне пояснення міжнародного руху капіталу як фактора виробництва базується на існуванні різних відсоткових ставок у країнах, однак воно розкриває причини руху лише портфельного капіталу та не може адекватно пояснити прямі інвестиції. ПІІ є найважливішою характерною ознакою багатонаціональних компаній, адже ці інвестиції є не просто формою міжнародного руху капіталу, а радше розширенням компанії з вітчизняної країни у приймаючу. Виходячи з цього, у дослідженні іноземних інвестицій в Україні слід обов’язково виокремлювати прямі та портфельні інвестиції, чітко розмежовуючи чинники іноземного прямого та портфельного інвестування.

Вважається [3], що найбільший вплив на обсяги іноземного інвестування в Україні справляють політичні й правові чинники, рівень корупції й організованої злочинності, адміністративні бар’єри та інші фактори неекономічного характеру. Зокрема, зазначається, що причинами незадовільного припливу ПІІ в Україну є низький міжнародний рейтинг країни та нестабільність наявної нормативно-правової бази.

Кількісний аналіз інвестиційного процесу ускладнюється тим, що більшість перелічених чинників не піддаються кількісному вираженню, тому подальший розгляд обмежується лише тими чинниками, щодо яких можливе отримання статистичних даних. Виходячи з вищенаведеного, серед чинників, що можуть впливати на обсяги ПІІ, доцільно назвати наступні:

1. Темп інфляції. Вважається [1], що темпи інфляції обернено впливають на пряме іноземне інвестування, оскільки чим вищий рівень цього показника, тим більшою мірою зменшуватиметься майбутній прибуток від інвестицій і відповідно менше стимулів виявиться до нарощування обсягів інвестицій. Тут потрібно звернути увагу на те, що іноземні інвестори повинні враховувати не поточний, а очікуваний у майбутньому темп інфляції, точніше прогнозний темп на момент отримання доходів від здійснених у поточному періоді інвестицій.

2. Обсяги внутрішнього споживання. Оскільки переважна більшість іноземних інвестицій вкладається в галузі, що виробляють товари і послуги для внутрішнього кінцевого споживання, то інвестори мають коригувати обсяги інвестицій з огляду на прогноз продажу продукції, яку планується виробити в Україні. Причому, доцільно використовувати показники обсягів приватного споживання, зважаючи на переважну спрямованість іноземного інвестування в галузі, що виробляють продукцію для приватних споживачів (харчова промисловість, оптова торгівля, торговельно-посередницькі операції тощо) [5].

3. Обсяги імпорту. Оскільки вважається, що для багатонаціональної компанії експорт та інвестування є альтернативними варіантами вкладання коштів в іноземні країни, то обсяги іноземних інвестицій та імпорту мають бути пов’язані оберненою залежністю.

4. Значення ставки LIBOR. Відомо, що між ставкою відсотка та обсягами інвестування існує зворотній зв’язок, оскільки збільшення ставки робить частину інвестиційних проектів неприбутковими. Отже, до розгляду слід ввести ставку LIBOR, яку можна вважати альтернативною вартістю інвестицій для іноземних інвесторів.

5. Ставка відсотка за кредитами комерційних банків. Як зазначено вище, різниця у відсоткових ставках в різних країнах є причиною міжнародного руху капіталів, однак в першу чергу в формі портфельних інвестицій. Отже, включення у дослідження ставки банківського відсотка дозволить перевірити теоретичний висновок про неможливість пояснення припливу ПІІ різницею у відсоткових ставках.

6. Обмінний валютний курс. Враховуючи, що значна частина іноземних інвестицій в Україну здійснюється у формі грошових внесків [5], то за їх конвертації у гривні іноземні інвестори мають враховувати поточний валютний курс.

7. Валові внутрішні інвестиції. Вважається, що обсяги внутрішнього інвестування нерідко слугують для іноземних інвесторів індикатором привабливості певних галузей економіки та країни взагалі – збільшення цих обсягів свідчить про зростання ділової активності та прагнення внутрішніх інвесторів до розширення виробництва. З іншого боку, можливе й витіснення внутрішніми інвестиціями іноземних, оскільки учасники інвестиційної діяльності звертаються до іноземних інвесторів, у тому числі, й через брак національних заощаджень. Наприклад, як зазначається [6], залучення та використання іноземних інвестицій, насамперед ПІІ, тісно пов’язане із ліквідацією гострого інвестиційного голоду.

У даній роботі нашою метою стало дослідження польсько-українських прямих інвестицій на тлі євроінтеграційних процесів останнього періоду. Особливу увагу хотілося приділити також аналізові негативних і позитивних тенденцій перебігу взаємної інвестиційної діяльності з метою прогнозування шляхів стимулювання взаємних інвестиційних потоків між Україною та Польщею.

Серед інших завдань роботи є розгляд інвестиційної політики країн із перехідною економікою, аналіз тенденцій розвитку інвестиційної складової моделі українсько-польських економічних відносин, розглянути критерії і шляхи їхньої оптимізації виходячи з необхідності трансформації моделі українсько-польських економічних відносин у відтворювальну (інвестиційно-виробничу), сформулювати основні цілі використання інвестиційних ресурсів на різних рівнях діяльності суб’єктів ЗЕВ, на основі яких окреслити пріоритетні і небажані сфери залучення польського капіталу в економіку України, проаналізувати інструменти та форми стимулювання інвестиційних потоків, досвід чинних інвесторів.

Методологічними засадами роботи є положення економічної теорії, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів, які прямих іноземних інвестицій та інвестиційної політики держави. У роботі використано такі методи дослідження: системний аналіз; класифікація; історико-логічний; комперативний аналіз (для визначення ступеня сумісності розвитку економік України і Польщі, торговельних та інвестиційних режимів країн-партнерів); статистичні (для досліджень економік України і Польщі, форм зовнішньоекономічного співробітництва з метою визначення характеру (стану) моделі або її складових.

Важливість ПІІ для економік перехідного типу обумовлює актуальність їх дослідження і в Україні та Польщі, чий досвід у євроінтеграційних процесах повинен стати для України повчальним, насамперед у контексті здійснення регулятивного впливу держави на інвестиційний процес. Регулювання іноземних інвестицій можна вважати одним із пріоритетних напрямків економічної політики держави – результати досліджень свідчать, що країни, які контролювали рух капіталів, досягли кращих показників економічного розвитку, ніж країни, які не втручалися у переміщення капіталів між кордонами [1].

Активізація економічного співробітництва України з Польщею, державою, яка завдяки послідовним реформам створила якісно нову економічну систему і є авангардною країною у європейських інтеграційних процесах, можна розглядати як напрямок транзитної інтеграції, що сприятиме прискоренню процесів входження України у європейський економічний простір. З іншого боку, трансформація моделі українсько-польської економічної співпраці у інвестиційно-виробничу відповідає цілям внутрішньої економічної політики, зокрема щодо підвищення потенціалу структурної адаптації в умовах відкриття економіки, більш повного використання виробничих факторів, підвищення внутрішньої і зовнішньої конкурентоспроможності вітчизняних чи спільних виробництв [14].

Стратегічне партнерство передбачає інтеграцію України і Польщі у сфері економіки (інвестування, торгівлі, розбудови інституціонального середовища, стандартів економічної політики, фінансово-кредитних відносин, науково-технічної діяльності, розвитку “людського капіталу” тощо), реалізації проектів геополітичного і геоекономічного значення, забезпечення політичної стабільності у регіоні. Викладене об’єктивізує необхідність формування відтворювальної (інвестиційно-виробничої) моделі економічних відносин України і Польщі, яка створить основу для імплементації ідей партнерства.

