Материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления пользователям Интернета и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
© 2018 - 2024
Вступ
Однією з актуальних є проблема адаптації ліворуких дітей. У літературі зазначається, що ліворука дитина відрізняється тривалою впертістю, для неї характерні труднощі у вимові звуків. Така дитина легко підпадає під вплив ситуативних почуттів та настроїв. Вона плаксива, вередлива та схильна до гніву й люті. Складно опановує письмо та читання, які в першому класі можуть стати непереборюваними перешкодами.
Перевчання означає зміну специфічних якостей мозку (психіки). Це спричинює невротичні реакції у дітей: заїкання, писемний спазм, нервові тики. Змінюючи дитину, ламаючи психіку, комплексуючи, дорослі, батьки тим самим, власне, й організовують необоротні наслідки негативного порядку в особистісному розвитку дитини.
А.М. Нізова відносить фактор переучування (дектастрес - стрес праворукого середовища) до високоспецифічного психогенного фактора виникнення неврозів, заїкання у дітей. Ліворукість провокує тривожність, емоційну чутливість, призводить до виникнення таких форм поведінки, від яких страждатимуть люди, що оточують дитину (агресивність, конфліктність, замкнутість). Діти насамперед не розуміють витоків своїх страхів, образливості, крикливості. Ці стани можна пояснити наявністю загостреного внутрішнього конфлікту, відсутністю розуміння та підтримки з боку батьків. Діти стають неадаптованими, ображаються "без реальних причин", боляче сприймають будь-яке різке зауваження, прагнуть до уособлення. З-поміж ліворуких дітей значний відсоток становлять діти з вадами усного та писемного мовлення, випадки заїкання. Для більшості з них характерні такі особливості розвитку: вади координації рухів руки, кисті, пальців; дефекти зорово-моторних інтеграцій; дефіцит зорово-просторового сприймання.
Досліджуючи проблему ліворукості, як теоретичний, так і практичний її аспект, можу сказати, що за останній час було розроблено велику кількість вправ, які можуть допомогти ліворуким дітям краще пристосовуватися як до умов оточуючого середовища, так і до шкільного навчання. Але все ж більшість теоретичних питань (зокрема, фізіологічний аспект) приймаються на основі раніше доведених фактів.
Об’єкт дослідження – особливості психології ліворуких дітей. Предмет дослідження – рівень психічного розвитку ліворуких дітей. Мета курсової роботи – визначити основні критерії впливу ліворукості на психічний розвиток дітей.
Завдання:
- Розглянути теорії та гіпотези природи виникнення ліворукості;
- Вивчити вплив переучування на психічний розвиток ліворуких дітей.
Розділ І. Ліворука дитина в праворукому світі
Розділ ІІ. Наслідки непрофесійного відношення до ліворуких дітей та їх усунення
Шкільні проблеми ліворуких
Останнім часом дослідження проблеми ”лівшества” стало набувати усе більше практичне значення, що представляється виправданими з ряду причин. По-перше, у лівшей виявляється атипічний характер онтогенезу, вони володіють специфічними рисами, що найчастіше ускладнюють їх адаптацію до навчальної діяльності. Як показує консультативна робота, близько 70% усіх дітей із труднощами шкільного навчання – лівші. Одночасно вони демонструють тенденцію до частішання невротичних проявів (про це далі). Відсутність грамотного психолого-педагогічного супроводу призводить тут до зростання ризику психічного дизонтогенезу. Ліворукі люди характеризуються певними емоційно-психологічними особливостями, такими як підвищена емоційна чутливість, вразливість, швидка стомлюваність, як наслідок цього – обмежена працездатність, високий рівень креативності, яскраво виражені здібності до оригінальної художньої творчості, дратівливість і уразливість, схильність до різних страхів (боязкість), низький рівень самоконтролю, знижений емоційний фон (перевага поганого настрою), конформність (схильність до пасивного сприйняття дійсності), совісність, підвищений рівень тривожності. На факультеті психології ДНУ було проведено дослідження успішності навчання ліворуких дітей. При проведенні тесту шкільної зрілості Я. Йрасіка по трьох субтестах