Антиподом централізовано-командній економіці виступає ринкова економіка. Порівняно з попередніми системами ринкова економіка виявилась найбільш гнучкою: вона здатна перебудо-вуватися, пристосовуватися до змін внутрішніх і зовнішніх умов.

3 другої половини XX ст., коли широко розгорнулася НТР істали швидко розвиватися виробнича і соціальна інфраструкту-ри, почали змінюватися форми господарської діяльності та економічні зв'язки між господарюючими суб'єктами. Істотних зміннабуває господарський механізм.

Як вже було визначено, першим елементом ринкової екокомі-ки слід вважати формування приватного сектора. Одна із переду-мов існування ринкової системи — створення умов для вільного підприємництва. Взаємодія між виробниками і споживачами встановлюється як облік результатів діяльності.

Другий елемент — економічна відокремленість товаровиробників, яка обумовлена приватною або змішаними формами властивості на базі корпоративного управління виробничими суб'єктами.

Третій елемент ринкової економіки — реформування держав-ного сектору, що здійснюєтьсяпіляхом комерціоналізаїцї госпо-дарської діяльності; передачі державного майна в оренду трудо-вим колективам; приватизації державної власності.

Четвертий елемент — формування інфраструктури ринку, її скла-дові за своїм призначенням мають сприяти ефективній організації виробництва: комерційні банки, брокерські фірми, інвестиційні компанії, біржі, підприємства оптової та роздрібної торгівлі.

П'ятим важливим елементом ринкової економіки є ціни. Вони можуть бути предметом особливого дослідження. Проте зроби-мо два зауваження. Перше — ціни складаються в результаті спів-відношення попиту і пропозиції, що коливається в залежності від поточної кон'юнктури. Друге — ціни визначають сферу дії рин-кових відносин обміну у відповідних географічних межах.

Механізм функціонування ринкової економіки мас складну структуру і охоплює усі сфери господарського житія. Ця еко-номічна структура обумовлюється:

формами власності (державна, приватна, муніципальна, змішана);

структурою товаровиробників (державні, орендні, коопера-тивні, приватні підприємства, підприємства індивідуальноїтрудової діяльності), яка залежить від питомої ваги тої чи ін-шої форми господарюючих суб'єктів;

особливостями сфери товарного обігу;

рівнем приватизації та роздержавлення структурних підрозді-лів господарства;

видами торгівлі, що використовуються в країні.

Перелічені характеристики можуть проявлятись по-різному в залежності від конкретних умов, що приводить до формування специфіки в кожній країні. Процес становлення ринкової еконо-міки вимагає розвитку процесів лібералізації зменшення ролі дер-жавного втручання в господарське життя.

Можна систематизувати основні риси та визначити відмінності системи вільного (чистого) ринку від сучасної ринкової системи:

Порівняльні особливості систем вільного (чистого) ринку

Та сучасного ринкового господарства.

Таблиця 2.3

Висновок

Отже, у широкому розумінні ринок означає певний спосіб організації економічного життя, в якому необхідно реформувати деякі галузі ринкового господарства України, а саме:

- самостійність учасників економічного процесу;

- комерційний характер їхньої взаємодії;

- суперництво (конкуренція) господарюючих суб’єктів;

- формування економічних пропорцій під впливом динаміки цін та конкурентної боротьби;

Ціни, що складаються на основі попиту та пропонування.

 Нині ринок є ланцюгом, що зв’язує виробництво і споживача.

Все вищезгадане дає підстави стверджувати, що ринок з його механізмом функціонування ринкової економіки відноситься до розряду загальнолюдських цінностей, є досягненням усієї світової цивілізації й залишиться таким в осяжному майбутньому.

З сутності ринку та його функцій логічно випливає його роль в процесі суспільного виробництва. Поняття “ринкова реформа” і “роль” ринку тісно зв’язані між собою.

Роль ринку у суспільному виробництві зводиться до наступного:

- давати сигнал виробництву за допомогою обернених “первинних” зв’язків: що, в якому обсязі і у якій структурі треба виробляти;

- врівноважувати попит і пропозицію, забезпечувати збалансованість економіки;

- диференціювати товаровиробників у відповідності з ефективністю їх праці і направленістю на покриття ринкового попиту;

-“санітарна” роль ринку зводиться до вимивання неконкурентноспроможних підприємств і звертання застарілих підприємств.

