Проаналізуємо особливості проведення занять з образотворчого мистецтва у процесі використання таких художніх технік, як петриківський розпис, ліплення та писанкарство.
У процесі вивчення декоративного мистецтва повідомляємо дітям, що початок свого розвитку петриківський розпис бере з настінного малювання, яке було поширене в Україні з давніх часів.
Здебільшого декоративна композиція виконувалась з уяви без попередніх начерків, тому це вимагало достатньої вправності, чіткості ліній, їх плавності, гармонії й симетрії. Окремі майстри, які володіли досконалою технікою та наділені художнім смаком були у великій пошані, отримували замовлення не лише від родичів і односельців, а й запрошувалися в інші села. Звичайно, технічна досконалість досягалася у практиці. Пізніше, коли розписи почали робити на папері, майстриня зберігала окремі зразки, які підказували певні вирішення задуму, але це не було репродукування.
Отже, щоб оволодіти петриківським розписом, необхідно засвоювати певні навички, виконувати вправи, розвивати зорову культуру. Звичайно, дітям хочеться, засвоївши якийсь елемент, відразу спробувати створити «свій» мотив розпису чи простеньку композицію. Учитель може підказати і пояснити можливі варіанти.
Прагнення дітей до наслідування створює сприятливі педагогічні умови для успішного засвоєння навичок. Якщо учнів 3-4-х класів можна довше затримати на вправах із розвитку навичок, то учнів 1-2-х класів доцільно орієнтувати на зображення простих мотивів із засвоєних елементів. При цьому слід пояснювати, що певний мотив чи композиція чіткіше і плавніше виглядатимуть, коли необхідні елементи будуть настільки засвоєні, щоб їх виконувати не задумуючись. Ось чому старшим учням пропонують багаторазове повторення окремих вправ і мотивів.
У процесі розпису може з'явитись необхідність використання як пензлів різного розміру, так і різного профілю мазка пензлика. Найкращі пензлі виготовляють з шерсті кота. Акварельні пензлі, що їх можна придбати у крамницях культтоварів, придатні для зображення різних листочків, пелюсток квітів.
Учнів можна навчити самостійно робити пензлики з котячої шерсті. Звичайно, краще показати етапи процесу виготовлення пензлика. Насамперед слід приготувати ручку-держачок. Для цього знадобиться алюмінієвий дріт електропроводки з хлорвініловою ізоляцією. Відрізають шматок дроту потрібної довжини, а з кінця, де буде прилаштовано котячу шерсть, для пензлика оголюють дріт від ізоляції на 1 см. Далі беруть у пучки пальців шерстку кота посеред спинки і акуратно відрізають ножицями. Як правило, одного зрізу вистачає на пензлик, якщо ж хочуть більшого пензля, тоді можна зробити ще один зріз. Заздалегідь треба приготувати держачок, голку, нитку завдовжки 30-40 см і баночку з водою.
Тримаючи у пучках пальців лівої руки зрізану шерстку, правою рукою беруть голку і виймають з пучки шерстки дрібненький пушок, порухами голки від середини пучка і вище зрізу. Далі правою рукою втикають приготовлений держачок. Потім примотують ниткою шерстку до держачка разів 8-12 і зав'язують. Щоб сформувати красивий профіль пензлика, його вмочують у воду і зайві ворсинки, що не вписуються у форму пензлика, висмикують пальцями чи пінцетом.
Сформувавши потрібний профіль пензлика, раз-по-раз старанно примотують ниткою шерсть до держачка. Через якийсь час, коли пензлик зовсім висохне, частину шерстки примотаної ниткою акуратно покривають клеєм ПВА (тоненькою паличкою). Коли клей остаточно висохне, пензлик готовий. Якщо десь витикаються окремі шерстинки, їх висмикують.
У процесі виконання петриківського розпису доцільно пропонувати дітям спеціальні вправи на виконання специфічних елементів петриківського розпису (див. рис. 4-6).
