Географія антропогенних ландшафтів України

Поможем в ✍️ написании учебной работы

Имя

Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Нажимая кнопку "Продолжить", я принимаю политику конфиденциальности

Географія антропогенних ландшафтів України

ЗМІСТ

ВСТУП

Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ АНТРОПОГЕННОГО ЛАНДШАФТОЗНАВСТВА

1.1. Порівняльний аналіз підходів до оцінки антропогенного впливу на ландшафт

1.2. Поняття „антропогенний ландшафт”

Розділ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА АНТРОПОГЕННИХ ЛАНДШАФТІВ УКРАЇНИ

2.1. Класифікація антропогенних ландшафтів

2.2. Зональні антропогенні ландшафти України

2.3. Азональні антропогенні ландшафти України

Розділ 3. ПОШИРЕННЯ АНТРОПОГЕННИХ ЛАНДШАФТІВ ПОЛТАВЩИНИ

3.1. Характеристика зональних антропогенних ландшафтів Полтавщини

3.2. Характеристика азональних антропогенних ландшафтів

ВИСНОВКИ

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

До початку ХХІ ст. людство перетворилося на потужну техногенну силу. Інтенсивний антропогенний вплив призводить до змін не лише в окремих природних комплексах, а й до значних змін природних ландшафтів у цілому.

Для України указана проблема особливо актуальна, адже природно–ресурсний потенціал ненормовано експлуатується, а територія індустріально розвинених регіонів зазнає надмірного антропогенного навантаження та забруднення. За запасами корисних копалин Україна посідає вагоме місце серед держав світу. Це зумовило формування потужного гірничо видобувного комплексу. Внаслідок його експлуатації сформувалися гірничо промислові ландшафти. У великому різноманітті способів антропогенного перетворення ландшафту гірничо–видобувні роботи мають найбільш негативні наслідки, адже трансформація і навіть повне знищення ґрунтового й рослинного покриву тут протікають найбільш інтенсивно.

Активно впливаючи на земельні ресурси, розорюючи грунти, людина сприяла утворенню сільськогосподарських ландшафтів. Вони формуються і розвиваються під впливом людини, але функціонують за природними закономірностями.

Теоретичною базою вивчення антропогенної трансформації геосистем є концепція антропогенних модифікацій природних ландшафтів А.Г. Ісаченка, теорія антропогенного ландшафтознавства, розроблена в працях Ф.М. Мількова, В.І. Федотова, Г.І. Денисика; ландшафтної екології М.Д. Гродзинського та В.М. Гуцуляка; антропогенної трансформації ландшафтів Л.І. Куракової, А.Н. Шищенко, Л.Л. Малишевої; урбаністичної географії П.Г. Шищенко, В.А. Кучерявого, А.Е. Чайки, О.Ю. Дмитрука.

Отже, значне поширення різних класів антропогенних ландшафтів на території України та Полтавщини і глибина перетворення природи в них обумовлює актуальність теми нашого дослідження.

Аналіз існуючих підручників та посібників із шкільної географії свідчить, що стан сучасних ландшафтів, глибина та різноманітність антропогенних впливів на них, в змісті шкільної географічної освіти майже не відображені. Виняток складає курс фізичної географії, України, програма якого передбачає вивчення сучасних ландшафтів України, проте достатнього змістовного забезпечення цього питання у більшості підручників та посібників немає. Тому шкільна географічна освіта в Україні потребує узагальнюючих праць про сучасні антропогенні ландшафти на території нашої країни. Усе вищезазначене обумовило вибір теми нашого дослідження.

Дипломна робота присвячена актуальній проблемі сьогодення – аналізу формування та поширення антропогенних ландшафтів України.

Спеціальних досліджень, присвячених антропогенним ландшафтам Полтавщини не проводилося. У працях, що розглядають антропогенні ландшафти України територія Полтавщини характеризувалася побіжно, у складі геосистем вищого рангу.

Тема: географія антропогенних ландшафтів України.

Об’єктом дослідження дипломної роботи є антропогенні ландшафти України та Полтавщини.

Предметом дослідження є особливості класів різних антропогенних ландшафтів України та Полтавщини й їх поширення.

