Перед тим, як починати роботу над творами цього жанру, формувати інтереси до них, дітей, учитель сам повинен знати їх специфіку, особливості, щоб не втратити того духовного заряду, яким вони сповнені, якнайяскравіше показати ідейне спрямування, багатство мови, різноманітність образів. Як відомо, дітей у казці захоплює, насамперед, незвичайність подій, сміливі, сильні, винахідливі герої, перемога добра над злом, правди над кривдою [30].

Виховне значення казок величезне. Вони завжди педагогічні в кращому розумінні цього слова: вчать скромності, безкорисливості, висміюють якісь людські вади. Казки висловлюють народну мудрість, накопичену століттями. Повчальність казки не здається нав'язливою, штучною, оскільки її замисел виражається через захоплюючий сюжет, у витонченій композиції, в яскравих, чітких образах. Драматичність дії казки і живописність персонажів сприяє образному баченню світу, розвиває увагу, але й, за висловлюваннями К. Ушинського, вводить читача у володіння народними скарбами, залучає до духу народу [19].

Під час вивчення народних і літературних казок, пропонованих програмою для опрацювання в 4 (3) класах, на уроках та під час самостійної роботи використовуються поодинокі малюнки, а також їх серії, які допомагають учням простежувати логіку подій, встановлювати часові, просторові й при чинові зв'язки. Демонстрація картин та їх серій виконують не лише ілюстративні функції. Сутність роботи над кожним сюжетом багатопланова. Така робота може відбуватись у формі завдань:

1) для фронтальної творчої діяльності учнів на уроках класного чи позакласного читання. Наприклад, доведіть словами тексту, що зображене на малюнку стосується певних подій, вчинків, належить до початку, середини чи кінця казки "Три міхи хитрощів" І. Франка або "естонської народної казки" "їжак і лисиця";

2) для колективно групової діяльності під час виявлення позитивних і негативних персонажів казки "Коваль щастя", "Хитрий півень" та інших;

3) для індивідуально-групової діяльності над виявленням характеру окремих дійових осіб: коваля щастя, їжака, лисиці, півня та ін.;

4) для індивідуальної діяльності над мовою дійових осіб, головною думкою того чи іншого твору, засобами виразності картин і літературного твору та іншими завданнями творчого характеру.

Опрацьовуючи народні і літературні казки, учитель поступово закріплює уміння дітей не тільки зіставляти зображення на картині зі змістом уривків творів, а й вчить глибше проникати у підтекст, бачити внутрішній світ героя, його душевний стан.

Під час опрацювання казки "Коваль щастя" А. Саксе учні повинні визначити ідею твору; щастя - то людська праця. Дуже важливими є малюнки та ілюстрації до казок, щоб сформувати читацькі інтереси. Вчитель пропонує не тільки свою наочність, але й заставляє дітей малювати словесно, як вони уявляють того чи іншого героя.

Як би намалювали коваля, багатіїв?

А кого автор вважає ковалем щастя? (Молодого коваля, який оволодівши своїм ремеслом, відкрив власну кузню і почав чекати замовників).

Чому коваль вдався до вигадки? (Він був молодий, ніхто не знав його можливостей, і люди проходили повз кузню. Тому він вирішив заманити перехожих незвичайною вивіскою на кузні: "Коваль щастя").

Чи був упевнений молодий коваль, що люди, прочитавши таку назву, прийдуть до нього? Як він розмірковував над своїм вчинком? (Так, коваль був упевнений, що люди зацікавляться такою вивіскою і прийдуть до нього. Він міркував так: "Кожна людини - коваль свого щастя. Потрібне тільки уміння. То чому ж я, молодий, умілий, не зможу викувати щастя для себе?").

Хто став першим замовником такого незвичайного коваля? (Першим прийшов селянин).

Знайдіть у тексті і прочитайте розмову, яка відбулася між ковалем і селянином.

Яким постав перед вами коваль із цієї розмови? (Впевненим у собі, ввічливим, відвертим, щирим).

А що ви дізналися про замовника? (Він був недовірливий, замовив незвичайний плуг).

