Материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления пользователям Интернета и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
© 2018 - 2024
Тема: Особливості психологічної готовності жінки до материнства
Виконавець: Швед Анастасія Дмитрівна.
Науковий керівник: Голєв Сергей Васильович
ад’юнкт-професор психології
ЗМІСТ
Вступ
Розділ 1 Огляд проблеми материнства в сучасній психологічній науці
1.1 Вивчення материнства в історичному аспекті
1.2 Психологічна готовність до материнства та характеристика її складових
1.3 Поняття післяродової депресії та фактори формування
Розділ 2 Психологічна допомога матері і дитині
2.1 Діагностика і психокорекція готовності до материнства
2.2 Психологічна допомога в материнстві і існуючі форми психологічної допомоги
Розділ 3 Психодіагностичне дослідження психологічної готовності жінки до материнства
3.1 Наукове дослідження післяродової депресії
3.2 Наукове дослідження рівня психологічної готовності до материнства
3.3 Дослідження кореляційного зв’язку між рівнем післяродової депресії та рівнем психологічної готовності до материнства
3.4 Висновки та рекомендації
Висновок
Список використаних джерел
Додатки:
1. Результати тестування
2. Методика «PARI»
3. Анкета психологической готовности к материнству
4. Эдинбургская шкала послеродовой депрессии
Умовні позначки
Вступ
Актуальність дослідження. Проблема материнства в останній час набуває дедалі більш дисциплінарного характеру, стаючи важливим предметом дослідження не тільки в науках традиційно маючих до неї безпосереднє відношення (медицина, фізіологія, біологія поведінки), але і в гуманітарних науках, таких як історія, культурологія, соціологія, психологія.
На Україні демографічні тенденції набувають тривожного характеру: народжуваність зменшилась на 60,4 тис осіб в рік з 1990 року (10%) це при тому що смертність збільшилась на 133,3 тис осіб (21%). 56% шлюбів на 2007 рік закінчуються розлученням.
Відсутність у більшості населення соціально-економічних підстав, які гарантують достатній рівень матеріального благополуччя родини і виховання дитини, також не сприяють дітонародженню. Проблему усугубляє і той факт, що указані негативні прояви здійснюються на фоні зміни сімейних стереотипів і цінностей, трансформації традиційних стереотипів репродуктивної поведінки, зміни патернів сімейних відношень. Спостерігається зріст незапланованих вагітностей серед неповнолітніх та аборти у жінок, які ще не мають дітей. На готовність до материнства оказує дію більш пізній вік вступу в брак, установки на зменшення кількості дітей в сім’ї, кар’єрні стремління жінок. Збільшується кількість сімей в яких дитина остається неприйнята батьками, в яких порушенні материнсько-дітськи відношення.
Необхідно оцінити вклад, який внесли в розробку цих питань такі вченні, як Філіпова Г. Г., Мухамедрахімов Р. Ж., Коваленко Н. П., Минюрова, Добряков, Брутман В. І., Варга Ф. Я., Хамитова І. Ю., Агнаєва, Леус, Мамишева, Захаров А. І., Баз Л. Л., Чибисова, Грандилевська, Кедрова.
Вивченням питань девіантного материнства, яке проявляється в відмові від дитини, насилля над дитиною займались Брутман В. І., Панкратова М. С., Єніколопова, Захаров А. І., Тюлюпо, Поляков, Солоєд.
Об’єкт дослідження – психологічна готовність жінки до материнства.
Предмет дослідження – вплив післяродової депресії на психологічну готовність жінки до материнства.
Мета роботи – виявити післяродову депресію у жінок які стали матерями, провести психологічну реабілітацію, прослідкувати і виявити як післяродова депресія впливає на психологічну готовність до материнства.
Цілі дослідження:
§ Теоретичне дослідження проблеми материнства та психологічної готовності до материнства;
§ Дослідження проблем післяродової депресії;
§ Встановлення зв’язку між післяродовою депресією та психологічною готовністю до материнства .
Гіпотеза дослідження: жінки з високим рівнем післяродової депресії мають низький рівень психологічної готовності до материнства.
Задачі дослідження:
· узагальнення та систематизація теоретичних знань з проблеми материнства та психологічної готовності до материнства;
· проведення діагностики молодих мам на виявлення степеню психологічної готовності до материнства, наявності післяродової депресії;
· аналіз та узагальнення отриманих даних;
· практичне дослідження взаємозв’язку між отриманими данними.
Методи дослідження: тестування; статистична методологічна обробка в психології
Теоретичне значення отриманих результатів полягає у систематизації та поширенні теоретичних уявлень о материнстві та психологічної готовності до материнства. Здійснено методологічний аналіз підходів до поняття готовності до материнства в вітчизняній психології. На протязі дослідження отримані нові емпіричні данні.
Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості використання отриманих практичних даних при роботі з вагітними жінками, молодими мамами а також з жінками які тільки планують свою вагітність. Даний матеріал можливо використати в центрах матері і дитини, жіночих консультаціях, пологових будинках, на лекціях з сімейної психології, розвитку особистості і таке інше.
