Вступ
Наочність у педагогіці завжди була і є одним з найважливіших принципів навчання, фундаментом для здійснення всебічного розвитку особистості. Цей принцип навчання був вперше сформульований Я.А. Коменським, а в подальшому розвинений Й.Г. Песталоцці. З вітчизняних дидактів, що займалися цією проблемою, слід відзначити перш за все К.Д. Ушинського, одного з перших розробників форм наочного навчання [69; 119].
Психологічні дослідження використання різноманітних засобів наочності проводились багатьма вченими, зокрема Л.В. Занковим, І.М. Соловйовим, Ж.І. Шиф, Б.І. Пінським, Г.М. Дульньовим, В.Г. Петровою, М.М. Нудельманом, М.П. Феофановим та ін. [77; 236].
Особливо слід зауважити, що наочні засоби є одним з найважливіших елементів будь-якого навчального процесу в різноманітних навчальних дисциплінах. Це чітко ілюструють дані про засвоєння навчальної інформації дітьми 6-10 річного віку. Адже ефективність засвоєння інформації учнями зростає за умови залучення до цього процесу якомога більше органів чуттів. Найефективніше діти засвоюють інформацію подану на слух та на зір з подальшим її обговоренням [50].
Відтак проблемою використання наочності в початковій школі займаються чимало українських та російських педагогів-практиків, серед них слід особливо виділити Бабійчук Т, Габдулхакова Ф.А., Ісмаілову А., Корепіну Л., Проць М. та ін. [2, 17, 30, 38, 74].
Серед вчителів-новаторів цікавими є ідеї Едігея В.Б., Кулінської Л.П., Халатян К. та ін. [26, 41, 96].
Уперше теоретичне обґрунтування принципу наочності навчання ввів чеський педагог Я.А. Коменський (ХVІІ ст.), який в своїй праці “Велика дидактика" сформулював правило, що мало на меті безпосереднє знайомство учнів з об’єктами, які вивчаються. В своєму відомому “золотому правилі дидактики" Коменський вказував, що навчання слід починати не з обговорення об’єкту, який вивчається, а з демонстрації його [50].
Наочність несе в собі різні функції, одна з яких - сприяти розвитку мотиваційної сфери учнів.
К.Д. Ушинський дав глибоке психологічне обґрунтування наочного навчання. Наочні посібники за Ушинським, є засобом для активізації мислительної діяльності і формування чуттєвого образу. Саме чуттєвий образ, сформований на основі наочного посібника, є головним у навчанні. Ушинський надавав величезного значення наочному навчанню як методу, що має бути використаним найчастіше на уроках у початковий період, адже він [95]:
розвиває мовлення учнів;
стимулює розумові процеси.
З аналогічних причин наочність цінна і під час навчання української мови, а її використання зумовлене психолого-педагогічними основами уроків рідної мови в початковій школі.
Первинне дослідження проблеми дозволило сформулювати робочу гіпотезу, за якою спонукання до навчання у дітей 6-10-річного віку збільшиться за умови обґрунтованого використання на уроках української мови засобів наочності.
Мета дослідження: теоретично охарактеризувати процес формування позитивних мотивів навчання на уроках рідної мови засобами наочності, розробити шляхи удосконалення цього процесу.
Завдання, які ми поставили для виконання мети:
проаналізувати досвід використання наочності в навчальному процесі уроків рідної мови в початковій школі;
вивчити вплив наочних засобів навчання на психологічні якості молодших школярів;
з’ясувати, яке місце наочні посібники займають у структурі уроку рідної мови;
проаналізувати роль мотивації учнів у початковому навчанні української мови;
розробити та теоретично обґрунтувати систему методів та прийомів використання наочності в навчальному процесі уроків рідної мови;
розробити методичні рекомендації щодо застосування наочності для формування позитивних мотивів навчання;
експериментально перевірити ефективність запропонованої методичної системи.
Об’єкт дослідження - наочні засоби навчання української мови в початковій школі.
Предмет - мотиваційний компонент уроку рідної мови та вплив на нього засобів наочності.