У чому була незвичайність замовлення? ("Я хочу мати такий плуг, за яким би не доводилося ходити слідом. Запріг собі коня і, гайда!").

Який висновок можна зробити про цю людину? (Як каже автор, "то був ледацюга, котрому більше подобалось спати на запічку, ніж працювати в полі").

Чи міг коваль викувати такого плуга? (Так, навесні плуг був готовий. Коваль узяв його на плечі і поніс селянинові. Той запріг коня і плуг сам, без орача, почав орати).

Чи приніс щастя ковалю і селянинові це виріб? (Ковалю він приніс щастя. Слава про нього облетіла всю округу, до нього поспішали замовники, прославляли його працю, ковальське уміння. А родині селянина цей виріб приніс тільки лихо).

Що відповіла дружина селянина на запитання коваля про плуг, що сам оре? ("Відколи мій чоловік перестав ходити за плугом, він пропадає в шинку, а повернувшись додому, спить у запічку. Земля виснажилася недоглянута, не удобрена земля стала неродючою, не давала доброго врожаю; "сім'я зубожіла" (Сім'я стала бідною, не було чого їсти, у що одягнутись)"життя занапастив" (зробив його важким, безрадісним, непотрібним).

Отже, дружина селянина у всьому звинувачувала виріб коваля. А як ви гадаєте, хто був винуватцем? (Сам селянин, його байдуже ставлення до праці, до своєї родини. Адже через своє ледарство, бажання дбати про свою сім’ю, став неробою, почав пиячити, виносячи все в шинок, довів родину до зубожіння).

Тепер подумайте, як допоміг у здобутті щастя інший виріб коваля" - ключ щастя. Пригадайте, хто мого замовив? Одним з найбагатших господарів округи).

Для чого йому потрібен був такий ключ? (Щоб його майно було під міцним замком).

Можливо, майно потрібно було оберігати від розбійників, злодіїв? Що тут поганого? (Замовляючи цей ключ, господар поставив перед ковалем таку вимогу: щоб цим ключем міг відімкнути свої комори тільки він, господар, і щоб ключ "не слухався" ні батька, ні матері, ні дружини, ні дітей).

Чи зробив такого ключа коваль? (Так, він точно виконав замовлення: ". кував і вимірював, кував і підпилював, і восени ключ був готовий").

Як випробував господар замовлення на членах своєї родини? (Він замкнув двері комори і попросив батька принести коням вівса. Батько не міг відімкнути. Мати пішла по борошно не змогла відімкнути. Жінка пішла по капусту і повернулася в сльозах, бо всі нігті пообламувала, а дверей не відімкнула. Послав господар дітей по горох, і вони не змогли відімкнути дверей).

Що сказано в казці про долю родини найбагатшого господаря? (Від того дня, як з'явився у господаря ключ щастя, коні залишилися без вівса, родина без хліба, без м'яса, а господар радів, що його майно під міцним замком. Бо то був такий скнара, що навіть для себе шкодував смачного шматка).

Чи допоміг ключ щастя цьому господареві стати ще багатшим? (Ні. Коваль, прийшовши на колись багате подвір'я подивитися, як діє його ключ щастя, побачив жалюгідну картину повного запустіння. Навколо панувала тиша. Не лунали дитячі голоси, не іржали коні, не гавкали собаки. Виснажена господиня сиділа під хатою і кришила в казанок лободу. Розпитуючи господиню колишнього багатія, коваль дізнався, що батько і матір господаря повмирали від голоду, діти пішли в найми, худоба загинула. Навіть собака не витримав такого життя і втік до лісу. А сам господар збожеволів: удень і уночі тільки й те робить, що гроші лічить. Жінка колишнього багатія звинувачувала коваля в тому, що від того "проклятого горе та злидні оселилися в їхній хаті")

Ви погоджуєтесь з такою думкою? (Ні. Основна причина становища, що склалося в цій родині, не у виробі, який з точністю і великою майстерністю виконав коваль, а в жорстокості, скупості, жадібності, бездушності самого багача).

