Хворобами найбільше вражаються новонароджені телята. Найбільш складно зберегти молодняк в перші 15-20 днів. На цей період припадає біля 50% загибелі. Перехворівши у ранньому віці тварини гірше розвиваються в подальшому, знижується їх стійкість на приріст живої маси. Більше ¾ загибелі припадає біля 50% загибелі. На перші 10 днів життя. Основні втрати молодняка зумовлені шлунково-кишковими захворюваннями.

Здатність імунної системи у новонароджених телят утворювати антитіла проявляється лише з 5-8 денного віку і з 7-14 денного віку у поросят.

Захист молодого організму в період становлення імунної системи відбувається за рахунок материнських антитіл. Які поступають в перші дні з молозивом і молоком матері.

Зараз всі хвороби новонароджених телят, які перебігають з симптомами проносів і діарей, діляться на 4 групи:

незаразні - проста або аліментарна диспепсія.

заразні - (інфекційні) хвороби, серед яких частіше всього реєструють колібактеріоз.

паразитарні - у новонароджених телят найбільшу етіологічну роль відіграють криптоспоридії.

змішані - або асоційовані інфекції, які спричинені різними групами м. о.

У патогенезі токсичної диспепсії головне значення має дисбактеріоз, який спочатку розвивається ендогенно, внаслідок порушення процесів травлення. Асоціації мікроорганізмів у величезній кількості виділяються у зовнішнє середовище, пасажуються через інших телят, частіше всього гіпотрофіків, чим підвищується їх вірулентність. Накінець мікробний фактор починає домінувати і відігравати провідну роль в етіології і патогенезі шлунково-кишкових розладів це так званий екзогенний дисбактеріоз. У зв’язку з відсутністю єдиного збудника і постійної асоціації мікроорганізмів, які викликають захворювання, хвороба дістала назву - токсичної диспепсії тобто порушення травлення.

Головні причини її - це порушення обміну речовин у тварин - матерів, порушення умов годівлі, утримання маточного поголів’я і новонароджених тварин. Порушення в годівлі тільних корів обумовлені найчастіше нестачею в їх раціонах доброго бойового сіна, багатих білком і фосфором концентратів, насичення раціонів кислими кормами - неякісним силосом та кислим жомом.

Із захворювань матері, що в значній мірі впливають на стан здоров’я телят. Молозиво корів, хворих на мастит, за своєю якістю значно відрізняється від молозива здорових корів. В ньому менше білка, жиру, імуноглобулінів.

Окрім диспепсії з незаразних хвороб необхідно відмітити молозивний токсикоз. Досить частою причиною таких інтоксикацій є нітрати і нітрити, надлишок яких у кормах буває при внесенні великих доз азотних добрив під кормові культури.

Своєчасна перша випойка молозива є, свого роду імунізацією новонароджених, що захищає їх від негативних впливів середовища.

Оптимальна кількість імуноглобулінів поступає при згодовуванні перший раз - 1,2 - 1,5л молозива. При випоюванні молозива з основних поїлок вміст імуноглобулінів зростає і краще перетравлюються білки ще краще підсисне утримання перші три дні. Найгірше напувати новонароджені телята з відра. При напуванні телят з відра хворіє біля 60,4% телят. Серед специфічних інфекцій новонароджених телят найпоширенішими в останні роки є колібактеріоз. Встановлено, що хвороби з симптомами діареї є збірною назвою етиологічно різних шлунково-кишкових хвороб телят перших днів життя.

Було встановлено, що одним з основних факторів, які викликають захворювання у телят, є низька якість молозива, а останнє тісно пов’язане з рівнем годівлі корів-матерів.

У розвитку колібактеріозу основне значення має порушення функції травлення, що створює умови для розмноження і підвищення патогенних властивостей кишкової палички. Потім ці два процеси посилюють один одного. В динаміці розвитку хвороби кількість мікроорганізмів у тонкому кишечнику збільшується, інколи вони колонізують у дванадцятипалу кишку.