Рис. 4
Рис. 5
Рис. 6
Вправа 1: «зернятко» — це простий мазок, профіль якого залежить від пензлика. До проведеної олівцем вертикальної лінії (відступивши кінчиком пензлика на 1-2 мм) примокують і отримують відбиток мазка. Далі відступають вниз і повторюють мазок. Повторюючи багато разів, треба дотримувати проміжної відстані між мазками на око. Це сприяє розвитку окоміру і ритму в зображенні. Крім того, в усіх вправах вивчаються пластичні можливості пензлика. Далі наносять мазки пензлика під кутом до вертикальної лінії (зліва направо, вниз), а потім так само з другого боку лінії (справа наліво, вниз). Як і в першому прикладі, треба дотримувати проміжної відстані між мазками пензлика.
Вправа 2: «колосок», «кривеньке зернятко». На основі засвоєння елементу «зернятко» і його повторення треба створити «колосок» відносно вертикальної, а потім дугоподібної лінії, дотримуючи рівномірності розміщення елементів з обох боків. Наступним завданням є «кривеньке зернятко» — досить поширений елемент, за допомогою якого утворюють «пуп'янки», пелюстки квіток, «пірчасте листя» і т. п. Виконується це так: притуливши кінчик пензлика до паперу, його протягують з поворотом ліворуч чи праворуч, завершують притискуванням «п'ятки» пензлика до паперу. Можливий незначний поворот пензлика у пальцях. Спочатку намагаються розмістити «кривеньке зернятко» відносно вертикальної лінії, так як це було у вправі з «зернятком». Далі виконують пелюстки квіток, спрямовані у різні боки. Коли будуть достатньо засвоєні навички зображення «кривенького зернятка», треба спробувати виконати пелюстки квітки без повороту аркуша паперу, Звичайно, краса профілю «кривенького зернятка» досягається багаторазовим повторенням.
Вправа 3: «пірчасте листя». Це елемент розпису походить з «кривеньких зерняток» різної довжини. Відносно вертикальної лінії розміщують «пелюстки» листя («кривенькі зернятка»). Роблять це так перше, верхнє «кривеньке зернятко» протягують згинаючи найдовше, а друге, третє і четверте, кожне з них поступово вкорочують. Проводять «кривенькі зернятка» з обох боків вертикальної лінії. Коли будуть засвоєні навички зображення «пірчастого листя» щодо вертикальної лінії, можна переходити до його зображення щодо дугоподібної лінії. Рекомендації щодо проведення «кривенького зернятка» допоможуть у зображенні «пірчастого листя», а багаторазові повторення дадуть змогу дотримувати рівновага щодо просвітів між «кривенькими зернятками» та загальним профілем листя.
Вправа 4: «пуп'янки», пелюстки, листочки (поєднання «зерняток» з «кривенькими зернятками»). Повторення засвоєних елементів у пелюстках квіток, листочках. Створення мотивів розпису. Квітка з пелюсток у вигляді «зерняток», «кривеньких зерняток», орнаментальна смужка з квіток, «пірчастого листя» і т. п. Власна композиція мотивів розпису із засвоєних елементів. Кольорове вирішення задуманого мотиву, гармонія форми, рівновага зображення та простору.
Вправа 5: зображення листя. Орнаментальна смужка з листочків (звичайних і пірчастих). Поглиблення навичок роботи пензлем. Організація та рівновага зображення елементів розпису в орнаментальній смужці. Власна композиція мотиву розпису із засвоєних елементів (у кольорі). Зображення листочків звичайними акварельними пензлями (з ворсу білки) й пензлями для петриківського розпису (з ворсу кота).
Вправа 6: поглиблення навичок зображення різних листочків, поєднання «зернятка», «кривенького зернятка», вільних плавних ліній, мазків пензля. Зображення ягідок примокуванням пучкою мізинного пальця. В окремих листочках треба намагатися отримати «зернятко» та «кривеньке зернятко» кінцевою частиною пензлика, не користуючись «п'яткою» пензлика. Щоб досягти заокруглення елементів, використовують незначні порухи середньою частиною пензлика в обидва боки від основної осі елемента. В окремих випадках серединку листочків можна зафарбувати (попередньо) іншим світлішим кольором і після висихання малювати основним кольором. Запам'ятайте, що перед виконанням певної вправи треба обов'язково повторювати основні елементи, щоб виконання їх у певному мотиві було доведено до автоматизму, їх слід виконувати не задумуючись, як і елементи письма.
