На даний момент важко навіть приблизно підрахувати скільки неформальних об’єднань нараховується зараз в Україні, тому в роботі представлені лише незначна частина найбільш помітних неформальних рухів та субкультур.

Панки. Оксфордский словник дає визначення слову «панк»: «зотліле, гниюче дерево, знецінений матеріал, сміття, жерсть, нісенітниця; у переносному значенні: морально, що розклалася людина, покидьок, мерзота, незначність».

У панк-культурі добре те, що дозволено, а дозволено все, крім «нормального і традиційного» - «надягнемо те, що безглуздіше, огидніше й брудніше!». Панк - стиль шокує тому, що він скоріше антистиль, вірніше - руйнування всякого стилю, де перемішані всі попередні модні плини, аксесуари колишніх субкультур і зовсім неуявні деталі зі злидарської торбинки або сміттєвого смітника. Улюблений одяг панків - рвані куртки й штани з візерунком під тигра або зебру, чорні шкіряні чоботи, чорні сміттєві пакети із пластику часто заміняли їм майку, білі нейлонові сорочки й вузькі шкіряні краватки, панчоха-сітка, дамські підв'язки й прогумовані штани - так було, принаймні, раніше в Західній Європі.

«Безглуздий» вид панків доповнюється також численними аксесуарами: пояса в заклепках, собачі нашийники, ремені, мотузки, леза, значки й різні ґудзики, нашивки, на яких значаться заклики й символи. Скріплені 200 шпильками пошарпані штани Сіда Вішеса, знайшли символічний статус. Шпильки прикрашають не тільки одяг панків, їх устромляють у вуха, щоки, ніс. Група Clash теж продемонструвала зразок панка-моди: на своїх виступах вона з'являлася в польовій уніформі з більшою кількістю застібок у самих неуявних місцях. У пошуках символу ненависті й огиди панки зупинилися на пацюку, взявши її як живий талісман.

Панка відрізняє й макіяж, що шокує: кобальтово-сині, чорні, малинові тіні навколо очей, темна губна помада. Особливий панк-шик, обов'язковий для обох статей, є специфічна зачіска: скроні виголені, посередині голови розташовується різнобарвний ірокез.

Соціологічні дослідження показують, що серед 15-20-літньої молоді, що веде існування панка, перебувають і 22-23-літні: учні коледжів, молоді службовці. Серед них є щодо багато безробітних. Не завжди панки є вихідцями з непривілейованих верств або неблагополучних родин. Поширення панка-моди втягнуло в цей своєрідний соціум і дітей досить заможних родин.

Панки не мають потреби в грі хвилинної насолоди й безтурботності. Миролюбство й емоційно пофарбована ідилія хіпі їм теж не по душі. Навпроти, своїм одягом, музикою й гаслами «Немає майбутнього!» і ненависті вони виявляють втілену програму безнадійності. При цьому панки відображають те, що хвилює молоде покоління їхніх країн: соціальні протиріччя, власну безперспективність, невизнаність і нікчемність, відчуженість і нежиттєздатність міжособистісних відносин. Панки відчувають себе проданими, жертвами зрадництва, загнаними в тупик і зацькованими суспільством. Тому деякі з них носили вузькі шкіряні краватки як петлю навколо шиї, шкіряні ремені й ланцюги, що символізують неволю, рабство. На наш погляд, сьогоднішні панки забули про символічне значення їхніх аксесуарів і носять їх, щоб підкреслити приналежність до панка-культури.

От правила, яким випливають панки: «... ні на що не звертати увагу більше, ніж на власний головний біль. Слухати музику і як-небудь зводити кінці з кінцями, одержувати задоволення від спілкування із собі подібними...Хаос і падіння...Отут можеш ти обручитися хоч із сатаною й робити все, що захочеш, не думаючи про наслідки: дебоширити на концертах, обдерти всі зірочки із залишеного кимсь на дорозі «Мерседеса», улаштувати погром. І нікому не потрібно нічого пояснювати - панки не люблять зрячи чесати мовами. І якщо ти один раз з'явишся з жовтими, червоними іл зеленими волоссями, на тебе все будуть дивитися як на щось що шокує. Цей фурор і є клас! Пристрасть і насолода...»

