Значний вплив на підвищення ефективності роботи промислового комплексу має забезпечення Збройних Сил України сучасними комплексами озброєння і військової техніки, а також вихід на зовнішній ринок військової техніки з таких пріоритетів, як танкобудування, артилерійсько-стрілецьке, радіоелектронне озброєння, боєпри­паси та вибухові речовини, авіа- та двигунобудування.

Яскравим прикладом цього є відродження вітчизняного танкобудування на період виконання контракту для Пакистану. Протягом 1996-1999 рр. було прийнято 22 законодавчі акти та нормативні документи, що забезпечили виконання контракту в обмеженні терміни і дали змогу довести рівень вітчизняного виробництва за замкнутим циклом з 45 до 95%, завантажити більш 370 вітчизняних підприємств, створити понад 36 тисяч робочих місць, сплатити до державного бюджету та по інших обов'язкових платежах понад 70 мли. гри.

До цього слід додати, що в Україні протягом останніх років розроблено та прийнято на озброєння ряд окремих зразків спецтехніки, відновлюється виробництво боєприпасів.

З мстою виходу на зовнішні ринки в галузі взято курс на проведення адаптацій зразків озброєння до стандартів НАТО. Україна отримала запрошення на участь у двох танкових тендерах.

У грудні 1999 року було завершено державні випробування українського танку Т-84. Проект документації щодо прийняття зазначеного танка на озброєння Збройних Сил України узгоджено із зацікавленими міністерствами та відомствами і надіслано на затвердження Кабінету міністрів України. При цьому слід додати, що у листопаді 1999 року за погодженням з Мінпромполітики, Антимонопольним комітетом України та Мінюстом було завершено створення концерну «Бронстехніка України». До складу цього концерну увійшло 34 промислових підприємства та наукових установ України. Цей концерн було створено з мстою більш ретельної координації та підвищення ефективності робіт в галузі розробки і виробництва броньованої техніки.

Для подальшого покращення роботи підприємств галузі відпрацьовуються слідуючи питання:

- звільнення від податку на додану вартість виконавців державного оборонного замовлення в інтересах власних військових формувань та інших державних замовлень;

- створення механізму стимулювання комерційних банків з мстою залучення кредитів на пільгових умовах у пріоритетні галузі промисловості для кредитування, насамперед, казенних підприємств та підприємств, які виконують важливі експортні контракти на постачання всіх видів товарної продукції.

Поряд з іншими провідними галузями, де спостерігалося підвищення обсягів виробництва, слід приділити увагу і авіаційній промисловості, яка є однією із пріоритетних галузей України. На підприємствах галузі в 1999 році було випущено продукції на 4,8% більше ніж у 1998 році. По відношенню до 1998 року обсяг виробництва збільшили Харківський машинобудівний завод «ФЕД» — 112,5%, ВАТ «Дніпропетровський агрегатний завод» - 122%; ВО «Орізон» (м. Сміла) - 127%,, завод «Радар» (Київ) - 101,3%. Протягом останніх років стабільно працюють АТ «Мотор-Січ» (Запоріжжя), завод «ФЕД» (Харків), ХДПЗ ім. Шевченко (Харків). Але при цьому слід відзначити, що в 1999 році зменшилися обсяги виробництва на деяких провідних підприємствах галузі, а саме: Харківське державне авіаційне виробниче підприємство - 52,4%о, Київський державний авіаційний завод - 92,0%, завод 410 ЦА (Київ) - 80,8%, Павлоградський хімзавод - 88,9%о.

Стосовно інших проблем, які вирішувалися в галузі, слід відмітити виконання робіт по ліквідності стратегічних ракетних комплексів РС-22 на ВО «Павлоградсь­кий хімічний завод», вирішення проблем підвищення ефективності кооперації з Російською Федерацією з питань утилізації російських МБР.

До цього також слід додати, що на українських підприємствах, зокрема ВО «Моноліт» (Харків) та на ВО «Орізон» (м. Сміла), виконувалися роботи по проектах Нанна-Лугара в межах Програми спільного зменшення зброї між США та Україною.