Дослідження чинників і тенденцій зрушень у системі ЗЕВ на посткомуністичних теренах ЦСЄ, а також секторний аналіз розвитку економік України і Польщі [45], дозволили науковцям виявити основні детермінанти, що визначають модель українсько-польського економічного співробітництва:

по-перше, несумісність економік країн-партнерів і, зокрема, домінування в Україні в останні роки детенсивного типу відтворення з властивими йому рисами руйнації виробничого потенціалу, низької ефективності його використання, повзучого спаду виробництва, а в Польщі – інтенсивного типу ВЕС з наростаючими темпами виробництва, появою полюсів росту, інтенсивним розвитком підприємництва; переважання в економіці України великих підприємств, які характеризуються низькою мобільністю, непристосованістю до ринкових умов, і, відповідно, – високого ступеня монополізації та концентрації виробництва, недостатнього рівня конкуренції, а в Польщі –підприємств малого і середнього бізнесу, високої конкуренції та, відповідно, формування підприємницької здатності працювати в умовах конкурентного ринку; певна інституціональна несумісність економік, яка полягає у домінуванні в Україні підприємств державної та колективної власності при незначній частці приватної, а в Польщі – приватної, що створює певні бар’єри налагодження партнерських стосунків, як у торгівлі, так і в спільній організації виробництва, а також у нижчому рівні розвитку в Україні порівняно з Польщею інститутів ринкової інфраструктури;

по-друге, неадекватність галузевої структури економік України та Польщі та різна конкурентоспроможність галузей, що, з одного боку, породжує зацікавленість у взаємному обміні товарами, а, з іншого боку, ставить в нерівноцінні умови галузі та підприємства України і Польщі у їх виході на міжнародні ринки та у двосторонній співпраці;

по-третє, спільна орієнтація двох країн на інтеграцію у ЄС при різній спроможності України та Польщі виконати вимоги Європейської спільноти щодо країн-претендентів. На відміну від Польщі, яка проводить послідовну політику корекції торговельної, фіскальної, грошової, в тому числі, валютної систем, Україна довгий час не робила (через об’єктивні та суб’єктивні причини) таких кроків, чим ускладнила умови своєї діяльності на міжнародному ринку, відсунула терміни інтеграції у Європейський Союз і створила певну несумісність умов ЗЕВ з Польщею;

по-четверте, спільність кордону між Україною та Польщею та перебування обох країн в єдиному геополітичному та геоекономічному просторі та спільність визнання за обома країнами транзитних територій, які покликані забезпечити всі форми співробітництва за вектором “Захід-Схід”. Імпульси економічного зростання, які намітилися у Польщі з Заходу у зв’язку з тіснішим співробітництвом з ЄС в макрогеомасштабі, мають тенденцію до подальшого переміщення на Схід, але впираються в політичні та економічні кордони з Україною. Це вимагає поступового їх відкриття і відповідної готовності національної економіки України захистити себе від небажаних наслідків. З другого боку, транзитність території потребує розбудови, особливо на території України, транспортної та супроводжуючої її інфраструктури, щоб не допустити так званого “ефекту лійки”, коли нерозвинутість інфраструктурного забезпечення стане бар’єром для міжнародного руху капіталу і товарів по осі “схід-захід” - “захід-схід”.

Структура магістерської роботи. У відповідності до поставленої мети та завдань, робота складається зі вступу, чотирьох розділів, додатків та списку використаної літератури і джерел (136 позицій). Загальний обсяг роботи — 175 стор.

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об’єкт і предмет, мету і завдання дослідження, окреслено методи роботи, здійснено аналіз дослідженості теми роботи, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення, наведено відомості про структуру роботи.

У першому розділі — “ Інвестиційна політика держави та іноземні інвестиції ” — проаналізовано роль іноземних інвестицій у країнах з перехідною економікою, розглянуто поняття інвестиційної політики держави на прикладі України та прямі іноземні інвестиції як фактор розвитку економіки України. У другому розділі — „ Прямі іноземні інвестиції в українській економіці сьогодні ”, розглянуто інвестиційний клімат України у синхронії і діахронії, ПІЗ як фактор розвитку економіки України та організаційно-економічний механізм залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України. Третій розділ – ”Україна і Східний вектор політики Европейського Союзу” присвячено розглядові різних аспектів європейської східної політики, зокрема, її найбільш актуальній опції – політиці східного партнерства, у в четвертому – ”Інвестиційні потоки в системі українсько-польських економічних відносин”, що має 4 підрозділи –та „Аналіз негативних і позитивних тенденцій перебігу взаємної інвестиційної діяльності”, ”Стимулювання взаємних інвестиційних потоків між Україною та Польщею”, ”Прямі польсько-українські інвестиції”, ”Фінансування польських інвестицій з фондів ЄС”, викладено і проаналізовано фактичний матеріал, зібраний нами з різних джерел і здійснено спробу його систематизації, накреслено шляхи і перспективи розвитку подальшої інвестиційної співпраці між двома державами виходячи з перспективи членства у ЄС та того стану співробітництва, який є актуальним сьогодні.

У висновках підведено загальні підсумки магістерського дослідження.

Висновки до Розділу 1

Отже, уповільнення динаміки іноземних інвестицій, за оцінками багатьох фахівців, стає реальністю, а у наступному році може набути вигляду різкого спаду інвестиційної активності. І причина не лише в тому, що українська економіка раптово стане менш привабливою для іноземних інвесторів (хоча це теж неминуче з огляду на очевидне зменшення темпів росту внутрішнього попиту, інфляційні процеси та валютні ризики), але й у тому, що для багатьох іноземних інвесторів фінансова криза означатиме різке скорочення власних інвестиційних витрат, зміну стратегії із розвитку на внутрішню фінансову оптимізацію та оздоровлення. Як наслідок, багато інвесторів (незалежно від величини – від міжнародних банківських груп до невеликих приватних компаній із сусідніх країн) змушені переглянути та призупинити реалізацію власних інвестиційних планів як в себе на батьківщині, так і на ринках, що розвиваються.

У нових умовах знову актуальним стає завдання підвищення привабливості української економіки для іноземних інвесторів та реальної конкуренції за інвестиції з економіками сусідніх держав (у першу чергу, країн Центральної та Східної Європи). Конкуренції, головними інструментами якої є реальне, а не декларативне покращення інвестиційного клімату, зменшення бюрократичних процедур, спрощення регуляторно-реєстраційних вимог та вжиття радикальних заходів щодо дієвого захисту інвестицій.

Реальними кроками із боку держави повинні стати: - спрощення реєстраційних, ліцензійних, сертифікаційних, митних та інших процедур, зниження бюрократизації економічної діяльності. Враховуючи кризову ситуацію та дефіцит ресурсів терміново прийняти поправки до положень НБУ, Державної комісії по цінних паперах інших державних органів про скорочення термінів розгляду документів про реєстрацію іноземних інвестицій (зокрема, прямих позик та збільшення капіталу акціонерних товариств); - забезпечення захисту інтересів та прав інвестора у судах, підвищення ефективності судової системи, створення системи контролю за ухваленням судами відверто не правових, рейдерських рішень; - усунення корупційної складової, що крім відверто кримінального вимагання хабара, нерідко набуває форм добровільно-примусових внесків для розвитку населених пунктів; - зменшення кількості податків та спрощення їх адміністрування, забезпечення стабільності податкового законодавства, розв’язання питання податку на додану вартість (якщо він потрібен, тоді його треба вчасно відшкодовувати експортерам; якщо не можемо відшкодовувати, то тоді він не потрібен); - лібералізація ринку землі, визначення чітких і простих процедур її викупу та оренди для провадження господарської діяльності.

Правове середовище

В Україні створено законодавчу базу в сфері регулювання інвестиційної діяльності. Законами України «Про захист іноземних інвестицій в Україні», «Про режим іноземного інвестування», «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб’єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження» передбачено: державну гарантію захисту інвестицій незалежно від форм власності; відшкодування збитків, включаючи упущену вигоду і моральну шкоду, завданих внаслідок дій, бездіяльності або не належного виконання державними органами України чи посадовими особами передбачених законодавством обов’язків щодо іноземного інвестора; повернення інвестиції іноземному інвестору в натуральній формі або у валюті інвестування без сплати мита, а також доходів з цих інвестицій у грошовій чи товарній формі у разі припинення інвестиційної діяльності; застосування національного режиму валютного регулювання та справляння податків на території України до суб`єктів підприємницької діяльності або інших юридичних осіб створених за участю іноземних інвестицій, незалежно від форм та часу їх внесення.

Першочерговими заходами в умовах фінансової кризи для України є відновлення довіри до банківської системи та національної валюти, стабілізація кредитної системи.

У I півріччі 2009 року Національний банк України прийняв низку нормативних актів, які суттєво вплинули на стабілізацію кредитної системи та сприяли покращенню інвестиційного клімату. Серед них, зокрема:

· Постанова Правління Національного банку України від 30.01.2009 № 33, яка набрала чинності 1 лютого 2009 року, якою було спрощено умови залучення банками коштів на зовнішньому ринку, зокрема, окремо встановлено норматив резервування за коштами, які залучені банками від банків-нерезидентів та фінансових організацій-нерезидентів у розмірі 2 %.

· Постанова Правління Національного банку України «Про затвердження Змін до Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства» від 30.01.2009 № 38, якою було запроваджено особливий режим контролю за діяльністю банків шляхом призначення Національним банком України куратора банку.