Фізіологічна стійкість новонароджених телят до несприятливого впливу зовнішнього середовища знаходиться у прямій залежності від умов утримання і годівлі глибокотільних корів і нетелей. Скорочення сухостійного періоду менше 60 днів зменшує вміст імуноглобулінів у молозиві у 1,5-2 рази. Телята, що одержують таке молозиво, як правило хворіють з симптомами діареї.

При нестачі в раціоні тварин в сухостійний період протеїну телята народжуються з фізіологічною незрілістю кишечника. У таких телят всмоктуються імуноглобулінів молозива знижено на 45-60% і вони, як правило, хворіють різними хворобами.

Дворазове введення тільним коровам (нетелям) жиророзчинних вітамінів А і Д поліпшує внутрішньоутробний розвиток плоду, стимулює гуморальну імунну систему, зменшує у корів інтервал від отелення до плідного осіменіння. Для забезпечення нормальних родів і одержання здорового приплоду має велике значення підготовка маток. Крім своєчасно запустити на 2 місяці до родів, необхідно за 7-10 днів до отелення перевести корову в родильне приміщення, зменшити у 2 рази об’’ємні соковиті корми.

Понад 70% телят, які народжуються при складних родах, гинуть відразу або в перші дні життя. Необхідно суворо дотримуватись правил санітарії при оброблені вагітних тварин і в родильних приміщеннях. Дуже важливо, щоб корови в період вагітності мали прогулянку на свіжому повітрі.

При появі ознак настання родів корову піддають санітарній обробці, а стійло дезинфікують, підлогу застилають свіжою чистою соломою. Після отелення необхідно корів утримувати в родильному приміщенні 5-7 днів. Теля приймають на чисту або брезент.

Новонародженому теляті потрібна негайна допомога: рот, ніздрі, вуха старанно очищають від слизу і звертають увагу на пуповину. Якщо корова телиться навстоячки, то пупковий канатик з виходом теляти сам собою розривається, а якщо лежачи, то пупковий канатик слід негайно розірвати продезинфікованими руками. Оболонки і судини пупкового канатика за декілька днів до народження у всіх тварин на певній відстані від пупкового кільця (10-12 см) розм’якшуються і в цьому місці легко розривається. Перев’язування пупкової кукси потрібне лише тоді, коли з неї ллється кров. Для цього беруть міцну нитку або шовк, дезинфікують і перев’язують пуповину на відстані 3-4 см від пупкового кільця. Конче потрібно дезинфікувати пупкову куксу. Найбільш придатні для цього спиртові розчини таких речовин, як настойка йоду або 5-ти% розчин карболової кислоти.

Після цього треба дати корові облизати своє теля, що дуже корисно і теляті, і корові. В слині корови є лізоцим, який пригнічує ріст мікробів.

На даний час використовують в основному 2 типи годівлі новонароджених телят: підсос (утримання телят під матерями 3 дні, а у м’ясному скотарстві до 6-8 міс) і ручне випоювання (із соскових напувалок).

Акт ссання більш фізіологічний, ніж ручне випоювання, особливо із відра. Поскільки молозиво поступає в організм теляти невеликими порціями і добре перемішується із слиною.

При підсосі посилюється моторна функція шлунково-кишкового тракту, прискорюється виділення калу, компоненти молозива більш швидко засвоюються, знижується захворюваність і падіж. Крім цього, підсос позитивно впливає і новоотелену корову - в процесі ссання теля здійснює масаж вимені, у корови скоріше проходить родовий стрес, прискорюється процес виділення посліду. Корови-годувальниці скоріше приходять в охоту після отелення і характеризуються більш коротким сервіс періодом. Сама присутність матері позитивно впливає на адсорбацію із молозива імуноглобулінів.

Проте, у молочному скотарстві більш тривалий процес підсосу, ніж три дні призводить до того, що корова-матір не роздоюється.

Отже, теля повинно знаходитись під матірю на протязі перших трьох днів життя, і навіть такий підсис позитивно впливає на ріст і розвиток теляти.