У процесі роботи над дослідженням нами були використані такі методи: порівняльно-історичний аналіз; вивчення та аналіз педагогічної і методичної літератури; спостереження; інтерв’ювання; аналіз та узагальнення педагогічного досвіду; педагогічний експеримент.
Наукова значущість роботи:
дано теоретичний аналіз проблеми;
теоретично обґрунтовано окремі шляхи використання наочних засобів навчання на уроках української мови в початковій школі.
Практична значущість роботи:
методично розроблено ефективні прийоми використання наочності для формування позитивних мотивів навчання на уроках рідної мови;
результати роботи можуть бути використані в практичній діяльності вчителів початкової школи.
Наочні методи навчання
У початкових класах застосування наочності має на меті збагачення й розширення безпосереднього чуттєвого досвіду учнів, розвиток спостережливості, пізнання конкретних властивостей предметів під час практичної діяльності, створення умов для переходу до абстрактного мислення, опори для самостійного навчання й систематизації навчального матеріалу.
Відповідно до функцій наочності засоби унаочнення також дуже різноманітні: предмети та явища навколишньої дійсності; дії вчителя й учнів, що демонструють, як треба виконувати ту чи іншу операцію та як і яким обладнанням користуватися; зображення реальних предметів - різноманітні іграшки, предметні малюнки, картини, образні моделі з паперу, картону й символічні зображення - карти, таблиці, схеми, креслення тощо.
До наочних засобів належить також інформація, яку учні сприймають за допомогою технічних засобів навчання: кінофільми, діафільми, звукозапис, радіо, телепередачі. Ці види наочності називають аудіовізуальними, оскільки інформацію вони передають через звук і зображення [17].
У початкових класах застосовується природна, малюнкова, об’ємна, звукова і символічно-графічна наочність. Зрозуміло, що кожна з них має свої позитивні і негативні моменти, і це слід враховувати, визначаючи їх роль на уроці.
У навчальних програмах з предметів дається, як правило, перелік наочності та навчального обладнання.
Використання наочності відіграє переважно допоміжну роль, однак іноді навчальний матеріал (наприклад, явища, предмети, які учні не можуть безпосередньо спостерігати) має такий характер, що без унаочнення правильне уявлення про новий об’єкт взагалі неможливе. Щоб запобігти звуженню поняття або уявлення, доцільно використовувати різні зразки зображення об’єкта. Це допоможе учням розпізнати типове, зробити крок від конкретного до абстрактного, перейти від уявлення до поняття. Отже, важливо не тільки правильно дібрати наочність до уроку, а й продумати, як поставити запитання, щоб створюваний в учнів зоровий образ активно працював на досягнення мети уроку [104].
Як відомо, найперша властивість сприймання - вибірковість. Завдяки запитанням учителя, попередньому досвіду учень вихоплює зором, слухом ті чи інші сторони спостережуваного. І чим менша дитина, тим більше значення мають конкретність і особистісна значущість установки вчителя на сприймання. Не можна залишити поза увагою і вплив фону на якість сприймання. Наголосити на цьому спонукає поширене серед класоводів прагнення всіляко прикрашати роздавальний матеріал (квіточки, замальовки, аплікації). Це відволікає увагу учнів. Адже навчальна сутність картки, таблиці має чітко проглядатися. Водночас на схемах-опорах добре використовувати смисло-розрізнювальні властивості кольорів, умовні позначення для виділення головного, зв’язків між елементами схеми.
Дидактичні функції схематичної наочності - педагогічна підтримка міркувань учнів на етапі первинного сприймання, опора для дітей, які не встигають, використання опори під час самостійної роботи й повторення. З огляду на це схеми дуже різноманітні, в арсеналі багатьох учителів поряд з відомими є й свої опори з різних предметів. Як правило, це невеликі за форматом цупкі аркуші, які або прикріплюють на крилі дошки, або заздалегідь кладуть на окремі парти. Важливо, щоб у процесі сприймання наочності розвивалися пізнавальні здібності дітей, здатність до самонавчання.
