Кінець 80-х років був ознаменований для японської економіки небаченим підйомом цін на внутрішньому фондовому ринку, ринку нерухомості й інших ринків капіталів, що одержав назву "економіки мильної бульбашки" (bubble economy). Відчуття статку в суспільстві, що з'явилося в результаті цього інфляційного зльоту, підігріло апетит до предметів розкоші і дорогого способу життя, що сприяло збільшенню попиту на різноманітний асортимент дорогих товарів і послуг, багато хто з яких є статтями імпорту. Однак, після підйому процентних ставок у 1991 р. "мильний зліт" змінився на тривалий економічний спад, з якого Японія почала виходити тільки наприкінці ХХ-го сторіччя. Рецесія, що наступила після періоду "мильного злету", викликала в японців ріст споживчої свідомості, що привело до принципових змін у системі збуту й в інших аспектах ділової активності в Японії. Середина 90-х років минулого століття стала найбільше вдалим часом для іноземних підприємців, що вирішили вести справи в Японії. Поряд зі згаданим підвищенням інтересу до споживчих цін - тенденцією, що сприяє ослабленню традиційної орієнтації на персоніфіковані послуги - множилися голоси, що призивали до обмеження втручання держави в економіку, що мало на меті зняття багатьох бар'єрів, які перешкоджали проникненню іноземних компаній на японський ринок [10, 12].

У той же час - починаючи з 80-90-х років - стала виявлятися тенденція до вивозу капіталу за межі країни, у т.ч. у країни Європи. До початку ХХІ-го століття, незважаючи на відсутність стійких тенденцій до зростання національної економіки (а, можливо, і завдяки цьому), відбувається подальше збільшення інтересу японських підприємців до інвестування капіталу в країни Східної Європи і, у т.ч. в Україну, що і стало спостерігатися в останні роки.

Японія дуже далека від нас географічно, але виробами її промисловості заповнена вся Україна, і збільшення обсягів японських інвестицій і розширення сфери співробітництва мало би величезне значення для розвитку вітчизняної економіки.

Зрозуміло, не слід недооцінювати впливу розвитку політичної ситуації в Україні на зміну відношення до нас з боку ділових кіл Японії, що, проте, у цілому має позитивну динаміку, однак темпи позитивних змін у галузі українсько-японських и японо-українських відносин поки що не задовольняють жодну із сторін. Японія хоче розвивати торговельне й інвестиційне співробітництво з Україною, Японія зацікавлена в закупівлі сировини, зокрема, для металургії у України, а також у розвитку торгівлі з Україною й в інвестуванні в розвиток української інфраструктури. Дотепер співробітництву Японії з Україною заважала недостатня поінформованість японських бізнесменів про Україну [15, 224].

Подібну думку розділяють багато японських підприємців, які є учасниками українсько-японських ділових контактів. Беручи участь у семінарі "Економіка України: нові можливості для зміцнення співробітництва" ділові люди з Японії відверто говорили про те, що наш ринок їх дуже цікавить, але на ньому дуже важко працювати.

Починаючи з 1997 року, Україна щорічно отримує технічну допомогу від Уряду Японії в рамках програми «Офіційна Допомога для Розвитку» (ОДР).

ОДР Японії базується на наданні економічної допомоги країнам-реципієнтам за рахунок коштів, які виділяє Уряд Японії, і складається з двох основних компонентів - фінансової допомоги (шляхом надання грантів) і кредитної допомоги. Визначення можливості надання країні кредитної допомоги в рамках ОДР здійснюється на основі статистичних підрахунків Міжнародного банку реконструкції та розвитку щодо ВВП на душу населення - рівень дохідності країни. Кредитна допомога у рамках ОДР Японії передбачає надання довгострокових кредитів під пільгові. Кошти надаються через Японський банк міжнародного співробітництва, як правило, в ієнах на фінансування закупівлі товарів та послуг, необхідних для реалізації кредитних проектів у різноманітних секторах економіки (телекомунікації, транспорт, енергетика, промисловість та ін.) або конкретних підприємств.

Координація залучення в Україну фінансової допомоги в рамках програми ОДР Японії та надання пропозицій Уряду України щодо напрямків її використання покладено на Міністерство економіки України. Перспективні інвестиційні українсько-японські проекти відносяться насамперед до галузі транспорту і енергетики. Українська сторона запропонувала декілька проектів для фінансування в рамках програми ОДР Уряду Японії, які представлені в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1

Проекти України, що фінансуються в рамках програми ОДР Японі

Запропоновані Українською стороною проекти склали 885 млн. дол. США, а японська частка в цих проектах – понад 75%. Строк кредитів коливається від 30 до 40 років, а відсоткова ставка є дуже низькою – від 0,75% - 2,5%.

