Створення Організації Об’єднаних Націй

Поможем в ✍️ написании учебной работы

Имя

Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Нажимая кнопку "Продолжить", я принимаю политику конфиденциальности

Створення Організації Об’єднаних Націй

Зміст

Вступ........................................................................................................ 3

Основна частина............................................................................. 6

1.Зародження ідеї створення міжнародної організації з безпеки. Історичний екскурс............................................................................................................ 6

2. Перші кроки на шляху до створення ООН (Союзницька декларація; Атлантична хартія; Декларація Об’єднаних Націй)................................. 9

3. Московська та Тегеранська конференції...................................... 11

4. Конференція в Думбартон-Оксі...................................................... 14

5. Кримська конференція.................................................................... 33

6. Конференція в Сан-Франциско....................................................... 37

Висновки............................................................................................. 46

Список використаної літератури....................................... 49

Вступ

Напевне важко уявити собі людину, яка активно бере учсть в житті суспільства чи держави в сучасному світі, й ніколи не чула про Організацію Об’єднаних Націй (ООН). Водночас, не можна уявити нинішній світ, якби людство не створило таку організацію. Все це випливає з того, що ООН сьогодні тісно вплилося в життя кожної держави, є арбітром у вирішенні будь-яких проблем, внутрішних чи глобальних, економічних чи політичних. Тобто ООН займає важливемісце на данному етапі історичного розвитку людства. Ідея створення органу, який би підтримував мир та безпеку в світі, а передусім в Європі, зародилася ще декілька століть тому. Людство за цей час зробило багато спроб створити міжнародну організацію. Але кожна спроба мала недоліки, які призводили до розпуску цих органів. Але, водночас, кожна наступна спроба мала менше недоліків ніж попередня — тобто з часом ідея створення міжнародної організації вдосконалювалась. І створення у 1945 році ООН, заради підтримки миру та безпеки, розвитку співпраці між державами —універсальний і, поки що, найбільш розвинутий орган.

ООН підтримує людський розвиток в найвищому сенсі. Важливість економічного розвитку є цілком зрозумілим, але зрештою, метою має бути покращення матеріального і духовного буття кожної особистості - жінки чи чоловіка; екологічну безпеку -право на продуктивне і стійке довкілля; правову та демократичну безпеку - право кожної людини на правовий захист і участь у демократичному процесі. ООН є охоронцем міжнародної Декларації Прав людини підписаної у 1948р.

У теперішній час не останнє місце займають місії спостерігачів, які у перше були застосовані в 1956р. у районі Суецького каналу. А у 1995р. ООН нараховувала ***шістнадцять операцій по підтримці миру. Серед них: проблема апартеїду в Південній Африці; ірано-іракський конфлікт; аробо-ізраїльський конфлікт; тим часові сили ООН у Лівані; операція ООН в Конго; збройні сили ООН з підтримки миру на Кіпрі; утворення Намібії; афганський конфлікт; місії спостереження в Центральній Америці; операція ООН з підтримання миру в Камбоджі; конфлікт в Самолі; югославський конфликт; місія допомоги ООН у Руанді; місія спостереження ООН в Грузії.

Найбільшу частину займає матеріал з посібника - Радянський Союз на міжнародних конференціях періоду Великої Вітчизняної Війни 1941-1945рр. Том 3. Конференція в Думбартон-Оксі (21 серпня - 28 вересня1944р.). Тут викладено всі суперечки, які відбувались на конференції в Думбартон-Оксі між США і Радянським Союзом, інтереси яких дещо перетинались. Тут послідовно викладено позиції США щодо Радянського Союзу , його політики та поведінки на самої конференції. Показано намагання Радянського Союзу дотримуватись всіх правил проведення конференції на відміну від Сполучених Штатів ,які намагались перешкодити та заперечити всі намагання Радянського Союзу.

Якщо розглянути конференцію в Сан-Франциско з погляду різних авторів А.А.Громико. “Історія Дипломатії “ та Г.М.Цвєткова.” Міжнародні відносини і зовнішня політика у 1917-1945рр. “, то позиції написання дещо відрізняються. Г.М.Цвєтков намагається висвітлити позицію українських делегатів та їхнє значення на конференції, а А.А.Громико висвітлює проходження конференції з боку Радянського Союзу та якщо скласти до купи , то можна отримати повну картину ,яка відбувалась того часу на конференції.