«No future» («Немає майбутнього»), мабуть, актуальний у наш час для великої частини молоді. Панк-культура - досить потужний плин у сучасній культурі Заходу, реалізоване у фотографії, кінематографі, літературі й навіть дизайні, - у нас існує тільки в сфері музики й, здається, не збирається відтіля виходити. Ці субкультури, як правило, не знаходять свого відбиття в українських засобах масової інформації, але, незважаючи на це, популярно в молодіжному середовищі.

Металісти. Наприкінці 1960-х-начале 1970-х з'являється термін «важкий рок», що описує голосний, потужний звук електрогітар. Уперше про нього заговорили завдяки американцеві Джимми Хендриксу й групі Cream з їхнім гітаристом Эриком Клептоном. Ці музиканти виробили більше важкий звук у музиці, не схожий на те, що грали the Beatles, Bob Dylan, the Rolling Stones. У долю музиці з'являються нові ефекти, соло гітара стала в центрі уваги в піснях. І все-таки перша група, що стала грати метал - heavy metal були Deep Purple, які сформувалися в Англії в 1968 році. Почали з'являтися «важкі» групи усе більше й більше: Alice Cooper, Black Sabbath, Uriah Heep, UFO. Деякі групи любили шокувати публіку, використали тему чорної магії, мистики в музиці й шоу на сцені - Alice Cooper, Black Sabbath. Для груп це був усього лише шлях створення іміджу й захоплюючого шоу, що продовжує існувати й зараз: багато хто black metal команди й шанувальники люблять прикрашати особи білим гримом. У груп з'являлися мільйони шанувальників, що успадковують стиль одягу й поводження по усьому світі. З'явився й образ металіста: шкіряний одяг, «косухи», джинси, чорні футболки з написами груп, чорний макіяж, довгі волосся в хлопців, безліч заклепок і ланцюгів на одязі; агресивне поводження, неприйняття суспільних норм, часті сутички з іншими субкультурами - гопнікамі, реперами і тощо. Важка музика для них стає способом самовираження, критерієм виділення із суспільства, хоббі, проводження вільного часу і, нарешті, стилем життя. Все також не вщухає пристрасть до важкої музики серед молоді. Зараз металісти можуть відкрито слухати ту музику, що їм подобається, носити всі атрибути, на відміну від часів Радянського Союзу. Тоді багато чого було інакше й заборонене. Серед старих радянських груп можна виділити групи «Арія», «Майстер», «Чорна кава», «Корозія металу». Зараз дана субкультура не є популярної, внаслідок чого практично не коммерциализированна. Сучасні металісти слухають музику різних поколінь, стилів (heavy, power, doom, black, death, grind і т.д.), групи із усього миру. Металісти воліють носити речі з безліччю заклепок, шипів, шкіряні вироби (рюкзаки, штани, куртки), носять темний, епатажний макіяж. У всіх містах України найдуться групи, що грають важку музику, люди, що відвідують рок-концерти. Слід зазначити, що в сучасному українському металі існує тенденція включення в пісні української тематики: тексти українською мовою, часто засновані на міфології праукраїнців.

Деякі шанувальники важкої музики ще й стають байкерами - поєднуються в клуби, постійно їздять на мотоциклах і т.д. Це вже наступна субкультура.

З heavy metal з'явилися нові стилі: thrash, power, grind, doom, black, death. Одні стилі стають непопулярними, як heavy metal зараз, нові з'являються - nu-metal, наприклад. Змінюється й образ металіста, але рух залишається.

