Поняття «туризм» почало формуватися з початком масовості, тобто переміщень значної кількості людей з метою змістовного проведення дозвілля, хоча можна з впевненістю стверджувати, що подорожування завжди було властиве людині перш за все як біологічній істоті, для якої рух є невід'ємною потребою організму, а з часів посилення урбанізаційних процесів спілкування з природним середовищем все більшою мірою стає психофізіологічною потребою. По-друге, подорожування є формою пізнання середовища і розширення людських можливостей з адаптації до довкілля, а також одним з найдавніших засобів комунікації, культурного обміну, економічних контактів. Нарешті, подорожування є формою наукового осягнення світу і одним з етапів розвитку сучасної цивілізації. [14, с.83] Але подорожування є також засобом долання бар'єрів - об'єктивних обмежень на шляху поширення явища. Можна визначити такі найбільш суттєві бар'єри: природні (гірські системи, водні простори, пустелі та інші несприятливі фізико-географічні явища), культурні (мовні, релігійні, побутові відміни тощо); технічні, пов'язані з доланням відстаней (шляхи сполучення, транспортні засоби). Тобто, мобільність людства є певною рушійною силою суспільного розвитку, спрямованою на інтенсифікацію господарювання, пом'якшення соціального і політичного напруження, поліпшення умов життя шляхом пізнання природного та соціокупьтурного середовища життєдіяльності. Такими є об'єктивні передумови виникнення та поширення туризму як явища, яке охопило значну частину людства [19, с.59].

Туризм, як явище суспільного життя, є похідною суспільного розвитку. Своєю появою він завдячує індустріальній стадії розвитку людства, якій був притаманний прискорений розвиток продуктивних сил, поглиблення поділу праці, розвиток урбанізаційних процесів. Прискорені інноваційні зміни, пов'язані з науково-технічним прогресом, сприяли загальному соціально-економічному розвиткові певних країн, підвищенню рівня життя їх населення, змінювали характер праці, спосіб та стиль життя, що особливо позначилось в XX ст. розвитком урбанізації та змінами в системі розселення, постіндустріальною фазою розвитку економіки, поглибленням екологічних проблем та осягненням глобальних масштабів діяльності людства, гуманізацією всіх сфер суспільного життя. Саме за цих умов, що докорінно змінювали суспільні моделі життєдіяльності людства, туризм перетворився у форму проведення дозвілля, забезпечену діяльністю міжгалузевого комплексу по задоволенню потреб населення у відпочинку та оздоровленні, у потужну комунікативну складову глобалізаційного процесу [28, с.71].

Туризм - одна з найбільш сталих складових світової економіки, яка за останні десятиріччя має стабільні (в середньому 5% на рік) темпи зростання і не зазнає коливань попиту/пропозиції, тому вважається одним з найперспективніших напрямків соціально-економічного розвитку. На сучасному етапі туризм став частиною стилю життя більш ніж третини людства і участь у туристичному процесі можна розглядати як складову якості життя.

Туризм - явище поліфункціональне. Серед основних функцій туризму слід зазначити рекреаційну, соціальну, культурну, екологічну, економічну, просвітницьку і виховну [15, с.103].

Рекреація як біологічна функція та соціальне надбання певного етапу розвитку людства сама є поняттям широким і поліаспектним. Туризм є мобільною складовою рекреації, пов'язаною з доланням простору задля відпочинку, розваги, лікування або з будь-якою іншою метою, не пов'язаною з отриманням прибутку. Сутністю рекреаційної функції туризму є фізіологічна (відновлення фізичних сил, оздоровлення, відпочинок) та психологічна (зміна місця, оточення, набуття нових вражень та відчуттів) релаксація. Зростання добробуту, зміна характеру праці в бік її інтелектуалізації стимулюють підвищення рівня освіти, самоосвіту та просвітництво. Перехід суспільного розвитку до моделі «вільного часу» урізноманітнює проведення дозвілля в бік інтелектуалізації, саморозвитку, посилюючи культурну функцію туризму. Туризм виступає засобом комунікації та саморозвитку, підвищення рівня освіти та загальної культури шляхом ознайомлення з культурою, побутом, традиціями та віруваннями, стилем та характером життя інших народів, з культурною спадщиною людства та перлинами природи. Безпосереднє спілкування різних народів і різних культур сприяє взаємозбагаченню та саморозвитку культури, відіграє значну роль в укріпленні миру та порозуміння на планеті, розширює культурні та ділові контакти. Можна стверджувати, що саме у XX ст., завдяки масовості, туризм став явищем сучасної культури. З іншого боку, туризм, прискорюючи культурний обмін, прискорює інноваційні процеси в культурі. У зв'язку з цим актуальною стає проблема крос-культурних комунікацій (поведінки туристів в іншому культурному середовищі, спроможність і здатність до сприйняття іншої культури, інших культурних традицій). Туризм як форма проведення дозвілля притаманний лише певній частині населення, що має вільний часта відповідний рівень життя, який дозволяє подорожувати. Тобто, подорожування виступає ознакою певного рівня і стилю життя, фіксатором соціального статусу, засобом закріплення іміджу та інших соціальних ознак. Доступність туристичних послуг, соціальна орієнтованість туризму розширює коло споживачів, прилучаючи нові й нові верстви населення до туризму, вводить його до стилю життя суспільства,, вирівнюючи соціальні можливості населення [20, с.72].