Починаючи з 2007 фінансового року, Урядом Японії запропоновано такі форми співпраці з Україною в галузі культури:

1. Надання культурного гранту для масштабних проектів, які включають в себе реконструкцію будівель, покращання інфраструктури галузі, постачання обладнання тощо (до 2,7 млн. дол. США);

2. Надання гранту загального типу для 5 дитячих лікарень (до $6,5млн.).

У 2007 році уряд Японії виділив гроші на поліпшення медичного устаткування дитячих лікарень у Харківській, Дніпропетровській і Донецькій областях. Це друга фаза проекту поліпшення медичного устаткування дитячих лікарень України. Перша відбулася в 2007 році, коли уряд Японії виділив 3,8 млн. доларів для переобладнання Луганської та Кіровоградської обласних дитячих лікарень.

З часу набуття Україною незалежності основними донорами було виділено понад 4 млрд. дол. США на реалізацію проектів міжнародної технічної допомоги. Українсько-японське технічне та грантове співробітництво здійснюється в рамках Угоди між Урядом України та Урядом Японії про технічне співробітництво та грантову допомогу.

Пріоритетами японської сторони є підтримка економічних реформ, розвиток банківсько-фінансового сектору, реструктуризація промислової політики, розвиток культури та мистецтва, охорона навколишнього природного середовища, охорона здоров’я.

Рис. 3.2. Обсяги міжнародної технічної допомоги Україні від Японії в 2001-2006 роках (млн. дол. США)

Технічна допомога від Японії починаючи з 2001 року має прогресивних характер. У 2001-2005 роках сума допомоги складала менше одного млн. дол. США, однак у 2006 році цей показник кардинально виріс до 6,7 млн., що свідчить про значне посилення взаємодії двох урядів.

Проте, розвиток українсько-японських зв'язків в економічній сфері стримується низкою істотних факторів. Дотепер співробітництву заважала недостатня поінформованість японських бізнесменів про Україну. Одними з найбільш специфічних і значущих факторів є відсутність довіри з боку японського партнера до України як до країни можливих інвестицій, що базуються на сприйнятті японцями реалій нашого громадського життя з погляду оцінки політичної й економічної ситуації в Україні. До стримуючих факторів також відносяться особливості японського бізнесу-етикету і національної психології, фактори культурального характеру, що не мають безпосереднього відношення до оцінки політичних або економічних реалій України [15, 240].

Таким чином співпраця між двома країнами сприятиме прагненню України реалізувати стратегію диверсифікації джерел енергопостачання та впровадити енергозберігаючі технології, а залучення японських інвестицій — розширити транспортні коридори і підвищити роль України, як транзитної держави. Якщо з боку України буде виконано всі вимоги щодо спільних проектів, це стане важливим кроком до майбутньої дружньої співпраці двох держав.

Розглянемо показники взаємовідносин України і Японії. Основними предметами експорту Японії в Україну в 2006 році були транспортні засоби (75.5% від загального об’єму), машини та устаткування (8.5%), прилади та апарати (4.8%), електричні машини (3.8%).

Основними предметами імпорту Японії з України в 2006 році були алюміній і вироби з алюмінію (34.3%), товари хімічної промисловості (17.6%), чорні метали (14.4%), молоко та молочні продукти (12.8%).

1. Торгівля товарами між Японією та Україною (Лютий 2008 р.)

(мільйонів доларів США)

2. Японські інвестиції в Україні

(мільйонів доларів США)

України реєструє походження інвестицій за розташуванням материнської компанії. Оскільки багато японських компаній здійснюють свою інвестиційну діяльність через свої офіси, що розташовані в Європі, тому багато інвестицій з японським капіталом реєструється як європейські, наприклад як у випадку з компанією Japan Tobacco International Ukraine, материнська компанія якої розташована в Швейцарії і яка інвестувала понад 50 млн. доларів США в тютюнову фабрику в м. Кременчук. Таким чином, реальний обсяг японських інвестицій в Україні може бути набагато більшим.

3. Кількість японських громадян та компаній в Україні

Під терміном “Компанії” розуміються філії, відділення, спільні підприємства, представництва та інш. японських компаній, які здійснюють свою діяльність в Україні. Станом на січень 2007 року в Україні проживали та здійснювали свою діяльність 24 японських бізнесмени (13 бізнесменів станом на січень 2006 року).

4. Нещодавні основні приклади японсько-українських відносин

Висновки

В умовах глобалізації світової економіки все більшого значення для розвитку держави набуває її ефективне співробітництво із іншими діячами системи світового господарства.

В глобальній економіці зовнішньоекономічна діяльність Японії як однієї з найактивніших учасниць світових ринків відігравала і відіграє важливу роль. У 2005 р. на цю країну припадало 4,9% світового імпорту та 5,8% світового експорту товарів, 5,7% світового імпорту і 4,4% світового експорту послуг. Обсяг прямих зарубіжних інвестицій Японії на 2005 р. становив 6,0% загального показника по світу.

