До сьогодні не існувало чіткої відповіді на питання, що є причиною ліворукості, і чим відрізняються психологічні характеристики ліворуких та праворуких дітей. Ясно одне: ліворука дитина відрізняється від більшості праворуких однолітків, і педагогам та батькам потрібно зробити все, щоб допомогти розкритися його неповторній індивідуальності.

Основне питання, на яке намагаються дати відповідь сучасні психологи невропатологи, педіатри звучить так: чи потрібно та чи можна переучувати ліворуку дитину і змушувати її писати правою рукою?

Зараз існує вже багато свідчень того, що насильне переучування і негативне відношення до ліворукості призводить до нервово-психічних розладів, які згубно впливають на здоров’я, розвиток та навчальні успіхи дітей, батьки яких не змогли допомогти їм відстояти своє право на ліворукість.

Головною перешкодою на шляху до спокійного прийняття педагогами та батьками ліворукості дитини є висока кількісна перевага оточуючих людей на користь праворуких: батьки намагаються підготувати свою “незвичайну” дитину до життя в праворукому світі.

За даними нейрофізіолога В.А.Арапетьянц, серед 7 – 9-літніх дітей виділялось 13,3% ліворуких хлопчиків та 10% ліворуких дівчат, але до 14-15 рокам ліворуких хлопчиків було тільки 4,4%, а дівчат – 4,1%.

Відомо, що у 95% правшей центри мовлення розташовані в лівій півкулі. А щодо лівшей, то в лівій півкулі мовленнєві центри знаходяться у 70% ліворуких дітей, в правому – у 15%, в обох – у решти 15%. Про що це говорить? Лівші, які в дитинстві спокійно переучувалися на праву руку, більш за все, відносяться до тих 70%, у яких мовленнєві центри знаходяться в лівій півкулі. Видно, цим і пояснюється феномен правші, який не знає, що від народження він – лівша, але з віком відчуває “поклик лівої руки”. Наслідки насильного переучування на праву руку тих 15% лівшей,у яких мовленнєві центри розташовані в правій півкулі, можуть негативно впливати і на психіку, і на інтелектуальний розвиток дитини.

Активне переучування тих 15% лівшей, у яких мовленнєві центри розташовані в обох півкулях, приводять до серйозних проблем у формуванні пізнавальних особливостей, які пов’язані з функціональною спеціалізацією правої та лівої півкулі мозку. Також страждають зорово-рухові координації, вміння аналізувати просторові відношення, послаблюється увага, різко сповільнюється темп інтелектуальної діяльності [5, с. 7].  Наслідку від переучування неможливо передбачити. Чинник перенавчання (декстра-стрес) є по суті високо специфічним психогенним чинником для виникнення неврозів ліворуких дітей.

1. Астенічний невроз. Симптоми цього виду неврозу виявляються в наступному: підвищена стомлюваність, виснаження нервової системи, різке зниження працездатності. Фізично діти активно можуть працювати тільки на перших двох уроках, а потім збудити їх увагу дуже важко, та зате виникає рухова расторможенность. Приготування уроків будинку зазвичай затягується, а результати бувають незадовільними. З особливими труднощами виконуються письмові завдання. Почерк нестійкий (букви різної величини, різного нахилу, не дотримується рядок, багато додаткових штрихів, виправлень). У хлопчиків і дівчаток невроз, як правило, виявляється по-різному. Хлопчикам властива розторможеність, непосидючість, руховий неспокій. У дівчаток характерно знижується настрій, з’являється млявість, плаксивість.

2. Невроз нав'язливих станів. Цей вид неврозу виявляється в сім'ях, де батьки тривожно відносяться до ліворукості і вважають, що вона може стати завадою в подальшому житті. Якщо батьки примушують дітей виконувати всі дії правою рукою, ті зазвичай слухаються і стараються, хоч це погано виходить. Батьки дуже часто бачать в цьому неслухняність, каприз, упертість і карають. У таких дітей з'являється тривожне очікування невдачі, а надалі - нав'язливі думки про свою неповноцінність. Таких дітей досить часто турбують шкільні страхи перед невдачами, перед письмовими роботами.

