Материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления пользователям Интернета и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
© 2018 - 2024
Стандарти внутрішнього аудиту в комерційних банках впроваджуються з метою регулювання роботи служби внутрішнього аудиту щодо виконання покладених на неї функціональних обов'язків.[30].
Стандарти є обов'язковими для безумовного дотримання їх комерційними банками, розташованими на території України.
Служба внутрішнього аудиту в процесі проведення перевірок керується чинним законодавством України та нормативними актами Національного банку України.
Стандарти внутрішнього аудиту - це критерії визначення процедур аудиту, за якими здійснюється оцінка діяльності системи внутрішнього контролю.
Внутрішній аудит у комерційному банку здійснюється на підставі дотримання працівниками служби внутрішнього аудиту правил внутрішнього розпорядку банку та цих методичних вказівок.
Стандарти внутрішнього аудиту впроваджуються в діяльність комерційного банку з метою:
- вдосконалення практики проведення внутрішнього аудиту;
- забезпечення якісного аналізу й оцінки системи внутрішнього контролю;
- здійснення постійного моніторингу банківських ризиків;
-перевірки відповідності здійснених банківських операцій політиці та встановленим процедурам банку, а також чинному законодавству України;
-інформування Правління банку та Ради банку про виникнення певних проблем, розроблення і вживання упереджувальних заходів, спрямованих на запобігання виникненню ризиків у діяльності банку;
- складання уніфікованих аудиторських висновків і звітів.
Служба внутрішнього аудиту банку при виконанні функціональних обов'язків має керуватися такими стандартами:
Стандарт N 1 - Керівництво службою внутрішнього аудиту
1. Кандидатура керівника служби внутрішнього аудиту повинна погоджуватися з Радою банку і відповідати вимогам, встановленим Національним банком України. Рішення про призначення на цю посаду затверджується наказом керівника банку.
2. Керівник служби внутрішнього аудиту відповідає за:
- виконання поставленої перед банком мети, яка грунтується на його стабільності, надійності, платоспроможності та ліквідності і контролюється внутрішніми аудиторами;
- роботу внутрішніх аудиторів,
- ефективне та раціональне використання коштів, що передбачені для утримання служби внутрішнього аудиту;
- наявність Положення про службу внутрішнього аудиту банку, затвердженого Правлінням та погодженого з Радою банку.
- складання планів (графіків), що відображають виконання функціональних обов'язків працівниками служби внутрішнього аудиту.
3. Діяльність банку підлягає повній або частковій перевірці внутрішніми аудиторами. Об'єктами внутрішнього аудиторського контролю повинні бути:
- банківські операції (види діяльності банку) і їх відповідність чинному законодавству України;
- правила й процедури, згідно з якими здійснюються банківські операції, та їх дотримання;
- види банківських операцій, ефективність їх здійснення та оцінка ризиків;
-рівень комп'ютеризації та інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності банку;
-внутрішня та зовнішня бухгалтерська і фінансова звітність банку, адекватність відображення в ній банківської діяльності;
-організація бухгалтерського та управлінського обліку, а також їх відповідність меті та завданням діяльності банку;
- управління трудовими та матеріальними ресурсами банку тощо.
4. Внутрішні аудитори оцінюють найбільш ризикові види діяльності банку. Ризик важливо не тільки виявити, але й визначити його розмір, а також здійснювати постійний контроль за тенденціями зміни величини ризику та розробити комплекс заходів щодо його мінімізації.
5. У процесі аудиторської перевірки внутрішній аудитор повинен звернути увагу на такі фактори ризику:
- моральний клімат у банку, зокрема тиск з боку його керівників на впливових посадових осіб для досягнення відповідної мети;
- компетентність працівників, відповідність посадам, які вони обіймають;
- обсяг активів, ліквідність та обсяг операцій;
- фінансовий стан та виконання економічних нормативів;
- конкурентоспроможність банку;
- складність та змінюваність видів банківських операцій;
- доцільність розширення мережі філій; ефективність окремих філій;
- раціональність витрат на утримання банку;
- ступінь інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності банку;
- розгалуженість мережі установ банку;
- адекватність та ефективність процедур внутрішнього контролю;
- організаційні, операційні та економічні зміни в банку;
- визнання негативних фактів, виявлених аудиторською перевіркою, і вжиття відповідних заходів щодо виправлення ситуації.
6. Для оцінки ризику керівник служби внутрішнього аудиту повинен отримувати інформацію з різних джерел.
8. Оцінка ризиків повинна проводитися щорічно.
9. Формування груп перевіряючих передбачає визначення кількості внутрішніх аудиторів (а також залучених фахівців та консультантів) і здійснюється згідно з календарними графіками (планами) проведення аудиторської перевірки та кошторисом витрат, затвердженим Радою банку.
10. Звіти про результати діяльності служби внутрішнього аудиту періодично подаються на розгляд Правлінню та Раді банку.
11. Керівник служби внутрішнього аудиту повинен:
- підготувати Положення про службу внутрішнього аудиту, в якому визначаються правила та процедури, відповідно до яких проводиться аудиторська перевірка;
- скласти програму відбору і підвищення професійного рівня працівників підрозділу;
- підтримувати зв'язок із зовнішніми аудиторами;
- здійснювати координацію роботи внутрішніх та зовнішніх аудиторів,
- надавати зовнішнім аудиторам інформацію щодо методів, засобів та термінології, які використовуються внутрішніми аудиторами;
- організовувати тестування працівників свого підрозділу та розробляти програму проведення аудиторської перевірки з метою забезпечення дотримання внутрішніми аудиторами відповідних стандартів, а також належного виконання ними функціональних обов'язків;
- не менше одного разу на рік, а також на вимогу Правління та Ради банку подавати звіти про роботу свого підрозділу, в яких відображати виявлені в ході аудиторської перевірки факти недоліків у діяльності банку та відповідні рекомендації щодо їх усунення;
- щорічно подавати Правлінню банку для затвердження і Раді банку для погодження плани (графіки) проведення аудиторських перевірок, проекти формування штату та планування кошторису витрат свого підрозділу.
12. Зовнішні аудитори здійснюють перевірки з метою підтвердження достовірності щорічних фінансових звітів. Внутрішні аудитори відповідають за оцінку адекватності застосованих процедур і отриманих фактів, що використовувалися у їх висновках щодо річного фінансового звіту.
13. Правління банку може звернутися до керівника служби внутрішнього аудиту з проханням дати оцінку результатам діяльності зовнішніх аудиторів. Висновок керівника служби внутрішнього аудиту повинен бути аргументованим.
14. За необхідності керівник служби внутрішнього аудиту разом із зовнішніми аудиторами обговорює напрями взаємодії на підставі наданих документів.
15. Зовнішні аудитори можуть користуватися висновками внутрішніх аудиторів, відповідями керівників на ці висновки та звітами, що свідчать про результати діяльності служби внутрішнього аудиту. Ці матеріали використовуються зовнішніми аудиторами при визначені обсягів їх роботи.
Стандарт N 2 - Незалежність
1. Незалежність дає змогу внутрішнім аудиторам робити правдиві й неупереджені висновки, що необхідні для належного проведення аудиторської перевірки. Це досягається в результаті організаційного визначення статусу та об'єктивності служби внутрішнього аудиту.
2. Організаційний статус повинен передбачати:
- безпосередню підпорядкованість служби внутрішнього аудиту в процесі її діяльності Правлінню банку та Раді банку у питаннях, що стосуються стратегічних напрямів його розвитку;
- процедури затвердження Радою банку штатного розпису підрозділу внутрішнього аудиту та бюджету на наступний рік, а також уніфікованих висновків і звітів про результати його діяльності;
- виконання службою внутрішнього аудиту своїх функціональних обов'язків без будь-яких перешкод;
- постійну участь керівника підрозділу внутрішнього аудиту банку в засіданнях Правління банку, що стосуються аудиторської діяльності, фінансової звітності, управління, організації внутрішнього контролю.
3. Об'єктивність:
- при проведенні аудиторських перевірок внутрішні аудитори повинні бути об'єктивними;
- внутрішні аудитори відстоюють власну думку з питань аудиту, яка може не збігатися з думкою інших працівників банку, зовнішніх аудиторів тощо;
-керівник служби внутрішнього аудиту періодично отримує від своїх працівників інформацію про можливий конфлікт інтересів і т. ін.;
- внутрішні аудитори банку не несуть відповідальності за проведення банком будь-яких банківських операцій;
- рівень об'єктивності внутрішнього аудитора не знижується, якщо він надає рекомендації працівникам банку щодо застосування стандартів контролю та перевіряє відповідні процедури їх застосування;
Стандарт N 3 - Професійна компетентність
1. Аудиторські перевірки мають виконуватися на високому професійному рівні.
