Матеріали дослідження

Під спостереженням знаходилося 100 чоловік, які перебували в стресових ситуаціях в шахтах Дніпропетровської області. Вік потерпілих коливався від 19 до 43 років (табл. 3.1).

Таблиця 3.1 - Вік потерпілих від стресових ситуацій

Всі досліджувані постраждали на шахті не фізично (у них не наголошувалося соматичних увіч), а психологічно і психічно, тобто перебували в стресових ситуаціях. Хворі з вираженими психічними розладами, що досягають психозу, також виключалися з вибірки. Психологічні і психічні порушення були спровоковані психотравмуючими ситуаціями, що представляють загрозу життя.

Потерпілі спостерігалися в динаміці. Кожний з потерпілих був оглянутий і протестований неодноразово.

При цьому потерпілі зверталися до психолога в різні терміни після аварії (через 1-10 років).

В перші 6 місяців після стресу як показало інтерв'ювання у потерпілих, що входять до основної групи, наголошувалися деякі схожі симптоми. Після виходу потерпілих із стресової ситуації у 100% осіб виникли порушення сну, у 79% - депресивні реакції, у 34% - обсесивно-компульсивні, у 48% -дисоциативні. Дані стани відрізнялися відсталістю симптоматики, малим рівнем регресу, погано піддавалися лікуванню. При щонайменшому нагадуванні, а у ряді випадків і спонтанно, в свідомості хворого «оживала» екстремальна ситуація, що супроводилася негативними афектними реакціями: - в 97% випадків тривогою, в 81% страхом, в 75% жахом. Паралельно з напливами яскравих барвистих негативно забарвлених спогадів (flashbachs) у 63% потерпілих формувалося прагнення витіснити дані спогади з свідомості в підсвідомість. В 78% випадків домінували нав'язливі думки, ідентифікації себе, що стосуються, із потерпілими, в 72% випадків переважало відчуття вини перед родичами потерпілих , в 69% наголошувався постійний страх того, що екстремальна ситуація може повторитися.

Шляхом інтерв'ювання потерпілих також з'ясувалося, що до що трапилося з ними трагедії 64% досліджуваних були достатньо добре адаптовані в соціальному середовищі, не мали стягнень по роботі, приводів в міліцію, не брали участь в бешкетах, вели впорядкований спосіб життя, були добрими сім'янинами. Всіх їх об'єднувала практичність, злагодженість, конформність і гармонійність, відношення до соціальних цінностей, хоча вони і відрізнялися різною типологічною індивідуальністю.

У 31% обстежуваних інтерв'ювання і медична документація виявили ознаки невропатії.

При цьому 23% потерпілих володіли гіпертимними рисами вдачі. Вони відрізнялися безтурботним характером, не замислювалися про майбутнє, прагнули заробити багато грошей, проте швидко витрачали запрацьоване. Не відмовляли собі в задоволеннях, не ущемляли себе, ніколи ні в чому себе не винили. У цих осіб було багато друзів і ворогів, але вони до всіх відносилися формально доброзичливо. По можливості допомагали оточуючим, але і не дуже засмучувалися через чужі біди. Веселі, енергійні, життєрадісні – ним життя представлялося достатньо приємне, будь-які трагедії для них були чужі. Вони були в міру обачливі, не любили ризикувати своїм благополуччям, але і не уникали труднощів, не перекладали їх на плечі товаришів.

В 36% випадків що потрапили в стресову ситуацію шахтарі були збудливі, вони володіли достатньою наполегливістю, упертістю. Ці особи любили чистоту, порядок. Самі відрізнялися дисциплінованістю, але і від інших людей вимагали дисципліни. Періодично вони стали грубі, вибухові, не виносили інакомислення, неслухняності. Образи пам'ятали довго. Проте з начальством не конфліктували. Виконували їх розпорядження. І хоча крадькома начальство лаяли, відносилися до нього влесливо і навіть підлесливо. Звичайно в сім'ях цих осіб панував домострой, дещо патріархальний спосіб життя. І хоча вони вживали спиртні напої, причому не тільки епізодично, але іноді і запійно, вони все ж таки відрізнялися заможністю, мастеровитістю, відданістю сім'ї.

Потерпілі з дитячих літ відрізнялися неординарною поведінкою, переважно збудливою. Вони конфліктували з педагогами, батьками і однолітками. Займалися ці особи, як правило, погано не тому що мали погані здібності, а в результаті того, що не виявляли цікавості до знань. Заняттям вони вважали за краще провождение часу в компанії асоціальних підлітків, вживання так званих «легких наркотиків», найбільш часто палили коноплю, брали участь в бійках, вважали себе «господарями вулиці», але при цьому уникали явних кримінальних вчинків. З настанням призовного віку служили в армії, надалі одружувалися, мали дітей. І, хоча, як і раніше, відрізнялися запальним характером, він не заважав їх професійну діяльність.