· З метою недопущення порушення прав інвесторів та недобросовісної конкуренції Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку рішенням від 02.02.2009 № 52 затвердила Порядок визнання емісії цінних паперів недобросовісною та недійсною.

· Верховна Рада України у I півріччі 2009 року прийняла:

· Закон України від 05.02.2009 № 959-V-I «Про внесення зміни до Закону України «Про оцінку земель», у якому, зокрема, встановлено терміни проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів не рідше ніж один раз у 5-7 років.

· Закон України від 04.02.2009 № 913-VI «Про внесення зміни до статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців».

30 квітня 2009 року набув чинності Закон України від 17.09.2008 № 514-IV «Про акціонерні товариства», який удосконалює правові засади діяльності акціонерних товариств, сфери корпоративного управління та підвищує рівень захисту прав акціонерів.

Макроекономічні чинники

Основною ознакою, яка зумовила зміни макроекономічних показників економіки України у I півріччі 2009 року, була світова фінансова криза.

31 липня 2009 року рейтинговим агентством Standard&Poors прогноз рейтингу для України змінено з негативного на позитивний. За підсумками І півріччя 2009 року з’явились перші ознаки пожвавлення виробничої діяльності.

Після проведення моніторингу стану економіки МВФ прийняв рішення про виділення Україні третього траншу кредиту в розмірі 3,3 млрд. дол. США під 4 % річних та зобов’язання, зокрема, скоротити дефіцит бюджету, схвалити закони про спрощення рекапіталізації комерційних банків.

Обсяги промислового виробництва у I півріччі 2009 року знизились на 31,1 % по відношенню до відповідного періоду попереднього року. При цьому по відношенню до травня 2009 року обсяги промислового виробництва у червні поточного зросли на 3,1 %.

Обсяги валової продукції сільського господарства у січні – липні зросли на 3,8 % по відношенню до відповідного періоду попереднього року, при цьому у сільськогосподарських підприємствах обсяг збільшився на 5,9 %, а у господарствах населення скоротився на 1,8 %.

Інвестиції в основний капітал за січень-липень поточного року по відношенню до показників I півріччя 2008 року становили 56,7 %. Таке скорочення відбулося за рахунок поглиблення кризових явищ, які зумовили значні коливання курсу долара США до гривні, недовіру до фінансової системи. Слід зазначити, що вплив світової фінансової кризи на економіку України виявився не одразу. Фінансові установи першими потерпали від кризи ще у П – Ш кварталах 2008 року, а у IV кварталі 2008 року її відчула більшість населення. Наслідком вказаних явищ стала реакція населення та суб’єктів підприємницької діяльності, які почали масово акумулювати кошти поза межами фінансової системи.

Підприємствами та організаціями усіх форм власності у І півріччі 2009 року за рахунок усіх джерел фінансування вкладено 66,0 млрд. грн. капітальних інвестицій. У їх структурі частка інвестицій у матеріальні активи склала 97,1 %. Інвестиції в основний капітал (капітальне будівництво та придбання машин і обладнання) становили 82,0 % від загального обсягу капітальних інвестицій. На поліпшення стану об’єктів (капітальний ремонт, модифікація, модернізація) направлено 9,0 % загального обсягу капітальних інвестицій, на придбання та створення інших необоротних матеріальних активів – 2,8 %, в нематеріальні активи – 2,8 %, на інші – 0,5 %.

За І півріччя 2009 року обсяги інвестицій у розвиток промислових підприємств порівняно з відповідним періодом минулого року знизилися на 36,1 %. Найбільш суттєво (на 42,5 %) зменшились обсяги інвестицій на підприємствах переробної промисловості, які складають 61,0 % від усіх капіталовкладень у промисловість.

У переробній промисловості інвестиційно привабливими залишилися оброблення деревини та виробництво виробів із деревини, крім меблів. Обсяги капіталовкладень у підприємства цього виду діяльності збільшилися в 1,8 разу.

Негативний вплив на темпи освоєння капіталовкладень у переробній промисловості мало зменшення інвестицій в основний капітал у виробництво коксу, продуктів нафтопереробки (на 44,4 %), виробництво іншої неметалевої мінеральної продукції (на 49,5 %), металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів (на 54,0 %), машинобудування (на 51,6 %). Частка цих видів діяльності у загальних обсягах капіталовкладень переробної промисловості становила 45,5 %. Інвестиції у виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів скоротилися на 35,2 %, у легку промисловість – на 10,1 %, целюлозно-паперове виробництво та видавничу діяльність – на 42,1 %, хімічну та нафтохімічну промисловість – на 24,1 %.

У січні – червні 2009 року капіталовкладення у розвиток організацій, що здійснюють операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг та надання послуг підприємцям, зменшилися на 58,9 %. Інвестиції в основний капітал у: розвиток транспорту і зв’язку скоротилися на 35,7 %; торгівлю, ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку – на 38,8 %; державне управління – на 41,7 %; сільське господарство, мисливство та лісове господарство – на 45,9 %; фінансову діяльність – на 55,9%; будівництво – на 57,6%.

Експорт товарів та послуг за І півріччя 2009 року порівняно з відповідним періодом попереднього року склав 56,4 %. Падіння цін на товарних ринках призвело до зниження експортних цін, що зумовило зменшення вартості експортованих товарів. Девальвація гривні та відповідне підвищення конкурентоспроможності вітчизняних товарів не компенсувало негативних наслідків стагнації світових товарних ринків.

Внаслідок скорочення внутрішнього виробництва та зниження інвестиційної активності підприємств, імпорт товарів та послуг склав 48,7 % по відношенню до відповідного періоду попереднього року.

Обсяг роздрібної торгівлі за І півріччя 2009 року склав 84,1 % по відношенню до відповідного періоду попереднього року.

Реальний наявний доход населення, визначений з урахуванням цінового фактора, за І квартал 2009 року зменшився на 12,9 % порівняно з відповідним періодом 2008 року.

Реальна заробітна плата за ІІ квартал 2009 року зменшилася на 10,1 % порівняно з аналогічним показником попереднього року.

Індекс промислової продукції у січні – липні 2009 року порівняно з січнем – червнем 2008 року становив 69,6%.

Індекс споживчих цін у липні 2009 року становив 99,9 %, з початку року зріс на 108,5 %.

У січні–червні 2009 року підприємствами країни виконано будівельних робіт на суму 18,2 млрд. грн., що у порівнянних цінах становить 45,7 % від обсягів будівництва у відповідному періоді 2008 року.

За січень – липень поточного року підприємствами транспорту перевезено вантажів на 69,2 % від обсягу перевезень за січень – липень попереднього року.

У І півріччі 2009 року в економіку України іноземними інвесторами вкладено 2 699,7 млн. дол. США прямих інвестицій, що становить 40,2 % обсягів І півріччя попереднього року. У тому числі:

· з країн ЄС надійшло 2 074,6 млн. дол. США (76,8 % загального обсягу);

· з країн СНД – 344,7 млн. дол. США (12,8 %);

· з інших країн світу – 280,4 млн. дол. США (10,4 %).

У той же час нерезидентами вилучено капіталу на суму 413,5 млн. дол. США.

У цілому приріст сукупного обсягу іноземного капіталу в економіці країни, з урахуванням його переоцінки, утрат і курсової різниці, склав 2 358,6 млн. дол. США, що становить 34,1 % рівня відповідного періоду попереднього року.

У січні – червні 2009 року зросли обсяги вкладень капіталу з:

· Нідерландів – на 561,7 млн. дол. США;

· Кіпру – на 386,5 млн. дол. США;

· Франції – на 342,0 млн. дол. США;

· Російської Федерації – на 277,1 млн. дол. США;

· Аруби – на 273,6 млн. дол. США.

Зазначені країни забезпечили 78 % приросту іноземного капіталу в Україні.

Приріст іноземного капіталу у звітному періоді спостерігався на підприємствах, що здійснюють фінансову діяльність, – на 861,0 млн. дол. США, операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг та надання послуг підприємцям – на 454,9 млн. дол. США, торгівлю, ремонт автомобілів, побутових виробів, предметів особистого вжитку – на 141,5 млн. дол. США, а також на підприємствах промисловості – на 582,0 млн. дол. США, у тому числі переробної – на 522,6 млн. дол. США. Серед галузей переробної промисловості найбільше зросли обсяги прямих іноземних інвестицій у хімічну та нафтохімічну промисловість (на 207,8 млн. дол. США) та у виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів (на 106,1 млн. дол. США).