2. Усі працівники служби внутрішнього аудиту повинні мати певний професійний досвід і володіти необхідними знаннями й навичками.
3. До проведення внутрішнього аудиту банку можуть залучатися сторонні фахівці та консультанти, з якими укладається відповідний договір, що передбачає відповідальність за розголошення банківської таємниці.
4. Керівник служби внутрішнього аудиту забезпечує належний нагляд за всіма аудиторськими перевірками і відповідає за його здійснення.
5. Аудиторський нагляд - це безперервний процес, який починається з планування і закінчується виконанням аудиторського завдання. відповідною документацією;
6. Результати діяльності служби нагляду повинні документуватися і належним чином зберігатися.
7. Внутрішні аудитори повинні:
- бути обережними, досвідченими, компетентними;
-правильно застосовувати діючі стандарти, процедури та методи внутрішнього аудиту;
- знати принципи і методи бухгалтерського обліку;
- доводити на підставі фактів неефективність та нерентабельність операцій банку, запобігати можливим навмисним правопорушенням, не допускати помилок та упущень, розкрадання, випадків шахрайства, махінацій і конфліктів інтересів;
- належним чином оцінювати достатність та ефективність системи внутрішнього контролю, її відповідність ступеню потенційного ризику в різних сферах діяльності банку, а також процедурам і методам, що застосовуються в банку.
8. Внутрішній аудитор проводить лише часткову перевірку, яка не передбачає детального аудиторського контролю всіх угод або операцій. Таким чином, внутрішні аудитори не дають абсолютної гарантії того, що порушень у діяльності банку зовсім немає.
9. Керівник служби внутрішнього аудиту за наявності доказів про здійснення правопорушення повідомляє про це Правління банку. Внутрішній аудитор має право надавати пропозиції щодо основних напрямів проведення розслідування цього правопорушення. Надалі внутрішній аудитор повинен простежити за повним та своєчасним виконанням рекомендацій служби внутрішнього аудиту.
Стандарт N 4 - Обсяг робіт
1. Головними завданнями внутрішнього контролю банку є:
- дотримання правил, планів, процедур, законів України, нормативних актів та інструкцій Національного банку України;
- збереження активів;
- забезпечення достовірності та цілісності інформації;
- економічне та раціональне використання ресурсів;
- досягнення відповідних цілей під час проведення операцій або виконання програм.
2. Правління та Рада банку здійснюють загальне керівництво щодо обсягу робіт та напрямів діяльності банку, які підлягають аудиту.
3. Метою перевірки стану системи внутрішнього контролю є з'ясування того, чи забезпечує наявна система достатню гарантію раціонального виконання завдань та функцій банку.
4. При розробці системи внутрішнього контролю керівництво банку повинно враховувати співвідношення витрат та доходів.
5. Управління системою внутрішнього контролю передбачає санкціонування і нагляд за виконанням операцій (спостереження), періодичне порівняння їх фактичного виконання із запланованим та документування цієї діяльності.
6.Виходячи із завдань внутрішнього контролю визначається обсяг аудиторської перевірки.
7.Внутрішні аудитори повинні перевіряти ефективність засобів, які використовуються для захисту операцій банку від різних видів збитків
8. Керівництво банку відповідає за встановлення економічних нормативів для оцінки раціонального використання ресурсів за кожним видом діяльності.
9. Аудиторська перевірка повинна виявляти:
- невиправдані витрати банку;
- неефективне використання інтелектуального потенціалу працівників;
- неповноцінне використання технічних засобів;
- переукомплектування або недоукомплектування штату працівників;
- фактори, що негативно впливають на виконання завдань банку.
Стандарт N 5 - Планування і виконання аудиторської перевірки
1. Аудиторська перевірка передбачає планування аудиту, перевірку та оцінку інформації, надання рекомендацій та контроль після перевірки.
2. Планування кожної аудиторської перевірки підлягає документуванню і передбачає:
- визначення мети, завдань та обсягу аудиту;
- отримання повної інформації про підрозділ, що підлягає аудиторській перевірці.
3. Перевірка повноти інформації передбачає:
- визначення завдань, цілей та планів підрозділу, що перевіряється;
- отримання інформації про організаційну структуру та її зміни, про посадові інструкції, положення про підрозділи;
- наявність робочої документації попередньої аудиторської перевірки;
- користування матеріалами попередньої аудиторської перевірки, включаючи матеріали зовнішнього аудиту.
4. Планування аудиторської перевірки передбачає ознайомлення з операціями, ризиками і системами внутрішнього контролю в підрозділі з метою виявлення об'єктів, що вимагають особливої уваги, отримання висновків та пропозицій від суб'єкта перевірки.
5. Обов'язковою умовою планування аудиту є складання програми проведення аудиторської перевірки.
6. План проведення аудиторської перевірки затверджується керівником служби внутрішнього аудиту до початку її проведення.
7. Внутрішні аудитори зобов'язані не тільки аналізувати, але і документально підтверджувати отриману інформацію.
8. Встановлені за допомогою аналітичних процедур аудиту результати, що не дістали достатнього пояснення, доводяться до відома відповідного керівника підрозділу банку.
9. Процес збирання, аналізу та документування інформації повинен перебувати під наглядом керівника служби внутрішнього аудиту.
10. Робоча документація аудиторської перевірки готується внутрішніми аудиторами і перевіряється керівником служби внутрішнього аудиту.
11. Якщо внутрішні аудитори готують висновки, що стосуються фінансової інформації, то в робочій документації повинно зазначатися, чи підтверджується ця інформація необхідними бухгалтерськими записами.
19. Уся робоча документація з аудиту перевіряється на предмет підтвердження аудиторського висновку і правильності виконання всіх процедур його проведення. Здійснення такого контролю повинно мати документальне підтвердження.
20. Підпис перевіряючого та зазначення дати на кожному робочому документі після його перегляду є свідченням проведення контролю аудиторської перевірки.
21. Робоча документація внутрішнього аудитора належить до власності банку.
22. Архіви робочої документації з проведення аудиту повинні знаходитися у службі внутрішнього аудиту і доступ до них мають тільки уповноважені особи (члени Правління та Ради банку, працівники служби внутрішнього аудиту).
23. Внутрішні та зовнішні аудитори (як правило) надають один одному доступ до робочої документації. Доступ зовнішніх аудиторів до робочої документації внутрішніх аудиторів може бути наданий лише з дозволу керівника банку або керівника служби внутрішнього аудиту.
24. Після проведення перевірки внутрішні аудитори повинні контролювати становище в банку щодо виправлення виявлених і зазначених в аудиторському висновку порушень, а також визначити можливе прийняття на себе Правлінням або Радою банку ризику незастосування відповідних заходів.
26. Подальший контроль, який проводиться внутрішніми аудиторами, це - встановлення адекватності, ефективності та своєчасності заходів, що вживаються керівництвом банку у зв'язку з викладеними в аудиторському висновку зауваженнями внутрішніх та зовнішніх аудиторів.
27. Відповідальність за подальший контроль повинна визначатися в Положенні про службу внутрішнього аудиту банку.
28. Керівники банку несуть відповідальність за вжиття заходів щодо усунення порушень, зазначених в аудиторському висновку. Керівник служби внутрішнього аудиту банку здійснює відповідний контроль.
29. Керівництво банку має право взяти на себе ризик і відмовитися вживати відповідних заходів щодо викладених в аудиторському висновку фактів у зв'язку з великими витратами на їх проведення або іншими міркуваннями. В такому разі керівник служби внутрішнього аудиту повідомляє про це рішення Раду банку.
30. Деякі викладені в аудиторському висновку недоліки можуть бути настільки важливими, що вимагатимуть від керівників банку негайних дій. Внутрішні аудитори зобов'язані тримати такі ситуації під особливим контролем.
31. Якщо керівник служби внутрішнього аудиту переконаний, що Правління і Рада банку вживають достатніх заходів для усунення фактів порушень, то подальший контроль здійснюється в рамках наступної аудиторської перевірки.
32. Розробка графіка подальшого контролю повинна базуватися на передбачених ризиках, а також на ступені складності та важливості фактів виявлених порушень.
33. Керівник служби внутрішнього аудиту для проведення подальшого контролю повинен:
- встановити час, який потрібен на отримання відповіді від керівників підрозділів банку щодо усунення виявлених недоліків;
- розглянути відповіді керівників підрозділів, що перевіряються;
- провести у разі потреби повторну контрольну аудиторську перевірку.
Стандарт N 6 - Складання аудиторського висновку
1. Аудиторський висновок має містити інформацію про об'єм роботи, період перевірки та про перевіряючого.