Таким чином, оздоровлення населення, підвищення його працездатності та рівня культури шляхом здійснення культурно-просвітницької та рекреаційної діяльності посилює соціальну значущість туризму. Дедалі більшого значення набуває екологічна функція туризму. З одного боку, туризм виступає споживачем певних природно-рекреаційних благ і зацікавлений в їх збереженні. З іншого боку, зростання попиту призводить до збільшення антропогенного тиску на територіальні рекреаційні системи, особливо традиційні або модні. Це ставить одразу цілу низку питань збереження світової та національної природної та культурно-історичної спадщини, зокрема засобами туризму. В той же час розширення та інтенсифікація туристичної діяльності сприяють залученню нових територій, а технічні можливості дозволяють їх освоїти. Саме тому захист довкілля має бути невід'ємною складовою розвитку туризму, однією з ключових проблем його стійкого розвитку. Беззаперечно значною є економічна функція туризму. Потреби подорожуючої людини, з огляду на масовість, сформували галузь сфери обслуговування населення. Подальше зростання запитів стимулювало розвиток галузі, а мультиплікаційний ефект та комплексний характер споживання/обслуговування сприяли її переростанню в індустрію туризму - міжгалузевий комплекс, спрямований на задоволення туристичних потреб населення. [22, с.86]. Зростаюча індустрія туризму потребує кадрового забезпечення, а різноманітність праці створює широкі можливості використання як кваліфікованої, так і некваліфікованої праці. Зазначені характерні ознаки роблять туризм ефективною галуззю господарства, що відіграє дедалі більшу роль як в національних економіках, так і в світовій торгівлі послугами. Економічна складова туристичної діяльності проявляється не тільки в комерційній спрямованості, айв посиленні соціальної та екологічної ролі туризму (реставрація пам'яток історії та культури, природоохоронні заходи, реконструкція матеріально-технічної бази, освітянська та виховна робота засобами туризму тощо), що свідчить про гуманістичну спрямованість туризму. Тому сучасний етап розвитку туризму можна охарактеризувати, як етап переосмислення його ролі і значення в людській життєдіяльності - від «примхи багатих гультяїв» - через туризм як ефективну галузь господарства зовнішньоекономічного спрямування - до туризму як соціокультурного явища, яке визначає певний етап розвитку людства і є складовою суспільних глобалізаційних процесів [10, с.92].

Молодь - це соціально-демографічна група, що переживає період становлення соціальної зрілості, адаптації до миру дорослі й майбутні зміни [24, с.22].

Молодь має рухливі границі свого віку, вони залежать від соціально-економічного розвитку суспільства, рівня культури, умов життя. Молодь характеризується тими суспільними відносинами й суспільними формами, які визначають її як самостійну соціально-демографічну групу. Молодь має ряд особливостей, що випливають, насамперед із самої її об'єктивної сутності. Соціальні особливості молоді визначаються специфічною позицією, що вона займає в процесі відтворення соціальної структури, а також здатністю не тільки успадковувати, але й перетворювати сформовані суспільні відносини. Протиріччя, що виникають усередині цього процесу, лежать в основі цілого комплексу специфічних молодіжних проблем.

Визначивши, хто така молодь і виділивши її, як окрему соціально-демографічну групу, розглянемо дозвілля молоді, його особливості й популярних форм.