Мета: узагальнити та систематизувати відомості про зональні і азональні антропогенні ландшафти та їх поширення на території України та Полтавщини.

Виходячи з мети дослідження було поставлені такі завдання:

- з’ясувати теоретичні засади антропогенного ландшафтознавства;

- охарактеризувати ознаки і поширення зональних і азональних антропогенних ландшафтів України;

- проаналізувати поширення антропогенних ландшафтів на території Полтавщини.

Теоретична новизна дослідження полягає у доповненні прийнятої в Україні класифікації антропогенних ландшафтів (автор Г.І. Денисик). Ми пропонуємо розширити класифікацію, взявши до уваги ландшафти, пов’язані з духовним життям людини − тафальні та сакральні.

При написанні дипломної роботи застосовувались методи обробки географічної інформації: системного аналізу, ландшафтний, екологічний, історичний, описовий, порівняння і прогнозування, а також принципи оптимізації природного середовища.

Практичним внеском автора є характеристика поширення антропогенних ландшафтів Полтавщини.

Оскільки існує проблема слабкого теоретично–методичного забезпечення вивчення сучасних антропогенних ландшафтів у шкільних географічних дисциплінах, то результати даного наукового дослідження доцільно використовувати студентам педагогічних ВНЗ, учителям географії, учням при вивченні матеріалу про сучасні ландшафти Землі, України, Полтавщини.

Узагальнені результати дослідження апробувалися під час проходження педагогічної практики в школі і втілені в розробках уроків 8-9 класів (фізична географія України), основний зміст роботи відображено у статті „Антропогенні ландшафти Полтавщини“, опублікованої в збірнику матеріалів ІХ студентської наукової конференції.

Дипломна робота складається з трьох розділів, кожен з яких послідовно висвітлює поставлені завдання. Дипломна робота нараховує 85 сторінок, список літератури складається з 50 найменувань.

Розділ 1

Розділ 2

Розділ 3

ВИСНОВКИ

Ми живемо в епоху тісної взаємодії між людським суспільством і природою, коли господарська діяльність визначає обличчя довколишнього ландшафту. Під впливом діяльності людини формуються антропогенні ландшафти. Антропогенне ландшафтознавство – молода наука, тому перш ніж розглянути антропогенні ландшафти України доцільно з’ясувати теоретичні засади антропогенного ландшафтознавство. Продовжує точитися гостра дискусія стосовно оцінки антропогенного впливу на ландшафти. Серед багатьох підходів до даної проблеми доцільно виділити три, які є визначальними:

1) природничий. Прихильники цієї точки зору стверджують: які б великі зміни не були внесені в природу, основні риси природних ландшафтів зберігаються. Цю точку зору відстоюють С.В.Колісник, Н.А.Солнцев.

2) природно-суспільний. А.Г.Ісаченко стверджує, що змінені ландшафти – це частини природи, які в першу чергу підпорядковуються природним закономірностям і надають ландшафту якісну визначеність і стійкість. Антропогенні об’єкти є складовими природної системи і крім суспільних підпорядковані природним закономірностям. А.Г.Ісаченко відстоює таку позицію: ”У якому б ступені ландшафт не був змінений, він залишається частиною природи і в ньому продовжують діяти природні закономірності. Якщо рівень змінності не значний, і ландшафту вдається відновитися то він повертається до попереднього стану; якщо ж ступень змінності суттєвий або навіть кардинальний, то ландшафт перетворюється в інший інваріант, де решта комплексів перестроюються до одного зміненого. ”

3)суспільно-природничий. Ф.М.Мільков стверджує, що саме риси антропогенного впливу стають вирішальними у розвитку ландшафтів, хоча вони в свою чергу підпорядковуються як природним, так і суспільно-економічним закономірностям.

Г.І.Денисик підтримує цей підхід, але зазначає, що антропогенні ландшафти є природними комплексами. Від інших натуральних комплексів їх відрізняє лише генезис.– походження. Завдяки цій особливості антропогенні ландшафти утворюють один з генетичних рядів ландшафтів

Ф.М.Мільков стверджує, що антропогенні ландшафти – це ландшафт або природний комплекс, в якому докорінних змін зазнав хоча б один з природних компонентів. На сучасному етапі розвитку антропогенного ландшафтознавства послідовником Ф.М.Мількова і Г.І.Денисик.