2. Після завершення аудиторської перевірки внутрішні аудитори складають висновок і підписують його. Внутрішній аудитор, уповноважений підписати аудиторський висновок, повинен призначатися керівником підрозділу внутрішнього аудиту.
3. В аудиторському висновку повинно бути відображено, наскільки діяльність перевіряємого підрозділу відповідає існуючим законодавчим і нормативним вимогам.
4. Аудиторський висновок має містити інформацію, яка відображає достовірність та повноту фінансової документації банку, про правильність ведення бухгалтерського обліку.
5. В аудиторському висновку слід звернути увагу на виявлення помилок, шахрайств та інших подібних випадків в діяльності банку.
6. Опрацювання висновків та рекомендацій (як правило) відбувається під час аудиторської перевірки або після її проведення.
7. Аудиторський висновок містить основну інформацію та резюме. У висновок також можуть бути включені факти виявлених порушень, рекомендації з попередніх аудиторських перевірок, а також інформація про характер здійсненої перевірки (планова; на запит).
8. В аудиторський висновок обов'язково включаються всі важливі факти, які необхідні для підтвердження або запобігання неправильним судженням.
9. У висновку подаються рекомендації, які грунтуються на виявлених під час перевірки недоліках та порушеннях.
10. В аудиторському висновку можуть зазначатися вжиті підрозділом заходи після останньої аудиторської перевірки або інформація щодо введення суворого контролю над операціями.
11. Внутрішній аудитор у процесі обговорення матеріалів перевірки повинен погодити з суб'єктом аудиту всі питання, що стосуються цієї перевірки.
12. Керівник служби внутрішнього аудиту або призначена ним особа зобов'язані перевірити та затвердити аудиторський висновок перед остаточним складанням.
13. Аудиторський висновок надається тим співробітникам банку, які можуть вжити заходів щодо усунення виявлених недоліків або гарантувати їх виконання.
14. Інформація конфіденційного характеру викладається в окремому висновку. Якщо вона стосується керівників банку, то аудиторський висновок обов'язково надається Раді банку з повідомленням Національного банку України.
Розділ 2. Технологія проведення аудиторської перевірки ( служба аудиту в банку, методика проведення аудиторської перевірки) ( на прикладі банку “ВЕСНА”).
2.1. Стан організації служби внутрішнього аудиту банку
“ Весна”.
У розділі 1 ми з'ясували, що згідно Положенню про організацію внутрішнього аудиту банку [38] внутрішній аудит банку - це незалежна експертна діяльність аудиторської служби банку для перевірки й оцінки адекватності та ефективності системи внутрішнього контролю та якості виконання призначених обов’язків співробітниками банку. Внутрішній аудит передбачає отримання в документальній формі процедур і опису методів, які використовуються банком для здійснення внутрішнього контролю [38, п. 1.3.]
Згідно цьому Положенню, внутрішній аудит в комерційному банку здійснюється на підставі Положення, яке розробляється кожним банком самостійно з урахуванням вимог Національного банку України та специфіки діяльності самого банку.
Положення про службу внутрішнього аудиту затверджується Правлінням банку та погоджується з Радою банку [38, п.3.3.]
Служба внутрішнього аудиту банку - це самостійний структурний підрозділ комерційного банку, який створюється за рішенням вищого органу банку і, як правило, підпорядковується безпосередньо Раді банку ( у банку “Весна” цей відділ створено 17.08.00, та затверджено на засіданні Правління банку 25.08.00).
Чисельність внутрішніх аудиторів в банку має бути достатньою для ефективного досягнення цілей та завдань, поставлених перед цим підрозділом ( у банку “ Весна” - 3 спеціаліста: начальник відділу, головний спеціаліст та провідний спеціаліст).
Служба внутрішнього аудиту банку повинна користуватися такою підтримкою Правління банку і Ради банку, яка б дозволяла їй досягати співробітництва з боку суб`єктів аудиту і без перешкод виконувати свої обов`язки. Керівник служби внутрішнього аудиту банку ”Весна” приймає участь у засіданнях Правління банку, Ради банку при обговоренні тем, які прямо або побічно стосуються внутрішнього контролю і аудиту, бухгалтерського обліку, структури або розвитку банку.
Служба внутрішнього аудиту банку повинна бути скомплектована професійно придатними, кваліфікованими кадрами, які в змозі виконувати покладені на них функціональні обов'язки. (Все спеціалісти відділу внутрішнього аудиту мають вище економічну освіту, а керівник служби має ліцензію АПУ на здійснення аудиторській діяльності, крім того, кандидатура начальника відділу внутрішнього аудиту банку ”Весна” була затверджена на засіданні Комісії НБУ 18.09.00).
Служба внутрішнього аудиту звітує перед Правлінням банку не менше одного разу на рік готує доповідну записку Раді банку та зборам акціонерів (учасникам) банку.
У Положенні про організацію служби внутрішнього аудиту, прийнятому в банку “ Весна” визначено, що головними функціями служби внутрішнього аудиту банку “ Весна” є:
- зменшення ризиків у проведенні операцій, пов'язаних з раціональним та ефективним використанням ресурсів банку;
- надання рекомендацій структурним підрозділам банку у процесі планування, на стадії розроблення і впровадження нових продуктів, процесів, систем;
- проведення аудиту діяльності структурних підрозділів банку з метою забезпечення аналізу і оцінки внутрішнього контролю, політики, процедур банку, що стосуються адекватності, відповідності, ефективності та точності бухгалтерських даних і збереження активів банку;
- координація своєї діяльності з діями незалежних аудиторських фірм при проведенні зовнішнього аудиту банку з метою забезпечення оптимальних умов, за яких аудиторські фірми можуть з довірою покластися на висновки служби внутрішнього аудиту для уникнення дублювання зусиль;
- складання та надання висновків і звітів при проведенні перевірки.
У Положенні про організацію служби внутрішнього аудиту, прийнятому в банку “ Весна” визначено, що на службу внутрішнього аудиту банку покладаються такі завдання:
- сприяння адекватності системи внутрішнього контролю банку та операційних процедур;
- виконання банком вимог чинного законодавства України, нормативних актів Національного банку України, Статуту та внутрішніх положень банку, проведення банком розрахунково - касових, кредитних, депозитних, ощадних, валютних, фондових та інших операцій в обсязі наданих Національним банком України ліцензій;
- сприяння організації ведення бухгалтерського обліку;
- впровадження ефективної, достовірної та повної інформаційної системи управління для своєчасного виявлення та усунення недоліків і порушень у здійсненні банківських операцій;
- своєчасного виявлення порушень та недоліків в діяльності структурних підрозділів, опрацювання оптимальних рішень щодо їх ліквідації та усунення причин виникнення цих недоліків в процесі діяльності банку;
- перевірки і рекомендацій виконання вимог з ефективного управління ризиками банківської діяльності;
- налагодження і підтримання взаємодії з зовнішніми аудиторами, контролюючими органами та органами пруденційного нагляду;
- надання Раді банку, Правлінню банку висновків про результати проведеної роботи та рекомендацій щодо покращення існуючої системи внутрішнього контролю.
Служба внутрішнього аудиту банку “Весна“ має право:
- отримувати усно або письмово від керівників підрозділу, який перевіряється, необхідні документи, пояснення, а також інші матеріали, пов'язані з комп'ютерним забезпеченням діяльності цього підрозділу;
- визначати відповідність дій та операцій, що здійснюються співробітниками банку, згідно з вимогами чинного законодавства України, нормативними актами Національного банку України, рішеннями керівних органів банку, які визначають політику та стратегію банку, процедуру прийняття і реалізацію рішень, організацію обліку та звітності;
- перевіряти розрахунково - касові документи, контракти банку, фінансову і статистичну звітність, іншу документацію, а у разі необхідності наявність готівки, інших цінностей, які знаходяться у банку;
- надсилати запити третім особам - суб'єктам підприємницької діяльності з питань відповідності чинному законодавству України банківських операцій, які проводяться банком;
- залучати у разі необхідності співробітників інших структурних підрозділів банку для виконання поставлених перед службою внутрішнього аудиту завдань;
- мати безперешкодний доступ до підрозділу, що перевіряється, а також у приміщення, що використовуються для зберігання документів, готівки та коштовностей, отримувати інформацію, яка зберігається на магнітних носіях;
- з дозволу керівництва банку знімати копії з одержаних документів, у тому числі копії файлів, копії будь-яких засобів, що зберігаються в локальних обчислювальних мережах і автономних комп'ютерних системах, а також розшифровувати ці записи;
- при виявленні грубих порушень чинного законодавства, випадків розкрадень, допущених працівниками банку, рекомендувати Правлінню банку усунення їх від виконання службових обов'язків.
