ІСТОРІЯ СОТ.

Світова організація торгівлі (СОТ) являє собою організаційно-правову основу системи міжнародної торгівлі. Її документи визначають ті ключові договірні зобов'язання, якими повинні керуватися уряди держав при створенні і практичному застосуванні національних законодавчих і нормативних актів у сфері торгівлі. Крім того вона є тим форумом, де формуються торгові відносини між країнами в процесі колективних обговорень і переговорів. 

СОТ була створена 1 січня 1995 року. Уряди завершили “Уругвайський раунд” переговорів 15 грудня 1993 р., а в квітні 1994 р. Міністри надали політичну підтримку досягнутим у ході цих переговорів результатам, підписавши “Заключний Акт” на конференції, що відбулася в Марракеші (Марокко). "Марракеська Декларація" від 15 квітня 1994 р. підтвердила, що результати Уругвайського раунду будуть сприяти "зміцненню світової економіки і зростанню торгівлі, інвестицій, зайнятості і доходів в усьому світі". СОТ являє собою втілення результатів Уругвайського раунду і є спадкоємцем Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).

Для проведення багатобічних переговорів у рамках “Уругвайського раунду” була створена досить складна організаційна структура в складі: спеціального органу – Комітету з нагляду – який мав спостерігати за виконанням взятих учасниками на себе зобов'язань не вводити нові торгові обмеження, що суперечать ГАТТ; 15 переговорних робочих груп – з митних тарифів; з нетарифних заходів, з тропічних товарів; з продукції, виробленої на базі природних ресурсів; з текстилю й одягу; з сільськогосподарських товарів; з субсидій і компенсаційних заходів; з торгових аспектів прав на інтелектуальну власність, включаючи торгівлю підробленими товарами; з функціонування системи ГАТТ; з угод і домовленостей ММТП; з врегулювання спорів; з торгівлі послугами.

У ході роботи офіційних переговорних груп і численних неофіційних робочих груп були розроблені нові підходи до вирішення актуальних проблем.

Потенційно членами СОТ можуть бути 152 країни і території, з яких 76 є членами СОТ з першого дня її існування. Ще приблизно 50 країн знаходяться на різних етапах ратифікації документів, що стосуються їхньої участі у СОТ, а інші держави ведуть переговори щодо умов їхнього приєднання до цієї організації.

СОТ відрізняється від ГАТТ не тільки тим, що в ній представлено більше держав-членів, ніж у ГАТТ (140), але і більш широкими масштабами тієї комерційної і торгово-політичної діяльності, у якій вона задіяна, а також своїм юридичним статусом (СОТ є юридичною особою, і кожний з її Членів надає їй таку право спроможність, яка може бути необхідною для виконання її функцій. СОТ через Генеральну раду може укладати необхідні угоди про співробітництво з міжурядовими та неурядовими організаціями). ГАТТ діяла винятково в сфері торгівлі товарами, а сфера діяльності СОТ:

1. СОТ забезпечує загальну інституціональну основу для здійснення торговельних відносин між її Членами з питань, які регулюються угодами та пов’язаними з ними правовими документами, включеними у Додатки до цієї Угоди:

Додаток 1A - Багатосторонні угоди з торгівлі товарами:

Генеральна угода з тарифів і торгівлі 1994 року

Угода про сільське господарство

Угода про застосування санітарних та фітосанітарних заходів

Угода про текстиль та одяг

Угода про технічні бар'єри у торгівлі

Угода про пов'язані з торгівлею інвестиційні заходи

Угода про застосування Статті VI Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року

 Угода про застосування Статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року Угода про передвідвантажувальну інспекцію

Угода про правила визначення походження

Угода про процедури ліцензування імпорту

Угода про субсидії та компенсаційні заходи

Угода про захисні заходи