Готи. У самому кінці 70-х панк хвиля в Англії стала затихати, панк, як стиль, став видозмінюватися, що викликало зміни й в аудиторії. Тоді й виник пост-панк, споконвічно декадентський музичний плин не ставив перед собою ніяких завдань і цілей, просто частина панк груп перемінила своє звучання на більше депресивне й імідж на більше декадентський. Siouxsie & the Banshees, Bauhaus, Sex Gang Children, Joy Division, Southern Death Cult, Specimen сформували готичну пост-панк хвилю, аудиторія не відставала від своїх кумирів у плані іміджу й загальну естетику цього періоду можна описати як dark punk - темний панк.

Прото-готы тих часів досить сильно відрізнялися по іміджі від сучасних готів, хоча й зараз існують готи, для яких часи пізніх 70-х/початку 80-х є ідеалом Вони були близькі по ідеології зі своїми прямими предтечами - панками, тільки тотальний нігілізм панків був трохи зм'якшений і придбав більше декадентські риси, на прямий зв'язок указує хоча б те, що дотепер використовуваний девіз готовий ( щоприйшов до нас із далеких 80-х) “Goth's Undead” прямо перегукується з девізом панків “Punks Not Dead”. Імідж був теж трансформований з панковского - на головах залишилися ірокези (виголені скроні дотепер відмітна ознака готова) тільки ірокези придбали насичені чорні кольори, хоча іноді вже не ставилися сторчма (цікавий факт - ірокези "радикально чорних кольорів" часто ставилися за допомогою взуттєвого гуталіну), а зачісувалися назад, збираючись у хвіст, або ж зачісувалися на одну зі сторін (от причина існуючої дотепер основної зачіски готовий), хоча широко поширена була й зачіска типу “вибух на макаронній фабриці”, на даний момент досить мало використовувана, одяг теж радикально змістився убік чорних кольорів, хоча й з деякими досить сильними змінами - найбільші зміни торкнулися осіб чоловічої статі, слід зазначити чималу кількість андрогинов.

Крапкою відліку історії готичної субкультури вважається 1979 рік, а точніше вихід сингла Bauhaus “Bela Lugosi's Dead” - по безлічі причин ця пісня й стала причиною появи gothic субкультури в тім виді, у якому ми знаємо її зараз.

Наприкінці 80-х інтерес мас-медіа до готичної субкультури затих, і по всіх ознаках культура повинна була зникнути. Однак розвиток субкультури пішло по іншому шляху - культура замкнула в собі, і саме по цьомуе вижила, ставши ще "сильніше" і целостней. Із середини / кінця 80-х піднімається друга хвиля готик груп - The Shroud, Rosetta Stone, London After Midnight, Mephisto Walz, Corpus Delicti, і з'являється формація людей які називають себе готами, формуються основні подання про готик культурі, поняття про готичний світогляд, новоутворена формація готова починає виявляти цікавість до світового "готичному" успадковую - художній готичній літературі, похмурому мистецтву в самому широкому діапазоні - він творчості прерафаелітов до робіт HRGiger. Культову популярність здобуває письменниця Ганна Райс, автор вампірських новел. У цей період сформувався базис сучасної готичної субкультури - процес формування тривав приблизно до середини 90-х, природно ми не хочемо сказати, що в середині 90-х розвиток субкультури призупинилося - просто із цього моменту процес розвитку культури виходить на новий рівень. Найбільше активно готична сцена розвивається в Німеччині (у Німеччині готовий часто називають Gruftie, а саму готичну сцену - "schwarze scene" - чорна сцена), Америці й Англії. Також істотні зміни відбуваються в музиці - формуються нові готичні стилі - darkwave, ethereal, dark folk, відповідно розділяється й аудиторія, хоча поділ відбувається не тільки по музичних пристрастях, але й по "видах" - з'являються різні типи готовий. У цілому цей період характерний достатньою замкнутістю культури стосовно "зовнішніх подразників". У результаті до середини 90-х світова готична субкультура вже мала сильну й дуже розвинену ізольовану інфраструктуру - готичні журнали, радіо, лейблы, клуби, магазини, і т.д., результатом була можливість абсолютно автономного існування субкультури й незалежність від милості мас-медіа й реакції суспільства.