Структура роботи: робота складається зі вступу, трьох розділів, загального висновку, списку використаних джерел та 5 додатків. Зміст роботи викладено на _ сторінках друкованого тексту включаючи _ малюнків та 3 таблиць. Список використаних джерел нараховує 124 робіт українських та зарубіжних авторів.
Табл. 1.1: данні всеукраїнського перепису населення
| Кількість наявного населення, тис.осіб | Кількість народжених, тис. осіб | Кількість померлих, тис. осіб | Кількість зареєстрованих шлюбів, тис. | Кількість зареєстрованих розлучень, тис. | |
| 1990 | 51838,5 | 657,2 | 629,6 | 482,8 | 192,8 |
| 2000 | 49429,8 | 630,8 | 758,1 | 493,1 | 200,8 |
| 2007 | 46646,0 | 596,8 | 762,9 | 394,1 | 222,6 |
Материнство вивчається в руслі різних наук: історії, культурології, медицини, фізіології, біології поведінки, соціології, психології. Зарубіжні дослідження в області психології материнства і суміжних проблем, на противагу вітчизняним, відрізняються надзвичайною обширністю, різноспрямованістю концепцій і підходів.
Основним висновком, зробленим авторами цих і інших досліджень, є, по-перше, констатація необхідності продовження психологічних досліджень материнства як цілісного явища і, по-друге, відсутність адекватного підходу і теоретичної концепції для здійснення такого дослідження. Актуальність цілісного психологічного підходу до вивчення материнства підкріплюється тим, що, не дивлячись на сучасні досягнення в області медицини, фізіології, гінекології і акушерства, підвищенні наукового і технічного рівня допомоги при пологах і неонатальних практик, психологічні проблеми материнства і раннього дитинства не зменшуються.
Необхідність вивчення психології материнства і підготовки фахівців в цій області обумовлена також бурхливим розвитком такої галузі психологічної практики, як психологічна допомога матері і дитині (корекція розвитку дитини і материнсько-дитячої взаємодії), включаючи дитинство і пренатальний період. Вторгнення процесів усвідомлення в область інтимних стосунків матері з дитям, спочатку регульованих філогенетично ранніми неусвідомлюваними механізмами, вимагає ретельної наукової рефлексії як самих цих взаємин, так і способів втручання в них в цілях діагностики, психологічної корекції і профілактики. Особливо це стосується нашої країни, де соціальний запит, що активно розвивається, на такого роду психологічні послуги стикається з повною відсутністю теоретичного, методичного і організаційного забезпечення.
У сучасних дослідженнях інститут материнства розглядається як історично обумовлений, змінюючи свій зміст від епохи до епохи [59, 71, 106 і ін.]. Проте є значна різноманітність в поглядах по ключових аспектах цієї проблеми. Культурні і історичні аспекти материнства проаналізовані в дисертаційному дослідженні М.С. Радіоновою [94].
Становлення і розвиток системи взаємодії матері з дитям пов'язане з аналізом особливостей цієї взаємодії як видотипичного - специфічного людського феномену, що реалізовується в умовах відкритого, не запрограмованого на рівні генетичного забезпечення змісту, пропонованого конкретно-культурною моделлю. Маргарет Мід на основі своїх досліджень материнства і дитинства в різних культурах робить висновок, що кожна конкретна культура вибирає певні риси характеруі темпераменту, властиві дорослій людині, найбільш прийнятні в даній культурі, будує на їх основі свою культурну модель дорослої жінки і створює систему виховання дитини, орієнтовану на цю модель. У кожній культурі є відповідний спосіб виховання батьків (в першу чергу матері), які і є основними «виробниками» особи дитини як члена свого, конкретного суспільства. Це соціально-культурологічне, в рамках якого вивчається культурно-історичні механізми материнської поведінки, переживання матері ставляться в залежність від соціальних норм материнства.
Маргарет Мід вважає, що материнська турбота і прихильність до дитини настільки глибоко закладені в реальних біологічних умовах зачаття і виношування, пологів і годування грудьми, що лише складні соціальні установки можуть повністю подавити їх. Жінки ж за своєю природою є матерями, то хіба, що їх спеціально учитимуть запереченню своїх дітородних якостей: «Общество должно исказить их самосознание, извратить врождённые закономерности их развития, совершить целый ряд надругательств над ними при их воспитании, чтобы они престали желать заботиться о своём ребёнке, по крайней мере в течении нескольких лет, ибо они уже кормили его в течении девяти месяцев в надёжном убежище своих тел» [71].
Там, де вагітність карається соціальним несхваленням і завдає образи подружнім відчуттям, жінки можуть йти на все, аби не народжувати дітей. Якщо жіноче відчуття адекватності своєї статевої ролі грубо спотворене, якщо пологи приховані наркозом, що заважає жінці усвідомити, що вона народила дитину, а годування грудьми замінене штучним годуванням по педіатричних рецептах, то в цих умовах виявляється значне порушення материнських відчуттів. Кроскультурні дослідження [59, 71] свідчать, що там, де люди над усе цінують соціальний ранг, жінка може задушити свого дитяти власними руками. Це робили деякі жінки Таїті, а також деякі індійки з племені натчез, коли дітовбивство могло підвищити їх соціальне положення. Маргарет Мід проводить паралелі між «примітивними» і «розвиненими» цивілізаціями в тому, як відбувається подавлення природних материнських відчуттів. Її спостереження показують, що там, де суспільство надзвичайне високо ставить принцип закононародженості, мати незаконнонародженого дитяти може кинути його або убити.