Дозвілля - діяльність у вільний час поза сферою суспільної й побутової праці, завдяки якій індивід відновлює свою здатність до праці й розвивають у собі в основному ті вміння й здатності, які неможливо вдосконалити в сфері трудової діяльності [15, с.5]. Раз дозвілля - діяльність, те це означає, що він не порожнє проводження часу, не просте байдикування й разом з тим не за принципом: «що хочу, то й роблю». Це діяльність, здійснювана в руслі певних інтересів і цілей, які ставить перед собою людина. Засвоєння культурних цінностей, пізнання нового, аматорський працю, творчість, фізкультура й спорт, туризм, подорожі - от чим і ще багатьом іншим може бути зайнятий він у вільний час. Всі ці заняття вкажуть на досягнутий рівень культури молодіжного дозвілля.

Від уміння направляти свою діяльність у годинники дозвілля на досягнення загальнозначущих цілей, реалізацію своєї життєвої програми, розвиток і вдосконалювання своїх сутнісних сил, багато в чому залежить соціальне самопочуття парубка, його задоволеність своїм вільним часом. До специфічних рис молодості ставиться перевага в неї пошукової, творчо-експериментальної активності. Молодь більше схильна до ігрової діяльності, що захоплює психіку цілком, що дає постійний приплив емоцій, нових відчуттів, і із працею пристосовується до діяльності одноманітної, спеціалізованої [8, с. 20].

Ігрова діяльність носить універсальний характер, вона притягає до себе людей практично всіх віків і соціального стану. Інтерес до ігрової діяльності в молоді носить досить виражений характер. Діапазон цих інтересів широкий і різноманітний: участь у телевізійних і газетних вікторинах, конкурсах; комп'ютерні ігри; спортивні змагання. Феномен гри породжує величезний, що неймовірно швидко розростається мир, у який молодь поринає безоглядно. У сьогоднішніх непростих соціально-економічних умовах мир гри впливає на молодь. Цей мир забезпечує молоді переривання повсякденності. У міру втрати орієнтації на працю й інші цінності, молодь іде в гру, переміщається в простір віртуальних світів. Численні спостереження за практикою підготовки й проведення, молодіжних культурно-дозвільних заходів свідчить про те, що їхній успіх значною мірою залежить від включення в їхні структури ігрових блоків, що стимулюють у молодих людей прагнення до змагальності, імпровізації й винахідливості [37, с.125, 248].

До інших особливостей молодіжного дозвілля ставиться своєрідність середовища його протікання. Батьківське середовище, як правило, не є пріоритетним центром проведення дозвілля молоді. Переважна більшість молодих людей воліють проводити вільний час поза будинком, у компанії однолітків. Коли мова йде про рішення серйозних життєвих проблем, молоді люди охоче приймають ради й наставляння батьків, але в області специфічних дозвільних інтересів, тобто при виборі форм поводження, друзів, книг, одягу, вони поводяться самостійно. Цю особливість молодіжного віку точно помітив і описав І.В. Бестужев - Лада: «..для молоді «посидіти компанією» - пекуча потреба, один з факультетів життєвої школи, одна з форм самоствердження!.. При всій важливості й силі соціалізації парубка в навчальному й виробничому колективі, при всій необхідності змістовної діяльності на дозвіллі, при всій масштабності росту «індустрії вільного часу» - туризму, спорту, бібліотечної й клубної справи - при всім цьому молодь уперто «збивається» у компанії однолітків. Виходить, спілкування в молодіжній компанії - це форма дозвілля, у якій юна людина бідує органічно» [3 , с.16]. Тяга до спілкування з однолітками, пояснюється величезною потребою молоді в емоційних контактах. Його можна розглядати як:

- необхідна умова життєдіяльності людини й суспільства;

- джерело творчого перетворення індивіда в особистість;

- форму передачі знань і соціального досвіду;

- вихідний пункт самосвідомості особистості;

- регулятор поводження людей у суспільстві;

- самостійний вид діяльності;

Примітною особливістю дозвільної діяльності молоді стало яскраво виражене прагнення до психологічного комфорту в спілкуванні, прагненні придбати певні навички спілкування з людьми різного соціально-психологічного складу. Спілкування молоді в умовах дозвільної діяльності задовольняє, насамперед, що випливають її потреби:

- в емоційному контакті, співпереживанні;

- в інформації;

- в об'єднанні зусиль для спільних дій.

