Методи дослідження трудових процесів можуть класифікуватися по ряду ознак: меті дослідження, кількості спостережуваних об'єктів, способу проведення спостереження, формі фіксації його даних і тому подібне.

Робочий час вивчається методом безпосередніх вимірів і методом моментних спостережень.

Метод безпосередніх вимірів дозволяє якнайповніше вивчити процеси праці, отримати достовірні дані про їх тривалість в абсолютному вираженні, зведення про послідовність виконання окремих елементів роботи, а також фактичні витрати робочого часу за весь період спостереження.

Безпосередній вимір робочого часу проводиться шляхом суцільних (безперервних), вибіркових і циклових вимірів.

Суцільні виміри мають найбільше поширення у всіх типах виробництва, оскільки дають докладні відомості про фактичні витрати робочого часу, його втрати, їх величини і причинах виникнення.

Для вивчення окремих елементів операції застосовуються вибіркові виміри. Зокрема їх використовують для визначення часу на допоміжні дії і прийоми в умовах багатоверстатної роботи та інщі.

Різновидом вибіркових спостережень є циклові виміри, які використовуються для вивчення і виміру дій невеликої тривалості, коли часу на виконання дії не можна визначити безпосередньо.

Проте головними недоліками методу безпосередніх вимірів є велика тривалість і трудомісткість проведення спостережень і обробки отриманих даних, а також ті, що один спостерігач може одночасно вивчати витрати часу лише невеликої групи робітників.

Суть методу моментних спостережень полягає в реєстрації і обліку кількості однойменних витрат у випадково вибрані моменти. Важливими перегванами даного методу є простота проведення спостереження, невелика трудомісткість, здобуття необхідних відомостей в короткі терміни. Один спостерігач може вивчити витрати часу великого числа робітників. Моментне спостереження можуть проводити не лише спеціальні спостерігачі, але і всі інженерно-технічні працівники.

Недоліками методу моментних спостережень є здобуття лише середніх величин витрат робочого часу неповних даних про заподії втрат робочого часу, а також недостатне розкриття структури витрат робочого часу.

У наслідок того, що обидва методи страждають суб'єктивністю, перед дослідниками стоїть завдання уміло поєднувати їх для зменшення трудомісткості і підвищення достовірності вивчення витрат робочого часу.

Внесок від призначення, цілі проведення і вмісту витрат спостереження, що вивчаються, підрозділяються на: фотографію робочого часу, хронометраж і фотохронометраж, суть яких розкривається в наступних главах.

За способом спостережень і реєстрації результатів розрізняють візуальний автоматичний і дистанційний методи.

При візуальному методі спостерігач уточнює, реєструє результати за свідченнями приладів часу (годинника, секундомірів і ін.), а також лічильників кількості випадків витрат часу. Основними недоліками цього методу є: суб'єктивність реєстрації відхилень в трудовому процесі і оцінці темпу роботи помилки при прочитуванні свідчень приладів часу, необхідність присутності спостерігача в безпосередній близькості від об'єкту спостереження, скрутність в дослідженні швидко протікаючих процесів, велика напруга уваги спостерігача у зв'язку з тим, що йому доводиться одночасно стежити за тим, що працює, оцінювати характер роботи, визначати моменти зняття свідчень приладів і вести записи. Візуальні спостереження значно полегшуються, якщо використовуються прилади, що напівавтоматично вимірюють тривалість елементів процесів.

Особлівість автоматичного способу в тому, що результати спостережень фіксують без участі спостерігача спеціальні прилади на кіно - фотоплівку, відео і так далі, що дозволяє фіксувати не лише час, але і самі процеси. Це дозволяє аналізувати раціональність рухів і дій порівнювати виконання одних і тихий же прийомів різними робітниками, створювати учбові матеріали для підготовки інших робітників.

Проте присутність спостерігача безпосередньо в робочому місці може надати негативну психологічну дію на робітника внаслідок чого його підвищена нервозність може привести до спотворення дійсних показників вироблення.

Для того, щоб не відволікати виконавця від роботи існує дистанційне спостереження, яке ведеться за допомогою прихованих камер. Спостереження по монітору не відволікає робітника, а всі неясності (причини відсутності, збої в роботі і ін.) можна з'ясувати в кінці зміни в самого робочого або в тих, що його оточують.

Структурна схема методів витрат робочого часу представлена на схемі 2.