Ефективність процесу сприймання підвищується, коли перед учнями ставляться спеціальні завдання, проводяться спостереження, які спонукають їх придивлятися чи прислухатися до нових об’єктів, виділяти їхні характерні ознаки, об’єднувати в єдине ціле, позначати певними словами. У таких ситуаціях в учнів швидше розвивається спостережливість, ніж тоді, коли сприймання наочних об’єктів є тільки ілюстрацією готових знань, повідомлюваних учителем. Показники розвитку спостережливості - вдосконалення перцептивного аналізу й синтезу об’єктів, виділення й об’єднання в єдине ціле малопомітних їх ознак та властивостей, підвищення точності словесного їх опису, формування установки на спостереження [78].
Вибір наочності для конкретного уроку зумовлюється не тільки його навчальною метою, а й іншими чинниками. Зокрема, специфікою мікросередовища школи та попереднім рівнем готовності дітей, їхнім емоційним станом, віком, резервом навчального часу. Особливо важливим джерелом чуттєвого досвіду майже на всіх уроках є актуалізація емоційних спостережень дітей. Це положення глибоко розвинув у своїх працях В.О. Сухомлинський. „Природа мозку дитини, - писав він, - потребує, щоб її розум виховувався біля джерела думки - серед наочних образів, і насамперед - серед природи, щоб думка переключалася з наочного образу на „обробку” інформації про цей образ. Якщо ж ізолювати дітей від природи, якщо з перших днів навчання дитина сприймає тільки слово, то клітини мозку швидко стомлюються і не справляються з роботою, яку пропонує вчитель. А цим клітинам треба розвиватися, міцніти, набиратися сил. Ось де причина того явища, з яким часто зустрічаються вчителі в початкових класах: дитина тихо сидить, дивиться тобі в очі, немовби уважно слухає, але не розуміє жодного слова, що педагог розповідає і розповідає, тому що треба думати над правилами, розв’язувати задачі, приклади - все це абстракції, узагальнення, немає живих образів, мозок стомлюється…” [90; 34.].
З технічних засобів навчання (ТЗН) у початкових класах найбільш поширені діафільми і діапозитиви. Діапроектори і діаскопи прості в експлуатації, надійні, дешеві, зручні для зберігання; діти 6-7 років легко навчаються показувати діафільми.
Статичний матеріал діафільму молодші учні сприймають значно легше, ніж динамічний у кінофільмі: вони встигають розглянути деталі зорового ряду, осмислити їх у цілому. Істотну роль тут відіграють яскравість барв і виразність ліній (порівняно з настінними таблицями й роздавальним матеріалом).
Вчасно використана виразна наочність - це змістове й емоційне підживлення процесів сприймання, мислення, пам’яті молодших учнів. [40; 428-429].
Висновки
Таким чином, наочність навчання - це одна з найважливіших умов, що забезпечує успішне формування в учнів всіх форм мислення, слугує для них джерелом отримання об’єктивних наукових знань, розвитку мовлення та самостійного розуміння матеріалу.
У процесі сприйняття об’єкту поряд зі сприйманням беруть участь пам’ять і мислення. Образ об’єкту, який сприймається є наочним тільки тоді, коли дитина аналізує об’єкт, співставляє його зі вже набутим досвідом. Наочний образ виникає не сам по собі, а в результаті активної пізнавальної діяльності людини. Ступінь наочності може бути різним в залежності від індивідуальних особливостей дитини, від рівня розвитку її пізнавальних здатностей, знань, ступеню наочності початкових образів сприймання.
Принцип наочності виходить із самого процесу сприйняття, осмислення та узагальнення учнями навчального матеріалу. Наочність забезпечує зв’язок між конкретним і абстрактним, бере участь у розвитку абстрактного мислення, у багатьох випадках є його підґрунтям [50].
Перед загальноосвітніми школами стоїть одне з першочергових завдань: забезпечити успішне вивчення української мови, домогтися вільного володіння нею.