Потреба в співпереживанні задовольняється, як правило, у малих, первинних групах (родина, група друзів, молодіжне неформальне об'єднання). Потреба в інформації утворить другий тип молодіжного спілкування. Спілкування в інформаційній групі організується, як правило, навколо «ерудитів», осіб, що володіють певною інформацією, який немає в інших і яка, має цінність для цих інших. Спілкування заради спільних погоджених дій молоді виникає не тільки в виробничо-економічної, але й у дозвільної сфері діяльності. Все різноманіття форм спілкування молоді в умовах дозвільної діяльності можна класифікувати по наступних основних ознаках:

- по змісту (пізнавальні, розважальні);

- за часом (короткочасні, періодичні, систематичні);

- по характері (пасивні, активні);

- по спрямованості контактів (безпосередні й опосередковані).

Обзаведення власною родиною в значній мірі стабілізує тимчасовий бюджет, скорочує вільний час парубка й робить його дозвілля близьким за структурою до дозвілля дорослого. До появи дітей молоді подружні пари ще зберігають багато звичок молодості. З народженням дітей вільний час різко скорочується, з особливості в жінок. Зростає тенденція до сімейного проведення дозвілля, у якому підсилюється рекреативна функція.

Треба підкреслити, що характеристика молодіжного дозвілля з погляду культури його організації й проведення охоплює багато сторін даного явища - як особистісні, так і суспільні. Культура дозвілля - це, насамперед, внутрішня культура людини, що припускає наявність у нього певних особистісних властивостей, які дозволяють змістовно й з користю проводити вільний час [8, с.28,29]. Склад розуму, характер, організованість, потреби й інтереси, уміння, смаки, життєві цілі, бажання - все це становить особистісний, індивідуально-суб'єктивний аспект культури дозвілля молоді. Існує пряма залежність між духовним багатством людини й змістом його дозвілля. Але справедлива й зворотний зв'язок. Культурним може бути тільки змістовно насичений і, отже, ефективний по своєму впливі на особистість дозвілля.

Культура дозвілля характеризують також ті заняття, яким віддається перевага у вільний час. Мова йде тільки про такі види дозвільної діяльності, які сприяють нормальному відтворенню здатності до праці, удосконалюванню й розвитку парубка. У багатьох з них він повинен неодмінно брати участь сам. Нарешті культура розвитку й функціонування відповідних установ і підприємств: клуби, палаци культури, культурно-дозвільні центри, центри народної творчості, кінотеатри, стадіони, бібліотеки й т.д. При цьому особливе значення має творча діяльність працівників даних установ. Багато чого залежить саме від них, від їхнього вміння запропонувати цікаві форми відпочинку, розваг, послуг і захопити людей. Разом з тим культура проведення вільного часу є результатом старань самої особистості, її бажання перетворити дозвілля в засіб придбання не тільки нових вражень, але й знань, умінь, здатностей [15, с.26].

Відмінною якістю культурного молодіжного дозвілля є емоційна офарбованість, можливість привнести в кожну можливість займатися улюбленою справою, зустрічатися із цікавими людьми, відвідувати значимі для нього місця, бути учасником важливих подій. Вищий зміст щирого дозвілля полягає в тому, щоб наблизити коштовне улюблене й відокремити або скасувати порожнє, непотрібне. Тут дозвілля для парубка перетворюється в спосіб життя, у заповненні вільного часу різноманітними, змістовно насиченими висновками діяльності. Основні особливості культурного дозвілля молоді - високий рівень культурно-технічної оснащеності, використання сучасних дозвільних технологій і форм, методів, естетичні насичений простір і високий художній рівень дозвільного процесу.

У кожної людини виробляється індивідуальний стиль дозвілля й відпочинку, прихильність до тих або інших занять, у кожного свій принцип організації проведення вільного часу - творчий або нетворчий. Зрозуміло, кожний відпочиває по-своєму, виходячи із власних можливостей і умов. Однак є ряд загальних вимог, яким повинен відповідати дозвілля, щоб бути повноцінним. Ці вимоги випливають із тієї соціальної ролі, що покликаний грати дозвілля.

У сьогоднішній соціально-культурній ситуації молодіжне дозвілля з'являється як суспільно усвідомлена необхідність. Суспільство кровно зацікавлене в ефективному використанні вільного часу людей - у цілому соціально-екологічного розвитку й духовного відновлення всього нашого життя. Сьогодні дозвілля стає усе більше широкою сферою культурного дозвілля, де відбувається самореалізація творчого й духовного потенціалу молоді й суспільства в цілому [50, с.121].

