Покращили роботу підприємства хімічної промисловості (темп росту за 10 міс. поточного року склав 101,1%).

Основні заходи спрямовуються на зниження енергоємності шляхом технологічного переоснащення окремих підприємств та виведення з експлуатації застарілих потужностей, нарощування обсягів конкурентоспроможної продукції.

Крім того буде:

— проведено роботу щодо удосконалення механізмів забезпечення добривами сільгоспвиробника;

— здійснено реконструкцію та модернізацію виробництва шин для легкових автомобілів;

— налагоджено виробництво тари з поліетилентарафталату, важкогорючих конвеєрних стрічок для вугільної промисловості, медичної рентгенографічної плівки на лавсановій основі, придатної для машинної обробки, що дасть змогу відмовитись від імпорту;

— здійснено реконструкцію агрегатів синтезу аміаку на Сєвєродонецькому ДВП Об'єднання «Азот», Одеському державному припортовому заводі, ВАТ «Дніпроазот» з метою зниження витрат природного газу;

— запроваджено комплекс заходів, спрямованих на залучення інвестицій у будівництво сучасного цеху сірчаної кислоти потужністю 700тис.тонн на рік на ВАТ«Сумихімпром», із закінченням будівництва у 2001 році.

Деревообробна промисловість

За 1999 рік темп росту обсягів виробництва товарної продукції деревообробної промисловості склав 115,87с до відповідного періоду 1998 року.

Проте, незважаючи на позитивні зрушення та пожвавлення роботи підприємств, економічна ситуація в галузі залишається складною. Одна з найболючіших проблем, що потребує вирішення, - проблема збуту продукції.

В той же час необхідно відзначити: виставка, яка була проведена в жовтні 1999 р. меблевиками України, викликала інтерес з боку населення, що свідчить, що найближчим часом українські меблі будуть успішно конкурувати з імпортними, як це вже сталося з продукцією вітчизняної харчової промисловості.

Проблемним питанням залишається для підприємств галузі нестача коштів для придбання лісосировини, енергоносіїв, ремонту і заміни вкрай зношеного і морально застарілого устаткування.

Легка промисловість

Третій рік зберігає позитивну динаміку легка промисловість, обсяги виробництва якої збільшилися у 1999 році по відношенню до 1998 року на 5,7%.

Суттєво вплинуло на стабілізацію галузі прийняття ряду рішень стосовно державної підтримки легкої промисловості. Так, прийняття ряду рішень стосовно обмеження вивозу шкірсировини забезпечило стабільне зростання її переробки вітчизняними підприємствами і збільшення виготовлення шкіртоварів протягом останніх двох років.

Заборона використання бюджетних коштів для закупівлі імпортних товарів призвела до того, що потреби силових структур в речовому майні практично повністю забезпечуються вітчизняними підприємствами.

Цілеспрямована політика пропаганди можливостей вітчизняних виробників, яка реалізується на державному рівні, призвела до підвищення довіри українських споживачів до вітчизняних товарів легкої промисловості. Це підтверджують результати ярмарок по оптово-роздрібному продажу товарів легкої промисловості вітчизняними виробниками, які систематично проводить Міністерство промислової політики.

В той же час на ринках європейських країн щорічно реалізується більше ніж на $300 мли. товарів легкої промисловості України, виготовлених в кооперації з іноземними партнерами.

Україна є традиційно льоносіючою країною. Вироби з українського льону здавна користувалися підвищеним попитом населення як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Льоноволокно є основною вітчизняною сировиною для підприємств текстильної промисловості, які переробляли близько 40 тис. тонн, і більше 50 тис. тонн волокна експортувалося. До 1990 року площі під посіви льону в Україні становили 200 тис. га, з яких щорічно отримували більше 100 тис. тонн волокна. Починаючи з 1990 року відслідковується стійка тенденція до скорочення цих площ, і в 1997 році площа під посівами льону досягла тієї критичної межі, що вже не забезпечує потребу навіть вітчизняних льонопереробних підприємств.

З мстою створення умов для стабілізації та збільшенні виробництва льоно- та коноплепродукції, збереження посівів льону та конопель в 2000 році необхідно на державному рівні розробити цільову програму по відродженню льонарства в Україні.

Зменшенню залежності підприємств текстильної промисловості України від закупок бавовни по імпорту та створення власної сировинної бази буде сприяти сумісна робота Міниромполітики разом з Мінагропромом і Академією наук України на базі АТ “Катон” по програмі «Таврійська бавовна», якою передбачено відновлення вирощування бавовнику в південних областях України. Практичні результати експериментальних робіт по вирощуванню бавовни-сирцю свідчать про потенційну можливість відродження бавовнярства на півдні України. Необхідно здійснити на державному рівні заходи по продовженню цих робіт для створення необхідної інфраструктури розвитку бавовнярства в Україні і в першу чергу передбачити будівництво бавовноочисного заводу в Херсонській області потужністю 6 тис. тонн бавовни-сирцю на рік.

Попередній аналіз роботи підприємств в умовах експерименту засвідчує, що при конструктивній підтримці ряду міністерств і відомств та підвищенні відповідальності самих підприємств-учасників експеримент дасть позитивні результати.

III . Інвестиційна політика

Одним із шляхів підвищення ефективності роботи промислового комплексу в ринкових умовах є виважена інвестиційна політика, спрямована на запобігання подальшого спаду виробництва в галузях промисловості, та забезпечення організації виробництва нових видів продукції та розвитку сировинної бази, залучення в обіг підприємств додаткових оборотних коштів.

На жаль, відтворювальний процес у промисловості через наростаючий дефіцит інвестиційних ресурсів набув переважно негативних змін. Знос основних виробничих фондів в цілому по галузях промисловості становить 53,5%, рівень зносу машин та обладнання - 67,8%. За розрахунками, для проведення модернізації, реконструкції, створення нових виробництв, тобто оновлення основних виробничих фондів під випуск конкурентоспроможної продукції, необхідно біля 5 млрд. грн. щорічно.

Вирішити проблему можливо шляхом залучення інвестицій із різних джерел фінансування, перш за все - власних коштів підприємств, кредитних ресурсів, прямих іноземних інвестицій та централізованих вкладень.

З метою стимулювання притоку інвестицій в галузі промисловості необхідно:

- створити Державний банк реконструкції та розвитку, що дасть можливість надавати кредити за помірними ставками на реалізацію проектів з випуску експортної продукції;

- надавати гарантію уряду на кредити, які виділяються для закупівлі іноземного обладнання у випадку, коли це обладнання в Україні не виготовляється і не планується до випуску;

- залучати кошти, які виділяються Україні по програмам ТАСІ5 та іншим програмам технічної допомоги для розробки бізнес-планів по підприємствам, до яких можуть бути залучені стратегічні інвестори (ВАТ «Турбо-атом», ВАТ «Сумихімпром», Сєвєродонецьке ДХП «Об'єднання «Азот», Криворіжсталь тощо);

- звільнити від ввізного мита іноземні інвестиції у вигляді устаткування, обладнання, матеріалів тощо, якщо вони вносяться до статутного фонду підприємств з іноземними інвестиціями;

- створити «точечні зони» зі спеціальним режимом інвестування на базі окремих підприємств, на яких реалізуються інвестиційні проекти, що мають велике значення для економіки України;

- створити в Україні надійну систему страхування та перестрахування інвестиційних ризиків.