Друга половина 90-х стає новою стадією розвитку готичної субкультури - формування dark culture - темної, похмурої культури, у цілому під цим терміном мають на увазі загальну "темну" субкультуру. Активну роль у розвитку готичної субкультури в другій половині 90-х зіграло розвиток internet. Природний розвиток субкультури йшло не тільки в "віртуальному" виді - у реальному житті відбувалися також істотні зміни, зокрема саме в цей період стали регулярними різні великі готичні фестивалі - у Німеччині Wave Gothik Treffen, в Англії Whitby Gothic Weekend, у США Convergence, на які з'їжджаються готи з усією країни й з інших країн - подібні заходи з гігантською кількістю різних акцій на кожному з них дали величезний поштовх до розширення субкультури. Також культура розвивається вшир, залучаючи нових людей переважно з метал культури, виникає феномен за назвою gothic metal, як варіант металевої музики, наближеної до готичної естетики. Часто групи з новітньої генерації готичних груп (gothic metal) називають третьою хвилею готичної музики.

Готів відразу можна визначити серед юрби по звичайної сурово-чорної, або блискучо-шкіряному одягу, що виділяється, чомусь незвичайному в погляді. Готи - це насамперед світогляд, що базується на певних життєвих принципах і має свої ключові елементи - щоденний пошук краси, концентрована енергія емоцій і філолофсько-містичні тексти різнобічної готичної музики (від The Sisters of Mercy і Віктора Цоя до Deine Lakaien і HIM ), чорні кольори й імідж, за допомогою якого готи відрізняються від інших і по якому визначають своїх у юрбі. Готи люблять ту літературу, що дає чинність до мислення й можливість зрозуміти себе й свої інстинкти (,Бодлер, Ремарка, Камю, Сартр), кіно (від німих монстрів Носферату й епохи Метрополіса до незрозумілості Лінча, Тарковського, Кубрика, Параджанова й т.д., фільми - "Ворон", "Соляриус"), мистецтво.

В Україні готична субкультура зараз тільки зароджується - у великих містах уже не коштує питання, де дістати музику готичних груп, але самі готи як і раніше є екзотикою. Подібна ситуація природно породжує безліч непорозумінь і недорозуміння значення готичної субкультури у світі.

Дійсна готика з'явилася в Україні на початку 90-х з появою групи «Кому Вниз», музика, який має специфічні українські риси: зв'язок з українською історією, фольклором, демонологією й т.п. Це й відрізняє українську готику від російської, де існує копіювання західних зразків. Сьогодні українські готи спілкуються за допомогою Internet, головне місце в Україні займає Український готичний портал. Також у великих містах улаштовуються готики-вечірки, виступи різних груп. У маленьких містах спостерігається тенденція розвитку даної субкультури, що особливо часто зустрічається серед підлітків. Вони, на жаль, лише поверхово знають представників готичного мистецтва, музики зокрема, і їхній світогляд не відповідає готичному. В Україні практично немає готів з 10-літнім стажем, як, наприклад, хіпі або панки. Ця субкультура лише набирає обороти, готична символіка лише починає вкорінюватися на просторах нашої країни.

Скінхеди з'явилися в Україні в 1995-1996 роках. Перші скінхеди не були дуже активними, обмежуючись демонстрацією вишивок зі свастикою, прапорів. Наприкінці 1996 року активізуються, починають проводити пропаганду, шукають союзників. Вони також є в нашій країні радикальними, використають силові методи. Нацистська ідеологія розуміється носіями цієї субкультури на рівні нецензурних висловлень про євреїв і чорношкірих і малюванням свастик. В основі своєї спрямована на епатаж. Останнім часом зосередили своя увага на переслідуванні темношкірих і азіатів, боротьбі з іншими субкультурами. Відома в Україні «оi» група - «Сокира Перуна», що виступає з гаслом «for whites only». Характерною рисою цієї групи є тексти українською мовою й орієнтація на англійський «оi». У великих містах України скінхедів набагато більше, ніж в обласних центрах.

