Важливе значення у формуванні всебічно розвинутої людини здатної до активної участі в усіх сферах людської діяльності, має образотворче мистецтво - один із навчальних предметів загальноосвітньої школи, що сприяє моральному та естетичному вихованню учнів.

Видатний чеський педагог-гуманіст Я. Каменський проголосив "золоте правило" дидактики: "Все, що тільки можна, давати для сприймання чуттями, а саме: видиме - для сприймання зором, чутне - слухом, запахи - нюхом, те що підлягає смаку, - смаком, доступне дотикові, - через дотик. Коли будь, які предмети відразу можна сприйняти кількома чуттями, нехай вони відразу схоплюються кількома чуттями..."

Усі види діяльності з малюнка, живопису, композиції й ознайомлення з кращими творами образотворчого мистецтва, у процесі яких розвиваються розумові дії та мисленні операції, творча уява і художні інтереси, естетичні почуття й образотворчі здібності, судження й узагальнення, формуються ідейно-естетичні переконання, дуже важливі для вчителя образотворчого мистецтва.

Багато видатних діячів науки й культури відмічали позитивний вплив образотворчого мистецтва на розвиток різноманітних якостей людини. Відомий російський психолог, дослідник образотворчої діяльності дітей Є. Ігнатьєв писав, що в процесі зображення бере участь не будь-яка окрема функція - сприймання, пам'ять, увага, мислення та ін., - а особа людини в цілому [19].

Малювання широко застосовується в практичній діяльності спеціалістів різних професій і сприяє підвищенню їхньої кваліфікації. Духовні запити людини потребують образотворчої грамоти, основи якої мають закладатися в початковій школі висококваліфікованими педагогами.

Одним з основних засобів зображення видимого світу в образотворчому мистецтві є малюнок [12].

Малюнок - зображення предметів і явищ, виконане на площині від руки за допомогою графічних засобів: лінії, штриха, плями їхніх комбінацій.

Малюнок відомий з давніх-давен і протягом тисячоліть, служить людству. Він має величезні образотворчі можливості. За умовними малюнками, що їх залишила людина епохи палеоліту й неоліту, ми дізнаємось про її життя, побут, знаряддя праці тощо.

Ще в стародавньому світі людина через спостереження передавала дійсність відповідно до об'єктивних законів сприйняття. Плоскі пастельні зображення земляними фарбами тварин, на яких полювала людина, орнаменту, а також декоративні зображення на знаряддях праці (продряпані на камінці, кістках) свідчать про те, що спочатку малюнок був невід'ємний від живопису та гравюри.

Велику роль відіграв малюнок у виникненні шрифту, якому передувала піктографія (письмо за допомогою малюнка).

Малюнок, як і все мистецтво, пройшов складний і довгий шлях розвитку, відтворюючи реальну діяльність, передаючи глибокі почуття й думки художника. Умовно-плоскі малюнки виконувались на папірусі, рельєфні зображення - на камінні, кераміці.

В центрі уваги грецьких художників була фізично красива і духовно досконала людина. У малюнку греки досягли реалістичного проектування образів, високої художньої майстерності, втілених у різноманітних побутових малюнках на вазах, мармурових плитах тощо.

На малюнок, як і на всю культуру, в епоху середньовіччя впливала церква. Розвиток його значною мірою був пов'язаний з ілюструванням рукописів, а також із створенням іконографічних зразків для ікон і фресок. Малюнок часто мав характер схематичних креслень і начерків.

Художники доби Відродження заклали теоретичні та практичні основи методики реалістичного малюнка, встановили закони лінійної та повітряної перспективи, світлотіні, пластичної анатомії. Важливого значення набув реалістичний малюнок з натури, виник станковий малюнок із його основними жанрами: історичним, портретним, пейзажним [4].

Вагомий внесок у розвиток реалістичного малюнка зробили художники Росії й України: А. Лосенко, О. Іванов, К. Брюлов. Подальший внесок у розвиток реалістичного малюнка зробили П. Чистяков та його вихованці чудові майстри малюнка І. Рєпін, В. Суріков, В. Васнецов, В. Серов, М. Врубель.

Малюнок, як і мова, із давніх-давен є могутнім засобом спілкування людей і пізнання світу. Кожна людина повинна знайти основи образотворчого мистецтва, набути елементарних навичок з малювання, які потрібні їй для практичної діяльності. Інколи не можливо уявити предмет або явище природи тільки за словесним описом. Тоді за допомогою малюнка, через його конструктивну форму, пропорції, а часто і розміри, створюється виразне уявлення про об'єкт вивчення.