Також Г.М.Цвєтков намагався показати політику американського уряду щодо Радянського Союзу :"Трумен загрожував, що росіяни будуть поставленні на місце, і тоді Сполучені Штати візьмуть на себе керівництво рухом світу".

Ціллю написання курсової роботи за цією темою є:

визначити передумови створення ООН;

зробити дослідження процессу створення і позиції великих держав;

знайти найбільш суперечливі питання в цьому процесі;

визначити вожливість ООН насьогодні та її місце на міжнародній арені.

Основна частина.

Кримська конференція.

Кримська конференція керівників СРСР, США та Великобританії проходила 4-11 лютого 1945р. у Лівадійському палаці при участі міністрів іноземних справ, начальників штабів та радників. Проходила в період, коли в результаті ударів Радянської армії, а також війскових дій союзників, які відкрили другий фронт у Європі, війна проти гітлерівської Німеччини вступила у кінцеву стадію.

Конференція прийняла рішення історичного значення як з війсковиз питань так і з питань , які стосуються післявоєного миру .

Три держави, які скликали конференцію, звернулися до представників Китаю та тимчасовому уряду Франції з пропозицією взяти з ними участь у запрошені інших країн на конференцію. Французький уряд посилаючись на те, що він не брав участь у переговорах в Думбартон-Оксі, у Криму пропонував, щоб пропозиція прийнята в Думбартон-Оксі розглядалась не як основа для вироблення Статуту Міжнародної Організації, а як основа для переговорів. Учасники не погодились з цією пропозицією. В результаті 5.03.1945р. уряд США від свого імені, а також від імені Великобританії та Китаю запросило для участі у конференції у Сан-Франциско 39 країн. Перші ознайомлення зі списком учасників показало, що половину з них складали американські країни , крім Аргентини.

Не були запрошені: нейтральні країни Аргентина, Ірландія, Іспанія, Португалія, Швеція, Швейцарія, Афганістан, Ємен; країни зайняті гітлерівськими військами та військами мілітарської Японії , Австралії, Данії, Сиан; Країни, які не мали уряду, визнаного всіма трьома урядами Польща, Албанія, Монголія; Італія, як колишня ворожа країна, яка мала в той час статус "совоюючої країни", інші країни колишні союзники Німеччини та які підписали угоду про перемир’я: Болгарія, Угорщина, Румунія та Фінляндія; ворожі країни: Німеччина та Японія. Розсилка запрошень передвизначила склад конференції в Сан-Франциско.

На Ялтинський конференції американська делегація внесла компромісну пропозицію: міжнародні конфлікти поділялися на дві категорії: 1) вирішення яких вимагало від ООН зостосування військових, політичних та економічних заходів; 2) для врегулювання якиз достатньо було мирних засобів. Стосовно конфліктів першої категорії постійні члени Ради Безпеки, тобто велики держави, мали право вето навіть тоді, коли дана країна є учасником спору. При вирішенні конфліктів другої категорії постійний член Ради Безпеки — учасник спору утримувався від голосування. Таким чином, фактично, була прийнята точка зору Радянського уряду з цього важливого питання діяльності ООН, й врегульований порядок голосування в Раді Безпеки був внесенний до Статуту ООН[25].

Одне з важливих місць на конференції займало питання про утворення з іншими миролюбивими державами універсальної міжнародної організації для підтримання миру та безпеки. Конференція постановила, що 25 квітня 1945р. в Сан-Франциско буде скликана конференція Об'єднаних Націй для підготовки статуту такої організації у відповідності з положеннями, які були розроблені в ході прелімінарних переговорів. Було встановлено, що в основу діяльності Організації Об'єднаних Націй повинен бути покладений принцип одностайності постійних членів Ради Безпеки ООН при вирішенні кардинальних питань забезпечення миру. Учасники конференції домовились про те, що Великобританія і США підтримають радянський уряд про допуск до першочергового членства в Організації Української РСР та Білоруської РСР. У запрошеннях США пропонувалось, що базою для Стату ООН стануть документи прийняті в Думбартон-Оксі одночасно з цим, сповідувалось, що запрошення держави доповнене документом, який містив наступні правила:

- кожен член Ради Безпеки має один голос;

-рішення Ради Безпеки з питань процедури приймається більшістю голосів;

- рішення з всіх інших питань приймаються більшістю всіх голосів членів, включаючи співпадаючі голоси членів, які брали участь у спорах, утримуючись від голосування при прийнятті рішення, відповідно до глави 8 та відповідно до другій фразі абзатсу 1-го розділу з глави 8. Ці правила отримали назву "Ялтинської формули" про голосування у Раді Безпеки. Вони призводили до гострих спорів на конференції в Сан-Францизко та і у наступній діяльності організації.