Вправа 7: зображення орнаментальної смужки з квітів і листочків обабіч дугоподібної середньої лінії. На 1-му етапі виконують зображення основи квітки й пелюсток із «зерняток» і «кривеньких зерняток». На наступному етапі треба намітити олівцем розміщення квітів (чашечок), провести дугоподібну лінію (середня лінія орнаментальної смужки). Далі слід виконувати чашечки квіток і пелюстки («зернятка» і «кривенькі зернятка») та листочки з обох боків дугоподібної середньої лінії.
Вправа 8: орнаментальна смужка з «горошків» і листочків. Як і в попередній вправі орнаментальний мотив виконується на основі елементів «зернятка», «кривенького зернятка» та листочків обабіч середньої лінії. Олівцем можна легенько провести вертикальну лінію, намітити місце «горошків». Далі треба пензликом проводити дугоподібну середню лінію. Смужку треба завершити зображенням листочка.
Вправа 9: повторення тих самих елементів і прийомів зображення орнаментальної смужки з трьома «горошками».
Вправа 10: зображення нерозкритого «пуп'янка» квітки. У малюнку використовуються засвоєні раніше елементи. Треба звернути увагу на боки «пуп'янка», бажано пелюстки з одного боку «пуп'янка» зробити довшими ніж з іншого. У цій вправі поглиблюються навички виконання «кривенького зернятка» і перехід його у зігнуті пелюстки.
Вправа 11: орнаментальна смужка з квітів і листочків. Як і в попередніх вправах (8, 9) олівцем або мазком мізинного пальця легенько намічають центри квіток, пелюстки або загальне коло квітки, дугоподібну середню лінію орнаментальної смужки, а потім пензликом з фарбою виконують пелюстки квіток і листочки. Стежать за рівновагою величини пелюсток і просвітів між ними. При достатніх навичках може відпасти необхідність начерку олівцем загального кола квітки.
Вправа 12: орнаментальна смужка з трипелюсткових квіток, листочків і нерозкритих пуп'янків. Порядок організації смужки схожий з попередніми вправами. Розмітити місце для квітів, пуп'янків, провести дугоподібну лінію, що об'єднує елементи розпису, та приступити до зображення орнаментальної смужки.
Вправа 13: малювання листочків різної форми, багатозубчасте, овально-видовженої форми, кленове. Перші листки малюють на основі видовженого мазка, який і буде верхівкою листка, а його вісь — середина усього листка. У початкових вправах середню лінію можна легенько провести олівцем. Кожний бічний мазок буде зубчиком листочка. Дещо складнішими є кленові листочки, які складаються з трьох схожих частин — центральної і двох бічних. Починають малювати з центральної частини, з середнього зубчика, довгенький мазок якого буде серединкою листочка. Потім роблять так само бічні сторони листка. Після висихання провести темнішою фарбою прожилки листочка. У цій вправі можна використати й «перехідний мазок». На пензлик набирають фарбу, витримують пензлик «п'яткою» до низу кілька секунд (фарба стікає у «п'ятку»), потім кінцем пензля набирають темнішу фарбу. Протягують кінчиком пензля, отримують темний колір. Поступово пригинають серединку пензлика, завершують «п'яткою» і отримують поступовий гармонійний перехід темного кольору в світліший чи навпаки.
Вправа 14: поглиблення навичок виконання стрічкового орнаменту. Новинкою у цій вправі є шестипелюсткова квітка, яка виконується на основі мазків «зернятко» і «кривеньке зернятко». Спершу намічають місце пуп'янків з поворотом відносно осі, малюють пуп'янки, квіти, проводять вигнуте стебельце, далі листочки.
