Лікувальна фізична культура як клінічна дисципліна є частиною системи фізичного виховання, пов'язаної з особливими завданнями виховання дітей, що мають відхилення у стані здоров'я, зокрема, у порушенні постави.

До засобів лікувальної фізичної культури відносять: фізичні вправи, рухливі ігри, масаж і загартування [17, 139].

Думки більшості авторів робіт, присвячених порушенню постави, сходяться на тому, що основним засобом у вихованні правильної постави і в корекції порушеної постави є фізичні вправи [10, 17, 37,43].

А.М. Шлемін у своїй роботі застосовував гімнастичний метод, в якому фізичні вправи ізольовано впливають на різні м'язи тіла. Вправи розтягуючого характеру забезпечують природну анатомічну рухливість хребетного стовбура. Автор пропонує виконувати комплекси вправ для вироблення м'язово-рухових і м'язово-статичних відчуттів по ступеню їх трудності і складності. До першої групи входять вправи, що надають загальну дію на організм тих, що займаються, що гармонійно розвивають руховий апарат. Друга група включає вправи для вироблення відчуттів правильної постави. Вправи третьої групи направлені на виправлення певних недоліків у формуванні постави [42].

З.М. Шубіна вважає, що фізіологічна основа постави - своєрідний навик, формування якого підпорядковане тим же закономірностям, що і формування будь-якого рухового навику і невіддільно від нього. На погляд автора, формування навику правильної постави відноситься більшою мірою до навчання, головним чином, на уроках фізичної культури, а переклад навику в звичку - це, в основному, область виховання, в якій вирішальне слово повинне належати вчителям і батькам. В процесі виховання правильної постави початкових класів, що вчаться, дослідник робить акцент на зближення правим і лівим верхніх кінцівок. З цією метою використовувалися спеціальні динамічні вправи з початкового положення лежачи [43,3].

Для дітей з кіфотичною деформацією хребта деякі учені пропонують систему комплексного відновного лікування. Ця система включає такі форми лікувальної фізичної культури: урок коригуючої гімнастики, лікувальне плавання і фізичні вправи у воді, дозовані рухливі ігри з елементами корекції, лікувальний масаж [1].

Новий підхід до рішення цього питання викладений в дослідженні Л.Г. Мірхайдарової. Традиційні засоби, використовувані на уроках фізичної культури в школі, доповнюються новими: загально-розвиваючими вправами з типової програми у поєднанні з вправами йоги; комплексами по художній гімнастиці; загально-розвиваючими вправами з типової програми у поєднанні з вправами коригуючої гімнастики; комбінованими комплексами вправ, що проводяться у формі музично-ритмічного уроку з елементами сюжетно-ролевої гри [29].

Правильно організований загальний руховий режим має важливе значення в оздоровчій роботі з дітьми і створює здорову основу для зростання і розвитку організму і запобігає багатьом захворюванням [21].

Ефективність процесу формування правильної постави В.А. Арсланов пропонує підвищити комплексним підходом за рахунок використання цілеспрямованих педагогічних дій на школярів у всій навчально-виховній діяльності колективу школи [2].

Діти з порушенням постави повинні займатися лікувальною гімнастикою вдома, отримавши детальні вказівки лікаря. При різкій формі порушення постави заняття краще проводити в кабінетах лікувальної фізкультури групами по 10-12 чоловік. Вважається показаним створення в школах спеціальних груп з порушенням постави. У подібних групах заняття проводяться спеціальною лікувальною фізкультурою, що поєднується з такими видами спорту, як плавання, гімнастика, лижі [30, 190].

Слід зазначити, що для виправлення дефектів постави цілеспрямоване використання засобів фізичного виховання виявляється недостатнім. Необхідною умовою є також вживання заходів, які сприяють покращенню фізичного розвитку дитини. До таких заходів перш за все належить організація сприятливих для дитини умов зовнішнього середовища - умов статичного навантаження, харчування, режиму дня, гігієнічних умов [27, 128].

Таким чином, підводячи підсумок вищевикладеному, можна стверджувати, що процес корекції постави ґрунтується на використанні різних видів фізичних вправ і дотриманні прийомів для покращення фізичного розвитку дитини.

Масаж при порушенні постави

Як було сказано вище, масаж є засобом лікувальної фізичної культури і невід'ємним методом лікування захворювань опорно-рухового апарату, зокрема викривлень хребта [22, 31; 1, 89;].

Масаж, так само як і фізичні вправи, через рефлекторні зв'язки надає дію на весь організм людини [12; 84;]. Особливо вираженим є вплив масажу на систему кровообігу, зв'язково-м'язовий і суглобовий апарати. Під впливом масажу поліпшується кровопостачання і трофіка тканин. Це терапевтичною дією є хороший засіб, застережливий розвиток м'язової атрофії. Відомо, що масаж сприяє покращенню скоротливої здатності м'язів і підвищує їх еластичність, робить вплив на тонус м'язів (підвищуючи або знижуючи його залежно від характеру і інтенсивності прийомів).

Завдяки покращенню загального і місцевого кровообігу, масаж підсилює притоку кисню у м'язи і підвищує їх енергетичні ресурси (у зв'язку з накопиченням цукру). Працездатність м'язу після втоми, яка наступила, швидше відновлюється під впливом масажу [22,31]. Ця думка підтверджується результатами робіт багатьох відомих учених, таких як А.Ф. Вербов, Н.М. Саркизов-Серазіні, Н.А. Белая, (1966-1983), що створили в наший країні нову методику масажу на основі класичного масажу.

Так, Н.Г. Аксенова використовувала ручний масаж, що проводився масажистом і батьками дітей після відповідного навчання. Прийоми масажу при деформаціях хребта в сагиттальній площині підбиралися з врахуванням характеру їх анатомо-фізіологічної дії. Автор виходила з необхідності укріпити ослаблені, розтягнуті м'язи (задній поверхні тулуба). З цією метою застосовувався масаж довгих м'язів міжлопаткової області. Використовувалися переважно такі прийоми як "погладжування", "розминка", "глибоке розтирання", "биття" однією та двома руками. Для розслаблення передньої поверхні тулуба проводилися погладжування і вібрація. За наявності вираженого поперекового лордозу, що поєднувався з посиленням грудного кіфозу, прагнули укріпити м'язи черевного пресу. Проводили поглажування, розтирання і розминку по ходу косих і прямих м'язів живота і масаж сідничних м'язів. Н.Г. Аксенова вважає, що без зміцнення м'язів черевного пресу, сідничних і спини неможливо виробити у дитини стійкий навик правильної постави. При призначенні прийомів масажу автор враховувала індивідуальні особливості клінічного перебігу захворювання. Масаж частіше застосовувався дітям молодшого віку і фізично ослабленим [1].

Проте, в роботі Н.Г. Аксенової не чіткий характер виконання прийомів масажу при деформаціях хребта в сагиттальній площині.

При сколіозах призначають масаж спини і живота. При сколіозі першого ступеня застосовують всі прийоми масажу для зміцнення м'язів. Масаж поєднується з коригуючою гімнастикою [7, 264].

Аналізуючи наукову і науково-методичну літературу, ми прийшли до наступного висновку: пропонується методика масажу тільки при сколіозі і при порушенні постави у фронтальній площині. немає диференційованої методики масажу залежно від виду порушень постави в сагиттальній площині.