Обґрунтуйте свої висловлювання. (Багач був жорстоким: знаючи, що цим ключем міг користуватися лиш він, почав випробовувати його на своїх рідних. Скупим, жадібним: залишив своїх дітей і батьків без шматка хліба, худобу без вівса: щоб не померти з голоду, його дружина мусить варити юшку з лободи. Бездушним: занапастив себе і свою родину)

Як ви гадаєте, позитивним, чи негативним є селянин і багач? Як ви ставитися до них? Як, на вашу думку, ставиться до них сам автор? (І селянин, і багач - негативні персонажі, їхні вчинки страшні, безглузді, бездуховні. І селянин, і багач втратили людську гідність, загубили найдорожчих їм людей. Життя селянина зводиться лише до того, щоб нічого не робити, а тільки відпочивати та пиячити. Після того, як багач придбав ключ щастя, основне його заняття полягало в тому, щоб рахувати гроші і милуватися ними. Наше ставлення до цих персонажів може бути тільки негативним. Своїми вчинками і діями вони викликають у нас огиду, осуд. І автор теж негативно ставився до них. Речення: " То був ледацюга, котрому більше подобалося спати в запічку, ніж працювати в полі " і "то був такий скнара, що навіть для себе шкодував смачного шматка", - найкраще ілюструють його ставлення).

Хто з персонажів казки викликає у вас позитивні емоції? Що схвалюється у цій казці? (Звичайно, коваль. Він поступово виковував своє щастя. В молодості він зумів довести свої уміння, високу майстерність. Виготовивши незвичайні речі - плуг, який самий оре, ключ, який підвладний лише одній людині. Слава про його майстерність поширилась по всій окрузі: "Ще й ковалеві руки не відпочили, як у двері кузні стукав другий замовник". Пізніше він користувався такою ж шаною, до нього весь час приходили нові і нові замовники, тобто майстерність його підвищувалась. Про це свідчать і такі речення: "спливали роки. У кузні не стихав стукіт молота, не вгавав спів, у горні не згасав вогонь... ").

Що ви ще можете сказати про коваля? (Він завжди ввічливий, веселий, наполегливий у праці, уважний, вимогливий, справедливий) [70].

Усі ці риси характеру коваля діти підтверджують рядками твору, доповнюють своїми судженнями. Розглядають ілюстрацію до казки, зіставляють її зі змістом казки, доходять до висновку, що коваля тут зображено старим чоловіком, який виготовляє замовлення.

Отже, підсумовує вчитель, ми розглянули ілюстрацію, аналізували зміст казки і визначили основну думку твору: людина творець свого щастя. Але кожний із персонажів казки розумів щастя по-своєму. Селянин бачив щастя у тому, щоб нічого не робити, багач - щоб мати якомога більше грошей і нікому їх не давати. Коваль бачив своє щастя чесній і сумлінній праці на 15лаго інших. Саме працею він добився визнання і поваги людей. Звичайно, і ми з вами визнаємо справжнім щастям щастя коваля - працю на благо людей. Певні особливості має формування читацьких інтересів та підготовка учнів до сприймання і читання прозових творів. Вони бувають різними за жанрами, різноманітна їх тематика. Для цілеспрямованішої підготовки до їх сприймання умовно групують прозові твори за змістовими ознаками і тим, на тим скільки вони близькі до життєвому досвіду учнів. Зокрема, у четвертому класі значною є група оповідань на морально-етичні теми, в яких розкриваються різні людські якості, риси характеру у спілкуванні і дітей - ровесників [43].

Дійові особи творів "Жевжик" Всеволода Нестайко, "Казка про друга" Марії Сумарної, це їхні ровесники, які діють у знайомих дітям ситуаціях. Але самостійно не можуть розібратися у мотивах вчинків дійових осіб, тому, опрацьовуючи такі твори, доцільно використовувати ілюстрації до творів створити на уроці ситуацію для оцінювання вчинків. До первинного читання важливо зберегти таємницю сюжету, поставити проблемне запитання допоможе ілюстративний матеріал. Малюнок до оповідання морально - етичної спрямованості може бути стислим і адекватним ідеї конкретного твору. Наприклад, при підготовці учнів до сприймання оповідання Я. Стельмаха "Нахаба" демонструється конкретний малюнок із зображенням в ліжку дитини з перев'язаним горлом, яка читає книжку. Інтригу можна створити за допомогою запитань:

Як можна назвати цей малюнок?

