Відновлення основного капіталу на діючих підприємствах здійснюється за рахунок капітальних вкладень. За визначенням Лайко П.А. капітальні інвестиції – витрати на створення нових, розширення, реконструкцію та модернізацію діючих основного капіталу. До капітальних інвестицій на підприємствах відносяться: витрати на зведення будівель, споруд та інших об'єктів, включаючи будівельно-монтажні роботи, вартість обладнання та інвентаря, які входять до кошторисів будівництв; витрати на придбання машин та обладнання, які не входять до кошторисів будівництва; витрати на придбання транспортних засобів, обчислювальної техніки та інше; витрати на будівництво й обладнання житлових будинків, дитячих дошкільних установ, об'єктів культурно-побутового призначення та інше [6, 9].

Крім цього, до складу капітальних витрат відносяться: проектно- пошукові витрати; витрати на відтворення земельних ділянок та переселення в зв'язку з будівництвом; витрати на технічний нагляд за будівництвом; витрати на науково-дослідницькі роботи, а передбачені в кошторисах на будівництво; витрати на утримання керівництва підприємств, які будуються; інші витрати, які не відносяться до монтажних та будівельних виробів, передбачені зведеним кошторисом на будівництво.

Основним видом витрат, які належать до капітальних вкладень у будівництві, є будівельно-монтажні роботи. При цьому до складу будівельних робіт входять: роботи по зведенню, розширенню та реконструкції постійних і тимчасових будівель та споруд, а також повязані з ними роботи з монтажу залізобетонних, металевих та інших будівельних конструкцій; облаштування та розробка підкранових шляхів; зведення зовнішніх і внутрішніх мереж водопостачання, каналізації, теплофікації, газифікації та енергопостачання; пристрій основ, фундаментові опорних конструкцій під обладнання; озеленення та впорядкування території забудівлі; інші будівельні роботи.

До складу монтажних робіт відносяться: збирання і встановлення технологічного, енергетичного, підйомно-транспортного, насосно-компресорного й іншого обладнання на місці його постійної експлуатації; пристрої підводок води, повітря, пари  до обладнання; ізоляція та фарбування обладнання і трубопроводів; інші роботи.

Поняття «капітальні вкладення» є тотожним поняттю «інвестиції». У зв'язку з цим поняття «капітальні вкладення» розглядається як інвестиції, які спрямовані на створення нового, розширення, реконструкцію та модернізацію діючого основного капіталу [5, 7].

Основний капітал- це вартість матеріально-речових цінностей, що використовуються підприємствами у виробничій і невиробничій сферах діяльності протягом тривалого часу (більше року).

У відповідності до діючої типової класифікації основний капітал групується в залежності від його функціонального призначення, галузевої належності, речового натурального складу та інше.

Показники, що бактеризують стан основного капіталу та ефективність його використання, можуть бути:

- рівень забезпечення підприємства основним капіталом;

- стан основного виробничого капіталу;

- ефективність використання основного виробничого капіталу.

До показників, що характеризують рівень забезпечення підприємства основним виробничим капіталом, відносяться: частка основного виробничого капіталу у майні підприємства; капіталоозброєність і капіталомісткість. Частка основного виробничого капіталу визначається відношенням його вартості до вартості майна підприємства. Це співвідношення (коефіцієнт) повинно складати не менше 0,5.

Капіталоозброєність – показник, що характеризує рівень забезпеченості основним виробничим капіталом промислово-виробничого персоналу підприємства. Розраховується капіталоозброєність праці (КОп), грн., за та кою формулою:

КОп = СВОВК : Чр,

де СВОВК- середньорічна вартість основного капіталу, грн.;

Чр- середньоспискова чисельність робітників.

Зростання рівня капіталоозброєності – шлях до підвищення продуктивності праці. Але необхідно слідкувати за тим, щоб темпи її зростання не випереджали темпи росту продуктивності праці.

Капіталомісткість - показник, що характеризує рівень середньорічної вартості виробничого капіталу на одиницю вартості виробленої валової продукції. Розраховується капіталомісткість продукції (КМп), грн., за та кою формулою:

КМп = СВОВК : Вп,

де Вп- вартість виробленої валової продукції.