У документі, який був предоставлений урядами ще шести країн, говорилося про порядок голосування у Раді Безпеки наступне: “З точки зору уряду США у питанні про процедуру голосування є два важливі елемента: перший полягав в тому, що для збереження всезагального мира необхідно одностайність серед постійних членів, другий, виходив з того, що для народу США виключно важливо, щоб була передбачена справедливість для всіх членів організації... Пристосувати ці два елементи це наша головна мета. Ми гадаємо, що пропозиції 5.12.1944р. дали розумне та справедливе рішення та задовільненну комбінацію цих головних положень".

Висунуту делегацією США промову було узгоджено двома іншими учасниками Кримської конференції. Рузвельт спробував включити до Статуту ООН положення про опіку. Але Черчель гаряче заявив, що ”ні за яких обставин він ніколи не дозволить, щоб незграбні пальці сорока чи п’ятидести народів втручалися в життя Британської імперії. До тих пір, поки він прем’єр, він не віддасть й шматка англійської спадшини”. В Ялті вдалося домовитися тільки про те, що система опіки буде розглянута на конференції в Сан-Франциско, а спочатку п’ять держав, які мають постійні місця в Раді Безпки, проконсультуються між собою[26]. Ялтинська конференція відбила період самої високої співпраці між СРСР, Великобританією та США та увінчалась великим успіхом. Рішення конференції були доповненні та закріпленні на Берлінський конференції 1945р.

Висновки

Як ми знаємо, в світі немає нічого ідеального. Існує тільки відносно ідеальне.В основу створення кожної міждержавної організації були покладені на перший погляд ідеальні ідеї. Але, згодом, кожна з цих організацій виявляла свої помилки і людство створювало нові, більш ефективні, організації, з урахуванням попереднього досвіду.

З самого початку своєї діяльності ООН зустріла багато труднощів. Деякі з них вона успішно долала, але й багато проблем залишалися невирішенними. Вже через деякий час ООН показала свою неспроможність у їх вирішенні. Це насамперед стосується збройних конфліктів. Ми вже знаємо, що метою, яка була покладена в основу створення нової міжнародної організації, було забезпечення миру й безпеки в світі. ООН не вдалося викоренити силовий метод у міжнародних відносинах. Наведемо декілька фактів з цього приводу. З моменту утворення ООН у світі відбулося понад 100 крупних конфліктів в яких загинуло близько 20 млн. чол. За данними щорічного огляду, опублікованного журналом “Джейн Діфенс уіклі”, на початку 1993 р. вже в умовах закінчення “холодної війни” на планеті зберігалося 73 “гарячі” точки, що загрожували міжнародній стабільності. У 26 країнах відбувалися війни або відбудова після війни; 23 райони світу вважалися зонами потенційних конфліктів, а в 24 країнах спостерігалося зростання напруженості[37]. Останнім часом все частіше виникають збройні сутички. Над людством все більше нависає загроза третьої світової війни, з використанням ядерної зброї.

А ось ще одна проблема, яку ООН не вдалося вирішити — бідність. Насьогодні більшість населення в країнах, що розвиваються, живе за межою бідності. Все ще велика кількість людей, яким не вистачає їжі, які вмирають з голоду. І все це в сучасному світі науково-технічного прогресу. Холодна війна, злидні, розпад імперій, що призвело до величезної економічної експансії розвинутих країн і дедалі більше зубожіння країн,які в майбутньому наречуться “третім світом”, нагромадження конфліктів — фактори, які призвели до цілковитого фіаско ООН, як гаранта миру[38]. Водночас, змінюється і ставлення людей до ООН. Наприклад, 82% американських конгресменів вважають, що у цілому американці негативно відносяться до сплати Сполученними Штатами належних внесків до ООН[39].

Усі ці факти свідчать про те, що ООН втрачає свій авторитет. Немає сумніву, що через деякий час людство створить нову, більш ефетивну міжнародну організацію.

Але попри все ООН залишається популярною організацією у світі. Згідно з результатами опитування, проведенного в 1995 р. у восьми країнах центром досліджень Latinobarometro, латиноамериканці більше довіряють ООН, ніж більшості своїх державних інститутів[40].