Чи відповідає на, вашу думку, сюжет малюнка назві оповідання?

Чи можна в образливому тоні говорити про хворого?"

Хто може так вчинити?

Після такої бесіди можна переходити до прочитання оповідання.

Сьогодні ми прочитаємо нове оповідання "Нахаба". Його написав молодий український письменник Я. Стельмах. Як ви вважаєте, що означає слово "нахаба"?

Діти відповідають по-різному: погана людина, той, хто б'ється, краде, всіх кривдить... Вчителька пропонує перевірити це визначення у "Довідковому бюро". (Тут працює щодня новий учень, який заздалегідь одержує від вчителя завдання знайти в словнику значення того чи іншого слова або певні відомості. Так бюро працює і на інших уроках.

Учень дає довідку що "нахаба" - це безсоромна настирлива людина.

Коли виявляються подібні якості? (Звичайно, у спілкуванні).

Як ви вважаєте, - запитує вчитель, - коли спілкування буває приємним і корисним?

Підсумовуючи відповіді, вчителька звертає увагу дітей на прислів'я, записане на дошці: "Чого собі не хочеш іншому не бажай".

Далі діти ознайомлюються із змістом оповідання, читають і готуються відповідати кого із героїв твору стосується таке негарне слово "Нахаба".

У 3-4 класах на першому уроці у підготовці школярів до читання творів, вміщених у розділах "Письменники рідного краю" і "Видатні письменники України" рекомендується, звичайно, зробити акцент не на змістовому аспекті, а на особі автора (або, якщо є матеріал, на історії написання твору): коротко сказати коли він жив, про що писав, чим цікавився, пригадати, що читали раніше, показати його книжки, портрет. Після такої "Зустрічі" з письменником чи поетом відбувається більш осмислене і емоційне ознайомлення з твором.

За допомогою ілюстрації, на якій зображений добрий лікар, можна пробудити інтерес до прочитання оповідання "Таємнича хвороба" І. Січовика. Зазвичай діти з острахом відносяться до лікарів і до білого халата взагалі. Проте загадковість назви оповідання й добродушність зображеного лікаря, який нагадує своїм виглядом доброго лікаря Айболита, викликають бажання дізнатись зміст оповідання, після прочитання якого в них появляються нові позитивні враження про лікарів та вміння самостійно визначити діагноз своїм дивакуватим "захворюванням".

Коли продемонструвати учням малюнок, на якому зображений хлопчик з поливалкою, то в них одразу він асоціюється із віршем "Помагай" П. Воронька. У вступній бесіді вчитель має можливість підвести клас близько до розуміння того, що може бути спільним між днем народження і сюжетом малюнка.

А демонстрація ілюстрації до оповідання "Бабусині руки" В. Сухомлинського відповідає його назві. Проте це не зменшує інтересу до прочитання, хоч і підготовча робота може розкрити ряд епізодів оповідання. Читання тексту доповнює прочитаний малюнок. Для цього вчитель використовує проблемне завдання:

А тепер, після прочитання оповідання, скажіть, чого ми ще не зуміли впізнати в бабусиних руках?

Коли учні розглядатимуть малюнок до оповідання "Ласочка" Г. Тютюнника, то одразу перечислять багато казок, в яких зображена лисиця. І, безперечно, характеризуватимуть її як хитру, підступну і навіть злу тварину. Однак слід спрямувати увагу учнів до малюнка, щоб упізнати, що ілюстрація до цього твору показує лисицю зовсім з іншого боку, а назва оповідання є цьому підтвердження. Робота над даним малюнком, пробуджуючи інтерес до прочитання твору, розвіює стереотипи в упередженому ставленні до тварини.