Вважається нормальним, коли капіталомісткість має тенденцію до зниження. Але зниження коефіцієнта капіталомісткості повинно проходити за рахунок зниження вартості основного виробничого капіталу та вартості виробленої валової продукції, а за рахунок більш низьких темпів росту вартості основного виробничого капіталу порівняно з темпами росту вартості валової продукції.

Стан основного виробничого капіталу характеризується такими показниками: коефіцієнтом оновлення; коефіцієнтом вибуття; коефіцієнтом приросту; коефіцієнтом зносу; співвідношенням основного виробничого та невиробничого капіталу.

Коефіцієнт оновлення основного виробничого капіталу- показник, що відображає часку знову введених цих фондів у звітному році в загальній їх вартості на кінець цього року. Показник показує рівень введення в експлуатацію нового основного виробничого капіталу у вартісному виразі. Розрахунок коефіцієнта оновлення основного виробничого капіталу (Ко) можна провести за такою формулою:

Ко = ВК зв : ВК кр ,

де ВК зв – вартість знову введеного в експлуатацію основного виробничого капіталу у звітному році.

ВК кр - вартість основного виробничого капіталу на кінець року.

Збільшення Коефіцієнта оновлення основного виробничого капіталу- явище позитивне. Однак, воно повинне супроводжуватися ростом фондовіддачі цих фондів.

Коефіцієнт вибуття основного виробничого капіталу - показник, що відображає часку вибулого у звітному році капіталу у загальній їх вартості на початок цього ж року. Розрахунок коефіцієнта вибуття (Кв) основного виробничого капіталу проводиться за такою формулою:

Кв = ВК в : ВК пр.

де ВК в - вартість основного виробничого капіталу,що вибув, у звітному році.

ВК пр. - вартість основного виробничого капіталу на початок звітного року.

Позитивним у роботі підприємства є стан, коли обсяг основного виробничого капіталу,який вибув у звітному році, менший обсягу знову введеного в експлуатацію в цьому році.

Відносне збільшення основного виробничого капіталу порівняно з їх вибуттям у звітному році визначається розрахунком коефіцієнта його приросту ( Кпр):

Кпр = ( ВКзв – ВКв) : ВК кр,

де ВКзв, ВКв, ВК кр - - вартість основного виробничого капіталу: знову введених, тих, що були, і на кінець звітного року відповідно.

В умовах ринкової економіки розрізняють два види інвестицій: реальні та фінансові.

Реальні (прямі) інвестиції-це вкладення в створення засобів виробництва. Фінансові інвестиції-це вкладення капіталу в цінні папери, а також його розміщення в банках, або-це активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку, зростання вартості капіталу або іншого зиску для інвестора [8, 12].

Найрозвиненішою формою інвестицій в наш час є реальні (прямі) інвестиції, пов’язані з відновленням основних фондів у формі нового будівництва, реконструкції, розширення та технічного переозброєння діючих підприємств і об'єктів невиробничої сфери, придбання транспортних засобів, земельних ділянок і об'єктів природокористування та інше.

Капітальні вкладення залучені, в створення та відновлення основного капіталу, підрозділяються: на капітальні вкладення виробничого і невиробничого призначення.

До капітальних вкладень виробнчого призначення відносяться витрати на об'єкти, що після завершення будівництва будуть функціонувати у сфері матеріального виробництва: в промисловості, сільському господарстві і заготівлях, водному і лісовому господарствах, на транспорті , у будівництві, зв'язку, торгівлі і громадському харчуванні, в матеріально-технічному забезпеченні та збуті. Конкретніше можна сказати, що до капітальних вкладень виробничого призначення віднесено витрати (інвестиції), вкладені в будівництво виробничих будівель і споруд, реконструкцію, технічне переозброєння і модернізацію діючих підприємств, придбання машин і устаткування, транспортних засобів, обчислювальної техніки та інше.

До складу капітальних вкладень невиробничого призначення відносяться витрати на створення об'єктів житлового і комунального господарства, закладів охорони здоров'я, соціального забезпечення, освіти, культури, мистецтва, фізкультури, а також науково-дослідних та інших організацій, пов’язаних з розвитком науки (житлових будинків, гуртожитків, лазень, поліклінік, лікарень, шкіл, бібліотек, клубів, дитячих дошкільних закладів, будинків відпочинку, оздоровчих таборів для дітей та інше).