ліворукі піддослідні показали добрі результаті [14, с.17 -18]. Але необхідно зазначити, що в порівнянні з праворукими піддослідними, які набрали таку ж кількість балів, ліворуким піддослідним знадобилося більше часу для субтестів. Хоча ліворукі піддослідні виконували їх з мінімальними помилками, вони втрачали більше часу на мікропаузи, коли писали букви або малювали людину. Можна було помітити, що ліворукі піддослідні частіше плутали елементи деяких букв при переписуванні речення або починали малювати фігуру людини з права наліво. Але при переписуванні речень всі літери та самі речення писалися ними зліва направо. При відповіді на питання, які пов’язані з загальною обізнаністю, ліворукі досліджувані теж показали високі результати. Ці результати відповідають нормі, хоча дані діти мають деякі особливості при виконанні графічних тестів. Для підтвердження успішності ліворуких дітей в школі були проаналізовані оцінки всіх піддослідних за рік. Згідно з результатами ми можемо зробити висновок, що ліворукі діти встигають за шкільною програмою. Але при опитуванні вчителі та батьки цих піддослідних підкреслювали, що цим дітям необхідно більше часу на виконання письмового завдання, ліворукі діти говорять трохи повільніше, ніж їх однолітки, часто при читанні в них паузи між словами довші. Згідно з опитуванням вчителів, яким довелося працювати з ліворукими дітьми, можна зробити висновок, що вчителям часто бракує знань, як поводитися з такими дітьми, активізувати, зацікавити. Доволі часто вчителі не враховують особливості ліворуких дітей. Піддослідні ліворукі діти старших класів зазначили, що ті, кого намагалися переучувати в молодшому віці, не любили ходити до школи, при виконанні письмових робіт виникали труднощі, при тому ж їх підганяв вчитель. В цілому ніхто не сказав, що ліворукість якось негативно впливає на їх відношення з оточуючими чи однолітками. В 61% опитуваних ліворуких є лівші серед рідних (брати, сестри, батьки) [11, с.99 – 100; 13, с. 21 -32]. Таким чином в результаті емпіричного дослідження на основі всіх отриманих даних підтвердилось припущення, що діти-лівші, вчителі та батьки як і раніше мають багато труднощів в організації процесу навчання, причому ці труднощі – як організаційного, так і психологічного характеру.
Є цілий ряд вимог і вправ, що допоможуть маленькому лівші не тільки не відставати від своїх однолітків, а й бути в ряді випадків успішнішими за інших.
Вимоги
Під час письма, малювання, читання світло повинне падати з правої сторони. Орієнтація у класі, положення класної дошки не дають змоги посадити ліворуку дитину обличчям до класу, тому добре б посадити її біля вікна, ліворуч за партою. Там краща освітленість, а крім того, вона не заважатиме сусіду, що працює правою рукою. Варто звернути увагу на посаду ліворукої дитини, положення рук, тулуба, голови під час право похилого положення зошита і на положення книги під час списування і читання.
На уроках праці також необхідно продумати, де посадити таку дитину, щоб вона штовхала ліктем сусіда, як розташувати інструменти і як їх заточити. На уроках фізичної культури вчитель має подумати про розвиток координації як лівої (робочої), так і правої руки [12, с. 18 -20].
Вправи і рекомендації
Діти-лівші практично не здатні до вироблення внутрішнього автоматизму щодо виконання різних дій, вони не ставлять собі запитання, як це зробити. Не слід сердитися і чекати, коли дитина сама навчиться (просто дивлячись на вас) користуватися ложкою, ножицями тощо. Краще відразу взяти її руки у свої і кілька разів разом повторити потрібний рух.
Лівші зазвичай дуже повільні. Важливо не квапити таку дитину, дати їй стільки часу, скільки потрібно, не примушуйте робити кілька справ одночасно - і результати не змусять себе довго чекати.
Дитині-лівші провести аналогію чогось із чимось практично неможливо. Для неї задачі про машини із піском і задача про метри тканини - зовсім різні. Тому для кратного розуміння умови задачі дитину необхідно забезпечити зошитом для малювання.
Нехай малює машини і рулони тканини, яблука, дерева, тому що вона все одно малює в у своїй уяві [12, с.18-20].