Мова - явище суспільне. В своїй суспільній функції вона є, з одного боку, „слухова” - усне мовлення; з іншою, - „зорова" - писемне мовлення. Формування у школярів навичок усного і писемного мовлення - важке і багатогранне завдання, що стоїть перед вчителем. Головне в методиці уроку мови полягає у використанні таких наочних дидактичних засобів, які на основі слухових, зорових і моторних (пов’язані з рухом пишучої руки) відчуттів викликали б у школярів яскраві слухові і зорові враження [30].
Аналогічні результати, на користь використання наочних посібників на уроках української мови, показало наше дослідження, що дає змогу висловити концепцію: Навчальний процес на уроках рідної мови стане більш раціональнішим, рівень навчальних досягнень підвищиться, а мотиваційний компонент уроку набуде нових властивостей за умови широкого але обґрунтованого використання наочності.
Список використаних джерел
1. Антонова Т., Харитонов А. Мультимедийный учебник. Поиски жанра // Компьютер-пресс. - 1999. - № 9. - С.26-31.
2. Бабійчук Т. Використання звуко- та відеозаписів на уроках української мови // Українська мова та література в загальноосвітній школі. - 2004 - № 7. - С.50-54.
3. Байбуртян Н., Геодакян Н. Иллюстративный материал и учебная деятельность // Русский язык в начальной школе. - 1990. - №.5. - С.12-15.
4. Баранов М.Т. Применение графической наглядности в процессе обучения орфографии // Русский язык в школе. - 1991. - №.2. - С.38-46.
5. Бибко Н.С. Изучение сказок смешанного типа // Начальная школа. - 1990. - № 3 - С.36-38.
6. Блик О.П. Фонетика, орфографія, графіка, орфоепія. - К.: Рад. школа, 1988.
7. Богоявленська Д.Б. Психологія мотивації. - К.: Освіта, 1990.
8. Богуш А.М. Методика розвитку рідної мови. - К.: Вища школа, 1995.
9. Буган Ю.В., Уруський В.І. Словник психолого-педагогічних термінів і понять. - Тернопіль: Астон, 2001.
10. В.О. Сухомлинський. Слово рідної мови. - Вибрані твори в 5 т. - Т.3, - К., 1976.
11. Вашуленко М.С., Скрипченко Н.Ф., Буквар. - К.: Освіта, 2002.
12. Вашуленко М.С. Навчання грамоти в 1 класі. - К.: Рад. школа, 1987.
13. Вашуленко М.С. Удосконалення змісту і методики навчання української мови в 1-4 класах. - К.: Рад. школа, 1991.
14. Вашуленко М.С., Скрипченко Н.Ф. та ін. Навчання в 1 класі. - К.: Рад. школа, 1991.
15. Выготский Л.С. Педагогическая психология / Под. ред. В.В. Давыдова. - М.: Педагогика, 1991.
16. Волошина Н.Й. та ін. Концепція літературної освіти // Початкова школа. - 1994. - № 3 - С.3-8.
17. Габдулхаков Ф.А. Зрительная наглядность в начальном обучении // Русский язык в национальной школе. - 1988. - № 3. - С.45-47
18. Гамалій А.Т. Ігри та цікаві вправи з української мови для 1-3 класів. - К.: Рад. школа, 1980.
19. Ґудзик І.П. Читання вголос і читання мовчки // Початкова школа. - 1991. - № 4. - С.22-23.
20. Ґудзик І.П. Навчаємо слухати-розуміти українську мову // Рідні джерела. - 1998. - № 2. - С.14-17.
21. Детская риторика. - 1,2,3,4 кл. / Под ред. Т.А. Ладыженской. - М.: Педагогика, 1999.
22. Джежелей О.В. та ін. Навчаємо слухати, говорити, читати. // Початкова школа - 1994. - № 6 - С.26-32.
23. Джежелей О.В. та ін. Уроки читання і види мовної діяльності // Початкова школа. - 1994. - № 6. - С.12-16.
24. Джежелей О. Досвід розробки авторської програми // Початкова школа. - 1999. - № 6. - С.54-57.
25. Дрига О.М., Рах А.П. Технические средства обучения в общеобразовательной школе. - М., 1985.