Вправа 15: стрічковий орнамент зі спарених пуп'янків. Виконується аналогічно до попередньої. У цій вправі можна запропонувати орнаментальну смужку з трьома горішками.
Вправа 16: орнаментальна смужка з 5-6-8-й пелюстковими квітами. Виконання вправи розпочинають з розмітки центрів квітів. Потім виконують пелюстки квітів за уявним поділом кола. Завершивши зображення квітів, об’єднують їх дугоподібним стебельцем і доповнюють смужку листочками. При розвинених навичках поділ кола на 6 чи 8 пелюсток не викликає труднощів. Гармонійне розміщення пелюсток створює у центрі красиву зірочку просвітів між пелюстками.
Вправа 17: малювання листочків клену, калини, винограду. Серединку листка малюють видовженим мазком, інші мазки розміщують під гострим кутом до серединки — це зубчики листка (вусики мазка). Ці листки складаються з трьох схожих частин зубчастої верхівки і двох бічних. Починають малювати з центральної частини, з середнього зубчика, видовжений мазок якого буде основною лінією усього листка. Так само малюють сусідні бічні зубчики. Потім малюють середню, бічну частину листка, знову починаючи із середнього зубчика. Вісь середньої частини листка розміщена під гострим кутом до основної осі листка. Ця нижня, третя частина розміщується під прямим або й тупим кутом до осі листка. Готове зображення можна залишити в одному кольорі або виділити прожилки темніших кольорів.
Вправа 18: малювання листка папороті. Починають малювати так само, з центрального мазка, а потім під гострим кутом кладуть бічні мазки. Прожилки листка можна виділити темнішим кольором, коли зображення висохне. Можна робити прожилки по-іншому. Тоненькою паличкою прогортають ще по вологому зображенню місця прожилок. Паличка забере на себе фарбу і проведений нею прожилок посвітліє.
Вправа 19: поглиблення навичок зображення листочків за допомогою простих мазків — «зерняток» із різнобічним спрямуванням до середини листочка. Зображення листочків із зубчиками (мазок — «зернятко» п'яткою до середини). Інші листочки з хвилястою лінією контуру — маленькі мазки — «зернятка» вусиками до середини. «Зернятка» майже однакові, дещо зміщені щодо середини листочка.
Вправа 20: «перехідний мазок». Часто у петриківському розписі можна зустріти неповторний ефект плавного переходу одного насиченого кольору у світліший чи навпаки. Це досягається «перехідним мазком» пензля. Щоб навчитися робити "перехідний мазок", треба на пензлик набрати темну фарбу, наприклад, коричневу, потім потримати пензлик ручкою донизу 10-15 секунд, щоб дати можливість фарбі стекти у «п'ятку» пензлика. Потім верхівкою чи кінцем пензлика набирають фарбу світлішого тону (жовту). Роблять перший мазок: тягнуть світлий вусик і поступово з'являється темніший відтінок, який у «п'ятці» набуває повної сили темної фарби, що набиралася першою. Далі пензель повертають на 120° і проводять другий мазок, потім ще раз повертають на 120° і кладуть третій мазок. Загальна насиченість третього мазка у світлішій частиш звичайно буде дещо поступатися насиченості першого мазка. Щоб вирівняти насиченість пензля, знову повторюють набирання фарби. Багаторазове повторення дасть змогу визначити необхідну розрідженість фарб, скільки набирати фарби на пензель та досягти якості «перехідного мазка» при повторі.
Вправа 21: виконання «цибульки» та інших квітів «перехідним мазком». У цій вправі поглиблюються навички зображення «перехідним мазком». Як і в попередній вправі, набирають на пензель певний колір фарби (візьмемо оранжевий), бажано не дуже розрідженої. Потім, давши можливість фарбі стекти, у «п'ятку» пензлика набирають фарбу темно-червоного кольору на його кінчик. Виконують 3-4 мазки і знову набирають фарбу. Техніку «перехідного мазка» можна зустріти у багатьох зразках петриківського розпису.