Під час вивчення оповідання "Шпаки" Дніпрової Чайки можна скористатися репродукціями картин О. Саврасова "Весна" та І. Левітана "Березень". при аналізі картини О. Саврасова діти під керівництвом педагога доходять висновку, що вона викликає найрізноманітніші, іноді навіть протилежні почуття: сум і радість, спокій і тривогу, усмішку і смуток. Чим більше ми дивимось на неї, тим більше проймаємось любов'ю до рідної природи. На картині переважають сірі, коричневі, білі та голубі кольори. Це допомагає відчути не тільки гомін граків, а й запах весни, радість пробудження природи. Простота й доступність сюжету дає змогу провести бесіду за змістом картини:

Чи сподобалась вам картина? Чим саме? За якими ознаками ви довідались, що це рання весна? Що роблять граки? Як вони поводяться? Розкажіть, що ви знаєте про граків (зовнішній вигляд, на кого схожі, чим харчуються). Продовжуючи бесіду і закріплюючи одержані знання, учитель

запитує:

Де стоять берези?

Чому гілля на березах голе?

Які ще ознаки свідчать про те, що на картині зображена рання весна?

Якими фарбами писав художник картину?

Із змістом картини "Весна" О. Саврасова перегукується картина "Березень" І. Левітана (1860-1900). На картині зображено початок весни, коли ще не біжать гомінкі струмочки, не чути співу пташок. Але вже тепле проміння весняного сонця починає зігрівати землю.

Робота над цими картинами підготовлює не тільки до сприймання творів, а й до формування в учнів читацьких інтересів.

Показувати персонажів (проте не грати їх) можна тільки в тих випадках, коли в їх поведінці виявляються повадки, звички безпосередньо їм властиві. Це може послужити засобом емоційного впливу на слухачів.

Відповідні вимоги ставляться й до читання моралі байки. Оскільки вона завжди виступає як узагальнення розповіді, як висновок з певною метою навчання, то тривалість читання її диктується тільки правильністю визначення завдань наскрізної дії. Читець чітко розуміє своє творче завдання і відповідно з ним діє словами: висміює, таврує брехуна, боягуза, егоїста, підлабузника, ледаря тощо протягом усього твору, а потім робить з цього певні висновки. Тому читати мораль потрібно не нав'язливо, не навмисно, а глибоко реалістично, відверто, щиро. Перед і після неї треба робити довгі паузи, щоб зосередити увагу і стимулювати до осмислення почутого [50, 15].

Читання віршів у початкових класах має виняткову важливість для виховання естетичних смаків, формування читацьких інтересів. Вірші збагачують духовний світ дитини, вчать бачити красу у природі, у вчинках людей, розвивають поетичну чутливість, тішать і дивують читача музикальністю і яскравістю рідної мови.

Ритмічний розмір віршів, милозвучність рифм, звукове інструментування - це зовнішні ознаки вірша, що служать для вираження змісту.

Найбільш важливим моментом є підготовка до читання вірша: виявлення його головної думки і настрою: емоційного підтексту і визначення темпу, ритмічного малюнка, інтонаційної виразності, вправлення у читанні вірша в голос.

Багато віршів учні заучують напам'ять. Важливо навчити свідомому запам'ятовуванню, умовою якого є смисловий і лексичний розбір тексту. Корисне перед заучуванням словесне малювання картини вірша.

Малювання дії функціонально пов'язане із зміною конструктивно-композиційних відношень статичне змінюється динамічним. Регуляція рухів у малюванні розвивається на основі сенсомоторних еталонів, які відображають певні якості рухів. Музично-ритмічна діяльність та малювання за своїм механізмом є не тільки сенсорними, а й інтелектуальними, орієнтовними діями.

Зважаючи на це, доцільно проілюструвати тексти віршів, поєднуючи ритм вірша та ритм малювальних рухів для розвитку плавного чіткого мовлення дітей паралельно проводиться робота з накопиченням пасивного та активного словника учнів, удосконалення граматичної будови мови, розвитку зв'язного мовлення [63].