26. Едігей В.Б. Думку народжує інтерес. // Початкова школа. - 1995 - № 9. - С.46-48.
27. Єгорова Л.Б. Лінгвістичне коментування художнього тексту // Початкова. школа. - 1992. - № 2 - С.28-30.
28. Єрмоленко С.Я., Мацько Л.І. Навчально-виховна концепція вивчення української (державної) мови // Початкова школа. - 1995. - № 1. - С.33-38.
29. Зельманова Л.М. Наглядность в преподавании русского языка: Пособие для учителя. - М.: Просвещение, 1984.
30. Исмаилова А. Применение слухозрительной наглядности при изучении русского языка // Русский язык в начальной школе. - 1991. - № 1 - С.32-34.
31. Каніщенко А.П. Збагачення активного словника молодших школярів на матеріалі теми “Прикметник". Методичний посібник. - К.: ІСД, 1995.
32. Каштанова А.А. Некоторые приемы работы с детьми // Начальная школа. - 1995. - № 7 - С.34-38.
33. Коваль А.П. Методика преподавания русского языка в школах с украинским языком обучения. - К.: Вища школа, 1989.
34. Коваль А.П. Наглядность на уроках русского языка в начальных классах: Пособие для учителей. - К.: Радянська школа, 1986.
35. Ковська О.Н. Урок українського читання // Початкова школа. - 1995. - № 9. - С.28-30.
36. Колупаева А.А. Подолання у першокласників вимовних вад фонетичного рівня // Початкова школа. - 1995. - № 7. - С.11.
37. Контроль та оцінювання навчальних досягнень учнів початкової школи. - К.: Початкова школа, 2002.
38. Корепина Л. Работа с иллюстрациями на уроках чтения // Нач. школа. - 1990. - № 2. - С.42-44.
39. Костогриз С. Особливості інтеграції під час навчання грамоти // Початкова школа. - 1999. - № 5. - С.10-12.
40. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. - К.: Вища школа, 1984.
41. Кулінська Л.П. Екранна і звукова наочність на уроках української мови. - К.: Радянська школа. - 1986.
42. Кулик Б.М. Наочність у викладанні граматики української мови. - К.: Радянська школа, 1953
43. Культура української мови / За ред. В.М. Русанівського. - К.: Либідь, 1990.
44. Лазаренко Н. Розвиток пізнавальної активності першокласників у період навчання грамоти // Початкова школа. - 1999. - № 5. - С.13-16.
45. Лумсецька Л. Дидактичні вірші на уроках рідної мови в початкових класах. - Тернопіль: Астон, 2001.
46. Львов М.Р. Словарь-справочник по методике преподавания русского языка. - М.: Академия, 2000.
47. Львов М.Р., Горецкий В.Г., Соснов О.В. Методика преподавания русского языка в начальных классах. - М.: Академия, 2000.
48. Львов М.Р., Рамзаева Т.Г., Светловская Н.Н. Методика обучения русскому языку в начальных классах. - М.: Просвещение, 1987.
49. Машбиц Е.И. Психолого-педагогические проблемы компьютеризации обучения. - М.: Педагогика, 1998.
50. Молочков В.П. Наглядность как принцип обучения // Информатика и образование. - 2004. - № 3. - С. 20-25.
51. Методика викладання української мови / За ред. С.І. Дорошенка. - К., 1989.
52. Методика викладання української мови / За ред. C.I. Дорошенка. - К.: Вища школа, 1992.
53. Методика викладання української мови в середній школі / За ред. І.С. Олійника. - К.: Вища школа, 1989.
54. Мех Н. Використання ілюстрацій та репродукцій картин на уроках читання в початкових класах // Студентський науковий вісник ТДПУ. - Тернопіль. - 2003. - Вип. № 6.
55. Науменко В.О. Формування навичок читання // Початкова школа. - 1991. - № 4. - С.34-38.
56. Наумчук М.М. Вчимось читати залюбки. - Тернопіль: Астон, 2001.
57. Наумчук М.М. Зошит для письма і розвитку мовлення. - Тернопіль: Астон, 2002.