Психокорекційна робота
Психокорекційна робота з ліворукими дітьми набула статусу самостійної науково-практичної проблеми лише в останні роки, хоча необхідність психолого-педагогічного підходу до таких дітей усвідомлена батьками та педагогами давно. Щоб психокорекційна робота з лівшами була ефективною, потрібно створювати атмосферу взаємодовіри та розуміння між ним та психологом. Для цього необхідна постійна увага до дитини, щира зацікавленість її настроєм, самопочуттям та переживаннями. Чудові результати в роботі з лівшами дає метод, який називається “поповнення емоційного резервуару дитини”. Цей метод рекомендується використовувати по відношенню до всіх дітей, тим паче до ліворуких, так як вони в силу своїх психогенетичних особливостей більш схильні до емоційного дисбалансу та зношенню. В основі цього методу є визнання педагогом дитини як рівноцінного партнера (не рівноправного). На практиці цей метод виконується з використанням різних вербальних та невербальних засобів впливу. Перерахую найважливіші з них:
· контакт очей (теплий погляд вчителя, батька);
· відкрита поза викладача;
· пантомімічні та мімічні засоби;
· спокійний, упевнений голос;
· плавність, повільність рухів;
фізичний контакт (поглажування, “прогрівання” руки). Наступна велика група методів, або психокорекційна система – це ігротерапія. Ігрова терапія – метод психотерапевтичної взаємодії на дітей і дорослих з використання гри. Загальні показники до проведення ігротерапії: соціальний інфантилізм, фобічні реакції, надмірна конфорність та слухняність, некомунікабельність, порушення поведінки та шкідливих звичок, неадекватна статева ідентифікація.
Основні психологічні механізми корекційного впливу гри:
1. Моделювання системи соціальних відносин в наочно-дійовій формі в ігрових умовах, дотримання їх дитиною та орієнтація в цих відносинах.
2. Зміна позиції дитини в напрямку подолання особистого егоцентризму, завдяки чому відбувається усвідомлення власного “Я” у грі та зростає міра соціальної компетентності і здібності до розв’язання конфліктних ситуацій.
3. Формування (на рівні з ігровими відносинами) реальних відносин як рівноправної партнерської співпраці та кооперації між дитиною і одноліткам, які забезпечують можливість позитивного особистого розвитку.
4. Організація поетапного відпрацювання у грі нових, більш адекватних способів орієнтування дитини в проблемних ситуаціях.
5. Формування здібностей дитини до мимовільної регуляції діяльності на основі підкорення поведінки системі правил, які регулюють виконання конкретної ролі [20, с. 34 -35].
Основні задачі, які стоять перед психологом, що веде ігрові заняття:
· створення атмосфери прийняття дитиною;
· емоційне співчуття дитині;
· відображення та вербалізація його почуттів і переживання в максимально точній та зрозумілій дитині формі;
забезпечення в процесі ігрових занять умов які активізують переживання дитиною почуття досягнення та самоповаги [20, с. 35]. Існує декілька видів ігротерапія: ігротерапія в психоаналізі, ігротерапія, сконцентрована на клієнті, ігротерапія побудови відносин та ін. Для проведенні ігротерапія можуть використовуватися різноманітні ігри, іграшки та матеріали. При роботі з ліворукими дітьми застосовується також артотерапія, музична терапія, бібліотерапія. Артотерапія – спеціалізована форма психотерапії, заснована на творчій діяльності та мистецтві. Музична терапія – використання різноманітних музичних творів в якості засобу психічної корекції. Особливо ефективна дана методика при лікуванні різних нервових станів у дітей раннього дитячого аутизму. Бібліотерапія – корекційний вплив на клієнта за допомогою читання спеціально підібраної літератури, з метою нормалізації або оптимізації його психічного стану. По відношенню до ліворуких дітей бібліографію можна застосовувати, перш за все, для формування позитивної мотиваційної основи, для опосередкованого підвищення самооцінки. Методика “проекційного малюнка” також добре підходить для роботи з лівшею, оскільки сприяє відкриттю його творчого потенціалу. Особливо ефективна ця методика при корекції різноманітних дитячих страхів, в тому числі і шкільних. Психогімнастика – метод невербальної психокорекції, де в якості основного інструмента використовується так звана рухова експресія. Психогімнастика сприяє зменшенню напруження, зняттю страхів та заборон, розвитку уваги і чутливості до власної рухової активності та активності інших людей. Цей метод неначе спеціально створений для корекційної роботи з лівшею, оскільки дозволяє йому активно використовувати обидві руки, розвивати дрібну моторику та підкорення частин тіла. Але тут є одне велике “але”. Психогімнастика – груповий метод, тому цей метод підходить для роботи з ліворукою дитиною, яка пройшла первинну індивідуальну психокорекцію і готова до групової форми роботи [20, с. 36]. Кожному психологу, який працює з лівшею, необхідно враховувати його психофізіологічні особливості і вище особистих амбіцій ставити проблеми чутливої ліворукої дитини.