У Положенні про організацію служби внутрішнього аудиту, прийнятому в банку “ Весна” також зазначено, що керівництво банку зобов'язано своєчасно реагувати на рекомендації служби внутрішнього аудиту.
Що стосується обов'язків служби внутрішнього аудиту, то у вищезгаданому Положенні визначено, що служба внутрішнього аудиту банку “Весна” повинна:
Забезпечувати постійний аналіз та контроль ризиків банківської діяльності, оцінку повноти та надійності ведення бухгалтерського обліку, операційного та адміністративного контролю.
Забезпечувати постійний контроль за дотриманням співробітниками банку встановленого документообороту, процедур проведення операцій, функцій та повноважень згідно з покладеними на них обов'язками.
Проводити розгляд фактів порушень співробітниками банку чинного законодавства, нормативних актів Національного банку України та стандартів професійної діяльності, внутрішніх документів, які регулюють та визначають політику банку.
Рекомендувати керівництву банку приймати рішення щодо забезпечення недопущення дій, результатом яких може стати порушення чинного законодавства, нормативних актів Національного банку України.
Розробляти рекомендації та вказівки щодо усунення виявлених порушень, покращання системи внутрішнього контролю та здійснювати контроль за їх використанням та виконанням.
Забезпечувати схоронність та повернення одержаних від підрозділів банку документів на всіх носіях.
Забезпечувати повноту документування кожного факту перевірки, оформлювати письмово висновки, де мають бути відображені усі питання, вивчені в ході перевірки, та рекомендації, надані керівництву банку.
Контролювати організацію роботи в банку з вивчення усіма співробітниками вимог чинного законодавства України, нормативних актів Національного банку України, інших підзаконних та відомчих актів, внутрішніх документів банку на підставі переліку службових обов'язків.
Проведення аудиту структурних підрозділів банку здійснюється службою внутрішнього аудиту на підставі погодженого з Радою банку та затвердженого Правлінням банку плану (графіка) проведення перевірок на поточний рік.
На 2002 рік цей графік виглядає так:
Січень – лютий: перевірка касових операцій у банку “Весна”
Березень : перевірка стану безготівкових розрахунків
Квітень: перевірка операцій з іноземною валютою.
Травень : перевірка кореспондентських відносин банку “ Весна”
Червень: перевірка статутного фонду банку
Серпень : перевірка доходів та витрат банку
Вересень – перевірка операцій з кредитування юридичних та фізичних осіб
Жовтень – перевірка депозитних операцій
Листопад – перевірка операцій з цінними паперами
Грудень – перевірка стану бух. обліку та звітності.
За окремими дорученнями Ради банку служба внутрішнього аудиту банку має право здійснювати позапланові перевірки з окремих питань.
Внутрішній аудит може проводитись на вимогу Національного банку України в рамках пруденційного нагляду.
Проведення аудиту структурних підрозділів банку здійснюється службою внутрішнього аудиту незалежно від плану роботи ревізійного підрозділу банку.
Служба внутрішнього аудиту є органом оперативного контролю виконавчих органів банку і на відміну від Ревізійної комісії, яка є органом контролю акціонерів (учасників) банку, не ставить за мету комплексну перевірку діяльності підрозділів у статиці, ретроспективно, тобто після завершення фінансово - господарських процесів (квартал, рік).
З метою запобігання зловживанням у відносинах із співробітниками інших підрозділів банку керівник служби внутрішнього аудиту застосовує ротацію внутрішніх аудиторів, тобто один і той самий аудитор не може проводити аудит одного підрозділу банку постійно.
Для належного виконання покладених на службу внутрішнього аудиту завдань і функцій необхідно керуватись такими стандартами аудиторської перевірки:
Незалежність:
- служба внутрішнього аудиту банку має бути незалежна від діяльності підрозділів банку, які вона перевіряє.
Незалежність досягається внаслідок організаційного статусу служби внутрішнього аудиту;
Професійна майстерність:
- аудиторські перевірки мають бути виконані на високому професійному рівні.
Високий професійний рівень досягається завдяки:
- правильному підбору кадрів;
- необхідній кваліфікації;
- належному нагляду за роботою внутрішніх аудиторів з боку Ради банку, Правління банку;
Отримання компетентних доказів:
- компетентне визначення достатності доказів залежно від ступеня впевненості у тому, що надана інформація є дійсна, достовірна та має відношення до питання, що доводиться;
Вираз думки:
- аудиторський висновок має бути максимально точним і стислим при оцінці роботи підрозділів.
Служба внутрішнього аудиту банку “Весна” має право розробляти та застосовувати в роботі власні стандарти аудиту.
При проведенні внутрішнього аудиту підрозділів банку необхідно передбачити наявність таких етапів перевірки:
- отримання повної інформації про підрозділ, що перевіряється, включаючи засоби контролю для оцінки внутрішнього ризику;
- складання та виконання плану роботи внутрішнього аудиту банку, в якому повинні бути відображені мета та процедури перевірки з урахуванням інформації про підрозділ, що перевіряється;
- проведення перевірок на суттєвість, оцінка і відображення значних доказів того, що судження керівників банку, позначені в бухгалтерській звітності та фінансових документах, є обґрунтованими та дають змогу досягти відповідних цілей;
- проведення позапланової тематичної перевірки, що дасть змогу підвищити рівень впевненості щодо окремих висновків аудиторської перевірки;
- складання аудитором звіту або рекомендацій та надання інформації про недоліки в структурі контролю відповідного підрозділу, що перевіряється.
Недоліки, що виявлені у процесі проведення аудиторської перевірки банку, мають найти відображення в аудиторському висновку.
Аудиторський висновок складається з урахуванням стандартів та методів проведення аудиту, визначених у цьому Положенні, і підписується керівником служби внутрішнього аудиту банку.
У висновку викладаються виявлені недоліки, порушення та зловживання, що характеризують проведення відповідних банківських операцій. Акцентується увага на позитивному досвіді роботи підрозділу, який можливо використати на інших дільницях у банку. Необхідно також викласти причини, особливо організаційного характеру, що створили умови для здійснення порушень і зловживань, та надати свої пропозиції про прийняття заходів щодо їх усунення. У звіті надається кваліфікована оцінка стану системи внутрішнього контролю відповідного підрозділу банку.
Після завершення роботи над звітом керівник служби внутрішнього аудиту банку “Весна” проводить підсумкову нараду з керівництвом підрозділу, що перевірявся.
Для прийняття організаційних заходів аудиторський висновок направляється Раді банку та Правлінню банку.
2.1. Організація і методика проведення аудиторської перевірки касових операцій у комерційних банках.
Основні завдання аудиторської перевірки касових операцій та підготовка до її проведення
Особливо чіткій перевірці повинні підлягати робота з грошовою готівкою та цінностями, питання забезпечення їх збереження, а також законності здійснення розрахунково-грошових операцій за рахунками клієнтів.
Виходячи з цього, основними завданнями перевірок касових операцій є:
* перевірка збереження та обліку грошей, цінностей та документів у грошовому сховищі, дотримання порядку роботи з ними і законності здійснення операцій;
* перевірка стану охорони, оснащення будівель установ банків технічними засобами захисту, забезпечення збереження грошей та цінностей;
* перевірка фактичної наявності грошей та відповідність їх залишку записам у книзі обліку готівки оборотної (операційної) каси й інших цінностей банку та даним бухгалтерського обліку по рахунку 1001;
* перевірка фактичної наявності бланків суворої звітності та інших цінностей (бланки цінних паперів, ювілейні монети, інші цінності та документи і відповідність їх залишку записам у книзі обліку бланків суворої звітності та книзі обліку готівки оборотної (операційної) каси й інших цінностей банку і даним оборотно-сальдової відомості по забалансових рахунках;
* перевірка фактичної наявності іноземної валюти та платіжних документів в іноземній валюті та відповідність їх залишку записам у книзі обліку наявності іноземної валюти та платіжних документів в іноземній валюті, що знаходяться в сховищі, а також даним бухгалтерського обліку;
* перевірка роботи операційних кас, а також правильності організації та оформлення касових операцій;
* оцінка стану контролю за касовими операціями в установі банку та запобігання випадкам незаконного витрачення та незабезпечення збереження грошей та цінностей;
* перевірка розрахунків з використанням дорожніх чеків;
* перевірка банківського контролю за дотриманням касової
дисципліни клієнтами.
Перевірка готівки, цінностей та бланків суворої звітності (включаючи інвалюту і інвалютні цінності), а також перевірка порядку їх зберігання в грошових сховищах і касах банку проводиться у відповідності з гл. 4 (розділ 2) Інструкції № 1 з організації емісійно-касової роботи в установах банків України, затвердженої постановою Правління НБУ від 07.07.94 за № 129, у редакції постанови Правління НБУ від 30.12.96 за № 347. При цьому перевірка проводиться у такому порядку і послідовності, які повинні забезпечити повноту охоплення наявних до початку перевірки грошей і цінностей, їх збереження в процесі перерахунку та виключали б можливість приховування розкрадання і нестач.