58. Наумчук М.М. Позакласне читання (1,3,4 кл) Тернопіль: Підручники і посібники, 1995, 1998, 2001.
59. Наумчук М.М. Сучасний урок української мови в початковій школі. - Тернопіль: Астон, 2002.
60. Наумчук М.М. та ін. Новий універсальний довідник “Хочу все знати". - Тернопіль: Підручники і посібники, 2002.
61. Наумчук М.М., Лушпинська Л.П. Словник-довідник основних термінів і понять з методики української мови. - Тернопіль: Астон, 2002.
62. Олійник Г.А. Виразне читання в початкових класах. - Тернопіль: Астон, 2001.
63. Паламарчук В.І. Динамічні таблиці для початкової школи. - К.: Освіта, 1992.
64. Пальченко І.І. Система вправ для розвитку навичок читання // Початкова школа. - 1991. - № 3. - С.50-52.
65. Пальченко I.Г. Про вдосконалення техніки читання // Початкова школа. - 1989. - № 11. - С. 20-21.
66. Пархоменко Н. Методика роботи над словом, текстом на уроках читання // Початкова школа. - 1997. - № 6. - С.25-27.
67. Пентилюк М.І. Основні аспекти навчання рідної мови. // Початкова школа. - 1997. - № 4. - С. 20-21.
68. Перемот С. Інтегрований курс рідної мови й мовлення. // Початкова школа. - 1998. - № 2. - С.54-60.
69. Плисько К.М. Принципи, методи і форми навчання української мови. Теоретичний аспект: Навчальний посібник. - Харків: Основа. - 1995.
70. Прищепа О.Ю. Уроки письма в 1 класі. - К.: Рад. школа, 1986.
71. Програма з курсу "Методика викладання української мови в початковій школі" За ступеневою підготовкою вчителів початкових класів: молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр. - К.: Рута, 2002.
72. Програми для систем середньої загальноосвітньої школи 1-2 кл. - К.: Початкова школа, 2001.
73. Програми середньої загальноосвітньої школи.1-4 (1-3) класи. - К.: Початкова школа, 2002.
74. Проць М.М. Особливості використання наочності і ТЗН у період навчання грамотності // Початкова школа. - 1987. - № 9. - С.36-44.
75. Речь. Речь. Речь. / Под ред. Т.А. Ладыженской. - М.: Педагогика, 1990.
76. Розвиток навички читання (мет. рекомендації І.П. Ґудзик) - К.: Освіта, 1993.
77. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи. - К.: Ґенеза, 1999.
78. Савченко О.Я. Підготовка учнів до сприймання нових художніх творів на уроках читання // Початкова школа. - 1990. - № 3. - С.18-26.
79. Савченко О.Я. Урок в початкових класах. - К.: Освіта, 1993.
80. Салькова Т.П. Методика обучения чтению. - М.: ТЦ. “Сфера”, 2000.
81. Сальникова Т.П. Методика обучения грамоте. - М.: ТЦ “Сфера”, 2000.
82. Сальникова Т.П. Методика преподавания грамматики, правописания и развития речи. - М.: ТЦ “Сфера”, 2000.
83. Светловская Н.Н. Методика внеклассного чтения. - М.: Просвещение, 1991.
84. Светловская Н.Н. Основы науки о читателе. - М.: Педагогика, 1993.
85. Светловская Н.Н., Пиче-оол Т.С. Обучение детей чтению: Практическая методика. - М.: Академия, 2001.
86. Січовик І. Загадкова абетка // Початкова школа. - 1990. - № З. - С.36-40.
87. Синиця О.І. Психологія усного мовлення. - К., 1974.
88. Скрипченко Н.Ф., Вашуленко М.С. Буквар. - К.: Освіта, 2002.
89. Соловейчик М.С., Жедек П.С., Светловская Н.Н. Русский язык в начальных классах: Теория и практика обучения. - М.: Академия, 2000.
90. Сухомлинський В.О. Вибрані твори. - Т.2 - М.: Просвещение, 1979.