В 19% випадків потерпілі відрізнялися тривожно-довірливим характером. Вони влаштувалися працювати шахтарями, оскільки в місці проживання більше не було робочих місць. Боязкі, соромливі, - вони прагнули не думати про можливі стресові ситуації. Не дивлячись на схильність до тривожних побоювань, вони були достатньо компенсовані і в шкільні роки, і під час служби в Армії. Займалися спортом, були достатньо спритними, фізично витривалими. Завдяки м'якому, поступливому характеру мали багато друзів і з часом звикали до роботи в шахті.

14% досліджуваних групи відрізнялися істероїдними рисами. Вони любили бути в центрі подій, любили, коли ними захоплювалися. Вони переоцінювали свої здібності і зовнішні дані. Для них було характерне позерство, хвалькуваня, брехливість, при цьому брехали вони не тільки для отримання матеріальної вигоди, але і для того, щоб продемонструвати себе в найвигіднішому світлі.

В 8% випадків потерпілі відносилися до шизоїдних осіб. Це були «випадкові для шахти особи». Вони боялися підземні роботи і тому ненавиділи свою роботу. До колективу шахтарів вони також відносилися з упередженням. Всі потерпілі цієї групи вели відокремлений спосіб життя, не любили колективного проведення часу, колективного застілля. Вони були підозрілі, уперті, образливі, вважали, що їх недостатньо цінують на роботі і удома, вважали себе таким, що не зрозумів, скаржилися на нудьгу. На підземні роботи вони пішли, спокусившися високим заробітком, але розглядали цю роботу як тимчасову, займалися пошуком іншої роботи, але унаслідок своєї неорганізованості більше ніде влаштуватися не могли. Взаємостосунки з сім'єю у них також були поганими. Вони достатньо холодно відносилися до членів сім'ї, у свою чергу дорікаючи їх в поганому відношенні, відрізнялися скупістю, були невідверті. Спосіб життя ці особи вели відокремлений і навіть спиртні напої вважали за краще розпивати наодинці, а не в компанії.

Методи дослідження

З метою вивчення особливостей особи використовувалася модифікація тесту MMPJ - стандартизований метод дослідження особи (СМДО).

Методика містить 566 тверджень. Твердження направлені на виявлення рис вдачі, відображають суб'єктивні пристрасті обстежуваної людини, можливість спілкування з оточуючими, його погляди на різні життєві цінності і так далі. Аналіз результатів побудований не на вивченні значення відповіді випробовуваних, а на статистичній процедурі обсчета даних. Опитувальник складається з 10-ти базисних шкал, яким додані назви, відповідні їх психологічному єству, відповідно: 1-а шкала – шкала «невротичного сверхконтролю», 2-а – «песимістичної», 3-а – «емоційної лабільності», 4-а – «імпульсної», 5-а – «жіночності-мужності», 6-а – «ригідності», 7-а – «тривожності», 8-а – «індивидуалистичності», 9-а – «оптимізму і активності», 0-а – «соціальною интроверсії». Ламана лінія, що сполучає між собою кількісні показники 10-ти базисних шкал, відображає профіль СМДО.

До профілю СМДО примикає шкала «L» - шкала «Брехні» показує, наскільки щирий обстежуваний в процесі тестування. Шкала «F» - шкала достовірності указує на готовність до співпраці. Шкала «К» - шкала «корекції» виявляє ступінь спотворення профілю в результаті не відвертості випробовуваного. Залежно від показника цих шкал профіль признається достовірним або недостовірним.

Для дослідження наслідків стресових ситуацій застосовувалася шкала оцінки впливу травматичної події (ШОВТП).

Опитувальник складається з 22 пунктів, заснований на самозвіті і виявляє переважання тенденції уникнення, вторгнення (нав'язливого відтворення) травматичної події і гіперзбудження.

Опитувальник дозволяє клінічно описати і перевірити протистояння цих тенденцій в процесі короткої терапії.

Для дослідження емоційних розладів у шахтарів використовувався опитувальник депресивності Бека (BDI), який є важливою діагностичною методикою для роботи з лицями, що пережили травматичний стрес.