На 1 липня 2009 року загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, унесених в Україну, склав 37 965,7 млн. дол. США, що в розрахунку на одну особу становить 823,9 дол. США. Інвестиції надійшли зі 125 країн світу. До десятки основних країн-інвесторів, на які припадає 81 % загального обсягу прямих інвестицій, входять:

· Кіпр – 8 063,7 млн. дол. США;

· Німеччина – 6 530,9 млн. дол. США;

· Нідерланди – 3 717,1 млн. дол. США;

· Австрія – 2 490,0 млн. дол. США;

· Сполучене Королівство – 2 330,0 млн. дол. США;

· Російська Федерація – 2 125,1 млн. дол. США;

· Франція – 1 573,2 млн. дол. США;

· Сполучені Штати Америки – 1 369,2 млн. дол. США;

· Віргінські Острови – 1 323,7 млн. дол. США;

· Швеція – 1 259,1 млн. дол. США.

Мал.2.1. Основні країни - івестори (млн.дол.) станом на 1.07.2009р.

На підприємствах промисловості зосереджено 8 570,1 млн. дол. США, у т. ч. переробної – 7 373,9 млн. дол. США та добувної – 1 046,2 млн. дол. США. Серед галузей переробної промисловості у виробництво харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів внесено 1 792,1 млн. дол. США прямих інвестицій, у металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів – 1 406,0 млн. дол. США, машинобудування – 1 051,7 млн. дол. США, хімічну та нафтохімічну промисловість – 1 150,7 млн. дол. США, виробництво іншої неметалевої мінеральної продукції – 758,3 млн. дол. США.

У фінансових установах акумульовано 8 015,7 млн. дол. США (21,1 %) прямих інвестицій, в організаціях, що здійснюють операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг та надання послуг підприємцям – 4 068,7 млн. дол. США, на підприємствах торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів і предметів особистого вжитку – 3 828,4 млн. дол. США.

Про наявність прямих іноземних інвестицій звітувало 17,9 тис. підприємств України. Сума кредитів та позик, отриманих підприємствами України від прямих інвесторів, на 1 липня 2009 року становила 6 149,7 млн. дол. США. Найбільше їх надійшло з:

· Кіпру – 1603,9 млн. дол. США;

· Нідерландів – 722,5 млн. дол. США;

· Франції – 530,5 млн. дол. США;

· Німеччини – 509,8 млн. дол. США;

· Російської Федерації – 493,0 млн. дол. США;

· Австрії – 331,4 млн. дол. США;

· Сполученого Королівства –241,3 млн. дол. США;

· Угорщини – 239,3 млн. дол. США;

· Польщі – 181,5 млн. дол. США;

· Швеції – 152,2 млн. дол. США.

У І півріччі 2009 року з України в економіку інших країн світу спрямовано 25,9 млн. дол. США прямих інвестицій. Інвестування здійснювалося переважно у вигляді грошових внесків.

Мал. 2.2 Прямі іноземні інвестиції в Україну кредити та позики, отримані підприємствами України від прямих інвесторів(млн.грн.) станом на 1.07.2009

Обсяг прямих інвестицій з України в економіку країн світу, з урахуванням його переоцінки, утрат, курсової різниці, на 1 липня 2009 року становив 6 226,8 млн. дол. США, у т. ч.:

· у країни ЄС – 5 945,0 млн. дол. США;

· у країни СНД – 219,6 млн. дол. США;

· в інші країни світу – 62,2 млн. дол. США.

Сума кредитів та позик, наданих українськими резидентами підприємствам прямого інвестування, на 1 липня 2009 року становила 123,4 млн. дол. США.

Загальний обсяг прямих інвестицій в економіку інших країн світу, враховуючи позичковий капітал, становив 6 350,2 млн. дол. США.

Фондовий ринок

За інформацією Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, обсяг угод на організованому ринку у І півріччі поточного року зменшився на 40 % по відношенню до аналогічного періоду 2008 року.

Індекс ПФТС у П кварталі 2009 року виріс на 80,87 % та лишив позаду такі біржі, як KASE (Казахстан) - 56,48 % і BSE 30 (Індія) - 49,29 %.

Найбільш привабливими для інвесторів є традиційні галузі економіки. Перш за все, це – металургія, машинобудування, хімічна промисловість, харчова промисловість. Разом із тим дедалі більше привертають увагу інвесторів такі галузі, як автомобільна промисловість, споживча електроніка, високі технології, вітроенергетика, сонячна енергетика, виробництво біопалива, телекомунікації, логістика і деякі інші. Світовий банк оцінює потреби України в інвестиціях більш ніж 100 млрд. дол. США.

Рада інвесторів при Кабінеті Міністрів України. Основним консультативно-дорадчим органом з підготовки пропозицій щодо формування державної інвестиційної політики є Рада інвесторів при Кабінеті Міністрів України, утворена згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2007 № 3.

Основними завданнями Ради інвесторів є:

· підготовка пропозицій щодо формування державної інвестиційної політики;

· участь у розробленні та проведенні експертизи проектів окремих нормативно-правових актів з питань інвестиційної діяльності;

· надання обґрунтованих пропозицій щодо реалізації інвестиційних проектів, спрямованих на розвиток пріоритетних галузей економіки, а також адміністративно-територіальних одиниць;

· надання аналітичної, інформаційної допомоги державним органам, установам та організаціям з питань, пов'язаних з її діяльністю;

· сприяння ефективній взаємодії органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і суб’єктів господарської діяльності у сфері інвестиційної діяльності.

При Раді інвесторів утворено робочі групи за відповідними напрямами, до складу яких увійшли представники Держінвестицій. Нині здійснюється розгляд та опрацювання пропозицій інвесторів щодо вдосконалення нормативно-правового поля.

Мал.2.4. Прямі іноземні інвестицій в Україну (млн. дол. США)

Зменшення питомої ваги інвестицій в основний капітал, освоєних за рахунок кредитів банків та інших позик (на 2,9 в.п. до 12,7%) в структурі фінансування капітальних вкладень є прямим результатом скорочення кредитної підтримки реального сектору економіки з боку комерційних банків. За І квартал вимоги банків за кредитами, наданим на інвестиційні цілі нефінансовим корпораціям, скоротились більше ніж в 2,5 рази порівняно з обсягами за І квартал 2008 року. І хоча частка довгострокових кредитів у загальному обсязі кредитування збільшилась з початку року на 0,4 в.п. до 11,7%, це відбулось внаслідок більш суттєвого скорочення частки короткострокових кредитів – на 0,7 відсоткового пункту до 42,2%. За результатами січня-березня обсяг довгострокових кредитів дещо зріс в операціях з нерухомим майном, оренді, інжинірингу та наданні послуг підприємцям, діяльності транспорту та зв‟язку, готелів та ресторанів, переробній та добувній промисловості, сільському господарстві. В структурі інвестицій в основний капітал за джерелами фінансування частка бюджетних коштів зменшилась до 3,2% (проти 4,7% за І квартал 2008 року.) внаслідок того, що в умовах обмеженості бюджетних коштів відбувалось пріоритетне фінансування соціальнозахищених статей бюджету при недофінансуванні капітальних видатків. Частка капітальних вкладень на будівництво власних квартир зменшилась на 2,8 в.п. до 3,6%, що, зокрема, пояснюється згортанням протягом більшої половини 2008 року та на початку 2009 року програм іпотечного кредитування та зменшенням реальних доходів населення. Слід зазначити, що загалом відбулось скорочення за всіма видами будівельної діяльності. Будівельна галузь продовжує функціонувати під дією негативних чинників, що мали місце, починаючи з 2008 року (криза банківської ліквідності, курсова нестабільність, зниження попиту з боку споживачів). Як наслідок, за підсумком січня-травня 2009 року обсяги будівельних робіт скоротились на 55,8% порівняно з відповідним періодом минулого року. Частка коштів іноземних інвесторів зросла на 2 в.п. до 5,2% в структурі інвестицій за джерелами фінансування. У той же час спостерігалась тенденція зниження рівня капіталізації прямих іноземних інвестицій: за І квартал лише близько 1% (проти 6,3% за І квартал 2008 року) було здійснено у вигляді обладнання або коштів, які були інвестовані у оборотні та необоротні матеріальні та нематеріальні активи. Але у квітні у цій сфері також з‟явились перші позитивні зрушення.