3. Невротичний енурез. В більшості випадків наголошується тільки нічний енурез, але він може виявлятися і вдень. Енурез викликає відчуття провини, страх перед покаранням. Ще більше знижується працездатність, дитина не може зосередитися, утворюється замкнутий коло.

4. Невротичні тіки. До тиків відносять: мигання, облизування губ, зморщування лоба, сіпання носом. Такі явища рідко викликають хвилювання і неспокій батьків. Вчителі найчастіше приймають це за кривляння, дурощі. А дитина не контролює ці рухи. Тики безпосередньо не пов'язані з виконанням завдань правою рукою, але посилюються, коли дитина втомлюється, нервує.

5. Істеричні неврози. Прояв цього виду неврозу вельми різний: від істеричної сліпоти до психомоторних припадків. При істеричній сліпоті діти скаржаться, що не бачать зошитів. Перед відходом в школу у дитини може початися блювота. При психомоторних припадках діти з гучним плачем падають навзнак, безладно б'ють себе по руках і ногах [17, с. 65 - 72].

Отже батькам потрібно в першу чергу звернути увагу на такі симптоми:

· порушення апетиту;

· головний біль;

· болі в животі, блювота;

· страхи;

· енурез;

· заїкання;

· нав'язливі рухи;

· підвищена збудливість, дратівливість;

· заколисування в транспорті;

· підвищена чутливість до жари, духоти, запахів;

· руховий неспокій;

· млявість;

загальмованість. Також може спостерігатися дзеркальне письмо, до того ж як у праворуких, так і у ліворуких, зазвичай воно зникає до 8-10 рокам, коли остаточно формується стабільні зв’язки між півкулями.

До цього віку однією з причин, яка може викликати дзеркальне письмо, наявність не стійкого домінування однієї з півкуль, і спроби правої півкулі контролювати руку, якою дитина пише.

Однак, якщо ліворуку дитину насильно переучували, то процес віддзеркалення літер під час письма,а також дзеркальне малювання може продовжуватися, так як “нова ведуча”, але більш слабка, рука починає віддзеркалювати рухи руки, яка від природи сильна.

До того ж, дзеркально написаний текст легко читається дитиною. Дуже часто ця властивість зберігається на все життя [16, с. 12].

Розглядаючи проблему цього феномена, не можна оминути питання про порушення читання в ліворуких (дислексія).

Це порушення не є результатом розумової відсталості чи фізичної травми. Причини порушень мають зерново-просторовий характер діти мають труднощі у сприйнятті слова як цілого, не здатні вловити зв'язку між буквосполученням і типом поняття, що вони відображають.

Однак, з якими б труднощами не зіткнулась ліворука дитина і в дитсадку, і в школі, він з успіхом подолає будь-які труднощі, якщо буде постійно відчувати батьківську підтримку, розуміння та любов, а також не буде відчувати негативного відношення до ліворукості у людей, чия думка йому важлива.

Психокорекційна робота

Психокорекційна робота з ліворукими дітьми набула статусу самостійної науково-практичної проблеми лише в останні роки, хоча необхідність психолого-педагогічного підходу до таких дітей усвідомлена батьками та педагогами давно. Щоб психокорекційна робота з лівшами була ефективною, потрібно створювати атмосферу взаємодовіри та розуміння між ним та психологом. Для цього необхідна постійна увага до дитини, щира зацікавленість її настроєм, самопочуттям та переживаннями. Чудові результати в роботі з лівшами дає метод, який називається “поповнення емоційного резервуару дитини”. Цей метод рекомендується використовувати по відношенню до всіх дітей, тим паче до ліворуких, так як вони в силу своїх психогенетичних особливостей більш схильні до емоційного дисбалансу та зношенню. В основі цього методу є визнання педагогом дитини як рівноцінного партнера (не рівноправного). На практиці цей метод виконується з використанням різних вербальних та невербальних засобів впливу. Перерахую найважливіші з них:

