Фотографією робочого дня досліджують трудовий процес, виявляють витрати робочого часу протягом періоду (часто цілої зміни), що вивчається, визначаються резерви підвищення продуктивності праці. Вона дозволяє розкрити причини втрат робочого часу і, усуваючи їх, покращувати використання робочого часу впродовж зміни.

За допомогою фотографії робочого дня вивчають використання робочого часу кращими робітниками з метою поширення їх досвіду: проектують найбільш раціональний (що приймається за норму) розподіл часу робочої зміни по класифікаційних групах (категоріям) витрат часу;

- аналізують втрати робочого часу і організаційно-технічні причини, що викликають їх, з метою вироблення заходів щодо усунення неполадок і поліпшення використання робочого часу;

- визначають необхідну кількість робітників, обслуговуючих агрегати і машини, тобто встановлюють норми обслуговування:

- враховують фактичне вироблення продукції і темп її випуску.

Етапи проведення фотографії робочого дня:

1) Підготовка до спостереження;

2) Проведення спостережень за вибраним об'єктом;

3) Обробка та аналіз данних;

4) Розробка заходів що-до усунення витрат робочого часу та проектування нормального балансу робочого дня.

При проведенні фотографії робочого часу в наглядовому аркуші впродовж цілої зміни безперервно фіксуються всі без виключення витрати робочого часу працівника цеху на підприемстві.

Таблиця 4 Фотографія робочого дня працівника цеху.

На підставі проведених фотографій робочого часу складається звідна таблиця однойменних витрат робочого часу, складається фактичний баланс робочого часу і представити його у вигляді таблиці за формою 4.

Таблиця 4 Баланс робочого часу

За даними таблиці можна сказати, що оперативна робота складає всього 68,95 % або 331 хвилину часу зміни, останній час зміни 149 хвилин або 31,05% доводиться на непродуктивні витрати. Зіставлення фактичного балансу часу з нормативним дозволяє виявити відхилення від нормативних. Для розрахунку нормативного балансу використовують нормативи часу на ПЗ (20 мін), ОБС (45 мін) і ОТЛ (10 мін). Таким чином величини нормативних витрат робочого часу (у мін і %) і по всіх категоріях витрат часу утворюють так званий нормативний (раціональний) баланс робочого дня. Зіставлення даних фактичного і нормативного балансу робочого часу показані в таблиці 5.

Таблиця 5. Зіставлення даних нормативного і фактичного балансу робочого часу

По даній таблиці можна сказати, що фактичний баланс відрізняється від планового: ПЗ на 1 хвилину менше, ОБС на 16 хвилин перевищило нормативний час, недолік ОП склав 89 хвилин.

Дані таблиці дозволяють визначити наступні показники використання фонду робочого часу:

До вик – коефіцієнт використання змінного часу по формулі:

К вик = (ПЗ + ОП + ОБС + ОТЛ(н)/ Т см * 100 (2)

К вик = ( 20 + 331 + 45 + 10)/ 480 * 100 = 84,6 %

Коефіцієнт втрат робочого часу по формулі:

К пот = (НР + ПНТ + ПНД + (ОТЛф – ОТЛн) / Т см (3)

К пот = 25 + 40 + (19 – 10) / 480 = 15,4 %

Перевірка отриманих результатів здійснюється по формулі:

К исп + К пот + К нтд = 100 % (4)

84,6 + 15,4 = 100%

З розрахунків з'ясувалося, що 84,6 % змінного часу використовується ефективно, а втрати робочого часу складають 15,4 % часу зміни.

Так само видно з таблиці, що зайвий час витрачається на обслуговування устаткування.