Відомий український художник В. Касіян писав, що малюнок - це фундамент не лише для всіх галузей образотворчого й декоративного мистецтва й архітектури, а й для всіх видів образного мислення, що завдяки малюнку ми пізнаємо все, що нас оточує, малюнок допомагає образно передати свій задум і вченому, і техніку [31, 57].

Малюнок є первинною функцією творчого задуму людини, яка повинна володіти ним досконало. Малюнок потрібний людям різних професій: інженерам і робітникам, учителям і лікарям, агрономам і геологам. На роль малюнка у творчій діяльності людини вказував український конструктор літаків О. Антонов. Він зазначав, що з малюнка починається все, без нього не сконструюєш ні літака, ні пральної машини.

Залежно від призначення малюнки можна поділити на такі види: художній, науково-пізнавальний, технічний.

Художній малюнок є основою образотворчого мистецтва, мета якого - образний і емоційний показ об'єктів та явищ навколишньої дійсності. У ньому художник передає своє ставлення до зображуваного, підкреслює основне, характерне, зберігаючи живе сприйняття натури. Художник, як і письменник, не копіює натуру, а створює художній образ, викликаючи у глядача відповідні почуття. Навчання художнього малюнку ґрунтується на пізнанні законів композиції, лінійної та повітряної перспектив, пластичної анатомії та оптики.

Науково-пізнавальний малюнок має пояснювальний характер об'єктів чи явищ навколишнього світу. Він допомагає вивчити зовнішню й внутрішню будову об'єкта. Такі малюнки зустрічаються в підручниках із природознавства, ботаніки. Науково-пізнавальні малюнки, які вчитель виконує на класній дошці або на папері, допомагають пояснити учням ту чи іншу форму об'єкта флори або фауни та ін.

Технічний малюнок передає зовнішній, часто і внутрішній вигляд деталі, вузла, машини. На відміну від художнього перспективного малюнка, технічний малюнок є умовним. В основі побудови такого малюнка лежать аксонометричні проекції, вивчають його в курсі креслення.

Нас цікавить лише художній малюнок. За виконанням художні малюнки можна поділити на лінійні і тонові. Основними образотворчими засобами техніки виконання художніх малюнків є лінія, штрих і пляма.

Лінією можна передавати не тільки зовнішні обриси предметів, а й їхній об'єм, положення в просторі. Вид лінії на сам перед залежить від призначення малюнка. Лінія має виявляти характер натури.

Лінійний малюнок більш художній і емоційний, якщо його виконати просторовою лінією різної товщини, насиченості та довжини. Звичайно, що б показати об'ємність та простір зображуваного об'єкта на площині паперу, лінії на передньому плані передають більш чітко за тоном ніж на задньому плані. Треба пам'ятати, що контурна лінія однакової товщини часто надає зображенню сухості, маловиразності, малюнок тоді нагадує креслення. Лінійний малюнок у творчій діяльності чудово використовували такі художники, як А. Дюрер, Ж. Давід, В. Серов та ін. (додаток 2).

Тоновий малюнок виконують не тільки просторовими лініями, а й світлотінню, яка допомагає показати пластичну форму предмета, його рельєф, положення в просторі. Високохудожні зразки живописного малюнку створили І. Репін, В. Суріков, Д. Кардовський, К. Єлева, К. Трохименко та ін. .

Навчальний малюнок - це цілеспрямоване зображення на предметній площині об'єктів реального світу з метою вивчення правил побудови форми та зображення.

В роботі над малюнком використовують різні матеріали: білий і кольоровий папір. Кольоровий папір використовують здебільшого для малюнків і начерків олівцями, сангіною чи фломастерами.

Малюнки можуть бути виконані не лише кольоровими олівцями, а й вугільними олівцями, сангіною, тушшю, пастеллю.

Отже, малювання широко застосовується в практичній діяльності спеціалістів різних професій і сприяє підвищенню їхньої кваліфікації.

Процес малювання пов'язаний з умінням мислити. Відомий художник-педагог П. Чистяков писав, що малювати - це означає розуміти. Треба вміти малюнок порівнювати з натурою, продумувати послідовність роботи, логічно мислити, працювати свідомо [12].

Крім малюнків велике значення у розвитку уяви та фантазії, займають ілюстрації.

Ілюстрація (лат. illustratio - освітлюю, пояснюю) - це малюнки до літературних творів (казок, байок, оповідань, романів тощо), які розкривають і доповнюють їх зміст, допомагають, краще зрозуміти і запам'ятати їх, якісніше уявити образи творів.