Іншу крайню соціоцентричну позицію займає Елізабет Бадінтер [94]. Прослідивши історію материнських установок впродовж чотирьох століть (з XVII до XX століття), вона прийшла до виводу, що «материнський інстинкт - це міф». Вона не виявила жодної загальної і необхідної поведінки матері, а навпроти - надзвичайну мінливість її відчуттів залежно від її культури, амбіцій або фрустрацій. Материнське кохання - це поняття, яке не просто еволюціонує, але наповнюється в різні періоди історії різним змістом. Дослідник розглядає у взаємозв'язку три головні соціальні жіночі ролі: матері, дружини і жінки, що вільно реалізовується. Вона вважає, що в різні епохи та або інша з цих ролей ставала такою, що очолює. Е. Бадінтер вказала на зв'язок між суспільними потребами і мірою материнської відповідальності за народження дитини: «Женщина становится лучшей или худшей матерью в зависимости от того, ценится или же обесценивается в обществе материнство» [94]. Вона проаналізувала динаміку материнських установок впродовж декількох століть у Франції і прийшла до висновку, що до кінця XVIII століття материнське кохання було справою індивідуального розсуду, випадковим явищем. В ті часи репродуктивна функція жінки сприймалася лише як рядова, що не виділяється нічим, частина її обов'язків в сім'ї, анітрохи не важливіша, ніж участь жінки в родинному виробництві. З іншого боку, за відсутності або малій ефективності контролю народжуваності репродукція залишалася невід'ємною стороною життя майже всякої жінки. Цінність дитини визначалася його становим положенням, порядком народження і статтю (цінувався перш за все закононароджений хлопчик і первісток), а зовсім не особистими якостями.
Повсякденним було спокійне відношення до загибелі дитини: «Бог дав, Бог і узяв», «в світі іншому йому буде краще». При появі небажаних і позашлюбних немовлят був поширений так званий «закамуфльований инфантицид» - практика нещасних випадків або ж підкидання новонароджених в чужі будинки.
Інфантіциду віддавалась перевага над штучними пологами із-за великої токсичності абортивних речовин. В цілому суспільство було байдуже до фактів зникнення, раптової хвороби і загибелі дітей.
Трансформації в суспільній свідомості піддавалися не лише материнські установки, але і образ дитини. Л. Стоун виявив чотири альтернативні образи новонародженого дитини в європейській культурі:
1) традиційно-християнський, передбачаючий, що новонароджений несе на собі друк первородного гріха і врятувати його може лише нещадне придушення волі, підпорядкування батькам і духовним пастирям;
2) соціально-педагогічний детермінізм, згідно якому дитя за природою своєю не схильний ні до добра, ні до зла, а є tabula rasa, на якій суспільство і вихователь можуть написати що завгодно;
3) природний детермінізм, по якому характер і можливості дитяти зумовлені до його народження;
4) утопічно-гуманістичний погляд, що стверджує, що дитя народжується хорошим і добрим і псується лише під впливом суспільства.
Про другу половину XX століття знов виразно виявилися тенденції, ворожі «детоцентризму». Соціально-політична емансипація жінок і усе більш широке залучення їх в суспільне виробництво робить їх родинні ролі, включаючи материнство, не настільки всеосяжними і, можливо, менш значимими для них. Самоповага жінки має, окрім материнства, багато інших підстав - професійні досягнення, соціальну незалежність, самостійно досягнуте, а не придбане завдяки заміжжю суспільне положення. Деякі традиційно-материнські функції в інституті сім'ї переймають на себе суспільні інститути і професіонали (лікарі, вихователі, спеціалізовані суспільні установи і ін.). Це не відміняє цінності материнського кохання і потреби в ній, але істотно змінює характер материнської поведінки. Як пише історик Ф. Арієс, в останні десятиліття змінився образ дитини в суспільній європейській свідомості: він став мислитися як докучливе, непотрібне створення, яке прагнуть «відсунути» навіть чисто фізично, зменшуючи кількість і якість тілесного контакту, роблячи виховання дитяти подібним до технологічного процесу. Спад народжуваності пов'язаний з боязню майбутнього, зростанням мотивації особового розвитку, бажанням затвердити своє місце в життя, свою індивідуальність, мати стійке соціальне положення раніше, ніж присвятити себе турботі про дітей [11].
Дослідження різних культурних варіантів материнства в сучасному суспільстві також свідчать про вплив наявних моделей сім'ї, дитинства і цінностей, прийнятих в даній культурі, на материнську поведінку і переживання жінки [4]. Великий інтерес представляє приведене в цих роботах порівняння розподілу материнських функцій в різних культурах, материнської поведінки і стосунки до дитини, які забезпечують формування необхідних в даній культурі особових якостей (наприклад, особливості когнітивної і емоційної сфери, якості прихильності, особливостей переживання успіху і невдачі в досягненні мети).