За попередніми даними НБУ надходження прямих іноземних інвестицій в Україну у квітні значно зросли порівняно з попередніми місяцями до 720 млн. дол. США, що лише на 13% менше, ніж у квітні 2008 року (мал. 2.4.). Також ми можемо очікувати і на пожвавлення внутрішніх інвестицій у найближчій перспективі у зв‟язку із поступовим відновленням позитивної динаміки кредитування.

У 2009 році негативний вплив на економіку України з боку падіння зовнішнього попиту посилювався спадом інвестиційної активності. Реальне падіння інвестицій у 2009 році становило від 12% до 42% (усереднене значення – “мінус” 25,4%, що на 4,5 в.п. більше ніж станом на квітень). Основним чинником гальмування інвестиційної активності у 2009 році стала нестача фінансових ресурсів.

Поряд з цим, українська економіка втратила частину інвестиційного потенціалу через несприятливий інвестиційний клімат. Деякі експерти вважають, що загалом іноземні інвестори і у подальшому займуть вичікувальну позицію зважаючи на потенційні ризики вкладання коштів в українські активи в умовах високої імовірності реалізації нової “хвилі” макроекономічних диспропорцій. У 2009 році в основному інвестори приділяли основну увагу на забезпечення фінансування вже розпочатих інвестиційних проектів, зокрема в рамках підготовки до проведення в Україні фінальної частини ЄВРО-2012. Як результат, враховуючи прогнози учасників семінару усереднене значення чистого приросту прямих іноземних інвестицій порівняно з квітнем зменшилось на 14,4% до 4,5 млрд. дол. США. Максимальний обсяг чистого приросту прямих іноземних інвестицій за підсумком 2009р. може становити 9,7 млрд. дол. США, мінімальний – 2,2 млрд. дол. США.

У прогнозах експертів [11] щодо динаміки інвестиційного попиту спостерігається значна різниця: варіація значення від “мінус” 5% до “плюс” 16,7%, хоча їх межі порівняно з квітнем значно звузились (від “мінус” 7% до “плюс” 40% станом на квітень). Це в основному зумовлено відмінністю у поглядах щодо відновлення діяльності банківської сфери. Хоча, порівняно з квітнем усереднене значення середньозваженої ставки за кредитами комерційних банків в національній валюті на кінець року збільшилось на 0,4 в.п. до 20,8%, загалом прогнозисти передбачають здешевлення вартості кредитних ресурсів порівняно з 2009 роком (усереднене значення на 2,2 в.п. менше показника 2009 року). Але, зважаючи на те, що динаміка інвестицій прогнозується від‟ємною (середнє значення “мінус” 0,3%), таких змін на ринку банківських послуг буде недостатньо.

Водночас, експерти дещо погіршили і свої прогнозні оцінки щодо притоку прямих іноземних інвестицій. Так, якщо у квітні за оптимістичним прогнозом чистий притік прямих іноземних інвестицій на 2010 рік становив 13,5 млрд. дол. США, то у липні – він становить 9 млрд. дол. США. Мінімальний показник залишився на квітневому рівні (4 млрд. дол. США). Як результат, усереднене значення чистого притоку обсягів прямих іноземних інвестицій на 2010 рік порівняно з квітнем зменшилось на 15,2% до 6,1 млрд. дол. США.

Висновки до Розділу 2

Таким чином, за аналізований період українська економіка втратила частину інвестиційного потенціалу через несприятливий інвестиційний клімат. У 2009 році в основному інвестори приділяли основну увагу на забезпечення фінансування вже розпочатих інвестиційних проектів, зокрема в рамках підготовки до проведення в Україні фінальної частини ЄВРО-2012. Як результат, усереднене значення чистого приросту прямих іноземних інвестицій порівняно з квітнем зменшилось на 14,4% до 4,5 млрд. дол. США.

За допомогою кореляційного аналізу можна дослідити зв’язок між обсягом надходження прямих іноземних інвестицій, темпами зростання ВВП та капітальними інвестиціями. У результаті застосування цієї системи встановлюється якість ПІІ, а також визначається пріоритетність реалізації інвестиційних проектів відповідно до національних інтересів.

Висновки до Розділу 3

Активізація економічного співробітництва України з Польщею, державою, яка завдяки послідовним реформам створила якісно нову економічну систему і є авангардною країною у європейських інтеграційних процесах, можна розглядати як напрямок транзитної інтеграції, що сприятиме прискоренню процесів входження України у європейський економічний простір. Стратегічне партнерство передбачає інтеграцію України і Польщі у сфері економіки (інвестування, торгівлі, розбудови інституціонального середовища, стандартів економічної політики, фінансово-кредитних відносин, науково-технічної діяльності, розвитку “людського капіталу” тощо), реалізації проектів геополітичного і геоекономічного значення, забезпечення політичної стабільності у регіоні. Викладене об’єктивізує необхідність формування відтворювальної (інвестиційно-виробничої) моделі економічних відносин України і Польщі, яка створить основу для імплементації ідей партнерства.

Отже, Східне партнерство — це набір конкретного інструментарію, що не містить жодних зобов’язань про членство України в ЄС, який, проте, дозволяє відкривати канали Європейського Союзу для втілення інтеграційних проектів на терені України. Слід мати на увазі, що Європейський Союз забезпечує найбільш відкрити для ПІІ умови та привабливий клімат.

За прогнозами Україна має усі шанси перетворитися на основного інвестиційного реципієнтом у Східній Європі. Основними секторами для ПІІ стануть фінансовиий, промисловість (в першу чергу, харчова і машинобудування) і сектор нерухомості. Головними факторами притоку ПІІ стануть покращення інвестиційного клімату і поновлення масштабної приватизації за участі іноземних інвесторів. Земельна реформа також повинна стати рішучим фактором, здатним привернути значну кількість інвесторів до сектору сільгоспвиробництва.. Величезний потенціал має також енергетичний сектор, реформи якого неможливі без залучення приватного капіталу. На тепер україна відстає від більшості країн Східної Європи щодо загальних обсягів залучених ПІІ до ВВП та за показником ПІІ на душу населення. Проте чинний рівень потоку ПІ по відношенню до ВВП уже є порівнювальним із показниками більшості країн Східної Європи.

Висновки до Розділу 4

Формування відтворювальної моделі економічних відносин України з Польщею, основою якої є взаємні інвестиційні потоки, з одного боку, підвищить ефективність ринкової трансформації української економіки, структурних перетворень і оновлення товаровиробництва і структури експорту, а з другого боку, переведе українсько-польське співробітництво на якісно вищий щабель, дозволить реалізувати весь його спектр на принципах стратегічного партнерства та у довгостроковій перспективі сприятиме економічній інтеграції України у Європейський Союз на взаємовигідних партнерських засадах.

Аналіз і оцінка інвестиційних потоків у системі українсько-польських відносин і необхідність трансформації моделі ЗЕВ у відтворювальну, що передбачає розвиток двостороннього кооперування і кооперації, свідчить про необхідність активної позиції держави, урядових структур щодо стимулювання іноземних інвестицій. Як перший важливий етап інтеграції економіки України в європейську економічну систему український Уряд розглядає створення зони вільної торгівлі з країнами ЄС.

Як бачимо, інвестиційна співпраця є надзвичайно перспективним напрямком розвитку польсько-українських економічних відносин.

Для Польщі партнерські країни, Україна передусім, є пріоритетним напрямком фінансування з Фонду закордонної допомоги та інших джерел. Позитивний досвід найуспішніших польських інвесторів в Україні свідчить про перспективність даного виду співпраці особливо з огляду на участь Польщі та України у ЄВРО 2012.

ВИСНОВКИ

Отже, під інвестиціями розуміють всі види майнових і інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької діяльності, в результаті чого створюється прибуток або досягається соціальний ефект. Інвестиційна політика представляє собою частину загальної і фінансової стратегії підприємства, яка заключається у виборі і реалізації найефективніших шляхів розширення об'єму його активів для І забезпечення основних напрямків його розвитку. Інвестиційна політика підприємства передбачає формування окремих напрямків інвестиційної діяльності підприємства у відповідності із стратегією його економічного розвитку. Інвестиційна політика держави здійснюється через механізм державного регулювання.

В економіці України у цьому відношенні склалася непроста ситуація. Держава, що збідніла внаслідок гострої економічної кризи, втрачає надійні джерела необхідного інвестування. І тепер, прагнучи, хоча б з чималим запізненням, відродити й активізувати політику відтворення як основу стабілізації та оновлення національного товаровиробництва, наразилася на протидію певних політичних і економічних сил. Концентрація фінансового капіталу у сферах нових структур, тіньового обігу та банківської системи, які не прагнуть до виробничого інвестування, по суті, гальмує відтворювальні процеси, економічну стабілізацію і зростання.

