Вступ

Продекларований в українській Конституції стратегічний курс країни на формування "громадянського суспільства", побудову "правової держави" схвально сприймається майже всім спектром її політичних сил і соціальних прошарків. Тобто пріоритет загальнолюдських цінностей як універсальних соціально справедливих потреб та інтересів індивіда, що визначаються сенсом його суспільного та біологічного існування через окрему особистість, громадянство своєї держави і належність до світової спільноти, нарешті і в нас набуває аксіоматичного характеру.

Отже, необхідність суспільного та державного реформування сприймається як вимога часу. Але ж запропоновані шляхи досягнення українським соціумом проголошених конституційних віх на сьогодні ще не знайшли не лише одностайності, а й значного превалювання тієї чи іншої точки зору. Така ситуація не може сприяти успішному розвитку держави. Історія доводить, що демократично-парламентські методи здійснення докорінних реформ у так звані "перехідні періоди" не мали вагомих позитивних результатів, - для цього була необхідна чітка та сильна вертикаль виконавчої влади.

У зв’язку з цим мета нашого дослідження полягає у висвітленні історико-правових аспектів функціонування української держави 1918-20 рр., формування демократичних засад існування суспільства того часу, та закріплення таких засад в нормативних актах та Конституції.

При роботі автор застосовував конкретно-історичний та системно-структурний методи аналізу інформації

Історіографічну базу складають загальноісторичні та історико-правові роботи, які містять концептуальні визначення щодо державності в Україні 1918–20 рр.

Розділ 1. Історичні передумови відродження української держави

Розділ 2. Проголошення України незалежною демократичною державою. Розвиток конституціоналізму

Висновки

Досвід розвитку незалежної України за останнє десятиліття показує, що для того, щоб правильно визначити її перспективи, необхідно виявити та засвоїти уроки минулого, зважити кожен етап вітчизняної історії, зробити з цього відповідні висновки.

Одна з найскладніших та драматичних сторінок нашої політичної історії - 20-ті роки ХХ століття. Саме в цей період почала формуватися політична та економічна структура країни, її ідеологічне "обличчя", які протягом семи десятиріч визначали долю країни та мільйонів її громадян. У цей же час було закладено перші цеглини у монумент радянського тоталітаризму, який став своєрідним негативним феноменом ХХ століття.

Прийняті в той час Універсали та Конституція, повинні були мати тимчасовий характер, адже вони створювалися на перехідний період - період становлення української державності. Незважаючи на це, вони мали демократичний характер, були доброю правовою основою держави, основою для всього іншого законодавства України, створення демократичної державності, законності, правопорядку.

Отже, вихід України в кінці 1917 р. на міжнародну арену з перетворенням автономістського курсу самостійницьким, здійснювався у руслі розвитку загальносвітових демократичних державно-правових процесів. Розбудова державності в Україні за концепцією Центральної Ради проходила в умовах надзвичайно гострого протистояння різних політичних партій і сил. Боротьба за владу не припинилася і в часи гетьманської Української Держави, хоча в цей період було створено найпотужніший державний апарат. Підвалинами його організації став зразок царської Росії.

Список використаних джерел

1. Графский В.Г. Всеобщая история права и государства: Учебник для вузов. - М.: Издательство НОРМА, 2003. - 744 с.

2. Греченко В.А., Ярмиш О.Н. Україна у добу "раннього" тоталітаризму (20-ті роки ХХ ст): Монографія. - Харків: Вид-во НУВС, 2001. - 276 с.

3. История государства и права славянских народов. Учебное пособие /Под ред. И.Н. Кузнецова. Мн.: БГЭУ, 1998.

4. История отечественного государства и права. Часть I. Учебник (Под ред.О.И. Чистякова). - М., 1998. - 350 с.

5. История политических и правовых учений. Учебник / Под ред.О.Э. Лейста. - М.: Юридическая литература, 1997.

6. Історія держави і права України. Підручник. - У 2-х т. / За ред.В.Я. Тація, А.Й. Рогожина, В.Д. Гончаренка. - Том 1. - Кол. авторів: В.Д. Гончаренко, А.Й. Рогожин, О.Д. Святоцький та ін. - К.: Концерн "Видавничий Дім "Ін Юре", 2003. - 656 с.

7. Історія держави і права України: Курс лекцій / За ред.В.Г. Гончаренка. - К., 1996.

8. Історія держави і права України: Навч. посіб. / За ред. А.С. Чайковського. - К., 2000.

9. Історія держави і права України: У 2 т. / За ред. В.Я. Тація, А.Й. Рогожина. Академічний курс. - К., 2000. - Т.2.

10. Історія держави і права України: У 2 ч. / За ред. А.Й. Рогожина. - К., 1996.

11. Історія українського права: Навч. посіб. / За ред. О.О. Шевченка. - К., 2001.

12. Кузъминецъ О., Калиновсъкий В., Дігтяр П. Історія держави і права України: Навч. посіб. - К., 2000.

13. Кулъчицъкий В.С., Тищик Б.Й. Історія держави і права України: Навч. посіб. - К., 2001.

14. Музиченко П.П. Історія держави і права України: Навч. посіб. - К., 1999.

15. Тимощук О.В. Охоронний апарат Української Держави (квітень - грудень 1918 р.): Монографія. - Харків: Вид-во Ун-ту внутр. справ, 2000. - 462 с.

16. Українська Центральна Рада. Документи і матеріали: У 2 т. - К., 1996-1997.

17. Хрестоматія з історії держави і права України: У 2 т. / За ред.В.Д. Гончаренка. - К., 1997. - Т.2.

18. Ченцов В.В. Політичні репресії в Радянській Україні в 20-ті роки. Тернопіль, 2000.

19. Шаповал Ю, Україна XX століття: Особи та події в контексті важкої історії. - К.: Генеза, 2001.

20. Шульженко Ф.П., Андрусяк Т.Г. Історія політичних і правових вчень. - К.: Юрінком Інтер, 1999. - 304 с.

Вступ

Продекларований в українській Конституції стратегічний курс країни на формування "громадянського суспільства", побудову "правової держави" схвально сприймається майже всім спектром її політичних сил і соціальних прошарків. Тобто пріоритет загальнолюдських цінностей як універсальних соціально справедливих потреб та інтересів індивіда, що визначаються сенсом його суспільного та біологічного існування через окрему особистість, громадянство своєї держави і належність до світової спільноти, нарешті і в нас набуває аксіоматичного характеру.

Отже, необхідність суспільного та державного реформування сприймається як вимога часу. Але ж запропоновані шляхи досягнення українським соціумом проголошених конституційних віх на сьогодні ще не знайшли не лише одностайності, а й значного превалювання тієї чи іншої точки зору. Така ситуація не може сприяти успішному розвитку держави. Історія доводить, що демократично-парламентські методи здійснення докорінних реформ у так звані "перехідні періоди" не мали вагомих позитивних результатів, - для цього була необхідна чітка та сильна вертикаль виконавчої влади.

У зв’язку з цим мета нашого дослідження полягає у висвітленні історико-правових аспектів функціонування української держави 1918-20 рр., формування демократичних засад існування суспільства того часу, та закріплення таких засад в нормативних актах та Конституції.

При роботі автор застосовував конкретно-історичний та системно-структурний методи аналізу інформації

Історіографічну базу складають загальноісторичні та історико-правові роботи, які містять концептуальні визначення щодо державності в Україні 1918–20 рр.

Розділ 1. Історичні передумови відродження української держави