ВО «Павлоградський хімзавод» продовжувало роботи щодо утилізації звичайних боєприпасів із сховищ Міноборони України.

Серед інших робіт в цьому напрямку слід відмітити в межах виконання комплексної програми розвитку медичної промисловості на 1997-2003 роки закінчення розробки цифрового флюорографа (СКБДЛ) маммографа. ВО «Орізон» освоїло виробництво гомографічної гамма-камери.

Приладобудівним заводом ім. Шевченко здійснено постачання на Запорізьку АЕС модернізованих автоматичних систем управління турбінами.

Металургійна промисловість

Питома вага продукції, виготовленої на підприємствах гірничо-металургійного комплексу, становить в середньому 25% від загальних по промисловості України, а експорт металургійної продукції забезпечує майже 40% валютних надходжень до бюджету.

На жаль, несприятливі умови на зовнішніх ринках на протязі другого півріччя 1998 року викликали падіння виробництва в ГМК та дестабілізацію і до того складного фінансово-економічного стану підприємств. Ця тенденція мала місце і у першому півріччі 1999 року.

Вжиті заходи по підтримці експортного потенціалу галузі дозволили стабілізувати виробничу діяльність гірничо-металургійного комплексу України. 1999 рік став самим найпродуктивнішим за останні шість років з виробництва чавуну, сталі, товарного прокату. Незважаючи на значні обмеження в забезпеченні металургійних підприємств паливно-енергетичними ресурсами, залізорудною сировиною, металобрухтом, обсяги виробництва в 1999 році перевищили фактичне виробництво за 1998 рік і склали 109—114%, зокрема виробництво чавуну склало в порівнянні з 1998 роком 108,7%, сталі — 112,1%, товарного прокату - 114,0%.

Подальше підвищення ефективності роботи підприємств гірничо-металургійного комплексу потребує вирішення таких проблем:

1. Виходячи з обсягів добування та збагачення українського коксівного вугілля, що планується на 2000 рік, його ресурси в збагаченому вигляді складуть 16,6 млн. тонн, або на 6,2 млн. тонн менше потреби. Слід зауважити також, іі(о коксівне вугілля відволікається на потреби енергетики, в тому числі і вугілля спікних марок, обсяг виробництва якого може скласти в зимовий період від 15 до 30%о. Таким чином, дефіцит коксівного вугілля складає 27% від потреби і може бути ліквідований лише за рахунок залучення імпортного вугілля.

Постачання низькосірчаного імпортного коксівного вугілля необхідне не лише для покриття існуючого дефіциту, а також для збереження якості мсталопродукції і зменшення витрат металургійних підприємств на виведення сірки з металу.

2. З мстою зменшення збитків та поліпшення екологічної ситуації було прийнято рішення уряду щодо реструктуризаціїВО «Кривбасруда» шляхом закриття збиткових шахт та переведення шахт «Гігант» та «Першо-травнсва” в режим гідрозахисту.

На базі майна шахт, що закриваються, створено державне управління «Кривбасгідрозахист», яке повинно забезпечити гідрологічний захист ведення гірничих робіт Кривбасу від підтоплення та негативного впливу в процесі зсуву та провалів земної поверхні, зсуву відвалів та дамб шлаконакопичувачів.

Джерелом фінансування витрат на реструктуризацію гірничорудних підприємств постановами КМУ від 02.03.98 р. №258 і від 23.11.98 р. №1847 та розпорядженням КМУ від 05.11.97 р. №637 передбачено Державний бюджет України.

Роботи по реструктуризації шахт розпочалися у 1997 році, але фінансування цих робіт з кожним роком погіршується, а проблеми накопичуються.

За цей період в бюджеті було передбачено 130 мли. гри., фактично отримано 49 мли.