Аналіз надходження іноземних інвестицій в Україну свідчить, що на сьогодні ще не створено належної бази для залучення капіталів з-за кордону. Тому найважливішими умовами залучення інвестицій є стабілізація макроекономічного середовища, а також удосконалення законів і нормативних актів. Але, водночас, дані питання не можуть бути розв'язані без загальної соціально-економічної стабілізації в країні.

Найістотнішою перешкодою для діяльності іноземних інвесторів в Україні є недосконалість відповідного законодавства. Спроби вдосконалення нормативних актів згідно з цілями України, а також мотивації іноземних партнерів зумовили часті зміни в українському законодавстві. Ускладнює ситуацію і практика коригування нормативних актів під час їх руху від верхніх рівнів управління до нижніх. Залученню інвестицій перешкоджають нерозвинутість комунікаційних засобів, незабезпеченість повною, надійною нормативно-правовою та комерційною інформацією.

Тому для стимулювання залучення інвестицій та усунення негативних тенденцій в економіці України доцільно здійснити ряд заходів, спираючись на принципи: · стабільності основних законодавчих актів щодо умов іноземного інвестування; · диференційованого підходу до податкових та інших пільг для іноземних інвесторів – з урахуванням обсягів і форм інвестування, а також пріоритетів у розвитку економіки України; · надійності, доступності та оперативності організаційного та інформаційного забезпечення залучення іноземних інвестицій. Головне тут: створення привабливого інвестиційного клімату; створення міжнародного образу країни як такої, що надає інвестору кращі, ніж інші країни, можливості.

Аналіз стану основних секторів української і польської економіки дозволяє констатувати домінування в Україні детенсивного типу виробничої системи з ознаками екстенсивності, а в Польщі – інтенсивного типу, що, поряд з неадекватністю галузевої структури та інституційною несумісністю економік країн-партнерів значною мірою детермінує існування неефективної моделі українсько-польських економічних відносин. Несумісність ВЕС, а також панування протягом тривалого періоду постачально-збутової зовнішньоекономічної моделі у системі співробітництва України і Польщі (в рамках РЕВ), спричинила домінування в українсько-польських відносинах найпростіших форм співробітництва, а саме зовнішньої торгівлі.

У системі українсько-польських економічних контактів починають з’являтися ознаки інвестиційно-виробничого співробітництва. Негативний інвестиційний клімат в Україні та нераціональне використання інструментів стимулювання інвестиційних потоків детермінують невисокі обсяги надходження польських інвестицій в українську економіку, неефективну галузеву структуру вкладень, недосконалість форм залучення польського капіталу, низький середній розмір інвестування в конкретні проекти, нерівномірність надходження інвестицій по регіонах, незадовільну участь польських інвесторів в інноваційних процесах.

На основі орієнтирів (цілей) використання інвестиційних ресурсів на внутрішньому, міждержавному (двосторонньому), геоекономічному рівні активності суб’єктів ЗЕД визначено пріоритетні і “небажані” сфери залучення польського капіталу в економіку України. До пріоритетних відносимо інвестиції, які максимально сприятимуть налагодженню технічного і технологічного обміну, залученню ноу-хау й управлінського досвіду, розвитку виробничого кооперування і кооперації та забезпечать підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції на внутрішньому і зарубіжних ринках; інвестиції в “інтелектуальний капітал”; інвестиції у розвиток фінансово-банківської, страхової, транспортної, прикордонної інфраструктури, що сприятимуть згладженню інституційних диспропорцій. “Небажаними” інвестиціями вважаємо вкладення, що викликають негативні екстерналії; інвестиції у безперспективні галузі; інвестиції, які створюють небезпеки виникнення монополістичного ринку.

Можна визначити такі механізми трансформації існуючої моделі економічного співробітництва України і Польщі: міжнародне кооперування і кооперація, розвиток яких зміцнюватиме економічні зв’язки по кожній ланці відтворювального процесу; застосування інструментів стимулювання процесів інвестування, що забезпечить ефективне циркулювання двосторонніх українсько-польських інвестиційних потоків, створення адекватного організаційно-інвестиційного каркасу ЗЕВ; транскордонне співробітництво українських і польських регіонів, яке сприятиме використанню геоекономічного потенціалу України і попередить негативні наслідки розширення ЄС до східних кордонів Польщі; участь України і Польщі у спільних субрегіональних структурах, яка створює інституційний каркас транскордонної економічної співпраці і забезпечить успішну інтраекцію України у геополітичний простір ЦСЄ, зокрема у Балто-Чорноморську вісь єврорегіонального співробітництва.

Література

1. Закон України «Про інвестиційну діяльність», Київ, 18 вересня 1991р., № 1560-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 47.

2. Закон України "Про державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україні", К, 1994.

3. Закон України "Про режим іноземного інвестування" від 19 березня 1996р. №93/96 - ВР.

4. Указ Президента України "Про основні напрямки інвестиційної політики на 2002-2004 рр." від 31.05.2002 р.

5. Батура О. В., Комарова К.В. Іноземні інвестиції в системі становлення ринкової економіки України. — Д. : Наука і освіта, 2002. — 180с.

6. Борщ Л.М. Інвестиції в Україні: Стан, проблеми і перспективи.- К.: Т-во “Знание”, КОО, 2002.-318 с.

7. Борщенко В.В. Іноземні інвестиції як чинник регіонального розвитку // Фінанси України. - 2003.-№ 10.- сс. 108-115.

8. Вахненко Т. Теоретичні засади регулювання міждержавного ринку капіталів // Економіка України. – 2001. – №8. – с.12-21.

9. Видобора В.В. Іноземні інвестиції як фактор економічного зростання: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.01.01 / Одеський держ. економічний ун-т. — О., 2004. — 20с.

10. Вовченко О.Л. Інвестиції: економічна сутність та форми // Актуальні проблеми економіки. - 2004. - N 6. - C. 18-24.

11. Вплив розширення Європейського Союзу на іноземні інвестиції і зовнішню торгівлю послугами в Україні / В.К. Олефір // Економіка і прогнозування. — 2002. — N 3. — С. 102-116.

12. Гаврилюк О.В. Іноземні інвестиції / НАН України; Інститут світової економіки і міжнародних відносин. — К., 1998. — 200с.

13. Гайдуцький П.І., Баліцька В.В., Суярко С.М., Черванчук С.А., Трифонов С.В. Іноземні інвестиції в Україні / Павло Іванович Гайдуцький (ред.). — К. : Редакційно-видавниче відділення УкрІНТЕІ, 2004. — 248с.

14. Генеза ринкової економіки (політекономія, мікроекономіка, макроекономіка, економічний аналіз, економіка підприємства, менеджмент, маркетинг, фінанси, банки, інвестиції, біржова діяльність, планування): Терміни. Поняття. Персоналії: Навч. екон. слов.-довід. для студ. вищ. закл. освіти усіх рівнів акредитації / Ред.: Г.І. Башнянин; В.С. Іфтемічук. — Л.: Магнолія плюс, 2004. — 682 с.

15. Грідасов В. М. Інвестування: Навч. посіб. для студ. вузів / В. М Грідасов, С. В.Кривченко, О. Є. Ісаєва. - Київ: ЦНЛ, 2004. - 164 с.

16. Данілов О.Д. Інвестування: навч. посіб. / О.Д. Данілов, Г.М. Івашина, О.Г. Чумаченко. - К.: Видавничий дім “Комп’ютер-прес”, 2001. - 362 с.

17. Даниленко А.А. Прямі іноземні інвестиції в промисловість України (механізми активізації та підвищення ефективності): Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.05.01 / Київський національний економічний ун-т. — К., 2003. — 19с.

18. Діденко Я.О. Удосконалення прямого іноземного інвестування// Фінанси України. - 2001.- № 12.- сс.96-105.

19. Дідківська Л.І., Головко Л.С. Державне регулювання економіки: Навч. посіб.- 5-е вид. К.: Знання, 2006.

20. Єрмілова К.В. Прямі іноземні інвестиції в умовах формування глобального економічного простору: автореф. дис... канд. екон. наук: 08.00.02 / Донецький національний ун- т. — Донецьк, 2009. — 20с.

21. Залучення прямих іноземних інвестицій як фактор розвитку міжнародного підприємництва / І.С. Антонюк // Соц.-екон. дослідж. в перехід. період. Пробл. формування і реалізації політики сприяння розвиткові підприємництва в Україні: Щорічник наук. пр. — 2002. — Вип. 1. — С. 139-144.