Вправа 22: виконання квітів, листочків «перехідним мазком» темперними, гуашевими фарбами. Основу ніжного тону голубої, рожевої фарби, ослабленої білилом, набирають на пензель першою. Потім на кінчик пензля набирають темну фарбу. Темпера чіткіше виявляє поступовий перехід кольору. Зображення стає рельєфнішим. Бажано порівнювати зображення темперою, гуашшю, аквареллю.
Вправа 23: малювання квітів, листочків з використанням «зерняток», «кривеньких зерняток», «перехідного мазка». Поглиблення навичок і використання засвоєних елементів у композиціях за власним задумом. Наслідування зразків майстрів.
Вправа 24: завдання подібне до попереднього. Застосування умінь і навичок у створенні власного розпису з використанням запропонованих зразків квітів. Бажано використати «перехідний мазок».
Вправа 25: поєднання у роботі двох пензлів, звичайного та «петриківського» (з котячої шерсті). Малювання квітів за пропонованим зразком. Ознайомлення з традиційним розчинником для петриківського розпису. Готують його так: розбивши верхівку яйця, зливають окремо білок; потім у півсклянку води вливають жовток, старанно розколочують і додають 5 - 7 крапель оцту. Користуються приготовленим розчинником так само як і звичайною водою, хіба що не вимивають пензлі від фарби, щоб не забруднити його. Вимивають пензлі в іншій посудині з водою.
Вправа 26: виконання квітів з висвітленням і виділенням окремих деталей. Бажано з використанням жовткового розчинника. Необхідні висвітлення в окремих місцях роблять паличкою, ручкою пензлика або сірником з намотаною ваткою, прогортаючи фарбу по мокрому зображенні. Додаткові вкраплення, кружельця роблять по сухому зображенні штампиками, звичайними хлорвініловими стрижнями для ручок тощо.
Вправа 27: композиція розпису за пропонованими схемами. Квіти, листочки за власним вибором. Запропоновані зразки — це мотиви розпису від «дерева життя», «вазону» до «букету», який переважає у декоративному розписі. Вільне, плавне і чітке виконання є свідченням набутих умінь і навичок.
Вправа 28: композиція розпису з 4-5 квітами, пуп'янками, листочками за пропонованими схемами. Деталі композиції за власним вибором. Так само передбачається можливе відхилення від пропонованих схем.
Вправа 29; підсумкове завдання. Власна композиція на теми: «Зозуля на калині», «Декоративний птах», «Святковий букет». Застосування в композиції засвоєних умінь і навичок. Виконання зразка на виставку учнівських робіт.
Вправа 30: підсумкове завдання. Власна композиція. Тема за власним вибором (літо, осінні барви, декоративний птах, жоржини, мальви, чорнобривці тощо). Стилізація форм, декоративність і кольорова гармонія. Виконання зразка на виставку учнівських робіт.
Наведемо приклад уроку ознайомлення учнів початкових класів із технікою гончарства.
Тема. Ліплення на тему: «Дивовижні баранці, коники і птахи».
Мета: Провести бесіду про декоративно-прикладне мистецтво; поглибити поняття про розмаїття форм і пропорційні особливості будови тварин і птахів; удосконалювати навички роботи з пластиліном, уміння передавати форму та пластику тварин і птахів на основі перегляду творів декоративно-прикладного мистецтва; розвивати відчуття гармонії у процесі попереднього перероблення форм реальних у декоративні; сприяти формуванню поваги до праці народних майстрів і розумінню краси декоративного-прикладного мистецтва.
Обладнання. Таблиці, ілюстрації із зображенням керамічних виробів, глиняні іграшки, глечики, макітри, куманці, кухонні дощечки, тощо.
ХІД УРОКУ
І. Організаційна частина. Повідомлення теми і завдань уроку.
ІІ. Робота над темою уроку.
1. Бесіда про декоративно-прикладне мистецтво.