Таким чином, материнство - це одна з соціальних жіночих ролей, тому навіть якщо потреба бути матір'ю і закладена в жіночій природі, суспільні норми і цінності роблять певний вплив на прояви материнського відношення. Поняття «Норми материнського відношення» не є постійним, оскільки зміст материнських установок міняється від епохи до епохи. Тій або іншій соціальній установці відповідає певний образ дитини. Прояви материнського відношення, що відхиляються, існували завжди, але вони могли носити більш приховані або відкриті форми і супроводитися великим або меншим відчуттям провини залежно від суспільного відношення до цих актів.
Методи діагностики
Клінічна бесіда у формі напівструктурованого інтерв'ю. Проводиться в звичайній прийнятій в психологічному консультуванні формі. Особливість її полягає в необхідності враховувати стан жінки у вагітності і зв'язок всіх її переживань із станом дитяти. У бесіду включаються необхідні для збору інформації теми.
Загальна структура бесіди:
ü обговорення проблем, з якими жінка звернулася до психолога;
ü діагностика вмісту материнської сфери і її онтогенезу;
ü виявлення змісту цінності дитяти;
ü виявлення цінностей, що «упроваджуються»;
ü виявлення типа і тенденцій інтерференції цінностей;
ü визначення особливостей даного етапу розвитку материнської сфери.
Під час бесіди обговорюються бажаність та степінь планування вагітності, припущення або спогади про пологи і післяродовий період (залежно від ситуації), уявлення про дитяти, свій дитячий досвід, взаємини з матір'ю, всі враження відносно власних дітей і досвіду взаємодії з немовлятами до народження своїх дітей і так далі [111].
Включення методів психодіагностики:
1. генограма з опрацюванням материнської лінії бажано в трьох поколіннях для побудови родинної моделі материнства і дитинства;
2. анкетування для уточнення формальних даних і оптимізації збору інформації;
3. визначення особливостей самооцінки за допомогою модифікованого методу Дембо-Рубинштейн, що включає чотири набори з 6 шкал (здоров'я, краса, щастя, характер, успіх, розум) для оцінки себе, своєї матері, батька дитини і дитяти [108]. За допомогою цього методу виходить додаткова інформація про стосунки в сім'ї, цінності дитяти і її інтерференції з іншими цінностями;
4. Методика діагностики батьківського відношення (ОРО) А.Я. Варга і В.В. Століна досить добре розкриває нюанси і особливості стосунків між батьками і дітьми. Шкали даної методики оповідають про прийняття дитяти, злиття з ним, співпраці.
5. Тест PARI адаптований Т.В. Нещеретовим розкриває відчуття самопожертвування в ролі матері, домінування матері і залежність і несамостійність матері [116].
6. проективні малюночні тести «Моя сім'я», «Я і моє дитя» (Г.Г. Філіппова), «Я - дитя і моя мама» (Г.Г. Філіппова) і на інші теми залежно від ситуації;
7. проектні методики: тест «Фігури», тест «Епітети» (В.І. Брутман, Г.Г. Філіппова, І.Ю. Хамітова) і ін.
8. проектна методика «Тест незакінчені речення Сакса-Сіднея» Містить 15 шкал (у тому числі: відношення до себе, протилежній статі, до сім'ї, до своїх батьків, до майбутнього, страхи, усвідомлення своєї вини, життєві цілі). виявляє приховані або навіть неусвідомлювані переживання, які не удається виявити у вільній бесіді.
9. вигадування про свого дитяти з використанням контентанализа;
10. спостереження за поведінкою матері в діагностично значимих ситуаціях і при взаємодії з дитиною, залежно від періоду материнства;
11. діагностика рівня тривожності (при необхідності);
12. включення додаткових методів для уточнення гіпотези.
Малюночний проективний тест «Мій малюк». Дана методика є рисуночною технікою - модифікацією проектних методик «Малюнок моєї сім'ї» (Л.Кормана, Р.Бернса, С.Кауфмана, А.І.Захарова, В.В.Століна). Методика використовується для дослідження емоційної готовності до материнства, оскільки відображає переживання і сприйняття жінками, дівчатами дитини і відношення до нього. Згідно методиці потрібно намалювати малюка, як його собі уявляє жінка. Для дослідження необхідні: аркуш білого паперу, кольорові олівці, затирачка. Час завдання не обмежується.
Аналіз малюнка проводиться за типом аналізу людини «улюбленого-нелюбимого» і включає двох типів графічної презентації:
ü графічна якість малюнка (кількість деталей тіла, використання кольору, декорування, характер ліній, акуратність виконання малюнка);
ü формальна структура (величина зображення дитяти, пропорції частин тіла, вік малюка).
Проективна методика «Батьківське твір». Методика представляє одну з найбільш інформативних і досить надійних техніки, що дозволяє продиагностірувати особливості батьківської позиції, виявити особливості сприйняття і переживання матір'ю характеру стосунків і взаємодії з дитиною. Крім того, методика «Батьківський твір» дозволяє виявити особові особливості самого батька (матері).
