Легеневі судини іннервуються симпатичними судинозвужувальними волокнами. Судини легенів, як і судини великого круга кровообігу знаходяться під постійним тонічним впливом симпатичної нервової системи. При збудженні барорецепторов каротидного синуса, зумовленого підвищенням АТ, рефлекторно відбувається зниження опору судин малого круга кровообігу, що приводить до збільшення кровенаповнення легенів і нормалізації тиску у великому колі кровообігу.

При збудженні барорецепторов легеневих артерій, розташованих у основи цих артерій в області біфуркації легеневого стовбура, яке виникає при підвищенні тиску в малому крузі кровообігу, рефлекторно знижується тиск у великому колі кровообігу за рахунок уповільнення роботи серця і розширення судин великого кола (рефлекс Паріна). Фізіологічне значення даного рефлексу полягає в тому, що він розвантажуючи малий круг кровообігу, перешкоджає перенаповнюванню легень кров'ю і розвитку їх набряку.

При зниженні тиску в легеневій артерії, навпаки, системний тиск зростає, і таким чином, кровонаповнення легенів нормалізується.

Місцева регуляція легеневого кровотоку

При зниженні тиску кисню або підвищенні тиску вуглекислого газу виникає місцеве звуження судин легенів . Завдяки цьому механізму, кровотік в окремих ділянках легенів регулюється відповідно до вентиляцій цих ділянок, що дозволяє вимкнути з кровопостачання не вентилює альвеоли. Необхідно підкреслити, що у разі припинення вентиляція значної ділянки легеневої тканини (при запаленні легень), рефлекторно виникає спазм судин, що живлять уражену ділянку . Це може привести до різкого збільшення гідродинамічного опору в малому крузі кровообігу, і, як наслідок, до розвитку правошлуночкової недостатності, особливо у маленьких дітей.

Мозковий кровообіг

Середня об'ємна швидкість мозкового кровотоку складає приблизно 750 мл/хв., тобто 13 % від загального серцевого викиду. Кровопостачання сірої речовини приблизно в 4 рази більше, ніж білої і складає 0.68-1.1 мл на 1г тканини в хвилину. Кровотік може збільшуватися в окремих областях головного мозку при посиленні їх активності, проте в цілому кровопостачання мозку при цьому змінюється трохи.

Величина просвіту судин залежить, в основному, від метаболічних чинників, зокрема, від напруги в капілярах і тканинах, концентрації іонів водню в навколосудинному просторі і напруги кисню в крові. Збільшення напруги супроводжується вираженим розширенням судин: так при зростанні напруги вуглекислого газу удвічі мозковий кровотік також приблизно подвоюється. Дія опосередкована іонами водню, що виділяються при дисоціації вугільної кислоти. Інші речовини, при накопиченні яких збільшується концентрація іонів водню (молочна кислота і інші продукти обміну) також підсилюють мозковий кровотік.

Неврологічні прояви гіпервентиляційного синдрому (головокружіння , сплутана свідомість, судоми і т.д.) обумовлені, напроти , зниженням мозкового кровотоку в результаті гипокапнії. При зменшенні напруги кисню судини також розширюються, а при підвищенні звужуються, хоча в цілому зміни напруги кисню в крові оказують менший вплив на кровотік, чим зрушується напруга вуглекислого газу.

У судинах мозку добре виражена міогенная ауторегуляция, тому при змінах гідростатичного тиску у зв'язку із зміною положення голови мозковий кровотік залишається постійним.

Таким чином, кровопостачання головного мозку регулюється місцевими метаболічними і міогенними механізмами. Вплив вегетативних нервів на мозкові судини має другорядне значення.

Нирковий кровообіг

Середня об'ємна швидкість ниркового кровотоку у спокої складає близько 4,0 мл на 1 г тканини в хвилину, тобто в цілому для нирок, маса яких 300 г, приблизно 1200 мл/хв., що складає близько 20% серцевого викиду. Особливість кровопостачання нирок полягає в наявності двох послідовних афферентних артеріоли, які распадаются на клубочкові капіляри, відокремлені від канальцевого капіллярного ложа виносячими (ефферентними) артеріолами. Ефферентні артеріоли характеризуються високим гідродинамічним опором. Тиск в клубочкових капілярах великий (близько 60-70 мл рт.ст.), а в навколоканальцевих відносно малий (близько 13 мм рт.ст.).

Для судин нирок добре розвинені міогенні ауторегуляторні механізми, завдяки яким кровотік і капілярний тиск в області нефронів підтримується на постійному рівні при коливаннях артеріального тиску від 80-120 до 180-200 мм рт. ст. Ниркові судини іннервуються соматичними судинозвужувальними нервами. Тонус цих нервів в спокої невеликий. При переході людини у вертикальне положення, ниркові судини беруть участь в загальній вазоконстрікторнвй реакції, що забезпечує кровопостачання головного мозку і серця. Нирковий кровотік знижується також при фізичному навантаженні і в умовах високої температури навколишнього середовища. Це забезпечує компенсацію зниження АТ, пов”язаного з розширенням м'язових і шкірних судин. Характерною особливістю судин нирок є їх низька здібність до розширення, в зв'язку з чим утруднено збільшення ниркового кровотоку шляхом зниження гідродинамічного опору. Тому у разі зниження кровопостачання нирок запускаються механізми, направлені на збільшення перфузійного тиску, зокрема, посилюється вироблення реніну. Активація ренін - ангиотензійної системи, що приводить до підйому системного тиску, в якійсь мірі збільшує і нирковий кровотік.