У період підготовки до проведення перевірки мають бути проаналізовані висновки попередніх перевірок і дані фінансової та статистичної звітності за такими формами:
* 1-КБ — Баланс комерційного банку;
* 412-К — Дані про касове виконання Державного бюджету;
* 748 — Звіт про касові обороти банку;
* Символ 89 форми 748 — Сума торговельної виручки попереднього місяця, що проведена за балансом банку першого робочого дня поточного місяця;
* 721 — Розрахунок прогнозу касових оборотів з надходження торговельної виручки;
* 728 — Розрахунок прогнозу касових оборотів з операцій підприємств зв'язку;
* 740 —Інформація про результати перевірок дотримання касової дисципліни.
Програма проведення аудиторської перевірки:
І. Перевірка готівки в національній та іноземній валюті (Інструкція № 1 з організації емісійно-касової роботи в установах банків України, затверджена постановою Правління НБУ від 07.07.94 за №129, у редакції постанови Правління НБУ від 30.12.96 за №347).
II. Перевірка бланків цінних паперів, суворої звітності та інших цінностей і документів (Інструкція №1 та Інструкція № 4 “Про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України”, затверджена постановою Правління НБУ від 13.10.97 за№ 335).
III. Перевірка роботи операційних кас (Інструкція № 4 НБУ).
IV. Перевірка касових документів та касової роботи в установах комерційних банків (Інструкція № 1 НБУ).
V. Перевірка розрахунків з використанням дорожніх чеків.
VI.Перевірка банківського контролю за дотриманням касової дисципліни клієнтами (Інструкція № 4 НБУ; Порядок ведення касових операцій у національній валюті від 02.02.95 за № 21, у редакції постанови Правління НБУ від 13.10.97 за № 334).
Методика проведення аудиторської перевірки касових операцій в КБ “ Весна”.
Джерелом інформації перш за все виступають первинні документи, а саме:
* об'яви на внесення готівки;
* повідомлення;
* прибуткові та видаткові касові ордери;
* чеки;
* прибуткові та видаткові валютні ордери;
* прибуткові та видаткові позабалансові ордери;
* прибуткові та видаткові ордери.
Крім перелічених первинних документів, аудитори обов'язково повинні звірити обороти та залишки в книзі обліку готівки оборотної (операційної) каси та інших цінностей каси, перевірці повинні підлягати також довідки касирів прибуткових та видаткових кас, довідки про прийняті вечірньою касою сумки з готівкою та порожні сумки, зведені довідки про касові обороти, довідки про загальну суму проінкасованої виручки, супровідні відомості до сумок з грошовою виручкою та до сумок з валютними та іншими цінностями, контрольні листи касирів-рахівників, контрольні відомості перерахування виручки, контрольні листи прийнятих і виданих цінностей.
Джерелом інформації для аудиторів є також виписки з балансових рахунків 1001, 1002, 1003, 1004, 1005 та 1007, касові журнали (вони ведуться бухгалтером-контролером), договори на касове обслуговування клієнтів, дані щоденного балансу, книга обліку бланків суворої звітності та книга обліку наявності іноземної валюти та платіжних документів в іноземній валюті, що знаходиться у сховищі, а також типові договори про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, форми статистичної звітності про касові обороти 747-Д і 748 (файл № 12 і № 13) та інші документи, журнали та книги, які є в касі та в бухгалтерії установи банку.
Здійснюючи контроль за дотриманням касової дисципліни клієнтами банку, слід перевірити первинні документи підприємства:
* прибуткові та видаткові касові ордери;
* платіжні відомості;
* податкові накладні;
* рахунки-фактури;
* товарні та касові чеки;
* акти виконаних робіт, наданих послуг;
* інші документи.
Обов'язковій перевірці повинна підлягати касова книга .
Приступивши до перевірки, її керівник повинен:
* опечатати сургучевою печаткою всі грошові сховища, які знаходяться в касовому приміщенні (незалежно від наявності в них цінностей на момент початку перевірки);
* взяти під свій контроль усю готівку оборотної (операційної) каси;
* з'ясувати, чи немає грошей і сумок з готівкою у вечірній касі та касі перерахування, а також під відповідальністю інкасаторів (при їх наявності вони ревізуються разом з іншими цінностями).
До закінчення повної перевірки каси доступ службових осіб, відповідальних за схоронність цінностей, у грошові сховища дозволяється лише в присутності керівника перевірки, причому вкладення або вилучення грошей і цінностей у цей період проводиться під його контролем. У тих випадках, коли одночасно за один прийом не можна здійснити перевірку всіх зазначених цінностей, керівник після закінчення робочого дня разом із службовими особами, відповідальними за збереження цінностей, проводить опечатування грошових сховищ і здає їх під охорону в установленому порядку. Печатка керівника накладається на дощечці вище печаток службових осіб .
Відбиток сургучевої печатки керівника, завірений його підписом, є зразком для звірки підпису в книзі здачі під охорону й оформляється на цупкому картоні таким текстом: “Зразок відбитку сургучевої печатки керівника відділу внутрішнього аудиту банку “ Весна” з проставленням дати. Цей зразок здається начальнику охорони під розписку, а по закінченні перевірки керівник відділу внутрішнього аудиту одержує розписку та знищує зразок сургучевої печатки.
Перевірка касових операцій повинна починатися з перевірки забезпеченості збереження грошей та цінностей у робочий і неробочий час, дотримання правил відкриття, закриття, опечатування, передачі та прийому від охорони грошових сховищ та сейфів зі зброєю, їх стан у відповідності з технічними вимогами на проектування та обладнання касового вузла.
Проводиться огляд приміщення грошового сховища, перевіряється міцність та справність броньованих дверей, наявність належно обладнаних стелажів, в тому числі щільність закриття дверей у них та справність замків. Необхідно перевірити також забезпеченість касирів та інкасаторів необхідними грошовими сховищами та відповідність їх вищезгаданим вимогам.
Порядок здавання робітникам охорони та прийому від них грошових сховищ перевіряється як шляхом спостереження, так і шляхом перевірки записів у постових журналах по кожному сховищу. При цьому встановлюється, чи перевіряються особами, відповідальними за збереження цінностей, при прийомі грошових сховищ справність дверей, замків, цілісність шнура та відбитків печаток.
В обов'язковому порядку підлягають перевірці:
* стан засобів сигналізації;
* наявність кнопочних датчиків поблизу робочих місць завідуючого касою перерахунку, касирів оборотної, вечірньої, приходної, видаткової та інших операційних кас, а також у керівника установи банку, головного бухгалтера, завідуючого касою, на постах та в інших приміщеннях, де зберігаються цінності та зброя;
* обладнання касового вузла засобами охоронно-пожежної сигналізації;
* організація охорони об'єктів;
* стан пропускного режиму;
* фактичне укомплектування штату вільнонайманої охорони об'єктів банку, а також використання його за цільовим призначенням;
* інші питання.
Після цього повинна здійснюватись перевірка збереження й обліку цінностей та документів у грошовому сховищі. Так, у ньому повинні зберігатися грошові білети та монета в національній та іноземній валюті, платіжні документи в іноземній валюті, бланки цінних паперів та бланки суворої звітності, а також інші цінності та документи. Не повинні зберігатись у сховищі гроші та цінності, що належать самим працівникам банку. Для кожного виду цінностей повинні бути відведені окремі шафи, стелажі та полиці, при цьому кожна шафа (стелаж) повинна бути закрита на ключ завідуючим касою. Ключі повинні знаходитись у грошовому сховищі в шафі завідуючого касою.
Грошові білети одних купюр повинні бути сформовані в пачки по корінцях, мати надписи на накладках і зберігатися на різних полицях або в різних стелажах. Придатні до обігу грошові білети повинні зберігатися окремо від зношених грошових білетів. Монета повинна бути розфасована по мішках (окремо кожного номіналу) і до них повинні бути прикріплені ярлики зі вказанням номіналу монети та суми вкладення, а також дата формування.
Іноземна валюта повинна зберігатись у пачках або пакетах, а монета — в мішечках окремо за видами валюти, а всередині кожної валюти — за її номіналом. Прийом та видача готівки та цінностей зі сховища може здійснюватись тільки на основі відповідних розпоряджень, які оформляються приходними та видатковими документами.