Базовою темою батьківського твору є тема відкритого типа «Я і моє дитя». Тема твору задається у відкритій формі, без конкретизації його змісту, який має бути представлене. Матерям пропонується написати все, що вони хочуть, вважають важливими і потрібними. Час написання твору не обмежується.
Значимими для інтерпретації вигадування і інформативними є особливості прийняття завдання, об'єм вигадування, мова і стиль оповідання, підкреслення в тексті, малюнки в тексті.
Висновки та рекомендації
Підсумовуючи отримані результати дослідження, маємо зробити висновок, що дійсно жінки з післяродовою депресією мають низький рівень психологічної готовності. Це пов’язано з тим, що коли відчуваєш на собі симптоми депресії (наприклад такі як відсутність або зниження апетиту, розлади сну, відсутність сил і бажання що-небудь робити, що супроводжується постійним відчуттям втоми, неможливість концентруватися на простих життєвих ситуаціях, головні болі, мігрень) тяжко тверезо оцінювати ситуацію і адекватно реагувати на оточуюче середовище.
Отже з огляду на вищесказане, можна стверджувати, що гіпотеза, яку ми ставили на початку, підтвердилася, а саме жінки з високим рівнем післяродової депресії мають низький рівень психологічної готовності до материнства.
Крім того, в ході дослідження було виявлено цікавий факт: з усієї вибірки, а саме 46 жінок віком 21-34, було виявленно жодної жінки з високим рівнем ПГД. Це можна пояснити тим що в наш час ми маємо змінені сімейні стереотипи та цінності, спостерігається зріст незапланованих вагітностей серед неповнолітніх та абортів у жінок які ще не мають дітей.
Подальший розвиток у цьому напрямку ми бачимо у більш усесторонньому вивченні проблеми материнства, психологічної готовності до материнства, факторів які впливають на готовність до материнства. Оскільки данна проблема має велике практичне значення та є міждисциплінарною, бо полягає у сферах сімейної психології, психології особистості, вікової психології та ін..
Отже, при дослідженні впливу післяродової депресії на психологічну готовність до материнства було використано: методика PARI (шкали надмірна турбота, відчуття самопожертвування, прагнення прискорити розвиток дитини) та анкета психологічної готовності жінки для материнства, для дослідження післяродової депресії – «Единбурська шкала післяродової депресії». Ці методики найбільш точно відповідають характеру дослідження, оскільки є валідними та надійними для обраного дослідження та вимірюють саме необхідні характеристики.
Серед респондентів було виділено три окремі групи залежно від рівня ПД: з високим рівнем, середнім та низьким. Далі ми вивчали рівень ПГМ. Кожна окрема група була поділена ще на підгрупи залежно від рівня ПГМ. Всього ми отримали 5 груп.
Наступним етапом дослідження було проведення кореляційного аналізу за критерієм Пірсона. Ми підтвердили гіпотезу, але за умов того що група яка нас цікавила (високий рівень ПД та низький рівень ПГМ) складалась всього з двох жінок, ми вирішили жінок поділити на групи за іншими числовими показниками. І отримали значиму кореляцію в групі з середнім рівнем ПД та низьким рівнем ПГМ.
Рекомендації для жінок з середнім та високим рівнем післяродової депресії:
1.Не приймайте все дуже близько до серця, не драматизуйте - адже цей період обов'язково закінчиться.
2.Дуже важливо налагодити нормальний процес лактації - це гормонозависимий стан, при якому організм продукує пролактін і окситоцин (гормони зв'язку і кохання). Фахівці відмітили, що при добре налагодженій лактації післяродові неврози практично не виявляються (або в дуже легкій формі). Можливо, в разі проблем з лактацією є сенс звернутися до консультантів по грудному вигодовуванню - адже сучасні жінки рідко знають, як це «робиться», коли це вперше, а дослідні помічниці, як у наших прабабусь, не завжди є під рукою.
3.Не корите себе за байдуже або негативне відношення до маляти. Це наслідок вашого емоційно-гормонального зрушення в організмі.
4.Масажі і фізкультура хороші помічники в боротьбі з депресією. Якщо немає можливості ходити в спортзали, то вас врятує навіть проста утрішня гімнастика щодня.
5.Поспілкуйтеся з жінками, в яких була післяродова депресія, мабуть, у вас була дуже схожа ситуація, і вони поділяться своїм методом виходу з депресії.
6.Постарайтеся трохи більше приділяти часу собі, своєму зовнішньому вигляду. Побачивши у віддзеркаленні пошарпану з опухлими від сліз очима себе, у вас не додасться позитивних емоцій, а навпаки, стан лише посилиться.
7.Залиште хоч на декілька годинників дитяти бабусі і підіть з чоловіком прогулятися, а краще абикуди повечеряти. Ви зрозумієте, що є життя зовні удома. І вам захочеться швидше повернутися до неї.
8.Звернетеся до психолога за консультацією. Консультації вам допоможуть впоратися з неприємними відчуттями і вашими страхами. Як альтернатива, а краще доповнення - групова терапія, тренінги. Ви зможете іншими очима поглянути на свою ситуацію, взнати як інші жінки справляються з такими ж проблемами.