Гопніки. Треба відзначити таке досить стійке явище молодіжної культури, як двірська субкультура. Вона несла в собі не такий культурний потенціал, як інші, але, незважаючи на це, теж дуже цікаво. Носії цих субкультур тримали в страху цілі міста, як правило, індустріальні центри й спальні райони. Зараз ця субкультура виродилася в чисто карну культуру «бригад» і «понять». Зараз представники пацанів (гопніков) стали не такими організованими й численними, як раніше.

У другій половині 90-х ситуація в українській молодіжній культурі досить цікава. Існує й набирає обороти український варіант молодіжної масової культури. Наприклад, за Олександром Пономаревом уже бігають юрби юних шанувальниць. Дуже цікава субкультура україномовної інтелектуальної молоді, на жаль, нечисленна. Її представники досить активні, намагаються реалізувати себе в мистецтві й науці. Ця субкультура концентрується в Києві й Західній Україні. Вона з'явилася через ще неподоланний маргінальності українського мови в повсякденному житті, тому україномовні і є її стрижнем і причиною відносної згуртованості.

Рейвери. Останні роки великі українські міста переживають «рейв-експансію». Основою цієї субкультури є окремий напрямок у сучасній музиці, що називають «рейвом». Знавці виділяють кілька різновидів рейва: гоа-транс, джангл, рейв-хардкор і т.д. Ця субкультура демонстративно спрямована на відпочинок, на танець, на догляд в «інші сфери». Поки в рейверах ходить, як правило, «золота молодь», що має гроші, тому що рейв-вечірки досить дорогий вид відпочинку. Рейв-культура має й свій власний наркотик - екстазі, не завжди, але досить що часто з'являється на рейв-дискотеках. Окремими ентузіастами вже створюються рейв-кино, рейв-література й рейв-живопис. Ця субкультура має непогані перспективи в Україні через те, що є, мабуть, вигідним вкладенням капіталу, пропагується зараз як «модна» і «нова» і дозволяє порівняно багатьом молодим людям яскраво провести свій вільний час.

Репери. Стійко тримається українська «реп» або «хіп-хоп» культура. Частково «переварена» українською масовою молодіжною культурою, реп-субкультура в найцікавіших своїх проявах залишається маргінальної. Існує й класичний приклад одягу українського реппера: штани «дизелі» і дуті короткі куртки, всі речі на кілька розмірів більше. У них є свої клуби й внутритусовочные правила. В основному складаються з підлітків 12-18 років.

На відміну від рейв-культуры й частково реп-культури, що здатна приносити прибуток уже зараз, інші неформальні субкультури не здатні підкріпити своє існування більш-менш ефективною інфраструктурою. Спроби створити гарні рок-клуби до останнього часу були приречені на невдачу, та й зараз нечисленні рок-клуби або недоступні для більшості молодей, або не ведуть активної діяльності. Субкультури дотепер продовжують концентруватися по рідким недорогим кафі, квартирам, підвалам і майстерням. Напівпідпільна активність молоді спричиняється збільшення опійної наркотичної субкультури. Наркотики є частиною багатьох молодіжних субкультур, але ця кардинально відрізняється від них тим, що споживання опійних наркотиків від «ширки» до героїну є стрижнем цієї субкультури й головним фактором згуртованості. Ця субкультура дуже активно розвивається на півдні, сході й у центрі України й за останній рік - у Києві. У цій субкультурі існує свій «сленг», свої досить потужні міфи й високий рівень самосвідомості. Її носіями сьогодні стають, як правило, підлітки з родин і дуже забезпечених, і бедных. Дослідники зв'язують її існування й швидке поширення з відсутністю перспектив для парубка в сучасному суспільстві й неможливістю повноцінно провести свій вільний час, не затрачаючи більших грошей. Крім того, що існує домінуюча культура, зокрема реклама як основа цієї культури, виступає потужним стрессогенним фактором, особливо для підлітка. Явище, добре досліджене в західній соціології й соціальній психології, коли схвалювані масовою культурою цінності й мети дуже важко досягти за допомогою суспільно схвалюваних методів.

