У середньому віці (40-60 років) змінюються сенсорні функції людини. Близько 50-и років починається знижуватись гострота зору, змінюється структура сенсорних полів, особливо поля зору. Слух погіршується. Смакова, нюхова та больова чутливість знижується більш плавно і не так помітно, як зір і слух. Не змінюється чутливість до температурних коливань.

Психомоторні реакції та сенсорні навички також змінюються. Рухові навички можуть погіршуватись, а нові стає важче засвоювати.

У період середнього віку відбуваються зміни структури і функції внутрішніх органів і систем організму. Після 50-и років уповільнюється функціонування нервової системи. Скелет втрачає свою гнучкість і дещо стискається. Шкіра і м‘язи поступово втрачають еластичність, в деяких частинах тіла починає накопичуватися підшкірний жир. Коронарні судини звужуються на одну третину, кількість крові, яку перекачує серце, знижується на 8%. Об‘єм легень також знижується. У жінок у віці від 48 до 51 року, як правило, настає менопауза. Менопауза супроводжується фізичними симптомами та інтенсивними емоційними реакціями.

У середньому віці у чоловіків також відбуваються певні зміни у здоров‘ї, викликані фізіологічними факторами, такими як поступове зменшення рівня андрогенів. Часто чоловіки не відчувають змін у здоров‘ї, але скаржаться на нервозність, невпевненість, пригніченість, втомлюваність. [2;247]

В даний період є також специфічні психологічні особливості. Е. Еріксон визначив основне завдання цього періоду як вибір між генеративністю (цілеспрямованістю, продуктивністю) і захопленням собою. Щоб уникнути застою, люди середнього віку проявляють турботу про молодше покоління, просвіт, в якому це покоління буде жити. Більшість чоловіків і жінок продовжують виконувати свої професійні ролі, вони вдало зробили свій професійний вибір і повинні його реалізувати. Лише незначна частина людей середнього віку змінюють свою професійну кар‘єру, це відбувається в тому випадку, коли дорослі люди не реалізують себе, або змінюють свої цінності і цілі. Зміни у професійному житті у людей середнього віку можуть викликати надмірну тривогу, навіть стрес, якщо роботу доводиться змінювати примусово, або якщо кар‘єра розвивається не так, як передбачалось. Втрата роботи у цьому віці супроводжується переживанням і великим горем, коли людина взагалі не може знайти іншу роботу. Але є категорія людей середнього віку, які тільки віддані роботі, про них ще кажуть, що вони «згорають» на роботі.

Багато людей середнього віку виконують роль бабусі або дідуся. Ця роль приносить їм найбільше задоволення. Вони передають онукам сімейні традиції, свій життєвий досвід, елементи професійних навичок і вмінь. [5;255]

Життя людей середнього віку дуже змінюється під час хронічних захворювань. Це стосується як фізичної так і психічної сфер. В даному випадку розглянемо зміни ціннісної сфери під час хвороби.

Дослідженням механізмів ціннісної сфери, рівня домагань, самооцінки і специфіки їх викривлення при хронічних захворюваннях займалися в школі К. Левіна. Основними були роботи Ф. Хоппе, Т. Дембо, самого К. Левіна та інших вчених.

Слід зазначити, що дуже суттєвим елементом «хворобливих переживань» є актуалізований відповідним чином внутрішній світ особистості. Дослідники зазначають, що саме завдяки цій актуалізації хронічно хворі люди починають «наближатися» до екзистенційних цінностей і саме завдяки цьому з’являється можливість говорити про хворобу не лише як про відхилення, а, водночас, як про своєрідний «варіант» розвитку особистості. У цій площині можуть розгортатися гострі внутрішньо особистісні колізії, і про деякі з них ми згадаємо. Безумовним можна вважати факт специфічного «наближення» людини, що страждає на важку соматичну хворобу, до кореневих смислів і цінностей існування особистості. Дуже часто це має психотерапевтичний ефект, адже люди сучасного світу практично втратили можливість глибоких смислових рефлексів, вони поглинені плином повсякдення. Опиняючись віч-на-віч з хворобою, зі страхом, людина окрім цього зустрічається з собою. Ця зустріч може принципово змінити систему переживань людини, відкривши їй в її дійсній реальності не лише страх, але й нові смисли буття і цінності існування. Іноді такий глибоко-відвертий контакт із власною екзистенцією може призвести до негативних психологічних наслідків – людина може «сховатися за хворобу», оскільки те, що вона відкрила у своєму житті, більше не влаштовує її, не потрібне їй. [16;72]

Зміни у ціннісній сфері осіб середнього віку пов’язані також з тим, що дійшовши до такого вікового рубежу, вони багато чого досягли в житті: мають дітей і внуків, гарну роботу, вірних друзів і т.д.. Тому хвороба змушує їх по іншому дивитися на життя, переглянути свої цінності. Для них на перше місце як цінність виходить здоров’я, яке диктує цілі, наміри і дії. Вони цінують людей, які в тяжкий період знаходяться біля них, а також світ який їх оточує.