9.Добре допомагають аутотренинги, вправи на розслаблення
10.Розділяйте обов'язки по будинку. Попросите батька дитяти і близьких допомогти вам в догляді за дитям. Не соромитеся звертатися за допомогою, якщо потребуєте її. Це зовсім не є визнанням в слабкості. Це говорить лише про те, що ви людина, і ніщо людське.
11.Робота по будинку може почекати. Головне - це комфорт вашого дитяти і ваш. Брудний посуд або білизна можуть почекати, а ось якщо ви не виспалися, це набагато гірше.
Висновок
У даній роботі нами було розглянуто проблему психологічної готовності жінки до материнства. Завдяки узагальненню та систематизації теоретичних даних, отриманих при аналізі наукової літератури було визначено, психологія материнства - одна з найбільш складних і мало розроблених галузей сучасної науки.
Материнство - це одна з соціальних жіночих ролей, тому навіть якщо потреба бути матір'ю і закладена в жіночій природі, суспільні норми і цінності роблять певний вплив на прояви материнського відношення. Поняття «Норми материнського відношення» не є постійним, оскільки зміст материнських установок міняється від епохи до епохи. Тій або іншій соціальній установці відповідає певний образ дитини. Прояви материнського відношення, що відхиляються, існували завжди, але вони могли носити більш приховані або відкриті форми і супроводиться великим або меншим відчуттям провини залежно від суспільного відношення до цих актів.
Також розглянуті різноманітні вітчизняні та зарубіжні теорії материнства та функції матері.
Також подані рекомендації жінкам з середнім та високим рівнем ПД. Щодо роботи психолога, також нами розглянуто спектр методів його роботи по діагностиці даної проблеми та допомоги матерям і їхнім дітям.
Об’єктом емпіричного дослідження, яке було проведено нами та описане у даній роботі, виступила психологічна готовність жінки до материнства, а предметом – вплив післяродової депресії на психологічну готовність жінки до материнства.
В ході дослідження було підтверджено робочу гіпотезу, що жінки з високим рівнем післяродової депресії мають низький рівень психологічної готовності до материнства. А саме, за допомогою лінійної кореляції Персона було статистично значимо підтверджено.
Підводячи підсумок нашій роботі, маємо зазначити, що гіпотеза дослідження підтверджена, мета досягнута, завдання виконані.
Подальші дослідження по даній темі можуть бути направлені:
ü на розробку психологічної програми по підготовці жінок до материнства;
ü на додаткове вивчення особових особливостей жінок, очікуваючих дитяти;
ü на розробку медичної і психологічної програм по наданню своєчасній допомозі жінкам з несформованою готовністю до материнства;
ü на своєчасну діагностику і попередження девіантного материнства.
Додаток А1
Додаток Б
Методика PARI
Инструкция: перед вами вопросы, которые помогут выяснить, что родители думают о воспитании детей. Здесь нет ответов правильных и не правильных, так как каждый прав по отношению к собственным взглядам. Старайтесь отвечать точно и правдиво.
Некоторые вопросы могут показаться вам одинаковыми. Однако это не так. Вопросы сходные, но не одинаковые. Сделано это для того, чтобы уловить возможные, даже не большие различия во взглядах на воспитание детей. Не обдумывайте ответ долго, отвечайте быстро, стараясь дать правильный ответ, который придет вам в голову:
А – с данным положением согласна полностью
а – с данным положением скорее согласна чем не согласна
б – с данным положением скорее не согласна чем согласна
Б – с данным положением не согласна
1. Хорошая мать должна оберегать своих детей даже от маленьких трудностей и обид.
2. Дети должны отдавать себе отчет в том, что родители делают для них очень много.
3. Большинство детей должны самостоятельно справляться с физиологическими нуждами уже с 15 месяцев.
4. Мать должна делать все, чтобы уберечь своего ребенка от разочарований, которые несет жизнь.
5. Мать должна жертвовать своим счастьем ради счастья ребенка.
6. Если рано научить ребенка ходить – это благотворно влияет на его развитие.
7. Надо беречь ребенка от тяжелой работы.
8. Очень мало женщин получают благодарность детей за труд, затраченный на их воспитание.
9. Чем быстрее слабеет связь детей с семьей, тем быстрее дети научатся разрешать свои проблемы.
10. Родители должны знать, как нужно поступать, чтобы дети не попали в трудную ситуацию.
11. Дети должны быть более заботливы и благодарны своей матери за труд, вложенный в них.
12. Родители должны приложить все усилия, чтобы как можно раньше справляться с физиологическими нуждами.
13. Ребенка не нужно приучать к тяжелой работе дома, чтобы он не потерял охоту к любой работе.
14. Матери жертвуют всем ради блага собственных детей.
15. Надо как можно раньше прекратить кормить ребенка грудью и из бутылочки (приучить самостоятельно питаться).
Додаток В
Додаток Г
Додаток Д
Рекомендації для жінок з середнім та високим рівнем післяродової депресії:
1.Не приймайте все дуже близько до серця, не драматизуйте - адже цей період обов'язково закінчиться.