Саме остання функція визначає в значній мірі форми реалізації функцій ринку. Конкуренція сприяє здійсненню таких функцій ринку, як визначення ринкової ціни, стимулювання виробництва, розвиток науково-технічного процесу та багато іншого. І безперечно, що значна роль на ринку безпосередньо належить державі. Ринок не може розвиватись стихійно, за ним повинен здійснюватись розумний наглядовий контроль, саме держава має забезпечити цей контроль. І однією з важливих функцій держави є проведення антимонопольної політики, яка була б спрямована на розвиток вітчизняного виробництва та підтримку підприємництва.

  Найважливішим атрибутом ринкової реформи господарювання є ринок. Його часто визначають як сферу обміну, у якій здійснюються угоди купівлі і продажу товарів і послуг. Також можна виділити ще одне розуміння ринку - як форми організації і функціонування економічних зв'язків господарюючих суб'єктів, що ґрунтуються на принципах вільної купівлі-продажу, як суспільної форми функціонування економіки, за якої забезпечується взаємодія виробництва і споживання, прямий і зворотній вплив на виробництва і споживання.

Об'єктивними умовами існування і реформування ринку є товарне виробництво – основа ринкової економіки, суспільний поділ праці, економічна відокремленість виробників, базою якої є економічна конкуренція між відокремленими, самобутніми суб'єктами господарювання. Існування відповідної структури та інфраструктури, стійкої фінансової і грошової систем, наявність правової бази, що сприяє створенню і постійному відновленню відповідного ринкового середовища і психологічного клімату.

Щодо реформування українського ринку, то її розглядають з різних точок зору, що пов'язано зі складною системою господарських відносин. Залежно від економічного призначення розрізняють ринок ресурсів ( засобів виробництва), ринок продуктів(предметів споживання),ринок праці(робочої сили) та ринок капіталів (грошовий).

Структура ринку з точки зору територіального підходу являє собою : внутрішній ринок - місцевий, регіональний, національний, зовнішній ринок - транснаціональний та світовий.

З урахуванням конкретних видів товарів і послуг виділяють ринок спеціалізованих товарів(промислових, продовольчих, комп'ютерів, бавовни, цукру та ін.) та ринок спеціалізованих послуг(страхування, консультативні послуги тощо).

Свої функції ринок виконує через розгалужену інфраструктуру: товарні, фондові та валютні біржі, торгово - збутові фірми, банки тощо. Між ступенем розвитку ринку та його інфраструктурою існує пряма залежність - чим більше розвинута інфраструктура, тим розвинуті ший ринок.

  Україні, в сучасних умовах, як і іншим постсоціалістичним країнам, що переходять до ринкової економіки, необхідне ринкове регулювання тому числі щодо ціноутворення.

   Конкуренція, а також вільне ціноутворення - необхідні інститути ринку, не можуть функціонувати через відсутність бірж, інформаційно-комерційних, оптових та постачальницькі організацій, пунктів прокату, культури введення ринкової економіки. Відсутність ведення культури ринкової економіки пов'язане з нестачею досвіду роботи і кадрів.

Так створення ринкової інфраструктури відбувається дуже повільно, з великим відхиленням.

Товарних бірж, наприклад, у нас засновано більше, ніж у США або в будь-якій іншій країні. Проте процес формування ринкової інфраструктури відбувається, його треба прискорювати. Набувають досвіду і кадри, що працюють в інститутах ринку.

 Для того щоб суб'єкти національного ринку не тільки мали ринкову інфраструктуру, право власності на засоби виробництва і продукцію, а й могли реалізувати це право, крім економічних потрібні ще й правові передумови. Ось чому в країні йде процес відпрацювання і прийняття юридичних законів, які сприяють формуванню ринкового середовища. Проте він іде повільно, часто в прийняті закони вносяться суттєві  зміни, відсутня узгодженість законодавчих актів. Все це гальмує ринкові перетворення. Юридичні закони мають відображати реалії економічного життя, бути націленими на відтворення конкурентного середовища. Слід відпрацювати механізм реалізації цих законів.