Молодіжне дозвілля має на увазі вільний вибір особистістю дозвільних занять. Він є необхідної й невід'ємним елементом способу життя людини. Тому дозвілля завжди розглядається як реалізація, інтересів особистості пов'язаних з рекреацією, саморозвитком, самореалізацією, спілкуванням, оздоровленням і т.п. У цьому полягає соціальна роль дозвілля.[8, с. 28,29]

Значення даних потреб надзвичайно велико, адже наявності тільки зовнішніх, хоча б і визначальних умов, недостатньо для реалізації цілей всебічного розвитку людини. Треба, що б і сама людина хотіла цього розвитку, розумів його необхідність. Таким чином, активне, змістовне дозвілля вимагає певних потреб і здатностей людей. Безсумнівно, дозвілля повинен бути різноманітним, цікавим, носити розважальний і ненав'язливий характер. Таке дозвілля можна забезпечити наданням можливості кожному активно виявити себе свою ініціативу в різних видах відпочинку й розваг. У цей час нові тенденції в способі життя молоді значно впливають на вибір форм проведення відпочинку. Такі фактори як демографічні особливості молоді, їх індивідуальний і груповий інтереси, відношення до проведення дозвілля й вільного часу, змінили характер молодіжного попиту й привели до створення нового виду відпочинку молодих людей - молодіжного туризму.

1.2 Основні види туризму в молодіжному туризмі

Туризм – це екскурсії, походи і подорожі в яких відпочинок поєднується з пізнавальними і освітніми цілями. По призначенню і формами проведення туризм поділяється на плановий (екскурс ний) і самодіяльний. При плановому туризмі учасники подорожують на автобусах, літаках, теплоходах, у поїздах по наперед намічених маршрутах, зупиняються в готелях або на турбазах, де їх надається ночівля, харчування і екскурсовод. В самодіяльному туризмі подорож будується повністю або частково на самообслуговуванні. Тут туристи самі намічають маршрути і спосіб пересування, забезпечують собі харчування, нічліг і місце відпочинку, намічають місця для екскурсій.

Молодіжний туризм - це один із соціально-культурних механізмів, за допомогою якого можуть бути створені умови для виникнення й розкриття людських здатностей і потреб для експонування нових можливостей і способів використання в суспільному житті [25, с.128].

Як підкреслюється в багатьох роботах, що відбивають проблеми туризму, зокрема молодіжного, він сполучає в собі спонтанну активність молоді, із планово організованою діяльністю установ туристсько-екскурсійного обслуговування. У цей час туризм є індустрією, що розробляє й пропонує різноманітні типи екскурсій, маршрутів, турів і комплексу культурно-дозвільних послуг, споживання яких повинне організувати активність молоді, направивши її на оздоровлення, соціально-санкціоновані форми розваги, виховання й т.д.

Основною функцією туризму, із соціальної точки зору, можна визнати відтворюючу функцію, спрямовану на відновлення сил, витрачених при виконанні певних виробничих і побутових функцій. При цьому відпочинок не обмежується інертною формою й відновленням фізичних і психічних сил, а включає розваги, що забезпечують зміни характеру діяльності й навколишніх умов, активне пізнання нових явищ природи, культури й т.д.

Сучасна урбанізація, механізація виробництва, комп'ютеризація, «одноманітність споживання», що значно збільшується потік інформації приводить до того, що парубок у цьому випадку залишає роботу, навчання значно більше втомленим, чим колись. Втома ця психологічного характеру й викликає потребу в контрасті, знятті стресу. Справжнім контрастом життя парубка, пов'язаним з нервовою напругою й однаковістю, є відхід з постійного місця проживання, навчання або праці й, насамперед переміщення, що забезпечує зміну обстановки й зміна звичайного способу життя - все це може надати туризм.

Концепція промислових підприємств у місті не дозволять парубку по сьогоденню відпочити після роботи або навчання. Мало вільним, освітленим сонцем простору, молодь, що проживає в місті, виявляється ізольованої від природи. Парків і садових ділянок недостатньо. Такого роду утома створює умови для хвороб і непрацездатності підростаючого покоління. У таких умовах туристичний відпочинок з'являється перед сучасною молоддю як форма всебічного відновлення особистості.

Проведені нами дослідження виявили основні потреби молоді в спілкуванні, розвагах, активному й рухливому відпочинку. Всі ці потреби можна реалізувати в туризмі. Такий відпочинок відновлює повноцінне фізичне самопочуття особистості, збагачує її естетично. На думку Єгоричевої Е., «туризм сьогодні - це переважно активний вид відпочинку, що базується на зв'язках «людина - природне середовище» з обов'язковою зміною середовища й типу життєдіяльності» [20, с.35].