22. Злупко С.М. Інституційно-інвестиційна теорія Михайла Туган-Барановського та її вплив на світову інвестологію // Фінанси України. - 2004. - N 4. - C. 3-16.

23. Золотарьов А., Кузькін Є., Волик І. Фактори зростання ефективності інвестицій у промисловості // Економіка України. – 2000. – №12. – сс.31-36.

24. Іваненко-Свинцицька І.Є. Активізація іноземного інвестування в національну економіку // Формування ринкових відносин в Україні. - 2003. - N 11. - C. 9-14.

25. Іваненко-Свинцицька І.Є. Іноземні інвестиції в Україні: стан та можливості залучення // Формування ринкових відносин в Україні. - 2003. - № 4. - С. 42-47.

26. Іноземні інвестиції як чинник розвитку малого та середнього бізнесу в Україні: матеріали міжнар. наук.-техн. конф., 17 жовтня 2008р. / Дніпропетровська обласна держ. адміністрація ; Управління зовнішніх зносин та зовнішньоекономічної діяльності ; Товариство "Знання" України ; Кафедра політекономії Національної металургійної академії України / В.М. Тарасевич (заг.ред.). — Д. : Товариство "Знання" України, 2008. — 107с.

27. Ковач Л.Л. Українсько-польське економічне співробітництво в 1991-1999 рр. – Дисертація на здобуття наук. ст. кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 – Історія України. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка. — Київ, 2003. — 216 л.

28. Комаров В. Інвестиції в СНД // Економіка України. – 2003. – №2. – с. 74-82.

29. Іноземні інвестиції як чинник розвитку малого та середнього бізнесу в Україні: матеріали міжнар. наук.-техн. конф., 17 жовтня 2008р. / Дніпропетровська обласна держ. адміністрація ; Управління зовнішніх зносин та зовнішньоекономічної діяльності ; Товариство "Знання" України ; Кафедра політекономії Національної металургійної академії України / В.М. Тарасевич (заг.ред.). — Д. : Товариство "Знання" України, 2008. — 107с.

30. Козловська А. Cхідне партнерство - інструмент для повної інтеграції з ЄС //International Review, 2008, No. 2 – С.47.

31. Косак В. М. Іноземні інвестиції в Україні (цивільно-правовий аспект). - Львів, 1996.

32. Крейдич І.М. Формування комплексу задач забезпечення результативності інвестування в Україні // Економіка. Фінанси. Право. - 2003. - N 11. - C. 29-30.Майорова Т.В. Інвестиційна діяльність. Навч. Посібник.-Київ: ЦУЛ, 2003.- 376с.

33. Малий І. Іноземні інвестиції: Стимулювання: Зарубіжний досвід: Шляхи залучення в економіку України / Науково- дослідний фінансовий ін-т при Міністерстві фінансів України. — К., 1999. — 43с.

34. Мацибора Т.В. Іноземні інвестиції в АПК України: моногр.. — К. : ННЦІАЕ, 2008. — 186c.

35. Носова О.В. Іноземні інвестиції в інституціонально-ринковій трансформації економіки: Автореф. дис... д-ра екон. наук: 08.01.01 / Харківський національний ун-т ім. В.Н.Каразіна. — Х., 2002. — 34с.

36. Омельченко А. В. Іноземні інвестиції в Україні: Довідник з правових питань. — К. : Юрінком, 1997. — 426с.

37. Оспищев В., Антоненко Т., Пруненко Д., Лук’янченкова В., Уткін О., Жилякова О. Фактори, що впливають на іноземні інвестиції // Економіка України. – 2002. – №4. – с.35-40.

38. Пехник А.В. Iноземнi iнвестицiї в економiку України: навчальний посiбник. – К.: Знання, 2007. – 335 с.

39. Підліснюк В.Б. Іноземні інвестиції в системі макроекономічних пріоритетів України: Дис... канд. екон. наук: 08.05.01 / НАН України; Інститут світової економіки і міжнародних відносин. — К., 2001. — 208 арк.

40. Рубцова М.Ю. Рєзнікова Н.В. Польща в нових умовах розширеного ЄС. Уроки для України// Актуальні проблеми міжнародних відносин. Випуск 59. Частина І, 2006 р.

41. Сазонець І. Л. Міжнародна інвестиційна діяльність: Навч. посіб./ І. Л Сазонець, О. А. Джусов, О. М Сазонець. - Київ: ЦНЛ, 2003. - 156 с.

42. Свірідова Н.Д. Прямі іноземні інвестиції: світовий досвід та стратегія залучення в економіку України / Східноукраїнський національний ун-т ім. Володимира Даля. — Луганськ, 2004. — 164с.

43. Солдатенко В.В. Теоретико-методологічні основи прямого іноземного інвестування в системі сучасного економічного знання // Інвестиції: практика та досвід. - 2004. - N 20. - C. 20-29.

44. Становлення інвестиційно-інноваційної моделі економічного розвитку (досвід України та Польщі) // Економіка та держава. - 2003. - N 12. - C. 25-27.

45. Степаненко А.С. Іноземні інвестиції в Україну: фінансування та оцінка ефективності. — К. : ЗАТ "Нічлава", 1999. — 158с.

46. Сухоруков А. Проблеми підвищення інвестиційної активності регіонів // Економіка України. – 2002. – №8. – с.26-34.

47. Східне партнерство – інтенсифікація відносин України та ЄС.// Бюрократ, № 23-24 (76-77) від 27/12/2008. – Режим доступу: http://www.center.gov.ua/ua/publication/content/812.htm.

48. Східне партнерство: фінішна пряма до затвердження. /Український незалежний центр політичних досліджень, № 5/565, 02 березня 2009 року. – Режим доступу: http://eu.prostir.ua/library/233052.html.

49. Федоренко В.Г., Гойко А.Ф. Інвестознавство: Підручник /За ред. В.Г.Федоренка.- К.: МАУП, 2000.- 408с.: іл.- Бібліогр.: с.399-402.

50. Федоренко В.Г. Міжнародні фінансово-валютні організації як джерела інвестування / В.Г. Федоренко, Е.Р. Якушев, О.Ф. Іткін // Інвестиції: практика та досвід. - 2004. - N 2. - C. 23-36.

51. Федорчук Д. Про співвідношення понять “інвестиції”, “іноземні інвестиції” та “прямі іноземні інвестиції” // Підприємництво, господарство і право. - 2003. – N.4. - С. 8.

52. Філіпенко А. С., Будкін В. С., Рогач О. І., Заблоцька Р. О., Копистира А. М. Світова економіка: Підручник для студ. екон. спец. ВНЗ / С.В. Головко (голов.ред.). — К.: Либідь, 2007. — 638 с.

53. Хаджинов І.В. Зовнішньоекономічна стратегія України в контексті її інтеграції до європейської економічної системи: Автореф. дис. ... к.е.н. / 08.05.01. –Донецьк, 2004 – 20 c.

54. Чалий В., Пашков М. Україна-ЄС: барометр показує// Дзеркало тижня 15 жовтня 2005 р.

55. Чечетов М. Іноземні інвестиції: макроекономічний аспект // Економіка України. - 2004. - N 8. - C. 4-16.

56. Шевчук В. О. Міжнародна економіка: Теорія і практика: Підручник. – К.: Знання, 2008. – 663 с.

57. Boyk P., Misala J., Puławski M. Międzynarodowe stosunki ekonomiczne. – Warszawa: Polskie Wydawnictwo Ekonomiczne, 1999.

58. Czerwieniec E.: Zagraniczne inwestycje bezpośrednie w gospodarce krajow wysokorozwiniętych, Poznań: Zeszyty Naukowe AE w Poznaniu, 1999.- s. 9.

59. Gill W., Gill N. Stosunki Polski z Ukrainą w latah 1989-1993. – Toruń-Poznań: Adam Marszalek, 1994. – 123 s.

60. Górska A. Dokąd zmierzasz Ukraino? - Warszawa: Ośrodek Studiów Wschodnich, 2005.

61. Gradziuk A. Proces akcesji Ukrainy do Światowej Organizacji Handlu. - Biuletyn nr 27, Polski Instytut Spraw Międzynarodowych, 2005.

62. Gromadzki G., Suszko O. Między satysfakcją a rozczarowaniem, Relacje UE-Ukraina rok po pomarańczowej rewolucji. - Warszawa – Kijów: Fundacja im. Stefana Batorego, 2005.