BDI складається з 21 твердження, кожне з яких є окремим типом психопатологічної симптоматики і включає наступні пункти: 1) печаль; 2) песимізм; 3) відчуття невезучості; 4) незадоволеність собою; 5) відчуття вини; 6) відчуття покарання; 7) самозаперечення; 8) самозвинувачення; 9) наявність суіїцидальних думок; 10) плаксивість; 11) дратівливість; 18) втрата апетиту; 19) втрата у вазі; 20) заклопотаність станом здоров'я; 21) втрата сексуального потягу.

Виділені шкали дають можливість виявити ступінь вираженності депресивної симптоматики, оскільки кожна з них є групою питань, що складається з чотирьох тверджень, відповідно оцінюваних в балах від 0 до 3. Максимально можлива сума - 63 бали.

Опитувальник депресивності Бека широко застосовується в клініко-психологічних дослідженнях і в психіатричній практиці для оцінки інтенсивності депресії.

З метою визначення вираженості диссоціативних феноменів використовувалася шкала дисоціації (Dissociation Experiences Scale, DES).

Шкала дисоціації (Dissociation Experiences Scale, DES) є інструментом, що часто використовується, для оцінки вираженності дисоциативних феноменів як на клінічній, так і на нормальній популяціях.

Опитувальник дисоціативних переживань (Questionnaire Experiences Dissociation, QED) містить 26 питань в дихотомічному «так - немає» форматі, що стосуються широкого спектру дисоціативних феноменів.

Для виявлення виваженості депресії застосовувалася шкала Макса Гамільтона, яка отримала найбільше розповсюдження в світі, її версія з 21 симптому приводиться нижче. Первинний і достатньо часто що використовується до теперішнього часу варіант складався з перших 17 пунктів.

Головним показником шкали є сума балів або загальний бал, по якому депресії розділяють на легкі (7-16 балів), середньої тяжкості (17-27 балів) і важкі (більше 27 балів).

Фіксується увага на пригніченому (депресивному) настрої обстежуваного, його відчутті вини, суіцидальних намірах, порушеннях сну (раннє безсоння, пізнє безсоння і безсоння в середині ночі), порушенні працездатності і діяльності, заторможеності, ажитації; виділяються окремо психічна і соматична тривога, шлунково-кишкові соматичні симптоми, загальні соматичні симптоми, статеві розлади, іпохондрія, втрата ваги, явища деперсоналізації, параноїдна, обсесивно-компульсивні симптоми, враховується критичне відношення до хвороби.

Крім того, шляхом складних процедур аналізу багаточинника були виділено 6 особливих відносно незалежних кластерів (груп взаємозв'язаних симптомів), що відображають різні сторони депресивних порушень і дозволяючих оцінювати їх вираженність: 1) тривога / соматична сфера (симптоми 10, 11, 12, 15); 2) вага тіла (16А і 16Б); 3) розлади мислення (порушення ідеаторної сфери) (2, 3, 9, 19, 20, 21); 4) добова ритміка (18А і 18Б); 5) заторможенність (1, 7, 8, 14); 6) порушення сну (4, 5, 6).

З метою виявлення ситуаційної і особової тривожності використовувалася шкала Спілберга - Ханіна.

Методика, розроблена Спілбергом - Ханіним, призначена для одночасної оцінки особової і реактивної тривожності. Вона включає дві шкали, кожна з яких окремо оцінює особову або ситуаційну тривожність.

Шкала Спілберга - Ханіна складається з сорока питань, у тому числі з двадцяти питань, які характеризують ситуаційну тривожність (опитувальник А), і двадцяти питань, які характеризують особову тривожність (запитальник Б).

Тестованому пропонують відповісти на питання, звертаючи увагу як він себе відчуває в даний момент (ситуаційна тривожність, 1-20 питання), і як він себе відчуває звичайно (особова тривожність, 21-40 питання).

На кожне питання можливо чотири варіанти відповідей по рівню інтенсивності ситуаційної тривожності (зовсім ні, можливо так, правильно, абсолютно правильно) і по частоті вираженності особової тривожності (майже ніколи, іноді, часто, майже завжди).

За допомогою ключа до методики Спілберга - Ханіна визначається кількість балів, отриманих випробовуваним за вибрані їм відповіді на думки приведених вище шкал. Загальна кількість балів, набраних з усіх питань шкали, ділиться на 20, і підсумковий показник розглядається як індекс рівня розвитку відповідного виду тривожності у даного випробовуваного.

Рівень тривожності обчислюється по вищезгаданій формулі. Показник 3,5-4,0 бали свідчить про дуже високу тривожність; 3,0-3,4 бали про високу тривожність; 2,0-2,9 бали про середню тривожність; 1,5-1,9 бали про низьку тривожність; 0,0-1,4 бали про дуже низьку тривожність.

Отримані дані були оброблені статистичним методом.