— Людина за своєю будовою природи — художник. З давніх-давен нею керувало бажання збагатити красою усе, що її оточувало і до того часу торкалися руки. З цією метою на полотно наносили вишиті візерунки, керамічні вироби прикрашали видавленими, прошкрябаними і намальованими орнаментами. Візерунок надавав предмету особливої краси, багатства й ошатності. Прикрашену роль оцінювали вже не тільки за користь, але й за майстерність виконання. Стародавні гончарі, ковалі, ткачі, кравці, і взагалі ремісники, майстри декоративного мистецтва, створювали справжні шедеври, які ми можемо побачити сьогодні у музеях, картинних галереях і на виставках.
Художньо виконанні предмети побуту — одяг, посуд, меблі, тощо — називаються предметами декоративно-прикладного (ужиткового) мистец-тва. У них поєднуються краса і зручність, практичність і доцільність.
Мистецтво прикрашування предметів називається «декоративним». Це — найпоширеніший вид мистецтва, бо його зразки зустрінеш у кожному помешканні. Пам’ятки декоративно-прикладного мистецтва дійшли до нас з глибини віків. Майстри створювали предмети побуту з найрізноманітніших матеріалів: дерева, глини, шкіри, каменю.
Упродовж століть формувалися різноманітні технічні прийоми обробки дерева, що передавалися з покоління в покоління. Використовуючи такі породи дерев, як липа, вільха, осика, сосна, народні майстри за допомогою сокири, ножа, долота, різця, створювали шедеври мистецтва.
Вироби з дерева оздоблювалися різьбленням або інструкцією металом, бісером, а ще — випалюванням. Високої майстерності у декоративному різьблені досягли майстри Прикарпаття та Буковини (демонструють вироби із дерева). Художнє ткацтво та килимарство (додаток А) здавна набуло великого поширення в народному декоративному мистецтві. Найпоширенішим способом художнього оздоблення тканини стала вишивка (додатки Б-В). Віками складався і національний стиль вишивки на Україні, що відзначався розмаїттям по регіонах. Ще одним із найдавніших видів народного декоративно-прикладного мистецтва є гончарне виробництво. З глини виготовляли керамічний посуд (глечики, чашки, миски. макітри). Вироби з різних видів глини випалені при високих температурах у спеціальних печах, називаються керамікою. Гончарні вироби виготовляли за допомогою гончарного круга, а щоб вони були міцніші, їх покривали поливою (тонким шаром свинцевого порошку, який плавився під час опалювання). Великим досягненням у кераміці, стало відкриття фарфору — техніки виготовлення виробів з білої глини і спеціальних домішок.
На Україні основними центами керамічного мистецтва були Опілля, Миргород, Зіньків, Полтавської обл., Попівка, Нова Водолга Харківської обл., Кути Івано-Франківської обл.
Форми керамічних виробів та їх оздоблення в різних регіонах були позначені місцевими характерними рисами. Водній місцевості переважали геометричні орнаменти, в іншій — на посуді розквітали пишні рослинні візерунки: квіти соняшника, рожі. Розписувалися тільки глиняні іграшки — свищики у вигляді півників, баранчиків.
2. Перегляд демонстраційного матеріалу (з коментарем учитель).
3. Продовження бесіди.
— Дитяча іграшка — зображення півника чи баранчика, створене нестримною фантазією народного майстра (додаток Г-Д).
У давні часи люди робили жіночі фігурки з глини, прикрашали їх візерунками, обліплювали зерном і кидали у вогонь. Навколо вогнища виконували ритуальні дійства пов’язані з культом Матері-Землі. Після виконання цього магічного обряду, що мав принести багатий урожай, фігурки, віддали дітям. Так з’явилися перші іграшки.
Українські народні іграшки надзвичайно різноманітні. Є вони дерев’яні глиняні, сирні, солом’яні, та з інших природних матеріалів, щоправда, відрізняються кольором, формою, візерунком, оздобленням.