2.Дуже важливо налагодити нормальний процес лактації - це гормонозависимий стан, при якому організм продукує пролактін і окситоцин (гормони зв'язку і кохання). Фахівці відмітили, що при добре налагодженій лактації післяродові неврози практично не виявляються (або в дуже легкій формі). Можливо, в разі проблем з лактацією є сенс звернутися до консультантів по грудному вигодовуванню - адже сучасні жінки рідко знають, як це «робиться», коли це вперше, а дослідні помічниці, як у наших прабабусь, не завжди є під рукою.
3.Не корите себе за байдуже або негативне відношення до маляти. Це наслідок вашого емоційно-гормонального зрушення в організмі.
4.Масажі і фізкультура хороші помічники в боротьбі з депресією. Якщо немає можливості ходити в спортзали, то вас врятує навіть проста уранішня гімнастика щодня.
5.Поспілкуйтеся з жінками, в яких була післяродова депресія, мабуть, у вас була дуже схожа ситуація, і вони поділяться своїм методом виходу з депресії.
6.Постарайтеся трохи більше приділяти часу собі, своєму зовнішньому вигляду. Бачивши у віддзеркаленні пошарпану з опухлими від сліз очима себе, у вас не додасться позитивних емоцій, а навпаки, стан лише посилиться.
7.Залиште хоч на декілька годинників дитяти бабусі і підіть з мужом прогулятися, а краще абикуди повечеряти. Ви зрозумієте, що є життя зовні удома. І вам захочеться швидше повернутися до неї.
8.Звернетеся до психолога за консультацією. Консультації вам допоможуть впоратися з неприємними відчуттями і вашими страхами. Як альтернатива, а краще доповнення - групова терапія, тренінги. Ви зможете іншими очима поглянути на свою ситуацію, взнати як інші жінки справляються з такими ж проблемами.
9.Добре допомагають аутотренинги, вправи на розслаблення
10.Розділяйте обов'язки по будинку. Попросите батька дитяти і близьких допомогти вам в догляді за дитям. Не соромитеся звертатися за допомогою, якщо потребуєте її. Це зовсім не є визнанням в слабкості. Це говорить лише про те, що ви людина, і ніщо людське.
11.Робота по будинку може почекати. Головне - це комфорт вашого дитяти і ваш. Брудний посуд або білизна можуть почекати, а ось якщо ви не виспалися, це набагато гірше.
Лікування за допомогою візуальних і дихальних вправ ефективно при лікуванні післяродової пригніченості. Ці вправи знімають напругу і поступово готують до нової ролі жінки в сім'ї, допомагають матері розслабитися, здолати внутрішні проблеми, отримати додаткову зціляючу енергію, Дитя реагуватиме на зміни в настрої матері і теж стане спокійним, буде добре є і спати. Для виконання цих вправ ви повинні усамітниться. Послідовність виконання вправ:п прийміть зручне вихідне положення сидячи або лежачи.
Ваше дихання має бути рівним і спокійним. Постарайтеся зосередитися на вдихах і видихах. Зробіть 10 глибоких вдихів. При видихах в думках скажіть собі: "Я спокійна". Починайте розслаблення з особи. Сосредоточьте вся своя увага на обличчі і уявіть, як воно напружене. Потім візуально знімайте напругу з лоба, око і так далі. Напруга повинна "змиватися", як хвилею, і скачуватися вниз по всьому тілу. Повільно розплющте очі.
Знову міцно закрийте очі і спробуйте напружити особу, чергуючи напругу з розслабленням. Закрийте очі і сконцентруйте увагу на шиї, зніміть з неї напругу, представивши його у вигляді якого-небудь образу. Поступово спускайтеся нижче, расслабляя всі ділянки тіла. В результаті ви будете повністю розслаблені, Наступний етап: намалюйте в своїй уяві красиві пейзажі, море, казкові замки. Ви повинні представити це у всіх подробицях. Тепер уявите себе в середовищі ваших картинок. Дуже важливий і колір і звукове оформлення. Уявіть собі золотисте світло, що обволікає і проникаючий у ваше тіло. Це цілюще світло. Він полегшить ваш стан, знімаючи напругу і біль. Навчитеся направляти його на самі хворобливі ділянки вашого тіла.
Зробіть видих, позбавившись від маленької частини напруги. Потім знову направляйте золоте світло на "важкі" ділянки. Повторите це кілька разів, поки не відчуєте полегшення. Постарайтеся уявити, як ваш організм стає вільним від багатьох неприємних відчуттів. Ви повинні відчути легкість, майже невагомість. Спробуйте як можна довше затримати це відчуття легкості. Розплющте очі не кваплячись. Повністю усвідомлюючи дійсність, зробіть декілька глибоких вдихів. Пригадаєте приємні відчуття і налаштуйтеся позитивно на сприйняття дійсності. Якщо ваш стан досить важкий, то виконуйте цю вправу частіше. Тривалість щоденних візуальних вправ - близько 20 хвилин.
Умовні позначки
ПД – післяродова депресія
ПГМ – психологічна готовність до материнства
Тема: Особливості психологічної готовності жінки до материнства
Виконавець: Швед Анастасія Дмитрівна.