Для обліку цінностей, що зберігаються в грошовому сховищі, завідуючий касою веде книгу обліку готівки оборотної (операційної) каси й інших
цінностей банку, а також книгу обліку наявності іноземної валюти та платіжних документів в іноземній валюті, що знаходяться в касі. У цих книгах щоденно вказуються загальні суми залишку окремих видів цінностей на кінець кожного дня, а в книзі обліку готівки оборотної (операційної) каси та інших цінностей банку, крім того, відображаються ще й обороти по надходженнях та видатках готівки в національній валюті за день.
Перевірка грошових білетів та монети повинна проводитись таким чином:
1. Грошові білети оборотної (операційної) каси спочатку перевіряються за пачками і корінцями, монета — за надписами на ярликах, прикріплених до мішків, а заздалегідь підготовлені для видачі і запаковані гроші — за надписами на ярликах, прикріплених до мішків. Загальна сума грошей звіряється з даними книги обліку готівки оборотної (операційної) каси й інших цінностей. Після зазначеної перевірки грошові білети й монета оборотної (операційної) каси підлягають суцільному поаркушному перерахуванню і перерахуванню за кружками.
Аудитор, передаючи касирові грошові білети для поаркушного перерахування, попередньо знімає з корінця бандероль і залишає її в себе разом з часткою грошових білетів для контролю. Аудитор, перерахувавши гроші, повинен повідомити їх суму або кількість білетів, до яких аудитор додає суму грошей або кількість білетів, залишених для контролю, і, одержавши результат, порівнює з даними бандеролі. При співпаданні загальної суми (кількості білетів) залишені на контролі грошові білети передаються касиру для перерахування і формування корінця в установленому порядку. При невідповідності гроші повинні бути перераховані аудитором, після чого знову перераховані і обандеролені в установленому порядку касиром, який проводив їх первісне перерахування. Бандеролі, верхня накладка і обв'язка з нерозрізаною пломбою від розкритої пачки повинні залишатися у аудитора до повного перерахування всіх грошей, що знаходяться в пачці.
Грошові білети і монети, які знаходяться у вечірній касі, перевіряються за пачками, корінцями і надписами на ярликах, прикріплених до мішків, а гроші, запаковані в сумки для видачі заробітної плати, — за надписами на ярликах. Загальна сума грошей порівнюється з даними касового журналу вечірньої каси або контрольної стрічки контрольного касового апарату, а також контрольної відомості щодо перерахування виручки. Сума приходних касових документів звіряється з підсумком касового журналу або контрольної стрічки і контрольною відомістю. Після такої звірки грошові білети і монета перераховуються повністю поаркушно і за кружками.
Грошові білети і монета, які знаходяться в касі перерахування, перевіряються поаркушно і за кружками в розмірі, що визначається керівником відділу внутрішнього аудиту або керівником установи банку, за розпорядженням якого проводиться перевірка;
Нерозкриті сумки з проінкасованою виручкою підприємств і організацій, готівкою кас банку при підприємствах, які знаходяться в касі перерахування, у вечірній касі та під відповідальністю інкасаторів, звіряються з даними накладних (супровідних відомостей), журналів обліку прийнятих сумок і мішків з готівкою та порожніх сумок, реєстрів, путьових відомостей і довідок про порожні сумки, видані інкасаторам при виїзді їх на маршрути.
При виявленні сумок, які мають пошкодження, з порушеними пломбами і печатками чи з пломбами і печатками, що не відповідають зразкам, гроші, що в них знаходяться, перераховуються поаркушно. У разі необхідності до участі в перерахуванні грошей можуть бути залучені представники відповідних підприємств і організацій, а також правоохоронних органів;
Нерозібрані посилки з грошима розкриваються і перевіряються за пачками і корінцями, а в несправній упаковці — поаркушно;
Іноземна валюта та дорожні чеки в іноземній валюті перевіряються за пачками, корінцями і надписами на ярликах, прикріплених до мішків, і, крім того, поаркушним перерахуванням і перерахуванням за кружками в розмірі, який визначає керівник перевірки. Перерахована іноземна валюта повинна бути також перевірена на достовірність.
У разі виявлення недостачі або надлишку грошових білетів усі пачки, сформовані касиром, у якого вони виявлені, підлягають суцільному поаркушному перерахуванню. На розсуд керівника ревізії такій перевірці підлягає і монета при виявленні її недостачі або надлишку в мішку.
Суми розписок та інших документів, не проведених через бухгалтерський облік, у виправдання залишку каси не приймаються і вважаються нестачею касира. При цьому ці недостачі грошей незалежно від суми (навіть якщо вони погашені при виявленні) списуються у видатки по касі і записуються на рахунок № 3552 за особистим рахунком працівника, в якого виявлена нестача, та обліковуються на цьому рахунку до повного їх погашення.
Тобто при виявленні нестачі робиться проводка:
Дт — 3552 “Нестачі та інші нарахування на працівників банку”
Кт — 1001 “Банкноти та монета в касі банку”.
А при погашенні касиром нестачі здійснюється проводка такого виду:
Дт — 1001 “Банкноти та монета в касі банку”
Кт — 3552 “Нестачі та інші нарахування на працівників банку”.
Якщо нестача грошей є результатом розтрати, недбалості або розкрадання, керівник установи банку повинен негайно повідомити про це правоохоронним органам і до їх рішення усунути від роботи з цінностями працівника банку, в якого виявлена нестача.
До акта про виявлені нестачі (надлишки) при перерахуванні грошей, що надсилається до вищої установи відповідного банку, додається спеціальне повідомлення за підписами керівника і головного бухгалтера установи банку із зазначенням в ньому місця і дати події; дати виявлення нестачі або надлишку; характеру події (розтрата, розкрадання, пограбування, підробка); суми завданого збитку; посади, прізвища, імені та по батькові винної особи; часу його роботи в банку і заходів щодо забезпечення інтересів банку і надходження коштів на відшкодування збитку.
Виявлені надлишки каси повинні бути оприбутковані і поверненню не підлягають. В окремих випадках повернення цих сум може проводитись за клопотанням підприємств, об'єднань, організацій і установ шляхом зарахування на їх рахунки, а також окремих осіб з дозволу керівника установи банку після розгляду обставин, які підтверджують належність їм надлишків, що утворилися.
Тобто при виявленні надлишку в касі банку бухгалтерія повинна здійснити таку проводку:
Дт — 1001 “Банкноти та монета в касі банку”
Кт — 6399 “Інші банківські операційні доходи”.
У тому разі, якщо з'ясується, що виявлений надлишок належить клієнту банка, цей факт слід детально перевірити і зробити проводку типу:
Дт — 1001 “Банкноти та монета в касі банку”
Кт — 2600 “Поточні рахунки суб'єктів господарської діяльності”.
Якщо ж після розгляду обставин, що призвели до утворення надлишку, буде доведено належність його окремій особі (наприклад, касиру банку), керівник установи банку може прийняти рішення щодо повернення суми надлишку. У цьому випадку проводка матиме вигляд:
Дт — 3659 “Інші нарахування працівникам банку”
Кт — 1001 “Банкнота та монета в касі банку”.
Усе листування, що стосується розкрадань, розтрат та інших зловживань, а також нестач здається в архів лише після повного погашення заборгованості або списання цього боргу з балансу банку .
Перевірка бланків цінних паперів, суворої звітності та інших цінностей і документів у банку “Весна”.
У грошовому сховищі банку, крім готівкових грошей у національній та іноземній валюті, зберігаються бланки цінних паперів і суворої звітності, а також інші цінності та документи.
До бланків цінних паперів відносяться:
* акції;
* облігації внутрішніх республіканських та місцевих позик;
* казначейські зобов'язання;
* ощадні сертифікати;
* прості та переказні векселі;
* приватизаційні папери;
* інші бланки, передбачені чинним законодавством. До бланків суворої звітності відносяться:
* грошові та розрахункові чекові книжки;
* лімітовані чекові книжки;
* дозвіл на вивіз іноземної валюти (форма 01);
* довідки форми 377 та 377А;
* доручення на видачу коштів (форма М-2);
* вкладні книжки;
* ощадні книжки;
* депозитні книжки;
* трудові книжки та вкладиші до них;
* платіжні картки;
* квитанції;
* конверти з ПІН-кодами;
* інші бланки суворої звітності.
До інших цінностей і документів, що зберігаються в грошових сховищах установ банків, належать:
* цінності та документи, які не враховуються на інших позабалансових рахунках (наприклад дорожні чеки, отримані від емітентів на консигнацію);
* цінності та документи, які на час надходження не можуть бути зараховані на відповідні балансові та позабалансові рахунки;
* цінності та документи, списані з інших рахунків, але не видані за призначенням.