У галузі ілюстрації працював видатний український художник К. Трутовський. Видано дуже багато різних книжок, які добре ілюстровані художниками різних поколінь і в різних манерах. До визначних майстрів належить: Д. Кардовський, В. Фаворський, Є. Кибрик, І. Їжакевич, В. Касіян, О. Кульчицька, М. Дерегус, Х. Данченко, В. Чебаник, Г. Якутович.

Нажаль, мало уваги приділяється в нашій країні дитячим книгам. Зараз ілюструванням книжок займаються такі художники, як: В. Лебєдєв, Є. Рачов, К. Кузнецов, Ю. Васнецов, В. Копашевич, А. Базилевич, В. Полтавець, Н. Лопухова, О. Павловська та ін.

Ілюстрації, образно розкриваючи зміст літературних творів, впливають на розвиток у дітей уяви, мислення, пам'яті. Високохудожні ілюстрації допомагають і педагогам у навчально-виховному процесі в школах, зокрема на уроках розвитку зв'язного мовлення. Використовуючи ілюстрації художників, педагоги вчать дітей створювати аналізувати те що було прочитане (пісні, байки, казки, оповідання тощо).

Робота художника над ілюстрацією за своїм характером схожа на його роботу над сюжетною композицією. Відмінність полягає в тому,, що художник, ілюструючи художній твір, розкриває графічними засобами думку автора, творчо доповнюючи її. В сюжетних композиціях художник сам вибирає зміст і образи, які трактує по - своєму, створюючи сюжетну композицію. Проте обидва художники в своїй роботі спираються на етюди, замальовки, зроблені з натури, а також на власну пам'ять і фантазію, уміння і навички [4].

Щоб оформлення книги було високохудожнім і цілісним, художник спочатку робить макет книги, де подає в ескізній формі оформлення суперобкладинки, оправи, форзаца, авантитулу і титулу. В макеті книги він визначає ілюстрації (сторінкові, які займають частину її або дві сторінки) заставки (малюнки на початку розділу, тобто на початку сторінки) кінцівки (малюнки у кінці розділу, наприкінці сторінки). Добре продуманий і якісно виконаний макет дає змогу художнику творчо і з насолодою працювати над розробленням ескізів до ілюстрацій твору знаходити виразно композицію і вдале кольорове вирішення кожної з них.

Ілюстрування, як і створення сюжетної композиції, неможливе без систематичної роботи з натури, яка збагачує творчу уяву ілюстратора допомагає йому вдосконалювати свою художню майстерність.

Залучення вчителів до передбаченої програмою творчої роботи має велике навчальне і виховне значення. Воно сприяє загальному розвитку дітей. Творча робота над ілюстрацією дає багатий матеріал для вивчення навколишньої дійсності, допомагає зрозуміти складні явища життя, виділяти головне, суттєве від другорядного й уловлювати загальну ідею явища; розвиває здатність до уважного вивчення предметів та їхнього взаємозв’язку. Ілюстрації сприяють образному мисленню, розвитку творчих здібностей [22].

Педагогам доцільно взяти таку тематику літературних творів, яку будуть виконувати їхні вихованці в школі. Це літературні твори (вірші, казки, оповідання, спочатку прості за змістом) про рідну природу, потім про тварин, птахів, комах, риб, а пізніше й людей. Можна використати ілюстрації до творів, серед образів яких є людина. Це казка "Солом’яний бичок", "Колобок", "Кривенька качечка" та ін. (додаток 1)

Для створення високохудожніх ілюстрацій до літературних творів не досить вибрати якийсь уривок з тексту. Потрібно глибоко знати зміст твору, вивчити описані в ньому події, образи людей, їхній побут, звичаї та ін.

Вибравши сюжет для ілюстрування, той, хто малює, своє перше враження повинен відобразити з уяви в ескізах невеликого формату. На цьому етапі визначають, який потрібно вивчати матеріал, які саме потрібні замальовки для подальшої роботи над ескізами. Реалістичне вирішення ілюстрацій вимагає вивчення певного історичного матеріалу замальовок побутових речей, одягу, а також різних начерків із навколишнього життя [1].

Отже, ілюстрації до літературних творів мають велике навчальне виховне значення. Під час їх аналізу розкривається зміст твору, виявляється головне і другорядне, зображені предмети переднього і заднього планів підкреслюють, інколи, найголовніше у творі. Використання ілюстрацій до літературних творів сприяє формуванню, умінь і навичок у творчому процесі.