Відповідно до Закону України "Про державну підтримку малого підприємництва", до підприємств - суб'єктів малого підприємництва - можна віднести зареєстрованих у встановленому порядку юридичних осіб - суб'єктів підприємництва будь-якої організаційно-правової форми і форми власності, у яких:

середньооблікова чисельність працюючих за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб;

обсяг річного валового доходу не перевищує 500 тисяч євро за середньорічним курсом Національного банку України.

Поняття "мале підприємство" є широким і містить у собі як платників єдиного податку, так і інші підприємства, що підпадали до 01.01.2004р. під дію Закону "Про підприємства в Україні" і були такими з 01.01.2004р. відповідно Господарського кодексу. Тобто основним критерієм до 01.01.2004р. була сфера діяльності підприємства, другорядним - чисельність працівників, а з 01.01.2004р. такими критеріями є чисельність працюючих і обсяг валового доходу від реалізації продукції.

Відповідно до Закону України "Про підприємництво" малі підприємства класифікувалися по показниках чисельності зайнятих працівників із градацією по сферах діяльності в промисловості і будівництві - до 200 осіб; у науці і науковому обслуговуванні - до 100 осіб; у галузях виробничої сфери - до 50 осіб; у галузях невиробничої сфери - до 25 осіб; у роздрібній торгівлі - до 15 осіб.

У зв'язку з набранням чинності з 01.01.2004 р. нового Господарського кодексу України, використовується поняття "мале підприємство" наведене у ньому. Відповідно до Господарського кодексу України малими підприємствами (незалежно від форми власності) є підприємства, на яких за звітний (фінансовий) рік:

середньооблікова чисельність працюючих не перевищує п'ятдесятьох чоловік;

обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) не перевищує суми, еквівалентної п'ятистам тисячам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

Таким чином, критеріями для віднесення підприємства до малого в розумінні Господарського кодексу чисельність працюючих і обсяг валового доходу від реалізації продукції.

Середньооблікова чисельність працюючих визначається з урахуванням всіх працівників, у тому числі тих, які працюють по договорах і по сумісництву, а також працівників представництв, філій, відділень і інших відособлених підрозділів.

Відповідно Закону України "Про державну підтримку малого підприємництва" від 19.10.2000 №2063, і п.7 ст. 63 Господарського кодексу України, до підприємств - суб'єктів малого підприємництва можна віднести зареєстровані у встановленому порядку юридичні особи - суб'єкти підприємництва будь-якої організаційно-правової форми і форми власності, у яких: середньооблікова чисельність працюючих за звітний період (фінансовий рік) не перевищує 50 чоловік, обсяг річного валового доходу не перевищує 500 тисяч євро за середньорічним курсом Нацбанку України щодо гривні.

Чинність даного закону поширюється на суб'єкти малого підприємництва не залежно від форм власності, у тому числі і ті, які здійснюють діяльність у сфері сільського господарства. Чинність даного закону не поширюється на довірчі товариства, страхові компанії, ломбарди, банки, інші фінансово-кредитні і небанківські фінансові установи, суб'єктів підприємницької діяльності, які ведуть діяльність у сфері ігорного бізнесу, які здійснюють обмін іноземної валюти, є виробниками та імпортерами підакцизних товарів, а також на суб'єктів підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частка внесків, що належать юридичним особам - учасникам і засновникам цих суб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємництва, перевищують 25 відсотків. Середньооблікова чисельність працівників суб'єктів малого підприємництва визначається з обліком всіх його працівників, у тому числі працюючих по договорах і по сумісництву, а також працівників представництв, філій, відділень і інших відособлених підрозділів.

Зазначені суб'єкти підприємництва не можуть вважатися суб'єктами малого підприємництва для цілей державної підтримки суб'єктів малого підприємництва.

Таким чином, критеріями віднесення підприємства до малих, у розумінні Господарського кодексу України від 16.01.2003 р., є чисельність працюючих і обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг).

Основними видами діяльності в мікро - і малому бізнесі в Україні стали оптова і роздрібна торгівля, торгівля транспортними засобами і послуги з ремонту (41% від обсягу виробництва на мікропідприємствах і 30,3% на малих), операції з нерухомістю і здачею під найм, а також послуги юридичним особам (17,2% і 11%), будівництво (9,6% і 12,6%).

Частка малого бізнесу у ВВП України становить 11%, а кількість малих підприємств розраховуючи на 10 тис. чол. - 53, у той час як у розвинених країнах частка малого бізнесу у ВВП становить 50-60 %, на 10 тис. чол. приходиться 500-700 малих підприємств. Головною проблемою вітчизняних підприємницьких структур є недолік фінансових ресурсів для підтримки і розвитку власного бізнесу. У структурі джерел фінансування питома вага власних фінансових ресурсів у середньому становить 35-40%. В структурі зовнішніх джерел фінансування найбільшу питому вагу складає кредиторська заборгованість (49-54%), довгострокові і короткострокові кредити банків (5-7%). Така структура зовнішніх джерел формування фінансових ресурсів не є оптимальною, якщо брати до уваги, що в країнах з розвинутою ринковою економікою кредиторська заборгованість малих підприємств становить 15-20%, а кредити банків і інші позикові кошти - 45-55%.

Для поліпшення вітчизняного підприємницького середовища, і в тому числі для створення сприятливих умов для ведення малого бізнесу, органами державної влади в Україні постійно пропонуються безліч концепцій, програм, механізмів та інших актів.