  Відтворюючи ринкові інститути, не можна забувати, що ринок будують люди, від їхньої свідомості, бажання, розуміння залежить дуже багато. Якщо суспільна свідомість не буде настроєна на ринкову хвилю, то ринок будуватись не буде. Цей процес може затягтись, а то й піти у якомусь іншому напрямі. Слід врахувати, що психологічний стан наших людей нині досить складний і суперечливий.

Вони не тільки мало знають про ринок, а й вважають, що держава кинула їх напризволяще. У такій обстановці вибір моделі й шляху побудови ринку має надзвичайно важливе значення.

Словник економічних термінів:

Благо економічне — благо, кількість якого обмежена, і кожен хотів би взяти його більше, коли б міг.

Валовий національний продукт (ВНП) — на відміну від ВВП він відображає вартість продукції, яку вироблено не на національній території, а підприємствами даної країни, де б вони не були росташовані.

Економічна експансія — розширення сфери економічного впливу.

Економічна ефективність — результативність економічної діяльності, що характеризується відношенням економічного результату до витрат та його отримання.

Економічний аналіз — виведення економічних закономірностей із відповідних фактів економічної дійсності.

Економічні ресурси — усі види ресурсів, що викорисовуються у процесі виробництва товарів і послуг.

Людина економічна — сукупність економічних потреб, цілей індивіда, структуру таих потреб, інтересів і цілей людини необхідно розглядати відповідно до структури суспільного способу виробництва.

Метод економічної теорії — засіб пізнання, певна сукупність, система прийомів і операцій зметою мисленого відтворення предмета, що вивчається.

Мілітаризація економіки — це переведення значної частини національного господарства на виробництво товарів і послуг воєнного призначення, утворення військово-промислового комплексу.

Реальний ВНП — валовий національний продукт, розрахований у цінах базисного року.

Режим економії — спосіб ведення господарства, в основу якого покладений принцип бережливості, мінімізації витрат ресурсів, ресурсозбереження.

Ризик економічний — ризик, пов’язаний з невизначеністю, непередбаченістю, випадковістю поведінки суб’єктів ринкових відносин, що може завдати збитків підприємцю.

Ринкова рівновага — приблизна рівність попиту і пропозиції на певний товар в даний час та на даному ринку.

Тіньова економіка ¾ сукупність не підрахованих, нерегламентованих, а також протиправних видів діяльності з виробництва, збуту товарів і надання послуг.

„Шокова терапія” ¾ комплекс соціально-економічних заходів, які направлені на швидкий (в межах 2-3 років) перехід до ринку і утворення її інфраструктури.

Використана література :

1. Конституція України, ст. 116

2. Закон України „Про державну підтримку малого підприємництва” від 22 лютого 2000 року.

3. А.С. Гальчинський, П.С. Єщенко, Ю.І. Палкін «Основи економічної теорії», Київ «Вища школа», 1995

4. Основи економічної теорії під редакцією А.А. Чухна, Київ «Вища школа», 2001.

5. Общая экономическая теория (политэкономия), «Промо-медиа», Москва –1995

6. Г.І. Башнянин, П.Ю. Лазур, В.С. Медведєв Політична економія, Київ «Ніка- центр», 2000

7. Ю.В. Ніколенко, А.В. Демківський, В.А. Євтушевський, А.М. Кравчук, М.Д. Миронов, С.І. Ромашко, Б.Т. Свєтлов, В.В. Фещенко “Основи економічної теорії”, Київ “Либідь”, 1998 .

8. Гуревичев М.М. „Основы экономической теории”. Учебное пособие,. – Харьков: НТУ „ХПИ”, 2003.

9. Економічний словник-довідник. //Укл. М.А. Сіроштан, Г.М. Григорян, Л.М. Сєдова, І.С. Зайцева, С.В. Лукашев, О.О. Пономаренко. ¾Харків: РВВ ХДЕУ, 1999.