Норми годівлі новонароджених телят передбачають випоювання їм перший раз молозива не пізніше, ніж через 1,0-1,5 год, після народження в кількості не менше 1,0-1,5 л. Добова норма складає 6-8 л при 3-4 кратній годівлі на протязі перших 10 днів.

Шлунково-кишкові захворювання новонароджених телят діагностують, враховуючи епізатичну ситуацію в господарстві, клінічні симптоми, результати патанат розтину трупів та лабораторних досліджень.

Усі незаразні шлунково-кишкові хвороби перебігають з нормальною температурою тіла, у разі тяжкого перебігу токсичної диспепсії може знижуватись температура. Інфекційні хвороби супроводжуються гарячкою (понад 39,5 градусів) на початку хвороби до появи діареї.

Зал після кожного отелення ретельно очищають, миють і дезинфікують. Цех, що складається з двох відділень з профілакторіями, які використовують у виробничому процесі почергово, після 26-денної експлуатації під час перерви (12-17 днів - очищають, миють, двічі дезинфікують.

У кожній секції встановлюють індивідуальні клітки 1,2*0,5 м з дном, піднятим на 45 см від підлоги.

Для лікування телят з симптомами діареї застосовують такий дієтичний режим: зміна одного (для телят до триденного віку) або двох (для старших) випоювань молозивом на теплий (36-38 градусів) сольовий розчин з глюкозою чи настій трав; поступово перехід на годівлю молозивом, починаючи з 0,5-0,75 л, додаючи до нього потрібний об’єм 0.9% -го розчину натрію хлориду або глюкозо-сольового розчину наступного складу: натрію хлориду і питтєвої соди по 5,0 г і 24,5 г глюкози (порошку) в 1 л прокипяченої теплої води (наприклад 0,5 л молозива і 1 л розчину). Коли стан теляти поліпшується, даванку молозива поступово збільшують, а розчину - зменшують.

У період голодної дієти і після неї можна застосовувати відвари з лікарських трав, які мають протизапальну, в’яжучу та бактеріостатичну дію. Більшість телят із симптомами діареї гинуть від зневоднення організму, ацидозу і блокади серця, бо виглядають з калом у 20-25 разів більше води і електролітів, ніж здорові тварини, причому 40% її припадає на плазму крові, у зв’язку з чим зменшується об’єм крові, вона гусне, порушується обмін води і електролітів. Розчин слід використовувати якомога раніше, не чекаючи розвитку дегідратації; якщо у тварини є апетит, на початку хвороби розчини краще давати внутрішньо, а пізніше, коли виражені ознаки дегідратації парентерально; внутрішньо використовують гіпотонічні або ізотонічні розчини, підшкірно та інтраперитонально - лише ізотонічні, внутрішньовенно - можна гіпертонічні. Телят обов’язково напувати перевареною водою або 0,9-1% -м розчином натрію хлориду. Внутрішньо венне введення рекомендують у разі значної дегідратації, метаболячного ацидозу; кількість розчину залежить від ступеня дегідратації; коли температура тіла в межах норми, є апетит, очні яблука не запали в орбіти, вводять 2-2,5 л, за важкого ступеня (депресія, адинамія, анорексія, западання очей, гіпертонія) вводять 4,0-5,5 л протягом доби.

Шлунково-кишкові захворювання ускладнюються ураженням різних органів і систем (печінки, серця, нирок) порушенням усіх видів обміну речовин. Тому для профілактики їх необхідно застосовувати препарати, які поліпшують обмін речовин у організмі тільних корів і новонароджених телят (вітаміни, мікроелементи), функції серця, сичуга, кишечника, печінки, нирок, підшлункової залози та інших органів та систем.

В основному на стан здоров’я впливає добра годівля, утримання і недопущення інфекційних захворювань.

Якщо 1 день тварина хвора, то вона скидає вагу (наприклад на 10 кг) і тоді треба цю вагу надолужувати 10 днів по 1кг і дуже добре годувати. Тому лікування дуже важливе.