Г.І.Денисик стверджує, що відновлення ландшафтного комплексу до його первісного стану можливе лише тоді, коли не були докорінно змінені його структура або хоча б один з компонентів.

За теоретичну основу дослідження взято підхід Ф.М.Мількова та його учня Г.І.Денисика. Ґрунтуючись на цьому можна дати визначення поняття, антропогенний ландшафт – це комплекс, створений людиною, в якому всі або один з природних компонентів зазнали корінних змін під впливом людини.

Дослідженням проблем класифікації антропогенних ландшафтів займалися: Ф.М.Мільков, А.Г.Ісаченко, В.Г.Федотов, С.В.Колісник, В.Л.Котельнікова, С.В.Трохимчук. У дипломній роботі приведено класифікації у хронологічній послідовності. На сьогоднішній день найгрунтовнішою залишається класифікація Ф.М.Мількова.

Посилаючись на дослідження науковців Б.Воловик, С.Романчук, класифікація була доповнена і вдосконалена автором.

Враховуючи доповнення класифікація антропогенних ландшафтів має вигляд (за Ф.М.Мільковим):

І. Зональні антропогенні ландшафти.

а) сільськогосподарські.

б) лісогосподарські.

ІІ. Азональні антропогенні ландшафти.

а) водогосподарські

б) селитебні

в) промислові

г) дорожні

д) белігеративні

е) тафальні

є) сакральні.

На сучасному етапі питаннями класифікації антропогенних ландшафтів займається вінницька школа, зокрема такі науковці як: Г.Денисик, А.Гудзевич, Г.Хаєцький, Л. Жовнір, С. Жовнір, Л.Стефанков, А. Ковальова. Вони разом з колегами А.Шкарубо та Н.Тупіциною доповнили та вдосконалили класифікацію антропогенних ландшафтів. Науковці керувалися принципом диференціації, тобто поділяли тип, підтип, вид. Дослідження антропогенних ландшафтів України дало змогу дати такі висновки.

За видами виробничої діяльності сільськогосподарські ландшафти поділяють на: польові, лучно–пасовищні, садові.

На території України сільськогосподарські ландшафти займають найбільші площі –62%.

Впливаючи на лісовий покрив Землі, змінюючи, трансформуючи його людина створює лісогосподарські ландшафти. Ліс основний поглинач СО₂ і виробник кисню, постачає людству цінні матеріали. Сучасні лісогосподарські ландшафти є переважно поєднанням штучних посадок і докорінно змінених залишків натуральної лісової рослинності. У структурі лісогосподарських ландшафтів України виділяють: умовно–натуральні, похідні і лісокультурні ландшафти.

Селитебні ландшафти – ландшафти заселених територій. Основним джерелом їх функціонування є наявність людей та техніки. Вони поділяються на 2 типи: міські та сільські. Територія України являє собою мережу селитебних ландшафтів, так як населення проживає в містах (Львів, Харків, Одеса) та сільських (Сухорабівка, Остап’є) селитебних ландшафтах.

Дорожні ландшафти – це складні системи антропогенного походження, структуру і функціонування яких визначають власне дороги та численні прилеглі до них об’єкти. Дорожні ландшафти – результат багатовікової й специфічної діяльності людей, вони мають важливе значення не лише для багатьох сфера, а й об’єднують їх формуючи єдиний комплекс антропогенного ландшафту. Дорожні ландшафти характеризуються своєрідним лінійним поширенням у просторі. Значення і роль дорожніх ландшафтів у структурі сучасних ландшафтів України, постійно й швидкими темпами зростає.

Впливаючи на водні об’єкти утворюються водогосподарські ландшафти. У структурі водогосподарських ландшафтів України виділяться водосховища, ставки, канали.

Людина, впливаючи на земельні ресурси, геологічною та гірничо видобувною діяльністю створює гірничопромислові ландшафти. Особливості гірничопромислових ландшафтів залежать від способу видобутку, технологічного видобутку сировини, рельєфу, гідрологічного режиму і ґрунтів відпрацьованих ділянок. У їх структурі виділяють три типи: кар’єрно–відвальний, торфово–болотних пустошей, териконно−псевдокарстовий. На території України гірничопромислові ландшафти густо зосереджені в районах кам’яновугільних басейнів, буровугільного, залізорудних, нафтогазоносних провінцій.