Популярної в Україні стає субкультура «автономов», що з'явилася в нас недавно, але досить активна. Її «адептами» стали частина шанувальників альтернативної музики й український анархистской молоді, які реалізують себе в мистецтві, у першу чергу плаката, граффіті й хеппінінгов (імпровізаційних театралізованих подань). Носії цієї культури мають тісні контакти зі своїми однодумцями в Східній Європі й Німеччині. Основою цієї культури є ідея створення автономного, що постійно розширюється співтовариства людей, що протистоїть буржуазній культурі, спроба створити безвладні відносини між людьми. Головне гасло запозичене в паризького травня 68-го: «Заборонені забороняти». В Україні основу цієї субкультури сьогодні становлять студенти. Очевидно, причинами розвитку цієї субкультури є невизначеність майбутнього для молодих людей, що одержали вище утворення, і незадоволеність інтелектуальним і естетичним рівнем масової молодіжної культури, яку пропагандує сьогодні мас-медіа.

На наш погляд, ні реп-культуру, ні автономов, ні рейверов не завжди можна віднести до щирих неформальних молодіжних субкультур внаслідок їхньої комерціалізації, часто це попросту популярна культура, що не несе глибоких істин.

Важливе місце в Україні займають і ігрові молодіжні субкультури. Рольова гра наближена до імпровізованого театрального спектаклю, що є втіленням постулату контркультури про ідею «театру» як єдності акторів і глядачів. Глядач стає актором і автором одночасно. До ігрових субкультур ставляться: індіаністи, толкієністи й уніформісти.

Індіаністи. Шанувальники традицій певної етнічної культури. Популярним для них є звертання до практики релігійних культів, описаних у добутках у стилі фентези або властивих індіанцям США, або до синтетичних, новітніх культів.

Толкієністи. Шанувальники автора Д. Толкієна, англійського автора фентези й середньовічної холодної зброї. Живуть у вигаданому світі й успадковують своїх казкових героїв, тим самим, виходити за межі суспільства. Уніформісти віддають перевагу певній історичній епосі. В Україні представники даної субкультури з'явилися 10-15 років тому - у більших містах, а у звичайних обласних центрах перебуває в стані розвитку - формуються свої клуби, починають проводитися рольові ігри.

Розвиток неформалітету в Україні дуже стрімкий наприклад випадок на острові Хортиця.

„Запорізькі неформали створили власне місто. На острові Хортиця з'явилося місце, іменоване "Багдадом". З весни до пізньої осені там проживають панки, хіпі, растамани і їм подібні. Причому, вік мешканців Багдада не обмежений - тут живуть як дорослі люди, так і діти. Намет, ріка, чисте повітря, і пісні під гітару не дають сумувати навіть тим, хто просто приходить у гості.

Попадають сюди люди по різних причинах: кого з гуртожитку виселили, кому жити ніде, а хто проходить своєрідне лікування. Так, наприклад Олексій, що збігає в Багдад з лікарні, видужав значно швидше звичайних хворих з виразкою шлунка. Адже все-таки життя на природі оздоровлює.

По вечорах жителі Багдада збираються в багаття для спільної вечері: сирої риби або каші зі змією. А ранком багато хто їдуть у місто: хто на роботу, хто на навчання, а деякі залишаються: за табором доглянути, риби наловити, одяг випрати.”[15]

Висновок

Субкультури – невід’ємна частина людства, й особливо саме молодої частини суспільства, тому що людині треба себе само реалізовувати в усіх аспектах соціального та особистого життя, а для молоді ще й треба бути не таким як всі, щоб показати свою уявну незвичайність та особливість. Тому кожен намагається вибрати для себе ту надзвичайно цікаву, або потрібну групу, суспільство яке має такі ж самі, або схожі за сенсом, ідеї, цілі, спосіб життя та наміри дій. Як видно з вище сказаного то субкультури бувають різних видів та соціального, асоціального та анти соціального напрямків ідеології та спрямованості цілей та напрямків діяльності.