Аби скоротити час на здобуття матеріалу протягом робочого дня, робітника необхідно забезпечити матеріалом на початку зміни на весь робочий день відповідно кількості заготовок, працівник не витрачатиме час на здобуття матеріалу протягом робочої зміни - час ОБС скоротиться. Необхідно надати працівникові всі необхідні інструменти на робочому місці - не знадобиться додатковий час на догляд за інструментом, по можливості виключити сторонні розмови, які склали 40 хвилин або 8,3 % робочого часу. Скорочуючи невиробничі витрати часу, відповідно збільшуватиметься час оперативної роботи, зростатиме продуктивність праці.

Точніше визначити чинники, що вплинули на зниження ефективності використання фонду робочого часу, можна конкретизувавши втрати робочого часу за даними таблиці 6.

Таблиця 6. Склад внутрішньозмінних втрат і непродуктивних витрат робочого часу

З таблиці видно, що 65 хвилин або 13,54 % робочого часу використовується неефективно, на це більшою мірою впливає порушення трудової дисципліни робітником, яке складає 40 хвилин робітника часу або 8,3 % часу зміни. Цей показник говорить про низький рівень дисципліни на підприємстві.

Витрати на усунення організаційно-технічних причин склали 25 хвилин або 5,2 % часу зміни, що говорить про низький рівень організації обслуговування робочого місця. На підприємстві необхідно зробити заходи по поліпшенню дисципліни праці і переглянути вимоги по організації обслуговування робочих місць.

На підставі виявлених втрат і невиробничих витрат часу виробляється розрахунок коефіцієнта ущільнення робочого дня:

К упл – П вн / Т * 100 = 65/ 480*100 = 13,45 % (5)

П вт – втрати внутренние.

Зростання продуктивності праці за рахунок ущільнення робочого часу розраховується по формулі:

ПТ = (ОП н – ОП ф) / ОП ф * 100 (6)

ПТ = (420 – 331) / 331 * 100 = 26,9 %

Можливість зростання продуктивності праці в результаті ущільнення робочого часу на 26,9 % говорить про низький рівень ефективності

Висновоки

Всі вживані методи вивчення витрат робочого часу взаємозв'язані і доповнюють один одного. Залежно від мети дослідження перевага віддається тому або іншому вигляду.

Вживання фотографії робочого часу протягом всієї зміни при ручних роботах допоможе поліпшити організацію праці і підвищити його продуктивність за рахунок ефективного використання всього фонду часу.

При вивченні машинно-ручних робіт добрі результати дають фотографії робочого часу і фотохронометраж.

Найбільш ефективним в машинному і автоматизованому виробництвах є використання осцилографії, фото- і кінозйомки.

На будь-якому підприємстві, незалежно від форми власності, велике значення має ефективність виробничого процесу, тобто його здійснення з найменшими витратами робочого часу і устаткування. Головна умова раціоналізації виробничого процесу – систематичне вивчення витрат робочого часу і використання матеріалів спостереження. На їх основі роблять виводи про наявність «вузьких місць» на підприємстві, про причини і розміри втрат робочого часу, намічають заходи щодо вдосконалення праці і виробництва.

Вдосконалення трудового процесу передбачає раціональне поєднання в часі всіх елементів праці, а також встановлення взаємозв'язку учасників виробництва.

Список літератури

1. Гандина Н.М. Экономика и нормирование труда: Учебное пособие. И.: Изд-во ИГЭА, 1994.

2. Генкин Б.М., Петроченко П.Ф., Бухалков М.И. и др. Под. Ред. Б.М. Генкина. Нормирование труда. – М.: Экономика, 1985.

3. Назаров А.Ш. Нормирование труда. – Т.: Укитувчи, 1987.

4. Никитин А.В. Сборник задач по экономике, организации и нормированию труда в промышленности. – М.: Экономика, 1990.

5. Разумов И.М., Смирнов С.В., Глаголева Л.А. Научная организация труда в машиностроении. – М.: Высшая школа, 1978.

6. Холодная Г.Н. Нормирование труда в промышленности. – М.: Экономика, 1978.

Схема 1

Схема 2

Структурна схема методів витрат робочого часу