63. Gromadzki G., Suszko O., Vahl M., Wolczuk K., Wolczuk R. Po rewolucji pomarańczowej, Relacje UE-Ukraina do wiosny 2006 roku. - Fundacja im. Stefana Batorego. - Warszawa, maj 2005.

64. Kaczurba J., Kawecka-Wyrzykowska E. Polska w WTO. – Warszawa: Wydawnictwo Instytutu Koniunktur i Cen Handlu Zagranicznego, 2002.

65. Kamiński A. Z. Stosunki polsko-ukraińskie: raport / A. Z. Kamiński, J. Kozakiewicz. — Warszawa: CSMISP, 1997. — 58 s.

66. Karaszewski W.: Bezpośrednie inwestycje zagraniczne. Polska na tle świata. Toruń: Zakład Poligraficzno-Wydawniczy „POZKAL” 2004. - s. 18.

67. Kawecka-Wyrzykowska E., Synowiec E. Unia Europejska. - tom I. - Warszawa: Instytut Koniunktur i Cen Handlu Zagranicznego, 2004.

68. Lipiński J., Sławiński A. Gospodarka Polski przed wejściem do Unii Europejskiej. – Warszawa: Polskie Wydawnictwo Ekonomiczne, 2003.

69. Olszański T. A. Perspektywy Euroregionów: głos w dyskusji // Україна і Польща у Східно-Центральній Європі: спадок і майбуття: Зб. наук. праць міжнародної конференції під патронатом Прем’єр-міністрів України і Польщі. — S. 78-80.

70. Olszański T. A. Przyszlość stosunków polsko-ukraińskich. Między Lwowiem a Donieckiem (Uwagi Polemiczne) // Україна і Польща — стратегічне партнерство. Історія. Сьогодення. Майбутнє: Збірник наукових праць / Центр Українсько-Польських студій / За загальною редакцією Т.І. Зарецької. — Ч. 2. — К: Видавництво Українського фітосоціологічного центру, 2002. — С. 53-58.

71. Pakulska T., Poniatowska-Jaksch M.: Bezpośrednie inwestycje zagraniczne w Europie Środkowo-Wschodniej . Koncentracja kapitału zagranicznego zagranicznego Polsce Monografie i Opracowania 519, Oficyna Wydawnicza AGH, Warszawa, 2004. - s. 11.

72. Pilarska Cz.: Bezpośrednie inwestycje zagraniczne w teorii ekonomii. Krakow: Wyd. AE 2005. - s. 9.

73. Pavliuk O. Ukrainian-Polish relations: a pillar of regional stability // Chaillit Paper 26. The effects of enlargement on bilateral relations in Central and Eastern Europe. – Paris: Institute for Security Studies of Western European Union, 1997. – P. 43-62.

74. Pełczyńska-Nałęcz K. EPS w praktyce – Unia Europejska wobec Rosji, Ukrainy, Białorusi i Mołdawii rok po publikacji Dokumentu Strategicznego. – Warszawa: Ośrodek Studiów Wschodnich, 2005.

75. Piotrowski J. Umowa o strefie wolnego handlu między Ukrainą a Unią Europejską a polskie interesy gospodarcze. – Warszawa: Instytutu Koniunktur i Cen Handlu Zagranicznego, 2005.

76. Shumylo O.: A Ukraine-EU Freet Trade Area: Who’s forand who’s against it: ICPS newsletter. – Kiev: International Centre for Policy Studies, January 2006.

77. Shumylo O. Ukraine and the European Neighbourhood Policy: Working Document. – Brussels: Centre for European Policy Studies, 2006.

78. Stosunki polsko-ukraińskie / Pod red. J. Kozakiewicza. — Kraków: Międzynarodowy Centrum Rozwoju Demokracji, 1998. — 194 s.

79. UNCTAD, Ministerstwo Gospodarki: Bezpośrednie inwestycje zagraniczne na świecie i w Polsce: tendencje, determinanty i wpływ na gospodarkę Warszawa: Instytut Technologii Eksploatacji 2002, s. 9.

80. Weresa M. A., Skutki inwestycji zagranicznych dla gospodarki kraju przyjmującego – doświadczenia Polski, www.case.com.pl.

81. Więcej niż sąsiedztwo, Rozszerzona Unia Europejska i Ukraina – nowe relacje. Rekomendacje /red. G.Gromadzki, Ol. Suszko, M. Vahl, K. Wolczuk. - Warszawa: Fundacja im. Stefana Batorego, 2004.

82. Witkowska W.: Bezpośrednie inwestycje zagraniczne w Europie Środkowo-Wschodniej. Łodź: UŁ 1996. - s. 70.

83. Zagraniczne inwestycje bezpośrednie w Polsce, NBP, Warszawa 2004, 2005 oraz 2008.

84. www.europa.eu.int

85. www.delukr.ec.europa.eu

86. http://www.funduszeeuropejskie.gov.pl

87. www.imf.org

88. www.osw.waw.pl

89. www.pism.pl

90. www.batory.org.pl

91. www.isp.org.pl

92. www.eurostat.org

93. www.bank.gov.ua

94. www.polska.com.ua

95. www.ukrstat.gov.ua

96. www.wto.org

97. www.euromoney.com

98. http://www.mgip.gov.p

99. www.torgi.kiev.ua/pl/info.php?id=7

100. www.sprawymiedzynarodowe,pl

101. www.GUS.pl

102. www.ukrstat.gov.ua

103. Бюлетень Національного банку України / Щомісячне аналітично-статистичне видання НБУ. Випуски за 2005-2009 роки.

104. Платіжний баланс і зовнішній борг України Національного банку України / Щоквартальне аналітично-статистичне видання НБУ. Випуски за 2005-2009 роки.

105. Національні рахунки України за 2007 рік / Стат. збірник. – К.: Державний комітет статистики України, 2009.

106. Моніторинг макроекономічних та галузевих показників / Міністерство економіки України. – К.: ДГВПП “Зовнішторгвидав України”. – Випуск вересень 2/106, лютий 2009.

107. Статистичний щорічник України. К.: В-во "Техніка". Випуски за 1999-2001 роки.

108. Статистичний щорічник України. К.: В-во "Консультант". Випуски за 2002-2007 роки.

109. Промисловість України / Стат. Збірник за 2001-2007 роки. – К.: Державний комітет статистики України, 2008.

110.УКРАЇНА: перспективи розвитку КОНСЕНСУС-ПРОГНОЗ, Випуск 21, 2009. – сс.14-15.

111. http://bank.gov.ua

112. http://barlinek.com.pl

113. http://www.kredobank.com.ua

114. http://www.me.gov.ua http://metalltorg.ru

115. http://www.ukrstat.gov.ua

116. UNCTAD Handbook of Statistics On-line http://stats.unctad.org/handbook/ReportFolders/ReportFolders.aspx

117. http://devdata.worldbank.org/data-query/

[1] Примітка. Критська панєвропейська конференція, 1994.

Магістерська робота

“Польські інвестиції в Україну в світлі східної політики ЄС”

Київ 2010

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Інвестиційна політика держави та іноземні інвестиції

1.1 Іноземні інвестиції у країнах з перехідною економікою

1.2 Інвестиційна політика держави

1.3 Інвестиційна політика України на умов переходу до ринку

Висновки до Розділу 1

РОЗДІЛ 2. Прямі іноземні інвестиції в українській економіці сьогодні

2.1 Інвестиційний клімат України у синхронії і діахронії

2.2 ПІЗ як фактор розвитку економіки України

2.3 Організаційно-економічний механізм залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України

Висновки до Розділу 2

РОЗДІЛ 3. Україна і Східний вектор політики Европейського Союзу

3.1 Східний напрямок діяльності ЄС

3.2 Політика східного партнерства ЄС – нові інструменти і можливості

Висновки до Розділу 3

РОЗДІЛ 4. Інвестиційні потоки в системі українсько-польських економічних відносин

4.1 Аналіз негативних і позитивних тенденцій перебігу взаємної інвестиційної діяльності

4.2 Стимулювання взаємних інвестиційних потоків між Україною та Польщею

4.3 Прямі польсько-українські інвестиції

4.4 Фінансування польських інвестицій з фондів ЄС

Висновки до Розділу 4

ВИСНОВКИ

ЛІТЕРАТУРА

Вступ

У висновках підведено загальні підсумки магістерського дослідження.

РОЗДІЛ 1. Інвестиційна політика держави та іноземні інвестиції

Дата: 2019-05-29, просмотров: 216.

12 3 4 5 6 7 8 9 10 Следующая ⇒