З наведеної інформації видно, що в історії людства, тобто соціального суспільства як такого, завжди були прояви альтернативних культур і об’єднань „інакомислячих”, які в своєму загалі ці культури й культивували. У субкультур, як мабуть і у всього сущого є добрів й погані сторони. До добрих мабуть можна віднести те, що коли є різні „під культури”, то вони розвивають суспільство різноманітно, не шаблонно, у кожного індивіда є вибір бути з людьми які поділяють його ідеї, спілкуватися за спільними інтересами, робити спільну справу. Це хоч і здається відокремленням від загального суспільства, але вони все одно об’єднують. До поганих сторін відноситься те, що най частіше за все ці субкультури, які з’являються в „неформальних” середовищах, носять негативний характер цілей і намірів.

Най яскравішими представниками субкультур і неформальних об’єднань є представники молоді, підлітки віку старшокласників, та студентське юнацтво. У цих двох типів в різних ступенях є жагуча потреба бути поміченими усіма навколо, у підлітків йде період становлення зовнішніх орієнтирів дорослого життя й бачення себе в ньому, у юнацтва вже складені поверхневі зовнішні враження про дорослий світ, але вони ще не знайшли себе в ньому, й таким чином кожен з них будучи часткою якоїсь не звичайної, „неформальної” групи відчуває себе незвичайним, відчуває свою певну значимість для оточуючих його в цій групі однодумців, чого так потребує їхнє внутрішнє єство.

Субкультури можуть значною мірою впливати на багато аспектів суспільного життя, наприклад, радикально налаштовані неформальні об’єднання з політичними які не згодні з ідеями своїх опонентів можуть зробити масові заворушення, мітинги, блокування інфраструктур. Або, група охорони пам’яток культури та архітектури зберегла давній музей, або замок, експонатами того часу, всі ці групи мають свій вплив на загал, а з іншої сторони самі ж його і складають.

Вивчення типів і видів субкультур та поведінки в суспільстві, яка відхиляється від норми, в соціологічному вимірі, просто необхідна, для того, щоб бачити розвиток та відхилення суспільства в культурній, мистецькій, політичній, соціальній та інших сферах, для зібрання інформації та прогнозування, передбачення загальносуспільних настроїв громадськості.

Список використаних джерел

1. Бабенко Н.Б. „Соціологія вільного часу і дозвілля.: навчальний посібник. – К:ДАКККіМ,2006

2. “Социология молодёжи”. Под ред. В. Т. Лисовского. Изд-во СПбГУ, 1996р.

3. Р. Мертон./ „Социальная структура и аномия. Социология преступности (Современные буржуазные теории)”./ Перевод с французкого Е.А.Самарской. Редактор перевода М.Н. Волоський. Изд-во «Прогрес». Москва, 1966.

4. http://ru.wikipedia.org/wiki/Неформалы

5. American Sociological Review, 3, October, 1938

6. Ежемесячный журнал «Ридерз Дайджест» №№ 3, 7-9, 2001 (серия статей «Экстернальная культура. Системщики»)

7. А. Шубин. /„Судьба неформалов”/ Москва.,1996

8. Відео матеріал, телепередача „Системщики, кто они?”

9. И.Д. Колесин./ „Подходы к изучению социокультурных процессов. Социологические исследования.”/ 1999. - №1.