· контакт очей (теплий погляд вчителя, батька);

· відкрита поза викладача;

· пантомімічні та мімічні засоби;

· спокійний, упевнений голос;

· плавність, повільність рухів;

фізичний контакт (поглажування, “прогрівання” руки). Наступна велика група методів, або психокорекційна система – це ігротерапія. Ігрова терапія – метод психотерапевтичної взаємодії на дітей і дорослих з використання гри. Загальні показники до проведення ігротерапії: соціальний інфантилізм, фобічні реакції, надмірна конфорність та слухняність, некомунікабельність, порушення поведінки та шкідливих звичок, неадекватна статева ідентифікація.

Основні психологічні механізми корекційного впливу гри:

1. Моделювання системи соціальних відносин в наочно-дійовій формі в ігрових умовах, дотримання їх дитиною та орієнтація в цих відносинах.

2. Зміна позиції дитини в напрямку подолання особистого егоцентризму, завдяки чому відбувається усвідомлення власного “Я” у грі та зростає міра соціальної компетентності і здібності до розв’язання конфліктних ситуацій.

3. Формування (на рівні з ігровими відносинами) реальних відносин як рівноправної партнерської співпраці та кооперації між дитиною і одноліткам, які забезпечують можливість позитивного особистого розвитку.

4. Організація поетапного відпрацювання у грі нових, більш адекватних способів орієнтування дитини в проблемних ситуаціях.

5. Формування здібностей дитини до мимовільної регуляції діяльності на основі підкорення поведінки системі правил, які регулюють виконання конкретної ролі [20, с. 34 -35].

Основні задачі, які стоять перед психологом, що веде ігрові заняття:

· створення атмосфери прийняття дитиною;

· емоційне співчуття дитині;

· відображення та вербалізація його почуттів і переживання в максимально точній та зрозумілій дитині формі;

забезпечення в процесі ігрових занять умов які активізують переживання дитиною почуття досягнення та самоповаги [20, с. 35]. Існує декілька видів ігротерапія: ігротерапія в психоаналізі, ігротерапія, сконцентрована на клієнті, ігротерапія побудови відносин та ін. Для проведенні ігротерапія можуть використовуватися різноманітні ігри, іграшки та матеріали. При роботі з ліворукими дітьми застосовується також артотерапія, музична терапія, бібліотерапія. Артотерапія – спеціалізована форма психотерапії, заснована на творчій діяльності та мистецтві. Музична терапія – використання різноманітних музичних творів в якості засобу психічної корекції. Особливо ефективна дана методика при лікуванні різних нервових станів у дітей раннього дитячого аутизму. Бібліотерапія – корекційний вплив на клієнта за допомогою читання спеціально підібраної літератури, з метою нормалізації або оптимізації його психічного стану. По відношенню до ліворуких дітей бібліографію можна застосовувати, перш за все, для формування позитивної мотиваційної основи, для опосередкованого підвищення самооцінки.  Методика “проекційного малюнка” також добре підходить для роботи з лівшею, оскільки сприяє відкриттю його творчого потенціалу. Особливо ефективна ця методика при корекції різноманітних дитячих страхів, в тому числі і шкільних. Психогімнастика – метод невербальної психокорекції, де в якості основного інструмента використовується так звана рухова експресія. Психогімнастика сприяє зменшенню напруження, зняттю страхів та заборон, розвитку уваги і чутливості до власної рухової активності та активності інших людей. Цей метод неначе спеціально створений для корекційної роботи з лівшею, оскільки дозволяє йому активно використовувати обидві руки, розвивати дрібну моторику та підкорення частин тіла. Але тут є одне велике “але”. Психогімнастика – груповий метод, тому цей метод підходить для роботи з ліворукою дитиною, яка пройшла первинну індивідуальну психокорекцію і готова до групової форми роботи [20, с. 36].  Кожному психологу, який працює з лівшею, необхідно враховувати його психофізіологічні особливості і вище особистих амбіцій ставити проблеми чутливої ліворукої дитини.