Формально - догматичний метод досліджує «догму» права. Деколи цей метод називають спеціально - юридичним. Уявляється, що в перерахунку методів науки фінансового права воно займає перше місце. Преш чим використовувати інші методи, потрібно використати формально - догматичний, тобто провести свої пізнання через «лічне іго» (Н.Лоський).

В чому суть цього методу пізнання? З його допомоги здійснюється внутрішня юридична обробка правового матеріалу («догми права»). Цей метод включає в собі такі прийоми, як опис і аналіз фінансово - правових норм і правовідносин, їх пояснення і тлумачення, класифікацію. Це - логічні прийоми дослідження.

В формально - догматичному методі дослідження ролі логічних прийомів як інструменту пізнання фінансового права особливо велика, бо саме з її допомогою формуються визначення, досліджуються поняття і категорії, створюються концепції.

Особливо в складі формально - догматичного методу велика роль класифікації і систематизації.

Класифікація - один із постійних прийомів цього методу. При класифікації за допомогою групування фінансово - правових явищ і поняття з півставляються, що допомагає скласти повне уявлення про досліджуваний предмет. За допомогою класифікації і систематизації розрізнені знання приводяться в порядок.

З допомогою формально - догматичного методу норма фінансового права вивчається в трьох аспектах:

1. - якою вона являється в законі;

2. - чи примінима вона в такому вигляді в життєвій ситуації;

3. - якою вона повинна бути в ідеалі.

Формально - догматична обробка фінансово - правового матеріалу необхідна для того, щоб наука фінансового права могла накопичувати фінансову практику точними рекомендаціями, забезпечувати навчання студентів, допомагати написанню розумних, зрозумілих, невеликих за об”ємом посібників.

Метод звернення до інших наук заключається в тому, що наука фінансового права при аналізі фінансово - правових явищ широко використовує положення і висновки, що розробляються іншими науками. Французький спеціаліст по фінансовому праву П.Годме підкреслює, що «дослідження фінансових явищ потребує звернення до багатьох наук, наприклад, до конституційного і адміністративному праву, політичній науці, політичної економії, соціології і психології». Найбільш важливі фінансові категорії « гроші», «бюджет», «прибутки», «витрати» наука фінансового права досліджує як правові поняття, як витвір державної влади, виконавчих органів.

Метод порівняльно - правового дослідження - це спосіб дослідження двох або більше фінансово - правових інститутів (наприклад, російського і американського податкового права), який вирішує задачу їх порівняння, вияву загального і різного. Порівняння, як логічний прийом, припускає, що в досліджуваних об”єктах є якісь схожі признаки. За словами Д.Юма, «порівняння допускає лише ті об”єкти, між якими є хоча б яка - небудь схожість».

Порівняльно - правовий метод пізнання є засіб розкриття сутності фінансово - правових явищ іншої країни, спосіб аналізу, вияву окремих переваг інших держав і спосіб переносу цих переваг на вітчизняний грунт.

Метод конкретно - соціологічного дослідження включає такі прийоми, як особисте спостереження діяльності фінансових органів, усні опитування фінансових працівників, анкетування, співбесіди. Ці прийоми цінні тим, що забезпечують отримання необхідної інформації і фактів безпосередньо із самого життя.

В науці фінансового права велику роль при використанні метода конкретно - соціологічного дослідження має практика роботи фінансових органів, податкових інспекцій, банківських установ, і органів фінансового контролю. В цих органах, що застосовують норми фінансового права, дослідник може отримати фактичні дані, на базі яких перевіряється ефективність фінансового законодавства, формуються рекомендації і пропозиції.

Важливу роль в комплексі прийомів конкретно - соціологічного дослідження має особисте спостереження. В процесі особистого спостереження збирається фактичний матеріал, який не можна отримати в кабінеті за книгою. Особисте спостереження дає факти, що допомагають глибоко зрозуміти регулювання фінансових відносин, ефективність дійових фінансово - правових норм, та шлях їх досконалості.

В метод конкретно - соціологічного дослідження входять прийоми статистичної обробки фактичного матеріалу. Статистичні дані дозволяють вивчити велику кількість фактів і явищ, встановити їх повторність, знайти визначення закономірності і зробити на цій основі відповідні висновки. Статистичні дослідження явищ фінансово - правової дійсності складається із декількох етапів: спостереження і збору фактів, звітної обробки статистичних даних, їх аналізу, рекомендації для законодавця.

Особливе місце в ряду конкретно - соціологічних прийомів має анкетування. Добре складена анкета, аналіз відповідей полегшують і прискорюють отримання потрібних результатів, допомагають не допустити помилок, що були б можливі в правотворчому процесі.

Порівняльно - історичний метод дослідження передбачає історичний підхід до аналізу і оцінці фінансово - правових явищ. Наука фінансового права не може ігнорувати все те цінне і позитивне, що було накопичене законодавством України і що може представляти собою внесок в загальний потенціал світової фінансової культури. Історичне описання в науці фінансового права ( фінансових законів епохи Олександра ІІ) виконує функції, які виконують інші методи цієї науки: збирає матеріал, порівнює його, бере старі, але забуті і які ще потрібні для нашої фінансової системи моделі, робить висновки і рекомендації.

Хоча однотипні фінансові інститути на різних історичних етапах (наприклад, податкові системи Петра І і Сталіна) ніколи не бувають однаковими, при порівнянні виникає схожість, а це допомагає не тільки систематизувати фінансово - правові явища і мати добру панорамну картину, але й будувати плани і здійснювати ефективну фінансову політику.

Характеристика методів досліджування, яку використовує наука фінансового права, їх співставлення, облік особливостей кожного метода, дозволяють, якщо резюмують викладене, вказати на два момента загального характеру:

По - перше, всі охарактеризовані методи пов”язані між собою і кожний із них може застосовуватися в поєднані з іншими. Так, метод порівняльно - правового дослідження повинен спиратися на інші методи пізнання: формально - догматичний, історичний і т.д. В відриві від інших методів любий метод пізнання дає перекручувану картину.

По - друге, не дивлячись на багаточисельність методів дослідження, використаних наукою фінансового права, всі вони мають загальну основу, яка визначається загальною якістю того предмету (об”єкта, буття), який вивчається і пізнається. Це властивість предмета пізнання або буття заключається в тому, що дане буття - не матеріальні предмети, а людське середовище, світ живих людських особистостей, поведінка яких визначається нормами фінансового права. Наука фінансового права вивчає фінансове право, норми якого адресовані людям. Ця суспільна наука, має справу, в кінцевому рахунку, з людським середовищем. Така своєрідність предмета пізнання покладає відбиток на всі викладені методи пізнання. Кожний із них являється методом живого пізнання.

Метод живого пізнання, аналізу якого поклав початок німецький філософ Шелінг, найбільш плідно розроблявся російськими філософами Н.О.Лоським, П.А.Флоренським, С.Л.Франком. Метод живого пізнання потребує розуміння об”єкту, через переживання його суб”єкта, зобов”язує «вчуствоваться» в досліджувану категорію, зрозуміти її внутрішній зміст і призначення.

Метод живого пізнання - антитез методу діалектичного матеріалізму. Якщо останній відведе досліднику строго визначене місце, забезпечить його одним тільки інструментом, раніше визначить оцінку, то метод живого пізнання передбачає процедуру, при якій матеріал отримується засобом вільного занурення суб”єкта в пізнавальний об”єкт, об”єднання з пізнавальним об”єктом, осмислення його з тих позицій, що уявляються найбільш зручними для відтворення істини.