4. Послідовність ліплення баранчика вчителем:
а) поділіть пластилін на дві непропорційні частини;
б) з першої зробіть тулуб, для цього розкачайте пластилін прямими рухами рук і утворіть повний валик; кінці валика зігніть дугою, стекою зробіть розріз; пальцями рук сформуйте передні і задні ноги;
в) від загальної форми відтягніть пластилін для шиї та голови, потім зробіть мордочку, а на ній маленький носик;
г) із прохиленого кінця форми зробіть хвіст;
ґ) з другої частини зробіть ріжки і з’єднайте їх з головою; виділіть очі, ніс, голову фігурку розфарбуйте.
5. Практична діяльність учнів.
ІІІ. Підсумок уроку.
1. Бесіда. — Що таке декор (Прикраса).
— Які вироби належать до декоративно-прикладного мистецтва?
— Що таке кераміка?
2. Перегляд та оцінювання робіт.
3. Виставка дитячих робіт.
Наведемо приклад уроку ознайомлення учнів початкових класів із технікою писанкарства.
Тема: Знайомство з народними традиціями писанкарства. Узгодження і контраст силуетної форми і декору. Малювання писанок.
Мета: знайомити учнів з історією писанкарства на Україні, різновидами писанок та способами їх виконання, вчити розмальовувати писанки, використовуючи солярні знаки та символи; розвивати уяву та фантазію, творче мислення; виховувати любов до народних обрядів та звичаїв, прагнення їх продовжувати та розвивати.
Обладнання для вчителя: зразки писанок, таблиці з малюнками писанок і з послідовністю виконання писанки, яйце, свічка, писачок, анілінові фарби.
Обладнання для учнів: яйце, свічки, писачок, анілінові фарби.
На класній дошці: намалювати символи та знаки, які використовуються у писанкарстві.
Обладнання класної кімнати: на стінах дитячі малюнки з весняними квітами та пейзажами, на столі у вазі вербові кошики, у кошичку на великодньому рушничку писанки та їх різновиди.
ХІД УРОКУ
1. Організаційний момент.
На початок уроку вчитель включає магнітофонний запис церковних дзвонів та дзвіночків, що зразу ж дисциплінує учнів та створює настрій до роботи. Учитель перевіряє присутність дітей та наявність у них істру-ментів та матеріалів до роботи. Анілінові фарби розведені заздалегідь.
2. Пояснення нового матеріалу.
а) Повідомлення теми і мети заняття.
Наш сьогоднішній урок ми присвячуємо одному із найважливіших народних свят, що має назву «Пасха» або «Великдень». Познайомимось з народними традиціями писанкарства, видами писанок та способами їх виконання і самі ви спробуєте створити це маленьке диво-писанку.
б) Вступна бесіда.
— Чому свято називається Великдень?
(Великий День — у цей день воскрес Ісус Христос).
— Які ви знаєте символи Великодня?
(Паска, писанка, крашанка, великодній кошик, великодній рушник, дзвони, гаївки).
— Чи задумувалися ви, діти, над тим, як до нас прийшла писанка? Чи говорять вам про знаки й рисунки на яйці? Чому саме писанка стала невід’ємною частиною — символом Великодніх свят?
Про все це ви дізнаєтесь на сьогоднішньому уроці.
в) Розповідь учителя.
З давніх-давен люди яйце вважали символом початку життя, символом весняного пробудження природи. Тому українська народна писанка має дуже давню і глибоку історію. Яйця розмальовували ще у дохристиянські язичницькі часи, коли люди вірили в багатьох богів (бог Сонця, Бог урожаю, дощу, вітру та ін.). Пізніше, після виникнення християнства писанка увійшла в обряд святкування Великодня. Протягом багатьох століть виробляли певні традиції та обряди з використанням писанок. За народними віруваннями їх готують в суботу, тому що яйця пофарбовані в суботу зберігаються протягом всіх свят. Треба фарбувати 13 штук (12 апостолів і Спаситель). Писанкарство на Україні стало одним із видів народного мистецтва. На Львівщині, Поділлі, Івано-Франківщині створенні цілі музеї писанок. На жаль, найкращі зразки писанок України (понад 7 тис. штук) знищено в Київському музеї під час Великої Вітчизняної війни.