У залежності від джерел фінансування капітальні вкладення бувають:

- державні-інвестиції, спрямовані на створення та відновлення основного капіталу, джерелом фінансування яких є кошти Державного бюджету, державних підприємств і організацій, а також місцевих бюджетів;

- державні централізовані-інвестиції, що спрямовані на створення і відновлення основного капіталу і фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету і бюджетних кредитів;

- недержавні-інвестиції, що фінансуються за рахунок коштів інвесторів з недержавними формами власності, а саме:

- власні фінансові ресурси інвестора ( прибуток, амортизаційні відрахування, відшкодування збитків від аварій, стихійного лиха, грошові нагромадження та заощадження громадян, юридичних осіб і т.д.);

- позикові фінансові кошти інвестора;

- залучені фінансові кошти інвестора ( кошти, отримані від продажу акцій, облігацій, пайові та інші внески громадян, юридичних осіб);

- безкоштовні та добродійні внески, пожертвування громадян, підприємств та організацій;

- кошти іноземних інвесторів ( іноземні інвестиції як прямі, так і портфельні, капітальні трансферти, кредити);

- капітальні трансферти-інвестування капітальних вкладень шляхом переказу іноземної валюти в Україну і передачі права володіння іноземними цінними паперами;

Змішані капітальні вкладення-інвестиції, спрямовані на створення і відновлення основного капіталу, у загальному обсязі яких є частка державних коштів.

Виступаючи однією з форм інвестицій в економіку як окремих підприємств, так і країни в цілому, капітальні вкладення повинні бути безперервними і достатніми для забезпечення нормального функціонування кожного господарюючого суб’єкта і суспільства в цілому.

Розширення основного капіталу виробничого призначення може здійснюватися за рахунок нового будівництва виробничих об'єктів, реконструкції та переозброєння діючих підприємств.

До нового будівництва належить спорудження комплексу об'єктів основного, підсобного та обслуговуючого призначення новостворюваних підприємств, будівель, споруд, а також філій і окремих виробництв, що здійснюється на нових майданчиках з метою створення нової виробничої потужності і які після введення в експлуатацію будуть знаходитись на самостійному балансі.

Якщо будівництво підприємства або споруди намічено здійснювати не відразу, а по черзі, то до нового будівництва відносяться перша і наступні черги аж до введення в дію всіх запроектованих потужностей для повного розвитку підприємства (споруди).

До нового будівництва належить також спорудження на новому майданчику підприємства такої ж або більшої потужності і подальшу експлуатацію якого з технічних та економічних причин визнано недоцільним, а також у зв'язку з необхідністю, викликаною виробничо-технологічними або санітарно-технічними вимогами.

До розширення діючих підприємств належить будівництво додаткових виробництв на діючому підприємстві (споруді), а також зведення нових і розширення діючих окремих цехів і об'єктів основного, підсобного й обслуговуючого призначення (на території діючих підприємств або на майданчиках, що до них прилягають), з метою створення додаткових або нових виробничих потужностей [4, 10].

До розширення діючих підприємств належить також будівництво філій і виробництв, що входять до їх складу, які після введення в експлуатацію не будуть рахуватися на самостійному балансі.

До реконструкції діючих підприємств належить переобладнання діючих цехів і об'єктів основного, підсобного й обслуговуючого призначення, як правило, без розширення діючих будівель і споруд основного призначення, пов’язане з удосконаленням виробництва та підвищення його техніко-економічного рівня на основі досягнень науково-технічного прогресу та здійснюване, у цілому, з метою збільшення виробничих потужностей, поліпшення якості та для зміни номенклатури продукції головним чином без збільшення чисельності працівників при одночасному поліпшення умов їх праці й охорони навколишнього середовища.

До технічного переозброєння діючих підприємств належить комплекс заходів, спрямованих на підвищення техніко - економічного рівня окремих виробництв, цехів і дільниць на основі впровадження передової техніки і технології, механізації й автоматизації виробництва, модернізації та заміни застарілого і фізично зношеного устаткування новим, більш продуктивним, а також для удосконалення загальнозаводського господарства і допоміжних служб.

Технічне переозброєння діючих підприємств здійснюється, як правило, без розширення виробничих площ за проектами і кошторисами на окремі об'єкти або види робіт, що розробляються на основі техніко-економічного обгрунтування.

Обсяги капітальних вкладень (інвестицій), як у цілому, так і за їх окремими видами, підприємства визначають щорічно, виходячи з потреби в них і наявних джерел фінансування.