Під час розкладання вірша на строфи, що містять окремі образи, спрацьовує словесний ефект діафільму, коли розглядання кадру супроводжується виразним читанням тексту. Діти одночасно слухають чітку, виразну мову вчителя і розглядають зображення, що значно посилює враження. Учні із задоволенням включаються в таку систему роботи.

Відомо, що мистецтво навчання полягає не стільки в повідомленні інформації, скільки в умінні пробуджувати, оживляти образи. Чим можна зацікавити дитину? Слід створити ефект здивування. Зупиняючи увагу дитини на одну мить, низка хаотичних рухів починає набувати ритмічної періодизації.

Інтерес у дітей до читання викликають різноманітні творчі завдання. Вони слідкують за змінами звучання поетичних творів, за зображенням картинок і розвитком художнього образу, усвідомлюють свої враження і роблять висновки.

Сюжетними малюнками можна супроводжувати вивчення вірша Л. Українки "Конвалія". До першої строфи використовують малюнок, на якому зображено конвалію, яка росла в гаю під дубом високим. До другої - малюнок, на якому чоловіча рука вкорочує віку конвалії. Третю строфу ілюструє малюнок, де конвалію несуть "у високу залу". Четверту - малюнок, де на фоні забави конвалія сумує у вазі. До наступних строф можна запропонувати учням самим намалювати малюнки.

Наступним етапом творчої роботи можуть бути мовленнєві імпровізації придумування закінчень до віршованих рядків. Художня діяльність має бути спрямована передусім на розвиток асоціативного мислення дитини, пошук нею таких виразних засобів в інших видах мистецтва, які б могли допомогти їй усвідомити зміст поетичних образів.

Послідовна спільна діяльність з учнями дає можливість вчителю залучати до роботи не тільки активну частину класу, але й безініціативних учнів. Творчий підхід дозволяє учням щоразу по-новому проводити роботу над одним і тим самим твором, щоб досягти реалізації його виховних, освітніх, розвивальних можливостей, успішного розв'язання завдань формування чіткого мовлення, щоб процес навчання був плідним і цікавим.

Час роботи для ілюстрації віршів учитель може визначити залежно від можливостей учнів. Можна використовувати цілі уроки або відвести 15-20 хвилин на уроці розвитку читання, мовлення.

Загальна схема роботи за методикою "Живий малюнок"

Прослухати текст вірша (оповідання, казки).

Вчитель читає кожен рядок вірша та одночасно ілюструє за текстом.

Учні спостерігають за малюнками, проговорюючи рядки вірша разом з учителем.

Кожен учень за порядковим номером малюнка самостійно декламує рядок вірша.

Учні виконують таку вправи:

Складають речення за малюнком та записують його схемою

Роблять звуко-буквений аналіз окремих слів.

Виписують окремі слова в схему

Пишуть всі речення за схемою.

Читають текст вірша за схемою

Згадують і записують текст усього вірша [63]

При виборі конкретних прийомів формування інтересів під час роботи над віршами слід підходити диференційно, залежно від його виду й характеру центрального образу.

Ліричні вірші виражають думки і почуття поета, викликанні навколишньою дійсністю, часто почуття поета виражено за допомогою картин і образів природи. Такими віршами в четвертому класі є поезія Л. Українки "Сосна" і П. Тичини "Зима".

Під час аналізу краси природи взимку поряд із творами художньої літератури можна використати картини "Ранній сніг" В. Полєнова і "На півночі дикій" І. Шишкіна. Картину В. Полєнова доцільно використати під час опрацювання віршів "Сосна" Л. Українки, та "Зима" П. Тичини.