Тафальні ландшафти сформувалися на місцях поховань. До них належать кургани, групові–могили, кладовища. Ці види антропогенних ландшафтів приурочені до околиць усіх населених пунктів України.

Сакральні ландшафти – це природні або природно–антропогенні геосистеми, які виконують духовну функцію пов’язані з релігійними запитаннями людства. Спілкування з цими місцями завжди супроводжується особливим ставленням до них (Почаївська Лавра, Спаська Церква).

Дипломне дослідження має особливу цінність, тому що автором охарактеризовано закономірності поширення антропогенних ландшафтів на території Полтавщини.

Як відомо найродючіші ґрунти – чорноземи. У ґрунтовому покриві Полтавщини переважають чорноземи, тому частка с/г ландшафтів вища за середні показники по Україні і становить – 76,2%.

Польовий підтип сільськогосподарських ландшафтів переважає в південній і південно-східній частинах Полтавщини (Кременчуцький, Кобеляцький, Новосанжарський та Машівський райони). Лучно–польові ландшафти: 4,2 – сінокоси, 5,8 – пасовища. Найбільші площі займає на півдні (Глобинський, Кобеляцький, Козельщинський райони). Садові ландшафти займають 1,6– переважають на півдні області.

Полтавщина належить до малолісних і сільськогосподарських областей, лісистість краю становить 8,04%. Лісогосподарські ландшафти переважають в північній та північно-східній частині області (Гадяцький, Чорнухинський, Миргородський та Зіньківський райони).

Селитебні ландшафти на території Полтавщини представлені 1898 населеними пунктами, з яких 36 міських і 1862 сільські ландшафти. Міські ландшафти з їх господарством і скупченням населення є найбільш активною формою впливу людства на природу, для них характерний багатоповерховий тип. Для сільських селитебних ландшафтів характерний малоповерховий тип.

Дорожні ландшафти мають широке розповсюдження не території області. Вони представлені залізничними коліями, які по території області розміщені рівномірно, та автомобільними трасами. Найбільшу густоту автошляхів мають південні райони області (Кременчуцький, Карлівський, Машівський, Новосанжарський, Полтавський, Решетилівський райони).

У структурі водогосподарських ландшафтів Полтавщини переважають ставки, наявні водосховища. Щоб запобігти втратам води під час весняної повені стік майже всіх річок області зарегульованою Побудовано біля 90 водорегулюючих споруд, в тому числі 66 водосховищ, з яких найбільшим є Кременчуцьке і Дніпродзержинське. Важливе місце у сфері ландшафтів посідають ставки – яких на території області нараховується 1240, переважають у південних і південно–східних частинах. Попри створення штучних водойм Полтавська область належить до вододефіцитних районів, тому слід проводити раціональне використання водних ресурсів.

У структурі гірничопромислових ландшафтів провідне місце посідає „кам’янистий бедленд”, який поширений переважно на півдні області (Кременчуцький, Козельщинський, Новосанжарський райони) і утворився в результаті видобутку глин і пісків. У районах видобутку залізних руд формуються місцевості кар’єрно–відвальних пустошей, що поширені на південному і північному заході Полтавщини (Глобинський, Кременчуцький райони). Просадочно–териконовий тип ландшафту формується в районах підземного видобутку корисних копалин. Цей тип переважає на заході і півночі (Чорнухинський, Гадяцький, Лубенський та Лохвицький райони).

Місцями паломництва людей в Полтавській області є: Мгарський монастир, Полтавський Хресто–Воздвиженський монастир, собори в Прилуках, Полтаві.

Результати дипломного дослідження можуть бути використані частково, повністю чи фрагментально – студентами вищих навчальних закладів, учителями географії, учнями при вивченні теми антропогенних ландшафтів Землі, України, Полтавщини, у курсах фізичної географії материків і фізична географія України. Крім того дане дослідження має зацікавити тих, хто працює над своїм світоглядом.