91. Татушко Є.Р. Малечі - про серйозні речі // Початкова школа. - 1995. - № 1. - С.50.
92. Трунова В.А. Вчимося правильно писати. СМУЛ: Київ-Ізмаїл, 2002.
93. Трунова В.А. Лінгвістичні основи формування мовленнєвих умінь // Початкова школа. - 1995. - № 2. - С.26-30.
94. Трунова В.А. Розвиток мовлення молодших школярів в умовах білінгвізму. - К.: Вища школа, 2001.
95. Ушинський К.Д. Вибрані пед. твори в 2 т. - К., 1988.
96. Халатян К.С. Как я использую наглядность // Начальная школа. - 1987. - № 7. - С.27-28.
97. Хорошковська О.А. Розвиток українського мовлення молодших школярів. - // Початкова школа. - 1997. - № 9. - С.42-46.
98. Цепова І. Використання художньо-зорових образів у навчанні письма 6-літніх першокласників // Початкова школа. - 1999. - № 5 - С.13-15.
99. Чепурко О.Г. Урок-спілкування з художнім твором // Початкова школа. - 1995. - № 3. - С.23.
100. Чередниченко Д. Материнка. - К.: Освіта, 1992.
101. Чуйко Г.А. Методика викладання української мови в початкових класах. - К.: Радянська школа, 1974.
102. Шаповаленко С.Г. Учебник в системе средств обучения. В кн.: Проблемы школьного учебника. - М., 1976.
103. Щукина Г.І. Мотивация учения - М.: Научное образование, 1980.
104. Яковенко Н.П. Использование средств наглядности и занимательного материала на уроках русского языка // Начальная школа. - 1997. - № 3 - С.32-34.
105. Ямщикова Т.Д. Учим читать по Эльконину // Начальная школа. - 1995. - № 6. - С.39.
Додаток А
| потреба | 
| мотив
| діяльність |
Додаток Б
| Мотиви учіння молодших школярів |
  почуття обов’язку
|
| бажання заслужити похвалу вчителя |
| страх перед покаранням |
| звичка виконувати вимоги дорослих |
| пізнавальний інтерес |
| честолюбство |
| прагнення утвердитися в класі |
| бажання порадувати батьків |
| бажання одержувати високі бали |
| прагнення заробити винагороду |
Додаток В
Вживання префіксів при-, пре-
прибрати
прибігти
пре розумний
прегарна
Додаток Г
Запам’ятай:
В українській мові є слова, які пишуться з апострофом.
Приголосний перед апострофом має вимовлятись твердо:
Сім’я
Пам’ять
Зв’язок
Комп’ютер
Об’єкт
П’ять
Додаток Д
Неозначена форма дієслова 3-тя особа однини та множини
Що робити? Що робить? (Що роблять?)
Бігти бігає (бігають)
Стрибати стрибає (стрибають)
Летіти літає (літають)
Додаток Є
Подвоєння, подовження приголосних на письмі:
навчання
зрання
здоровенний
іменник
Додаток Ж
 |
Додаток З
Додаток І
Додаток К
| Називний відмінок | Родовий відмінок |
| Ярем-а саж-а груш-а площ-а пісн-я ліні-я | Ярем-и саж-і груш-і площ-і пісн-і ліні-ї |
Вступ
Наочність у педагогіці завжди була і є одним з найважливіших принципів навчання, фундаментом для здійснення всебічного розвитку особистості. Цей принцип навчання був вперше сформульований Я.А. Коменським, а в подальшому розвинений Й.Г. Песталоцці. З вітчизняних дидактів, що займалися цією проблемою, слід відзначити перш за все К.Д. Ушинського, одного з перших розробників форм наочного навчання [69; 119].
Психологічні дослідження використання різноманітних засобів наочності проводились багатьма вченими, зокрема Л.В. Занковим, І.М. Соловйовим, Ж.І. Шиф, Б.І. Пінським, Г.М. Дульньовим, В.Г. Петровою, М.М. Нудельманом, М.П. Феофановим та ін. [77; 236].