Необхідно відзначити, що комплекс різноманітних потреб молоді, як специфічної соціальної групи може бути реалізований у культурно-дозвільної діяльності, здійснюваної туризмом. Звернемося до робіт Генісаретського О. і Подунової Н. і пояснимо значення кожної з функцій культурно-дозвільної діяльності туризму стосовно для молоді.

- пізнавальна функція ставить метою інформацію й організацію пізнавальної активності молоді, поширення комплексу різноманітних соціально-гуманітарних знань. Прагнення до пізнання завжди було невід'ємною частиною молоді. Сполучення відпочинку з пізнанням життя, історії, культури інших народів - це завдання, що може здійснити пізнавальна функція туризму.

- прилучення до матеріальних і духовних цінностей сприяє поширенню культурних цінностей у молодіжному середовищі й вносить свій внесок у розвиток естетичних поглядів підростаючого покоління, виникненню в нього почуття патріотизму, розвиток культури.

- реалізація творчого потенціалу особистості дозволяє знайти застосування всіх умінь, навичок молоді в якому-небудь виді туризму. При цьому задовольняються її творчі інтереси.

- організація нерегламентованого спілкування учасників подорожі або комунікативна функція - це організація спілкування молодих туристів для обговорення загальних питань і тим, невимушеного обміну інформацією про яких-небудь події, інтереси й захоплення, зіставлення оцінок, думок.

- продуктивний відпочинок і розваги або рекреативна функція максимально сприяють повноцінному відпочинку молоді, відновленню їх фізичних і духовних сил, організації активних дозвільних занять і розваг у туризмі, що забезпечують розмаїтість діяльності, зміну вражень, позитивний емоційний настрой, зняття напруги й утоми [25, с. 119-122].

Відмінною рисою молодіжного туризму є те, що молодь є самою невибагливою соціально-демографічною групою. Її в меншому ступені цікавить якість продуктів і рівень обслуговування. Для молоді необов'язкові висококласні умови в туристичній поїздці, її більшою мірою цікавить певний рівень комфорту, помірні ціни й насичена культурно-дозвільна діяльність, що відповідає їхнім віковим потребам.

Як ми вже відзначали, туристичний відпочинок займає в наш час важливе місце в дозвіллі молоді. Ми згодні з думкою Єгоричевої В., що туризм, будучи багатоплановим видом дозвілля, що сполучає в собі різні важливі для молоді функції, може грати в житті молодих людей основну роль у процесі задоволення їхніх потреб [20, с.41]. Підвищений інтерес молоді до туризму Єгоричева В. пояснює відсутністю в ньому повчальності, можливістю реалізувати соціально-культурний потенціал у сприятливій соціально-психологічній атмосфері. І із цим не можна не погодитися. Дослідження показали, що, на думку молодих людей, у туризмі, як правило, відсутня парадність, формалізм і заорганізованість, у туристичній діяльності оптимально сполучаються масові й камерні форми роботи. Інтерес молоді до різних видів туризму пояснюється тим, що кожна окрема людина може вибрати для себе ту область туристичної діяльності, у якій найбільше можуть задовольниться його інтереси. Такі види туризму, як спортивні пізнавальний є найбільш підходящими цієї віковий категорії й найбільше бажаємої нею. У спортивному туризмі переважає атмосфера взаємопідтримки й оптимізму, так необхідні в молодому віці. Для більшості молодих туристів заняття спортивними й іншими видами туризму роблять приємність і радість спілкування один з одним. Перевага туризму в тім, що він у процесі формування турів зближає нових людей, що є не частим явищем в інших дозвільних сферах [25, с.205].

Як відомо споживчий вибір молоді визначають похилості й звички індивіда, його смаки, переваги й мотивація. Всі ці характерні риси дозволяють відповісти на питання: чому велика кількість молодих людей щорічно відправляються в подорож.

Говорячи про конкретні мотиви участі молоді в туристичній діяльності, варто мати на увазі, що ведучим її початком є прагнення змістовне й цікаво провести вільний час.