Науковий керівник: Голєв Сергей Васильович
ад’юнкт-професор психології
ЗМІСТ
Вступ
Розділ 1 Огляд проблеми материнства в сучасній психологічній науці
1.1 Вивчення материнства в історичному аспекті
1.2 Психологічна готовність до материнства та характеристика її складових
1.3 Поняття післяродової депресії та фактори формування
Розділ 2 Психологічна допомога матері і дитині
2.1 Діагностика і психокорекція готовності до материнства
2.2 Психологічна допомога в материнстві і існуючі форми психологічної допомоги
Розділ 3 Психодіагностичне дослідження психологічної готовності жінки до материнства
3.1 Наукове дослідження післяродової депресії
3.2 Наукове дослідження рівня психологічної готовності до материнства
3.3 Дослідження кореляційного зв’язку між рівнем післяродової депресії та рівнем психологічної готовності до материнства
3.4 Висновки та рекомендації
Висновок
Список використаних джерел
Додатки:
1. Результати тестування
2. Методика «PARI»
3. Анкета психологической готовности к материнству
4. Эдинбургская шкала послеродовой депрессии
Умовні позначки
Вступ
Актуальність дослідження. Проблема материнства в останній час набуває дедалі більш дисциплінарного характеру, стаючи важливим предметом дослідження не тільки в науках традиційно маючих до неї безпосереднє відношення (медицина, фізіологія, біологія поведінки), але і в гуманітарних науках, таких як історія, культурологія, соціологія, психологія.
На Україні демографічні тенденції набувають тривожного характеру: народжуваність зменшилась на 60,4 тис осіб в рік з 1990 року (10%) це при тому що смертність збільшилась на 133,3 тис осіб (21%). 56% шлюбів на 2007 рік закінчуються розлученням.
Відсутність у більшості населення соціально-економічних підстав, які гарантують достатній рівень матеріального благополуччя родини і виховання дитини, також не сприяють дітонародженню. Проблему усугубляє і той факт, що указані негативні прояви здійснюються на фоні зміни сімейних стереотипів і цінностей, трансформації традиційних стереотипів репродуктивної поведінки, зміни патернів сімейних відношень. Спостерігається зріст незапланованих вагітностей серед неповнолітніх та аборти у жінок, які ще не мають дітей. На готовність до материнства оказує дію більш пізній вік вступу в брак, установки на зменшення кількості дітей в сім’ї, кар’єрні стремління жінок. Збільшується кількість сімей в яких дитина остається неприйнята батьками, в яких порушенні материнсько-дітськи відношення.
Необхідно оцінити вклад, який внесли в розробку цих питань такі вченні, як Філіпова Г. Г., Мухамедрахімов Р. Ж., Коваленко Н. П., Минюрова, Добряков, Брутман В. І., Варга Ф. Я., Хамитова І. Ю., Агнаєва, Леус, Мамишева, Захаров А. І., Баз Л. Л., Чибисова, Грандилевська, Кедрова.
Вивченням питань девіантного материнства, яке проявляється в відмові від дитини, насилля над дитиною займались Брутман В. І., Панкратова М. С., Єніколопова, Захаров А. І., Тюлюпо, Поляков, Солоєд.
Об’єкт дослідження – психологічна готовність жінки до материнства.
Предмет дослідження – вплив післяродової депресії на психологічну готовність жінки до материнства.
Мета роботи – виявити післяродову депресію у жінок які стали матерями, провести психологічну реабілітацію, прослідкувати і виявити як післяродова депресія впливає на психологічну готовність до материнства.
Цілі дослідження:
§ Теоретичне дослідження проблеми материнства та психологічної готовності до материнства;
§ Дослідження проблем післяродової депресії;
§ Встановлення зв’язку між післяродовою депресією та психологічною готовністю до материнства .
Гіпотеза дослідження: жінки з високим рівнем післяродової депресії мають низький рівень психологічної готовності до материнства.
Задачі дослідження:
· узагальнення та систематизація теоретичних знань з проблеми материнства та психологічної готовності до материнства;
· проведення діагностики молодих мам на виявлення степеню психологічної готовності до материнства, наявності післяродової депресії;
· аналіз та узагальнення отриманих даних;
· практичне дослідження взаємозв’язку між отриманими данними.
Методи дослідження: тестування; статистична методологічна обробка в психології
Теоретичне значення отриманих результатів полягає у систематизації та поширенні теоретичних уявлень о материнстві та психологічної готовності до материнства. Здійснено методологічний аналіз підходів до поняття готовності до материнства в вітчизняній психології. На протязі дослідження отримані нові емпіричні данні.
Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості використання отриманих практичних даних при роботі з вагітними жінками, молодими мамами а також з жінками які тільки планують свою вагітність. Даний матеріал можливо використати в центрах матері і дитини, жіночих консультаціях, пологових будинках, на лекціях з сімейної психології, розвитку особистості і таке інше.
Структура роботи: робота складається зі вступу, трьох розділів, загального висновку, списку використаних джерел та 5 додатків. Зміст роботи викладено на _ сторінках друкованого тексту включаючи _ малюнків та 3 таблиць. Список використаних джерел нараховує 124 робіт українських та зарубіжних авторів.
Дата: 2019-05-28, просмотров: 250.