По програмі виконання заходів по реструктуризації на 2000 рік Мінпромполітики було заявлено фінансування витрат у сумі 89,85 млн. грн., але у проекті бюджету запропоновано лише 15 млн.

3. На даний час мають місце факти втручання компаній, яким передані корпоративні права по управлінню державною часткою пакетів акцій, в оперативну та поточну фінансову діяльність товариств, що в результаті призводить до фактичного відлучення керівників підприємств від керівництва фінансовими та товарними потоками всупереч діючим законодавчим нормам.

4. Про технічний стан вантажного вагонного парку та заходи щодо його оновлення.

На сьогодні інвентарний парк вагонів «Укрзалізниці» складає 177 тис. одиниць, в тому числі 82 тис. піввагонів, 18 тис. цистерн, 20 тис. критих, 15 платформ, 42 тис. інших спеціалізованих вагонів, в тому числі 3,6 тис. обкотишевозів, 13,3 тис. зерновозів, 9,5 тис. цементовозів, 4,1 мінсраловозів.

Ступінь зносу вагонів складає: піввагонів - 64%,, нафтобензинових цистерн - 66%, обкотишевозів - 67%, інші типи вагонів зношені на рівні 50%.

Вже в 2000 році потребують списання по терміну служби 5,6 тис. піввагонів, 2 тис. цистерн, 1 тис. обкотишевозів.

Дефіцит парку по піввагонам складає 7,8 тис. одиниць, цистернам - 6,3 тис. одиниць, обкотишсвозам - 1 тис. одиниць, який по піввагонам та обкотишевозам покривається використанням на платній основі вагонів СНД, по цистернам - експлуатацією парку цистерн власності підприємств.

Для необхідного поновлення парку вантажних вагонів під наявні обсяги перевезень на найближчі шість років потрібно біля 776 мли. гри. в середньому на рік.

Сьогодні для таких обсягів закупок необхідних коштів «Укрзалізниця» не має. На 2000 рік можливо виділити лише 300 млн. грн. Вирішення питання потребує скоригованих дій Мінтрансу («Укрзалізниці») та Державного комітету промислової політики.

В поточний час підписана Міжгалузева угода з метою забезпечення експлуатаційної надійності роботи залізничного транспорту щодо стійкого транспортного обслуговування підприємств Мінпромполітики, зниження собівартості металопродукції, рухомого складу і послуг по перевезеннях. Але питання відновлення спеціального рухомого складу залишаються невирішеними і потребують створення механізму фінансування виробництва необхідного рухомого складу із залученням коштів всіх зацікавлених сторін, в тому числі коштів підприємств гірничометалургійного комплексу.

5. За даними Державної податкової адміністрації, в грудні 1999 року сталися суттєві позитивні зрушення у розрахунках підприємств - учасників експерименту з бюджетом: сплачено 90,6 млн. грн. проти 46,9 мли. грн. у ли­стопаді. Загальна сума недоїмки зменшилась з 56 млн. грн. в листопаді до 9,2 мли. грн. у грудні. Деякі підприємства сплатили до бюджету більше податків, ніж їх нараховано.

Приймаючи до уваги зазначені позитивні результати, необхідно і надалі підвищувати ефективність впровадження Закону України «Про проведення економічного експерименту на підприємствах гірничо-металургійного комплексу України» та залишити його без змін, незважаючи на пільгову його природу.

6. Враховуючи глибоку кооперацію підприємств ГМК та їх орієнтацію на власну сировинну базу, необхідно створити нормативно-правову базу дійового впливу на виконання скоординованих балансів виробництва основних видів продукції, що мають затверджуватись Державним комітетом промислової політики, підприємств всіх форм власності. Це дозволить забезпечити стійкий рівень ви­робництва металопродукції та постачання заготівельних її видів переробним підприємствам металургійної та машинобудівної галузей.

Подальшого вдосконалення потребує механізм економічного впливу на зменшення експорту чавуну, квадратної та трубної заготовки, слябів та підвищення обсягів виробництва та експорту кінцевих видів металопрокату.