В теперішній час розгорнулась широка мережа добре обґрунтованих молодіжних туристичних баз, тимчасових турбаз, кемпінгів і туристичних станцій. Завдяки великій підтримці державних органів, мережа туристичних баз постійно розширюється, щоб задовольнити потреби населення. Для полегшення формальностей з заявками створені станції районного та обласного масштабів. Для ліпшого орієнтуванні створені вивіски туристичних маршрутів. Молодіжні туристичні бази – це державні організації з приміщеннями для ночівлі, перебування і харчування, а також установи для культурної, спортивної і туристичної діяльності. Подача заявок і їх роз приділення гарантовані прийнятими законами.

На сучасному етапі розвитку туризм для багатьох країн є провідною галуззю економіки. Різноманіття туристичних послуг, що пропонуються споживачам спричинило необхідність виникнення певної класифікації видів туризму.

Розрізняють наступні види туризму: діловий туризм; спортивно-оздоровчий туризм; хоббі-туризм; пригодницький туризм; навчальні тури; релігійний туризм; розважальні тури; пізнавальні тури; подорожі для людей старшого віку; молодіжний туризм; туризм автостопом; сільський туризм; зелений туризм та інше.

Ринок оздоровчого туризму досить широкий і тісно пов’язаний з використанням рекреаційний ресурсів. Програми таких турів дуже різноманітні, але існують загальні специфічні вимоги до їх організації. Головною ознакою побудови таких турів є урахування того, що приблизно половину масиву часу необхідно витрачати на лікувально-оздоровчі процедури або заняття, а всі інші заходи мають додатковий або супутній характер.

Хобі-туризм-дає можливість зайнятися улюбленою справою в колі однодумців або під час відпочинку або подорожі (автолюбителі, філателісти, вболівальники спортивних змагань, гурмани тощо). При формуванні таких програм необхідно дотримуватись головного правила-формування групи за однорідністю інтересів та тематичної спрямованістю.

Пригодницький туризм-забезпечує перебування туристів у привабливій для них місцевості і зайняття незвичайною справою (полювання на верблюдах в Африці, ловля форелі в Карпатах, сходження на кратер вулкану та інше). Пригодницькі тури поділяють на 3 види: похідні експедиції; сафарі-тури (мисливство, рибальство, фотомисливство та інше); навколосвітнє плавання.

Специфікою такого виду туризму є наявність спеціального роду ліцензій, дозволів (на мисливство, рибальство, вивіз трофеїв),забезпечення гарантій безпеки, що включає в себе, крім страхування, контрольно-порятункові служби, проходження трас маршрутів та перевалів у супроводі кваліфікованих інструкторів. Пригодницький туризм належить до елітних видів туризму і коштує досить дорого.

Спортивний туризм. Основними споживачами таких турів є різні спортивні товариства, а основними крупними сегментами ринку спортивного туризму-любителі спорту, спортсмени, туристи-похідники. Головне завдання спортивного туру-забезпечити можливість протягом усього туру займатися обраним видом спорту. Головна вимога-забезпечення безпеки туристів.

Навчальні тури в основному це мовні тури, а також тури з навчанням спортивним іграм, менеджменту або тури з підвищення кваліфікації. Всі програми навчальних турів включають в себе по 2-4 години занять у день, у першій половині дня, решта часу-відпочинок, спорт, розваги. Бувають тури з інтенсивною програмою навчання (20-30 годин на тиждень),тоді серйозні вимоги пред’являються до викладачів.

Релігійний туризм-це найдавніший вид туризму. У туризмі з релігійними цілями можна окреслити такі види поїздок:

- паломництво-відвідування святих місць з метою поклоніння церковним реліквіям, святиням і з ціллю відправлення релігійних обрядів;

- пізнавальні поїздки з ціллю знайомства з релігійними пам’ятками, історією релігії і релігійною культурою;

- наукові поїздки-поїздки науковців, які займаються питаннями релігії

Дуже важливим у релігійному туризмі є питання підготовки кадрів, які могли б не тільки показати архітектурні та історичні пам’ятки, а розкрити туристам духовність релігійних цінностей.

Розважальні тури-вони не довготривалі (2-4 дні) і можуть біти періодичними і регулярними. В Європі дуже популярними є різдвяні тури. Програми таких турів-це відвідування святкових заходів, концертів, виставок тощо).

Пізнавальні тури-мають велику кількість різновидів: історичні, літературні, знайомство з живописом, балетом, оперою, з місцями діяльності відомих людей тощо. Це, як правило, короткотермінові тури. Важливим моментом таких турів є бажаність проведення екскурсій на рідній мові туриста, оскільки переклад викривляє сприймання теми і погіршує якість екскурсії.