У плані рахунків позабалансові операції обліковуються у 9 класі. Зокрема, для обліку бланків цінних паперів призначений позабалансовий рахунок № 9820, для обліку бланків суворої звітності—рахунок № 9821, а інші цінності та документи обліковуються на рахунку № 9819. Обороти по надходженнях та видатках цих позабалансових рахунків також відображаються у книзі обліку готівки оборотної (операційної) каси й інших цінностей банку, книзі обліку бланків суворої звітності або в іншому аналогічному документі.
Крім того, для обліку бланків цінних паперів і бланків суворої звітності, а також інших цінностей і документів використовуються позабалансові рахунки групи 989 “Бланки та цінності в підзвіті та в дорозі”:
* 9890 (А) “Бланки цінних паперів в підзвіті”;
* 9891 (А) “Бланки цінних паперів в дорозі”;
* 9892 (А) “Бланки суворої звітності в підзвіті”;
* 9893 (А) “Бланки суворої звітності в дорозі”;
* 9898 (А) “Інші цінності в підзвіті”;
* 9899 (А) “Інші цінності в дорозі”.
Усі ці бланки, цінності та документи обліковуються за номінальною вартістю або в умовній оцінці — 1 гривня. Перед початком перевірки особа, що здійснює перевірку, повинна отримати оборотно-сальдову відомість за всіма переліченими вище позабалансовими рахунками на дату перевірки.
Після цього аудитор перевіряє фактичну наявність у грошовому сховищі банку бланків цінних паперів та бланків суворої звітності за надписами на верхніх накладках пачок і, крім того, поштучним поаркушним перерахуванням у розмірі, який визначає керівник відділу внутрішнього аудиту .
Потім загальна сума наявних бланків зіставляється з даними книги обліку готівки оборотної (операційної) каси й інших цінностей банку та книги обліку бланків суворої звітності, а також з даними оборотно-сальдової відомості по позабалансових рахунках № 9820 і № 9821 на дату перевірки.
Цінності та документи, які обліковуються на позабалансовому рахунку № 9819, підлягають суцільному перерахуванню, причому цінності, прийняті в опечатаному вигляді, перевіряються за надписами на упаковці, а при наявності описів — шляхом зіставлення сум, вказаних на упаковці, з сумами, що зазначені в описах.
Прийняті на збереження цінності, які мають пошкоджену упаковку або печатку, перевіряються в присутності представника організації, яка здала ці цінності.
Після перерахунку цінностей проводиться їх звірка з даними книги обліку готівки оборотної (операційної) каси й інших цінностей банку та даними оборотно-сальдової відомості за позабалансовим рахунком № 9819 на дату перевірки, а також з даними аналітичного обліку.
Крім того, по позабалансовому рахунку № 9819 перевіряється обґрунтованість здійснення прибуткових та видаткових операцій на основі позабалансових ордерів, описів цінностей, доручень, письмових вимог відповідних організацій, поштових квитанцій на відправку цінностей та інших документів.
У випадку відправки цінностей, що обліковуються на позабалансових рахунках, в інші установи банків або організації перевіряється повнота зарахування їх на рахунки 9891, 9893 та 9899, а також обґрунтованість списання у видаток за отриманими підтвердженнями. При недоодержанні на початок перевірки підтверджень особа, що здійснює перевірку, повинна вимагати їх отримання. У залишку цих рахунків слід встановити наявність сум, які довгий час на них враховуються, і повноту прийняття заходів для вимагання підтверджень про отримання цінностей.
Аудитор повинен перевірити повноту та своєчасність оприбуткування на позабалансові рахунки 9890, 9892 та 9898 сум бланків та цінностей, отриманих під звіт (при одночасному списанні їх відповідно з рахунків 9820, 9821 та 9819), а також повноту та своєчасність списання бланків та цінностей на основі звітів.
Про проведену перевірку цінностей складається акт за підписами всіх працівників, які брали участь у перевірці, і службових осіб, відповідальних за схоронність цінностей. При виявленні нестачі або надлишку цінностей, розбіжностей в обліку або недоліків у забезпеченні схоронності цінностей, копія акта надсилається вищій установі банку.
Керівники установ банків зобов'язані у п'ятиденний строк розглянути результати проведеної перевірки і терміново усунути виявлені недоліки, а також вжити заходів щодо організації роботи у суворій відповідності з Інструкцією № 1.
Перевірка роботи операційних кас в банку “ Весна”
Наступним об'єктом щорічної перевірки у банку “ Весна” є робота операційних кас. У цьому комерційному банку, є шість приходних та видаткових операційних кас. Аудитор повинен перевірити ці приміщення та їх оснащеність. Вони повинні бути ізольовані. Наявні гроші та грошові документи слід зберігати в сейфах. Поруч із касою повинно бути обладнане ізольоване від інших відділів байку приміщення для перерахунку грошей клієнтами.
Аудитор, що здійснює перевірку, повинен з'ясувати такі питання:
* чи сполучають касири банку свою роботу з іншими обов'язками;
* чи є наявні типові договори касирів про індивідуальну матеріальну відповідальність;
• чи ознайомлені касири з правилами ведення касових операцій;
• чи є в кожній операційній касі зразки підписів обліково-операційних робітників, які мають право оформляти касові документи.
Перед початком операційного дня особа, що здійснює перевірку, повинна пересвідчитись, чи не знаходяться в приміщенні каси сторонні цінності та речі, одяг касирів (він повинен знаходитись за межами каси), продукти харчування, гроші, що належать особисто касирам. Крім того, на столі касира на початку операційного дня не повинно бути ніяких грошей та бланків суворої звітності.
Наступним етапом є перевірка правильності організації та оформлення касових операцій.
Перевірку правильності здійснення приходних касових операцій слід проводити як візуально, так і шляхом аналізу первинних касових документів (об'яв на внесення готівки, повідомлень, приходних касових та валютних ордерів, приходних ордерів), які повинні зберігатися у підшитому вигляді в приміщенні операційних кас, приходних касових журналів, касових книг, довідок касирів приходних кас, виписок з особових рахунків клієнтів.
При перевірці приходних касових документів, особа, що здійснює перевірку, повинна звернути увагу на дотримання встановлених правил заповнення касових документів, наявність усіх необхідних реквізитів та підписів.
Згідно з порядком здійснення касових операцій у приходних касах, викладеному в Інструкції НБУ № 1, касири повинні вести щоденні записи прийнятих і зданих сум у книзі обліку прийнятих і виданих цінностей. Тому особам, що здійснюють перевірку, обов'язково слід інспектувати правильність здійснення цих записів, відповідність сум цифрами та прописом, а також наявність розписок в одержанні зазначених сум.
Наприкінці операційного дня на підставі прийнятих документів касир повинен скласти довідку про суму прийнятих грошей та кількість документів, що надійшли до каси і звірити суму за довідкою з сумою прийнятих ним грошей. Довідка повинна бути підписана касиром, а вказані в ній обороти повинні звірятися з записами в касових журналах операційних працівників. Таку звірку слід оформляти підписами касира в касових журналах і операційних працівників на довідці касира.
Виходячи з цього, особа, що здійснює перевірку, повинна пересвідчитись, що:
* суми в довідках приходних касирів відповідають підсумкам приходних касових журналів та записам у книзі обліку прийнятих і виданих грошей;
* у довідках приходних касирів є підписи відповідальних виконавців, а в приходних касових журналах — розписки касирів;
* загальна сума прийнятих протягом операційного дня грошей та документів відповідає даним зведеної довідки про касові обороти, яку повинен складати завідуючий касою, записам у книзі обліку готівки оборотної (операційної) каси та інших цінностей банку, а також даним бухгалтерського обліку (зведеній картці балансового рахунку 1001 і даним щоденного балансу).
При перевірці правильності організації та оформлення касових операцій по видатках грошей слід звернути увагу на такі моменти:
* касири видаткових кас отримують необхідну для здійснення видаткових операцій суму грошей із грошового сховища під звіт. Тому ревізор повинен перевірити правильність відображення цих сум у книгах обліку прийнятих і виданих грошей (цінностей), відповідність сум прописом сумам цифрами, наявність підписів касирів та завідуючого касою;
* дотримання правил збереження печаток, пломбірів, іменних штампів та ключів;
Наступним етапом перевірки касових операцій є перевірка розрахунків з використанням дорожніх чеків.
Перевірка розрахунків з використанням дорожніх чеків.
Розрахунки з використанням дорожніх чеків є прийнятим у всьому світі способом розрахунку.
Дорожні чеки приймаються як засіб розрахунку у багатьох країнах Європи.
Дорожні чеки фірми “Тоmаs Сооk” визнаються і приймаються магазинами, готелями, ресторанами та авіакомпаніями як засіб платежу.