Картина "Ранній сніг" допоможе молодшим школярам зробити широке узагальнення: перший пухнастий сніг укрив землю, згладив її обриси, зробив ще відчутнішою безкрайню широчінь просторів. На передньому плані, на тлі снігового покриву, ми бачимо верхівки дерев, оповитих уже інеєм, і кущі, що не встигли скинути ще своє чудове осіннє вбрання - червоні, жовті, зеленкуваті та коричневі листочки. Соковитою живописною плямою художник виділяє бурштиново-жовту хащу, що йде вдалечінь уздовж берега ріки. На правому березі височіє голе дерево, вкрите першим снігом. Лівий берег, зливаючись із смугою горизонту, створює суцільну рівну лінію. Природою вже оволоділа скованість, суворість, дрімота. Важкі сірі та голубуваті хмари з яскравими просвітами висять над холодним, насичено голубим горизонтом і білими та сіро-коричневими берегами. У тиші природи, що сумно наближається до зими, відчутна велика внутрішня сила. Усе це створює почуття неспокою, настороженості. В. Полєнов (1844-1927) вніс у пейзажний живопис справжню поезію. Його полотна сповнені ніжності, вишуканості, свіжості, відчуття краси рідних просторів. У своїх пейзажах художник зумів висловити радість світосприймання, наповнити їх яскравими, чистими фарбами [69].

Оскільки молодші школярі з описом краси одного предмета ознайомлювались нечасто, їм буде важко розкрити зміст картини І.І. Шишкіна "На півночі дикій". Через це учитель спочатку веде підготовчу роботу над окремими творами підручників, зосереджуючи увагу дітей на виділенні окремих фактів, сторін, явищ природи. Лише після цього він розкриває задум художника - відтворити на полотні образ одинокого дерева, оспіваний у творах видатних поетів (Г. Гейне, М. Лермонтова), але показати його не як сліпе підкорення долі - безвихідність і сум, а знайти таке рішення, щоб переконати глядача, що і в суворих умовах предмет опису може зберегти свою неповторну красу. Цього художник досяг завдяки чіткій композиції і вдалому добору кольорів. Над глибоким урвищем, на місцевості, відкритій для бур, ураганів, шалених вітрів і завірюх, або, як каже сам художник, на дикій півночі, тобто необжитому і непривітному місці, стоїть у всій своїй красі одиноке дерево - сосна. На ній ошатний одяг, її гілля схиляється під вагою цього ошатного вбрання. Місячне сяйво, що падає на сосну, робить її ще привабливішою і стрункішою. Голубуваті тіні відбиваються на її бічній стороні, підкреслюючи величність і розкішність самотнього дерева. Давно згасли сонячні промені, темрява оповила землю, але ось на небі з'явився місяць, і природа наче прокинулась і зажила іншим життям, таким же складним, як і денне. У своєму полотні художник створив поетично узагальнений художній образ. Ця картина не схожа на інші пейзажі І.І. Шишкіна, з якими діти вже знайомі - "Ранок у сосновому лісі", "Жито", "Корабельний гай". Вони більше перегукуються з пейзажами А.І. Куїнджі - майстра передачі місячного сяйва. Але якщо А.І. Куїнджі будує свої пейзажі на ефектному контрасті світла, то у І. І Шишкіна - це спокійна нічна розповідь фарбами. Несхожість цієї картини на інші шишківські пейзажі свідчить про велику обдарованість майстра, його широкий творчий діапазон.

При читанні ліричних віршів з елементами роздумів увага дітей направляється на висновки і заклики, які в них містяться. Наприклад, як у вірші "Лебедина казка" В. Симоненка:

Можна все на світі вибирати, сину,

вибирать не можна тільки Батьківщину.

Можна вибрать друга і по духу брата,

та не можна рідну матір вибирати.

Для осмислення даного вірша В. Симоненка, як і вірша О. Олеся "Білі гуси", важливий не тільки розбір поетичних засобів, але й аналіз тих доказів, якими автор підкреслює свої висновки. Ілюстративний матеріал про лебедів і гусей, як оберегів України, символів вірності та відданості, пробудить інтерес до читання цих поетичних творів. Характерним для малюнків із зображенням цих птахів є те, що лебеді завжди виступають в парі, а гуси - у табунах.

Отже, для повноцінного сприймання ліричних, а також епічних віршів надзвичайно важливо емоційно настроїти учнів безпосередньо перед читанням і слуханням твору, попередньо організувати поетичні спостереження у природі, збагачувати чуттєвий досвід через живописний образ, унаочнити художні деталі. Усе це потрібно для того, щоб учні хотіли читати той чи інший вірш.