Висновок
При зустрічі з ліворукою дитиною слід пригадати, що у такої дитини з великою ймовірністю є ліворукі батьки. Крім того, якщо їх зацікавити рішенням проблем дитини, то вони згадають, які труднощі переживали в дитинстві самі і як змогли їх подолати. І тоді вони зможуть розповісти про це своїй дитині, допомогти їй подолати труднощі і самі навчаться розуміти сина чи дочку. В повсякденному житті слід надавати дитині самому вирішувати ,якою рукою він буде виконувати звичайні дії. Виняток складає їжа, оскільки краще одразу навчити дитину діяти ножем та виделкою прийнятими в Європі способами,коли обидві руки активні в різних діях: ніж знаходиться в правій руці, а виделка – в лівій. Оскільки користуватися ложкою не визначається правилами, то дитина може це робити зручною для неї рукою. З цієї сторони завдання дорослого – не навчати дитину тому, що він сам вміє єдиним відомим йому методом, а разом з дитиною заново вивчати світ, можливо, дещо іншим способом. Цей підхід відрізняється від першого тим, що буденний захід – передача знань за допомогою відомих стереотипів – перетворюється у чудовий процес пристосування до іншого навколишнього, іншого відчуттю, повторний вхід в цей світ. Цей процес взаємного збагачення: дитина отримує досвід дорослого, ще не досяжний йому самому, а дорослий знову дивиться на світ поглядом дитини. Цей процес взаємної поваги не має жодного відношення до безвідповідального потурання, коли дитині дозволяється все, оскільки він – унікальна особа. Завдання вчителя в тому, що, максимально виявляючи свої індивідуальні якості, дитина не обмежувала ними ні права, ні можливості виявлення унікальних якостей інших дітей та дорослих. З цієї позиції потрібно заохочувати ліворуку дитину, відноситись до письма як до малювання. Нехай вона змальовує слова зручним способом, досягаючи максимальної точності. Можна дозволяти їй писати повільніше, але акуратніше, дещо довше,ніж іншим дітям. При цьому з дитини не знімається відповідальність за якість письма, вміння правильно та грамотно писати, досягати цього шляхом вправ. Але і праворука дитина потребує підтримки при малюванні. І тоді любов у обох цих випадках буде проявлятися в наполегливому заохоченні якісного засвоєння навичок дій вибраної дитиною руки.
Список використаних джерел
1. Безруких М.М., Ефимова. Знаете ли вы своего ученика? - М.: Просвещение, 1991. - с.176
2. Безруких М.М. Ліворука дитина в школі і удома. – Єкатеринбург, 2004. – с.300
3. Безруких М.М. Простые тесты для непростой диагностики [Как определить ведущую руку у ребенка]//Школьний психолог. - 1999. - №7(февраль). - с.12-13
4. Бєляєва О. Поговоримо про ліворукість [Текст]/О.Бєляєва// Психолог. - 2008. - №40 (жовтень) - с.33 - 34
5. Богданов Н. Переучивать или непереучивать?: [Обучение леворуких детей]//Школьный психолог. – 1999. - №7(февраль). - с.7
6. Винокурова И. Посланники дьявола или дети богов?: [Жизнь левшей в праворуком мире]//Техника молодежи. -2006. - №11. - с.38-40
7. Волошенко О. Ліворука дитина: яка вона?: Сучасний погляд на проблему ліворукості//Психолог. - 2003. - №39 (жовтень). - с.25-32
8. Дідківська І. Ліворукі діти потребують постійної уваги і підтримки//Освіта України. - 2002. - 15 березня. - с.5
9. Ефремов К. Левий-правий мозг: леворукие дети//Нар. образование. - 2002. - №9. - с.226-230
10. Ефремова Н. Записки моей левой рукой//Знание-сила. - 2002. - №8. - с.62-66
11. Маркина. Мозг правшей и левшей – в чем разница?//Наука и жизнь. – 2001. - №6. – с.140
12. Марченко Л. Особливості мисленнєвих операцій ліворуких дітей під час навчального процесу//Діти-батьки-суспільство: взаємодія та інтеграція: Зб. Матер. міжнарод. наук.-практ. конф. 16-17 березня 2007. - Чернігів. 2007. - с.99-100