В 70-ті - на початку 80-х рр. активізація участі країни в МПП була пов'язана з нарощуванням експортної експансії, а з середини 80-х рр. Японія перейшла до активного експорту капіталу і стала одним із провідних нетто-кредиторів світового господарства. Одна з найважливіших тенденцій у розвитку ЗЕД країни полягає в переході її від акценту переважно на зовнішню торгівлю до акценту переважно на інвестиційну діяльність. Суттєвих змін зазнала також географія ЗЕД.

Майже 59% усього імпортного обігу Японії дають лише 8 країн. У географії країн-партнерів з’явилася різка тенденція до зростання частки індустріальних країн Азії. Зокрема, Китай зайняв місце головного імпортера товарів у Японію, яке до 2002 р. належало США. Важливу роль у розвитку такого імпорту відіграють філіали японських фірм або спільні підприємства, що використовують порівняно дешеву робочу силу в країнах Азії.

Географія прямих іноземних інвестицій Японії також змінилася: у 1951-1990 pp. 44% інвестицій припадало на Північну Америку (42% - США), 19% - на Європу. На всі країни Азії припадало 16,5% капіталовкладень (з них на чотири азійські НІК - Гонконг, Респ. Корею, Сингапур, Тайвань - 10%), важливими об'єктами інвестування були Австралія, Нова Зеландія та ПАР. На даний момент на Північну Америку припадає тільки 29,0% інвестицій, адже суттєво збільшилися їх обсяги у Азію (35,6%), з них більше третини йде на Китай.

Змін зазнали не тільки напрямки, а і форми ЗЕД Японії. Зовнішньоекономічна діяльність Японії фактично була монополізована "центром" - районами тихоокеанського узбережжя. Але у 80-ті і особливо 90-ті рр. ХХ ст. ситуація почала змінюватися, стала відчуватися потреба в нових формах міжнародних зв'язків, особливо з країнами АТР. Серед тенденцій розвитку МЕВ Японії все більшого значення набуває активізація міжнародних економічних зв'язків на локальному рівні. Це нове явище в сфері економічного життя японських регіонів, в яке залучаються і ОМС, і місцеві компанії. Зовнішньоекономічні зв'язки на рівні регіонів не є альтернативою державній політиці в даній сфері. Вони стають складовою частиною цієї політики, маючи зовсім інші, локальні масштаби і значення.

На фоні інтернаціоналізації, що впливає на всі сторони господарського і соціально-політичного життя японського суспільства, в останні два десятиріччя особливої зміни зазнали як форми, так і напрямки ЗЕД цієї країни. Залишаючись стратегічно важливим партнером для США і країн ЕС, Японія все більшого значення надає співробітництву з Китаєм і країнами ПСА. Чимало економістів говорять про те, що очікуваний ріст експортних постачань у Китай може стати «чарівною паличкою», котра допоможе Японії перебороти затяжну дефляцію.

Таким чином, глобалізація економічних стосунків призвела до зміни структури і перерозподілу ролей країн у світовому господарстві. Віддаючи місця на торговельних ринках НІК Азії, Японія набуває все більшої сили як експортер капіталу у різних його формах і експортер технологій. При цьому основна активність японських підприємств все більше концентрується, знову ж, на азіатських країнах.

Що стосується українсько-японських економічних відносин, то сьогодні між Україною та Японією продовжується процес визначення сфер спільних інтересів та пошук нових можливостей для опрацювання перспективних напрямків взаємовигідної співпраці. Зростаюча вага на міжнародній арені України як одного з провідних центрів пострадянського простору, її готовність брати участь у врегулюванні кризових ситуацій в різних регіонах світу поступово привертають серйозну увагу Японії і сприяють реалізації зовнішньополітичних пріоритетів нашої України в Азіатсько-тихоокеанському регіоні.

Для подолання стримуючих факторів між двома державами виділяються такі напрями співробітництва, як:

· політична підтримка Японією процесів державотворення в Україні;

· політична взаємодія у запобіганні та врегулюванні міжнародних конфліктів;

· співробітництво в рамках міжнародних організацій з таких питань, як безпека, захист навколишнього середовища, нерозповсюдження ядерної зброї тощо;

· співробітництво у сферах інвестицій та обміну технологіями;

· спільні розробки в галузі енергозбереження; розвиток ядерної енергетики, а також нових джерел енергії та розробка заходів для зменшення енергоспоживання;

· транспортування нафти з району Каспія до країн Східної та Центральної Європи; залучення японських інвестицій до розбудови інфраструктури транспортних коридорів через українську територію.