Зараз традиції писанкарства відроджуються, особливо в нас, на Західній Україні. Наші писанки знають у всьому світі, по них впізнають українців. З писанкою порівнюють все, що гарне, кажуть «Дівчина, мов писанка». А Т. Г. Шевченко писав: «Неначе писанка село».
Різновидом писанок є крашанка — це яйце, пофарбоване в якийсь один колір (червоний, синій, зелений, жовтий), без нанесення орнаменту. В залежності від місцевості пофарбовані яєчка називають ще «галками», «галунками», «сливками», «мальованками»(додаток Е-Ж).
Крашанка — коли віск або фарба падає краплинками, створюючи химерні малюнки, мальованка — малюнок наноситься пензликом, дряпанка — це коли орнамент видряпується гострим предметом. (Вчитель демонструє зразки).
Яйце з нанесеним орнаментом і відповідно пофарбоване називають писанкою, Малюють писанки спеціальним «писачком». Це маленька металева трубочка з дерев’яним держачком, у яку заливають розтоплений віск і малюють по яйцю. Візерунки можуть бути рослинні, тваринні, геометричні, мати зразки побутових предметів.
Кольори у писанці мали кожний своє символічне значення: жовтий — символ світла і чистоти, говорить про щастя, урожай; оранжевий — сила і влада, колір вогню і золотого сонця, що заходить; зелений — свобода, воля, воскресіння живого; червоний — колір дії вогню, любові, поваги до Христа; чорний — смерть, страх, повага до померлих душ; коричневий — символ матері-землі; синій — синє небо, повітря, талісман здоров’я; білий — чистота, ніжність. Фарби ці добували з рослин, були вони яскравими і довговічними. Зараз використовують анілінові фарби, які і ми будемо використовувати.
г) Пояснення виконання завдання.
Зараз ми з вами почнемо розмальовувати писанку. Спочатку візерунок можна нанести простим олівцем, а потім воском. Щоб знайти, що намалювати на писанці розглянемо зразки знаків і символів, які використовуються з давніх-давен і кожен з яких має якесь значення, щось означає.
Коло, сонце — солярні знаки, символ світла і щедрості. Сонце — центр і основа небесних просторів. Бог — це світло, а тому сонце є символом Бога. В писанкову символіку вносили рух і малювали сонце у вигляді восьмикутної зірки, зорі, рожі. До найстаріших форм сонця належить триніг і триріг, які є знаком святого числа 3. Крім предметів побуту, використовувалися рослинні і тваринні форми:
3. Самостійна робота учнів.
Вчитель працює разом з учнями. Допомагає в роботі, виправляє помилки. Якщо часто зустрічаються однакові помилки, то зупиняє роботу учнів і пояснює даний етап роботи ще раз. Під час самостійної роботи звучить тиха, спокійна музика. Діти, яким учитель заздалегідь дав завдання знайти вірші, легенди, розповіді про писанки, розповідають їх своїм однокласникам.
Після нанесення малюнка спочатку писанку опускають в найсвітлішу жовту фарбу, дальше в темнішу червону, тоді синю і т.д. створюючи тим самим три-, чотириколірні писанки.
Вчитель нагадує про послідовність, акуратність і точність у роботі.
4. Підсумок уроку.
— Звідки прийшла до нас писанка?
— Які види розмальованих яєць ви знаєте?
— Які символи і знаки використовують у писанкарстві?
— Що на уроці видалося важким, а що легко далося?
5. Домашнє завдання.
Сьогодні ви, діти, вчилися малювати писанки. Кажуть, що малювати їх має право тільки добра, лагідна людина, яка живе у мирі з усіма. Сподіваюся, що саме такими дітьми ви ростите. Незабаром Великодні свята. Тому разом з батьками у суботу готуйте писанки — ці маленькі символи Життя, даруйте їх друзям, родичам, славте світле Воскресіння Христове, примножуйте і збагачуйте славні традиції нашого народу.
Наступним етапом дослідження стало використання проаналізованих художніх технік у практичній образотворчій діяльності молодших школярів.
Дата: 2019-05-29, просмотров: 227.