13. Марченко Л. Особливості навчання ліворуких дітей//Чернігівський державний педагогічний університет імені Т.Шевченка. Актуальні проблеми реформування сучасної початкової школи: Зб. матер. міжвуз. студ. Наук.-практ. конф., присвяченої 90-річчю ЧДПУ 13 квітня 2006 р. - Чернігів, 2006. - с.18-20
14. Николаева Е. Леворукий ребенок: обучение и воспитание/ Е.Николаева// Школьный психолог. - 2008. - №5 (1-15 марта) - с. 21-32
15. Семенович А. Дети правого полушария: как воспитывать и обучать левшу?//Первое сентября. – 2007. - №13-14 (14 июня). - с.17-18
16. Сиротюк А. Адаптація ліворукої дитини в "праворукому" світі//Психолог. - 2002. - травень 17(17). - с.23-25
17. Смирнова Н. Недаремно Лівша блоху підкував: Спеціалісти не радять перевчати дітей, які вправніше орудують лівою рукою//Україна молода. - 2002. - 2 квітня. - с.12
18. Шорох-Троцкая М. Не переучивайте левшу!//Наука и жизнь. - 2002. - №8. - с.65-72
19. Шумкина М.А. Личностно-ориентированый подход в обучении леворуких детей младшего школьного возраста//Нач.шк.-2006.-№9.-с.11-15
20. Юдин Н. О феномене леворукости/Н.Юдин, А.Мугалимова//Шк. и пр-во. - 2003. - №4. - с.17-19
21. Юдин Н. Психокорекционная робота с леворукими детьми//Воспитание школьников. - 2003. - №2. - с.34-37
Краткий психологический словарь/Сост. Л.А.Карпенко; Под общ. ред. А.В.Петровского, М.Г.Ярошевского. – М.: Политиздат,1985. – 431 с.
Вступ
Однією з актуальних є проблема адаптації ліворуких дітей. У літературі зазначається, що ліворука дитина відрізняється тривалою впертістю, для неї характерні труднощі у вимові звуків. Така дитина легко підпадає під вплив ситуативних почуттів та настроїв. Вона плаксива, вередлива та схильна до гніву й люті. Складно опановує письмо та читання, які в першому класі можуть стати непереборюваними перешкодами.
Перевчання означає зміну специфічних якостей мозку (психіки). Це спричинює невротичні реакції у дітей: заїкання, писемний спазм, нервові тики. Змінюючи дитину, ламаючи психіку, комплексуючи, дорослі, батьки тим самим, власне, й організовують необоротні наслідки негативного порядку в особистісному розвитку дитини.
А.М. Нізова відносить фактор переучування (дектастрес - стрес праворукого середовища) до високоспецифічного психогенного фактора виникнення неврозів, заїкання у дітей. Ліворукість провокує тривожність, емоційну чутливість, призводить до виникнення таких форм поведінки, від яких страждатимуть люди, що оточують дитину (агресивність, конфліктність, замкнутість). Діти насамперед не розуміють витоків своїх страхів, образливості, крикливості. Ці стани можна пояснити наявністю загостреного внутрішнього конфлікту, відсутністю розуміння та підтримки з боку батьків. Діти стають неадаптованими, ображаються "без реальних причин", боляче сприймають будь-яке різке зауваження, прагнуть до уособлення. З-поміж ліворуких дітей значний відсоток становлять діти з вадами усного та писемного мовлення, випадки заїкання. Для більшості з них характерні такі особливості розвитку: вади координації рухів руки, кисті, пальців; дефекти зорово-моторних інтеграцій; дефіцит зорово-просторового сприймання.
Досліджуючи проблему ліворукості, як теоретичний, так і практичний її аспект, можу сказати, що за останній час було розроблено велику кількість вправ, які можуть допомогти ліворуким дітям краще пристосовуватися як до умов оточуючого середовища, так і до шкільного навчання. Але все ж більшість теоретичних питань (зокрема, фізіологічний аспект) приймаються на основі раніше доведених фактів.
Об’єкт дослідження – особливості психології ліворуких дітей. Предмет дослідження – рівень психічного розвитку ліворуких дітей. Мета курсової роботи – визначити основні критерії впливу ліворукості на психічний розвиток дітей.
Завдання:
- Розглянути теорії та гіпотези природи виникнення ліворукості;
- Вивчити вплив переучування на психічний розвиток ліворуких дітей.
Розділ І. Ліворука дитина в праворукому світі
Дата: 2019-05-28, просмотров: 199.