У сучасному світі існує чимало професій, які характеризуються поєднанням праці підвищеної складності й особливої відповідальності за наслідки виконання завдання. Особливо це стосується професії льотчика. Особливості діяльності льотного складу, робота на межі людських можливостей, наявність емоціогенних чинників визначають головну проблему – професійної надійності пілота. Якщо в 30-х роках з вини льотного складу сталося 35-40% аварій та катастроф, то в 50-х рр. ця цифра становила 55%, у 70-х – 60-65%, у 80-90 рр. – 70-75%, у 2000 р. – 92%.

За статистичними даними, в авіації 80-85% аварій і катастроф відбуваються з вини людини. Тільки за 3 місяці 2004 долі у світі сталося 13 аварій і катастроф (у тому числі 10 – з вини пілотів), в яких загинуло 124 людини. У Військово-повітряніх Силах (ВПС) людський чинник найбільш виражений, бо льотна діяльність пілота, як правило, постійно відбувається в екстремальних умовах.

Встановлено, що професійна надійність льотного складу в екстремальних умовах залежить від рівня знань, навичок і умінь особистості в управлінні повітряним судном, високого рівня мотивації, оперативного мислення, емоційної стійкості, розподілу і перемикання уваги й інших професійно важливих якостей. Саме ці взаємопов`язані якості є основою професійної надійності пілотів, що забезпечують безпеку польотів за людським чинником.

Дослідження (Д.В. Гандер, В.О. Пономаренко, Р.М. Макаров та інші) показали, що професійна діяльність пілота при управлінні повітряним судном пов'язана з великим нервово-емоційним напруженням, особливо через вплив екстремальних чинників. Навіть незначна втрата стійкості організму до негативних впливів середовища може призвести до трагічних наслідків.

Аналіз аварійності показує, що в основі помилкових дій пілотів лежать невміння: працювати в перевантаженому інформаційному полі в умовах ліміту і дефіциту часу; будувати концептуальну модель образу польоту в нештатних ситуаціях; створювати і реалізовувати образ діяльності при моделюванні нестандартних елементів польоту.

У другій половині ХХ століття було виконано величезну кількість робіт з проблеми людського чинника. Створення науково-дослідного випробного інституту авіаційної і космічної медицини в 50-х роках ХХ століття в СРСР, а також подібних центрів, авіаційних шкіл і лабораторій при університетах США та в інших країнах дозволило розробити науково-теоретичну базу для рішення медико-біологічних проблем, ергономіки, психології і психофізіології льотної праці, авіаційної та інженерної психології. Віконані дослідження стали підгрунтям для розробки перспективних літаків і навчально-тренувальних засобів, у тому числі – електронних комплексних тренажерних систем, які відіграють особливу роль у формуванні професійної надійності льотного складу.

Дослідження сучасних вчених (К.К. Платонов, В.Г. Кузнєцов, Ю.В. Воронцов, І.В. Жарикова, Є.І. Шерешев, Р.М. Макаров та інші) показали, що тренажери є не лише ефективним засобом формування професійно важливих якостей пілота, але й засобом прогнозування професійної надійності пілота в польоті.

КОМПЛЕКСНИЙ ТРЕНАЖЕР ЕКІПАЖУ ЛІТАКА

МІГ-29 (ВВС БІРМИ)

Розглянемо один із авіаційних тренажерів, який симулює роботу військового літака МІГ-29.

Комплексний тренажер для літака МІГ-29, створений фахівцями ЦНТУ "Динаміка", поставлений ВВС Бірми. Тренажер призначений для навчання і тренування льотного складу по різних видах льотної і бойової підготовки, а також привчання стійких навиків в роботі з устаткуванням кабіни при вирішенні наступних завдань:

· підготовка і перевірка устаткування кабіни перед вильотом;

· запуск, прогрівши, випробування двигунів;

· рулювання, заняття початкового положення для зльоту з різних злітних дистанцій;

· зліт з бетонною БВПП;

· виконання маршрутних польотів з використанням пілотажно-навіаційного комплексу в різних метеоумовах;

· виконання польотів на пілотаж;

· взаємодія з наземним оператором;

· захід і виконання посадки в різний час доби;

· виконання польотів з використанням дублюючих приладів;

· відпрацювання дій в особливих випадках і нештатних ситуаціях на різних етапах польоту;

· перехоплення повітряних цілей під час проходження бою на середніх і малих відстаннях;

· проведення ближнього маневреного бою з використанням системи целеспрямування і застосуванням ракет з візуальною імітацією процесу;

· поразка візуально видимих наземних (морських) цілей при застосуванні штатних варіантів озброєння і різних режимів роботи СУВ з візуальним відображенням всіх етапів застосування зброї.

Завдяки використанню новітніх комп'ютерних технологій склад устаткування тренажера в порівнянні з тренажерами попереднього покоління скоротився до наступних модулів:

· кабіна;

· стійка електроживлення;

· обчислювальний комплекс;

· імітатор візуальної обстановки;

· робоче місце інструктора;

· маслонасосная станція;

· допоміжний тренажер.

Кабіна тренажера виконана на основі носової частини фюзеляжу реального літака і оснащена повним комплектом приладів, важелів, пультів і табло. Використана штатна система завантаження важелів управління.

Система візуалізації:

· система комп'ютерного синтезу зображення позакабінної обстановки, створена на базі могутніх IBM комп'ютерів і графічних прискорювачів GeForce (дозвіл 1248 х 1024, частота зміни кадрів не менше 30 кадрів в секунду);

· проекційний тракт, що складається з шести проекторів, блоків зшивання зображень фірми 3D-perception і циліндрового натяжного екрану; завдяки використанню цього устаткування і спеціального ПО досягаються кути поля зору FOV (120°H x 60°V) при забезпеченні злитої і неперервності зображень у всіх шести каналах.

Індикатор на лобовому склі представлений в центральному каналі у вигляді геометричного і інформаційного аналога штатного зразка. Завдяки спеціальному програмному забезпеченню і ретельному юстируванню системи цілеспрямування (НСЦ) вдалося добитися функціонування штатної системи в тренажерному середовищі.

Допоміжний тренажер призначений для попередньої підготовки льотного складу в режимі автономної від основної кабіни роботи, а також для імітації дій другого літака при спільній роботі з основною кабіною (польотах «в парі»).

До складу допоміжного тренажера входять:

· монтажна стійка;

· монітори для імітації приладової дошки і позакабінного оточення;

· двомашинний обчислювальний комплекс.

В процесі виходу програмного забезпечення тренажера брали участь льотчики МА ВМФ, ВВС, ЛІІ і РСК МіГ. По відгуках льотчиків, на тренажері вдалося добитися адекватності динамічної моделі літака і його озброєння реальному пристрою, а також хорошої якості системи візуалізації. Це дозволяє відпрацьовувати на тренажері всі режими пілотування і бойового застосування аж до таких складних, як «штопор» і «звалювання».

Споживча потужність: ~ 20 кВт; модуль електроживлення тренажера під'єднується до промислової мережі (50 Гц, 220 В, 380 В).

Тренажер успішно пройшов Державні Випробування ГЛІЦ ВВС.

Тренажер створений в кооперації з РСК «МіГ», ЦАГИ, ГОСНІІАС.

Кабіна тренажера має вигляд:

Кабіна інструктора: