У коловій хронограмі тривалість фази визначається довжиною дуги кола, пропорційної кількості кадрів даної фази руху.

Вивчення взаємозв'язку часових характеристик кінематичної структури фізичної вправи становить інтерес для вирішення багатьох теоретичних проблем біомеханіки і для обгрунтування методики навчання спортивній техніці в обраному виді спорту. Хронограми фізичних вправ можна порівнювати із зразками кращого виконання, знаходити помилки в спортивній техніці і цим покращувати процес навчання спортсменів.

Порядок виконання практичного завдання

1. Переглянути кіноплівку, кінограму або кінематичну схему фізичної вправи (див. додаток № 1).

2. Розділити вправи на рухові фази.

3. Скласти таблицю спостережень. Написати назву фаз (див. додаток № 5).

4. Занести в третю графу таблиці номери кадрів, що відповідають кожній фазі окремо.

5. Записати кількість часових інтервалів у кожній фазі (Н).

6. Вирахувати тривалість кожної фази за формулою:

                                                    Н

                                             Т = — ,

                                                   12

де Н ‑ кількість часових інтервалів у кожній фазі.

7. Побудувати лінійну хронограму рухових фаз досліджуваної фізичної вправи, у якій відрізки прямої повинні відповідати кількості часових інтервалів (Н), тобто тривалості виконання рухових фаз (додаток № 6).

8. Побудувати колову хронограму (додаток № 6), у якій довжина кола С повинна відповідати довжині лінійної хронограми, тобто кількості часових інтервалів (Н). Невідомим тут є радіус кола, що можна вирахувати за формулою:          С = 2pR, звідки: R = С/2p

При побудові колової хронограми можна використовувати кутовий масштаб, де “одиничний кут” визначається за формулою:

               360

    Ðj = —— , 

                    N

        N – загальна кількість часових інтервалів

Питання для контролю

1. Що таке хронограма фізичної вправи?

2. Як будується лінійна хронограма?

3. Як побудувати колову хронограму?

4. Яке значення має дослідження часових характеристик руху для вивчення спортивної техніки?

5. Системи відліку часу.

6. Часові характеристики.

7. Що називається моментом часу?

8. Як визначається тривалість руху?

9. Що називається руховою фазою?

10. Що характеризують темп і ритм руху?

Література

1. Донской Д.Д. Биомеханика: Учебник для институтов физической культуры / Д.Д. Донской. – М.: 1975. – С.64-67.

2. Донской Д.Д. Биомеханика: Учебник для институтов физической культуры / Д.Д. Донской, В.М. Зациорский. –  М.: 1979. – С.24-26.

3. Уткин В.Л. Биомеханика физических упражнений: Учеб. пособие для студентов фак. физ. воспитания пед. ин-тов и для ин-тов физ. культуры / В.Л. Уткин. – М.: Просвещение, 1989. – С.41.

4. Біомеханіка спорту / За загальною редакцією Лапутіна А.М. – К.: Олімпійська література, 2005. – С. 24-25; 156-158.

Практичне заняття № 4

Тема: Визначення лінійних швидкостей руху біоланок тіла спортсмена по біокінематичній схемі фізичної вправи.

Мета : Навчитися самостійно по біокінематичній схемі визначати швидкості точок біоланок тіла спортсмена.

Обладнання : 1. Біокінематична схема фізичної вправи.

                           2.Вимірювальні прилади: лінійка, косинці, олівці та міліметровий папір.

Короткі теоретичні відомості

Швидкість руху великих біоланок тіла спортсмена є важливим показником, тому що вказує на розмір м'язового навантаження і може визначати характер участі окремих м'язових груп у досліджуваних рухових діях. У досліджуваному змінному русі розрізняють початкову (V_о), кінцеву (V_к) і миттєву (V_м) швидкості, а також середню, що визначається за формулою:

S

V = —— , де S – весь шлях руху від початкового положення    

                   Dt                   до кінцевого

                                     Dt – тривалість руху.

Якщо на схемі виміряти відстань між першим і третім у послідовності положенням шуканої точки і розділити на час проходження цієї відстані, то можна одержати миттєву швидкість точки в той момент, коли вона знаходилася в другому положенні. Таким чином, для одержання точних даних шляху, рух за схемою вимірюється через одну точку, тобто між 1 і 3, 2 і 4 положеннями тощо. Після цього відстань між точками, виміряна по біокінематичній схемі множать на розмір, зворотній масштабу схеми М). Масштаб встановлюють за формулою:

           ℓ

 М = —— , де ℓ – розмір на фотографії,

           L        L – справжній розмір об'єкта.

Час проходження ділянки, що вимірюється, прямопропорційний кількості інтервалів між точками (А) і оберненопропорційний частоті кінозйомки (В), тобто Dt = А/В.

Якщо об’єкт знімався зі швидкістю 12 кадрів за секунду, то на переміщення шуканої точки з першого положення в третє знадобилося 2/12 с. У результаті основна формула для визначення швидкості руху шуканої точки або біоланки може бути подана як:

     В

V_м = ΔS —— або  V_м = ΔS·K, де ΔS – відстань між точками,

   M·А                                                     

                                                                      В

К – коефіцієнт для розрахунку швидкості, K = ——

                                                                                M·А

Порядок виконання практичного завдання

1. Переглянути біокінематичну схему (промір) фізичної вправи (додаток № 4).

2. Визначити траєкторії точок біоланок.

3. Підготувати таблиці для занесення даних (див. табл. 4.1, додатки № 7,8).

Таблиця 4.1