10. Jedrzejewski M. Mlodziez a subkultury. – Warszawa, 1999.

11. М.К. Соколов./„Субкультурное измерение социальных движений: когнитивный подход.”/ Вест. Российского гуманитарного научного фонда. 1997

12.  М.К. Соколов. „Как писать этнографию молодежной субкультуры”. Вест. Российского гуманитарного научного фонда.1998

13.  К.Б. Соколов /”Субкультуры, этносы и искусство: концепция социокультурной стратификации”/ Вест. Российского гуманитарного научного фонда.- №1.1997

14.  Кофирін Н.В./”Проблеми вивчення неформальних груп молоді. Соціологічні дослідження.”/ 1991. №1

15. Відео матеріал, телепередача „Подробиці”, надано з власного архіву телеканала «Інтер»

16. Энциклопедический социологический словарь / Под ред. Г.В. Осипова. - М.: ИСПИ РАН, 1995.

17. Громов А.В., Кузин О.С. „Неформали. Кто есть кто?” - М.,1990р.

18. “Соціологія культури” (навчальний посібник), К-2002р.

19. Сучасна американська соціологія / Під ред. В.И. Добренькова. - М.: Із МГУ, 1994.

20. Соціологічний словник / сост. А.Н. Єлсуков, К.В. Шульгіна. вид. перероб. і доп. - Мінськ, 1991.

21. Капітонов Э.А. Соціологія XX століття. - Ростов-на-Дону: З «Фенікс», 1996.

22. Шубін А. "Соціальна екологія", М.,1995

23. "Неформальні природоохоронні молодіжні рухи в СРСР. Факти й документи". Під ред. Мухачева С. Г., Забєліна С. И., Казань, 1993

24. Рябов П. "Стратегія руху: генеральний відступ". Журнал "Громада", № 48,1992

25. „Молодіжний екстремізм”. Під ред. А. А. Козлова, СПГУ,1996

26. В. Т. Лисовский „Чи у кожній суперечці народжується істина?”, Казань, 1997

27. “Соціологія культури” (навчальний посібник), К-2002р.

28. Крутецкий В.А., Лукин Н.С. “Психологія підлітка” - М., 1965р.

29. Краківський А.П. “Про підлітків” - М., 1970р.

30. Соціологія – короткий енциклопедичний словник. – Київ, 1998.

31. Hollstein W. Die Gegengesellschaft. Alternative Lebensformen. – Bonn, 1979.

32. Wertenstein-Zulawski J. To tylko rock and roll. – Warszawa, 1990.

[1] „Социология молодёжи”/ Под ред. В. Т. Лисовского. СПбГУ, 1996.- С.-12.

[2] - “Социология молодёжи”/ Под ред. В. Т. Лисовского. СПбГУ, 1996.- С.-155.

[3] http://ru.wikipedia.org/wiki/Неформалы

[4] Ежемесячный журнал «Ридерз Дайджест» №№ 3, 7-9, 2001 (серия статей «Экстернальная культура. Системщики»)

[5] http://ru.wikipedia.org/wiki/Неформалы

[6] Відео матеріал для роботи надано з власного архіву ТРК „Альтернатива”

[7] А. Шубин „Судьба неформалов” Москва.,1996

[8] Стаття опублікована в American Sociological Review, 3, October, 1938, p. 672-682.

Мертон Р. Социальная структура и аномия /Социология преступности (Современные буржуазные теории) Изд-во «Прогрес». Москва, 1966. C. 299-313

[9] http://ru.wikipedia.org/wiki/Неформалы

[10] И.Д. Колесин /”Подходы к изучению социокультурных процессов. Социологические исследования”./ 1999. - №1.130 — 136.

11М. Соколов./ „Субкультурное измерение социальных движений: когнитивный подход.”/ 1997.

[12] К.Б. Соколов /”Субкультуры, этносы и искусство: концепция социокультурной стратификации”/ Вест. Российского гуманитарного научного фонда. — 1997. - №1.134 — 143.

[13] М.К. Соколов. „Как писать этнографию молодежной субкультуры”. Вест. Российского гуманитарного научного фонда.1998

[14] Кофирін Н.В./”Проблеми вивчення неформальних груп молоді. Соціологічні дослідження.”/ 1991. №1

[15] телеканал «Інтер», „Подробиці”, від 4 липня 2002 року