Особливо слід зауважити, що наочні засоби є одним з найважливіших елементів будь-якого навчального процесу в різноманітних навчальних дисциплінах. Це чітко ілюструють дані про засвоєння навчальної інформації дітьми 6-10 річного віку. Адже ефективність засвоєння інформації учнями зростає за умови залучення до цього процесу якомога більше органів чуттів. Найефективніше діти засвоюють інформацію подану на слух та на зір з подальшим її обговоренням [50].
Відтак проблемою використання наочності в початковій школі займаються чимало українських та російських педагогів-практиків, серед них слід особливо виділити Бабійчук Т, Габдулхакова Ф.А., Ісмаілову А., Корепіну Л., Проць М. та ін. [2, 17, 30, 38, 74].
Серед вчителів-новаторів цікавими є ідеї Едігея В.Б., Кулінської Л.П., Халатян К. та ін. [26, 41, 96].
Уперше теоретичне обґрунтування принципу наочності навчання ввів чеський педагог Я.А. Коменський (ХVІІ ст.), який в своїй праці “Велика дидактика" сформулював правило, що мало на меті безпосереднє знайомство учнів з об’єктами, які вивчаються. В своєму відомому “золотому правилі дидактики" Коменський вказував, що навчання слід починати не з обговорення об’єкту, який вивчається, а з демонстрації його [50].
Наочність несе в собі різні функції, одна з яких - сприяти розвитку мотиваційної сфери учнів.
К.Д. Ушинський дав глибоке психологічне обґрунтування наочного навчання. Наочні посібники за Ушинським, є засобом для активізації мислительної діяльності і формування чуттєвого образу. Саме чуттєвий образ, сформований на основі наочного посібника, є головним у навчанні. Ушинський надавав величезного значення наочному навчанню як методу, що має бути використаним найчастіше на уроках у початковий період, адже він [95]:
розвиває мовлення учнів;
стимулює розумові процеси.
З аналогічних причин наочність цінна і під час навчання української мови, а її використання зумовлене психолого-педагогічними основами уроків рідної мови в початковій школі.
Первинне дослідження проблеми дозволило сформулювати робочу гіпотезу, за якою спонукання до навчання у дітей 6-10-річного віку збільшиться за умови обґрунтованого використання на уроках української мови засобів наочності.
Мета дослідження: теоретично охарактеризувати процес формування позитивних мотивів навчання на уроках рідної мови засобами наочності, розробити шляхи удосконалення цього процесу.
Завдання, які ми поставили для виконання мети:
проаналізувати досвід використання наочності в навчальному процесі уроків рідної мови в початковій школі;
вивчити вплив наочних засобів навчання на психологічні якості молодших школярів;
з’ясувати, яке місце наочні посібники займають у структурі уроку рідної мови;
проаналізувати роль мотивації учнів у початковому навчанні української мови;
розробити та теоретично обґрунтувати систему методів та прийомів використання наочності в навчальному процесі уроків рідної мови;
розробити методичні рекомендації щодо застосування наочності для формування позитивних мотивів навчання;
експериментально перевірити ефективність запропонованої методичної системи.
Об’єкт дослідження - наочні засоби навчання української мови в початковій школі.
Предмет - мотиваційний компонент уроку рідної мови та вплив на нього засобів наочності.
У процесі роботи над дослідженням нами були використані такі методи: порівняльно-історичний аналіз; вивчення та аналіз педагогічної і методичної літератури; спостереження; інтерв’ювання; аналіз та узагальнення педагогічного досвіду; педагогічний експеримент.
Наукова значущість роботи:
дано теоретичний аналіз проблеми;
теоретично обґрунтовано окремі шляхи використання наочних засобів навчання на уроках української мови в початковій школі.
Практична значущість роботи:
методично розроблено ефективні прийоми використання наочності для формування позитивних мотивів навчання на уроках рідної мови;
результати роботи можуть бути використані в практичній діяльності вчителів початкової школи.
Розділ 1. Мотиваційний компонент як складова психолого-педагогічної основи уроку рідної мови в початкових класах
Дата: 2019-05-28, просмотров: 230.