Подорожі для людей старшого віку. За спостереженнями психоаналітиків, сьогоднішнє старіюче покоління розвинутих країн-це активна, вимоглива і платоспроможна категорія населення, орієнтована на якісне обслуговування. Програму обслуговування для цієї категорії туристів рекомендується складати таким чином, щоб клієнти мали більше часу для відпочинку. Переїзди з місця на місце повинні бути по можливості короткочасними. При розміщенні варто надавати перевагу невеликим, не дуже модним готелям з хорошим сервісом.

Отже, ознайомившись загалом з різноманітними видами туризму, я більш детально зупинюсь на спортивно-оздоровчому, оскільки саме цей вид туризму я вважаю найперспективнішим саме для нашого регіону, а також пропоную керівництву спорткомплексу „Каштан” приділити значну увагу організації туристичних походів для молоді по нашій унікальній місцевості.

Спортивно-оздоровчий туризм передбачає подолання маршруту активним способом, тобто без використання транспортних засобів, покладаючись лише на власні сили, реалізуючи вміння і навички пересування пішки, на лижах, плавання на плотах і човнах, їзди на велосипеді тощо.

Метою активного туризму є:

- оздоровлення, відновлення сил, поліпшення медико-фізіологічних даних за допомогою зміни форм діяльності, дозованого руху, раціонального харчування, нервового розвантаження, підвищення адаптації до незвичних умов;

- вдосконалення загальної і спеціальної фізичної підготовки, виробленні витривалості, спритності, сили, рівноваги;

- надання практичних навичок у доланні перешкод, оволодіння технікою пересування пішки, на лижах, їзди на велосипеді, греблі;

- психічному вдосконаленні та емоційному збагаченні внутрішнього світу людини, вихованні рішучості, сміливості, впевненості в собі, відповідальності;

- розширення краєзнавчого кругозору, вдосконалення навчально-методичної підготовки, поповненні знань з географії, біології, історії, етнографії і культури;

- засвоєння теоретичних основ організації і проведення походів, розробки маршрутів, планування роботи туристських гуртків;

- набуття спортивного досвіду для участі в походах і керівництва походами різного рівня складності, одержання спортивних розрядів і знань, підвищення майстерності та інструментальної підготовки.

До спортивно-оздоровчого туризму найчастіше відносять такі найпоширеніші види активного туризму: пішохідний, гірський, лижний, водний (сплав і гребля на плотах і човнах),велосипедний.

Більшість молоді воліють проводити своє дозвілля разом із друзями (90%). При виборі туристичного продукту 70% звертають увагу на пропоновані анімаційні заходи. Переваги молодих людей виглядають у такий спосіб:90% вибирають розважальні анімаційні заходи, 60% - спортивні, 45% - пізнавальні, 60% - екскурсійні, 60% - пригодницько-ігрові. 90% опитаних хотіли б брати участь у пропонованих анімаційних програмах.60% у спортивних, 90% у розважальних, 60% у пізнавальних, 85% в екскурсійних, 75% у пригодницько-ігрових, 45% хотіли б зробити туристичні піші походи.

Розробляючи проект анімаційної програми треба враховувати, що панування в дозвіллі емоцій і підпорядкування радостям, розвагам, як інтелекту, так і волею продиктовано основним призначенням «дозвільних» занять дати парубку фізіологічно, психологічно відпочити, розрядитися, відключитися від роботи й побутових проблем. Активно відпочивати дозволяють різноманітні перемикання з обов'язкових справ на необов'язкові, із серйозних на веселі, з розумового навантаження на фізичну, з пізнання на розвагу, з пасивного відпочинку на активний. І, навпаки, необхідно опиратися на типові для культурно-дозвільних установ «схеми перемикань» і способи емоційної й іншої розрядки, це має психофізіологічну цінність для різних людей.

Створюючи різні анімаційні заходи для молодих людей, чергуючи заняття і вільний час, треба дотримувати тимчасових, енергетичних і інших лімітів, обмірковуючи певний набір перемикань із одного заняття на інше. Порушення міри в будь-якому виді діяльності (концерти, ігри, свята й т.д.) перетворює її в стомлюючу, а значить і неугодну для відпочинку. Отже: багато гарного - теж погано, адже не завжди чим яскравіше, тим краще, тут теж є свої границі, коли захід стає стомлюючим і навіть починає дратувати.