За необхідності їх можна обміняти на грошові знаки в багатьох банках та фінансових інститутах будь-якої країни. Якщо взяти приклад США, то там це не потрібно, бо майже всюди дорожні чеки можна використовувати як гроші.
Фірма “Тоmаs Сооk” має велику маркетингову мережу дорожніх чеків. Вона включає допомогу у здійсненні розрахунків як на місцевому рівні, так і в світовому масштабі та призначена для розвитку бізнесу по продажу дорожніх чеків.
У будь-якій країні можна придбати дорожні чеки фірми “Тоmas Сооk” у валюті, яка є національною валютою цієї країни. Чеки також можуть бути різні за своїм номіналом.
Перевірка дорожніх чеків здійснюється відповідно до положень, які визначені чинним законодавством України, Правил оформлення і продажу дорожніх чеків, визначених компанією “Тоmas Сооk”.
При отриманні дорожніх чеків, банки повинні звіряти їх кількість та інформацію про них з інформацією, що викладена у розписці про отримання відшкодування (у перекладі компанії “Тоmas Соок” Refund Receipt). Якщо є будь-які невідповідності, про це слід повідомити компанію “Тоmas Сооk”.
Після перевірки інформації, уповноважена особа повинна підписати розписку про отримання відшкодування, завірити її штампом та повернути компанії “Тоmas Сооk”. Тим самим банк підтверджує отримання дорожніх чеків і прийняття Правил та умов з продажу.
У разі неповернення вищезазначеної розписки в певний момент дорожні чеки будуть анульовані і клієнти не зможуть їх використовувати.
Дорожні чеки перевіряються за пачками, корінцями і написами на ярликах, що прикріплені до мішків (сумок) і, крім того, поаркушним перерахуванням у розмірі, що визначає керівник перевірки, або керівник уповноваженого байку, або уповноваженої фінансової установи, за розпорядженням якого проводиться перевірка.
Для оформлення операції продажу дорожніх чеків необхідно з'ясувати вид, номінал і суму валюти, потрібної клієнту. При оформленні операції з продажу дорожніх чеків необхідно звернути особливу увагу на наявність всіх необхідних реквізитів: підписів і сум, які необхідно проставити у квитанціях та інш.
Якщо клієнт не впевнений в тому, яка валюта йому потрібна, необхідно з'ясувати, до яких саме країн він має їхати і запропонувати йому ті види валют, які найбільш поширені в цих країнах.
Особа, що здійснює перевірку, має перевірити факт того, що лише один вид валюти може бути зазначений на кожному екземплярі квитанції про продаж. Якщо клієнту необхідні дорожні чеки у кількох видах валют, наприклад, в доларах і в марках, то він повинен заповнити дві різні квитанції.
Особа, що здійснює перевірку, повинна перевірити наявність реквізитів, необхідних для заповнення квитанції при оформленні продажу дорожнього чека, а саме:
* наявність прізвища, ім'я, по батькові та адреси, які мають бути зроблені чітко і розбірливо, та підпису клієнта;
* тотожність інформації в журналах та реєстрах про дорожні чеки, в тому числі номери, кількість та номінал дорожніх чеків до загальної суми дорожніх чеків, що є в наявності, і загальної суми на яку продано ці дорожні чеки;
* наявність відмітки про комісійний збір;
* наявність загальної суми, включаючи комісійні;
* відмітку про курс валюти, якщо він був необхідним у тому випадку;
* наявність відмітки про дату здійснення продажу.
Після оформлення квитанції, дорожній чек закріплюється в обкладинці і після отримання оплати, перевіряється наявність підпису клієнта на кожному чеку, у місці, яке помічено написом “підпис власника” у лівому нижньому куті чека.
До дорожніх чеків додається квитанція у чотирьох екземплярах різних кольорів: білий, синій, зелений і жовтий. Жовтий екземпляр — екземпляр покупця, і повинен надаватися клієнту. Квитанція — це важливий документ, що є доказом придбання дорожніх чеків як при купівлі, так і при обміні на гроші або при втраті чека.
Синій та зелений екземпляри квитанції про продаж мають зберігатися у банку, який продає дорожні чеки, і їх наявність та правильність заповнення підлягає перевірці.
Верхній (білий) екземпляр квитанції відсилається фірмі “Тоmas Сооk”.
На дорожніх чеках, які зіпсовані в процесі оформлення продажу, проставляється штамп або від руки здійснюється напис “анульовано” вздовж місця для контрольних підписів. Після цього оформляються нові чеки та заповнюється нова квитанція про продаж, при цьому перша квитанція (зіпсована) знищується. Анульовані чеки повертаються до компанії “Тоmas Сооk”.
Усі квитанції про продаж повинні бути розсортовані відповідно до кожного з видів валют. Окремий розрахунковий документ заповнюється на кожну продану валюту таким чином:
* відмітка про вибраний вид методів розрахунку;
* загальна сума, на яку купуються дорожні чеки;
* повернені комісійні (якщо вони є);
* загальна сума, включаючи повернені комісійні;
* загальна сума квитанцій на продаж, що внесені в даний розрахунок;
* дата розрахунку;
* наявність підпису особи, уповноваженої підписувати документ.
Після виконання і заповнення розрахункового документа, відокремлюють сторінки саме розрахункового документа, сині і зелені екземпляри зберігають у банку. Верхній екземпляр необхідно прикріпити до квитанції про продаж та відправити у відповідний чековий центр або центр оформлення продажів фірми “Тоmas Сооk”.
Таким чином, завданням особи, що здійснює перевірку, є перевірка наявності відповідних квитанцій (синьої та зеленої) і належного виконання всіх операцій при оформленні дорожнього чека та здійсненні розрахунків за ним.
Дорожні чеки фірми “Тоmas Сооk” приймають магазини, банки, готелі, ресторани, вокзали, аеропорти, морські порти у більшості країн світу.
Дорожні чеки мають свої особливості та захисні ознаки:
* основний текст та краї чека мають випуклу форму;
* при перегляді чека проти світла видно символ фірми — обличчя богині у білому крузі на звороті чека;
* малюнок, який проходить через середину чека, віддрукований особливою фарбою, яка флуоресціює при ультра-фіолетовому освітленні. Перевірка надійності та достовірності дорожніх чеків:
* перевірка на наявність спроб щось змінити або стерти на чеку, при цьому особливу увагу слід звернути на підпис власника;
* особливу увагу слід приділити тому, що підпис клієнта на першій лінії знизу чека повинен бути ідентичним підпису на верхній лінії кожного чека;
* наявність штампу компанії незмиваним чорнилом на лицьовій та зворотній сторонах чека, яка не повинна зачіпати або затіняти підписи. Після цього чеки відправляються, у разі потреби оплати, звичайними банківськими каналами для оплати.
Під час здійснення відшкодування за дорожніми чеками, якщо другий підпис клієнта викликає сумнів, необхідно запропонувати йому розписатися ще раз на звороті чека для порівняння. Можливою є перевірка паспорту або іншого документа, який може підтвердити підпис клієнта. Після такої перевірки та підтвердження, що підписи відповідають першому підпису на чеку, на звороті чека записують дані про перевірений документ. Проводиться обов'язкова авторизація чеків. Номер цієї авторизації зазначається на чеку. Якщо сумніви щодо достовірності чека залишилися, то необхідно зв'язатися з найближчим відділенням компанії “Tomas Cook”.
Бланки дорожніх чеків в іноземній валюті, що обліковуються на позабалансових рахунках, приймаються за відповідними позабалансовими ордерами. При здійсненні перевірки необхідно встановити відповідність позабалансових ордерів та кількості вказаних у них дорожніх чеків з дорожніми чеками, що наявні у банку.
При видачі дорожніх чеків працівник банку повинен проконтролювати, щоб клієнт в його присутності розписався на кожному чеку, в кожному місці, відведеному для підпису.
Перевірці підлягають всі операції з дорожніми чеками, а саме:
* купівля дорожніх чеків на продаж;
* передача дорожніх чеків в обмінні пункти;
* продаж дорожніх чеків відповідно до правил, встановлених Ком-
панією-емітентом та законодавства України.
Останнім етапом ревізії є перевірка правильності відображення операцій з дорожніми чеками на рахунках бухгалтерського обліку. Для обліку дорожніх чеків у Плані рахунків бухгалтерського обліку передбачено такі рахунки:
* 1011 А — дорожні чеки в касі банку;
* 1012 А — дорожні чеки в безбалансових установах банку;
* 1013 А — дорожні чеки в обмінних пунктах;
* 1017 А — дорожні чеки в дорозі;
* відповідні позабалансові рахунки.
Необхідно перевірити правильність віднесення сум за цими рахунками відповідно до первинних документів, документів з оформлення операцій з дорожніми чеками.
Дата: 2019-05-28, просмотров: 255.