В основі вирішення завдання подальшого розвитку та підви­щення ефективності інформатизації має лежати програмно-цільо­вий метод. Аналізуючи питання створення АСУ, на сучасному етапі доцільно розглядати їх через призму взаємозв'язку всіх тра­диційних підсистем АСУ з підсистемою управлінських рішень. Традиційні підсистеми АСУ направлені в більшості своїй на вирішення завдань видання за допомогою ЕОМ в основному тра­диційно складеної документації чи оперативно-технічної звітності. Остання витісняє різні журнали та довідники, що заповнюються вручну, проміжні документи та інформацйні довідки. Сам по собі

159

О. А. Подсолонко

цей факт є позитивним. Через те, що відпадає необхідність ручно­го заповнення та переписування цих документів, в управлінського персоналу на виробничих ділянках вивільняється час.

На окремих підприємствах одержано непогані результати: первинні документи готують безпосередньо на робочих місцях за допомогою персональних комп'ютерів чи відповідних технічних пристроїв, одночасно видаючи цю саму інформацію на машинних носіях, що дозволяє здійснювати її введення до ЕОМ та подальшу обробку. У частині підприємств перший етап оформлення інфор­мації залишився на старому рівні, а для введення її до ЕОМ ще за­повнюють нові, проміжні форми, з яких інформація переноситься на машинні носії. Але в обох випадках коло завдань, що виріщу-ються на ЕОМ, на основі цієї вихідної інформації значно розши­рилося та перевищило фізичні можливості ручної її обробки уп­равлінським персоналом та аналітичними працівниками.

Треба зазначити, що всі ці результати в основному вида­ються у вигляді документів, які відображають у статичному ви­гляді деякі сторони діяльності підприємства чи його підрозділів та містять великий набір техніко-економічних показників, кількісних значень технологічних параметрів, які характеризу­ють різні етапи процесу виробництва продукції. Аналізуючи досвід щодо цих питань, можна прийти до висновку, що в усіх до­кументах міститься 70-90% надлишкових, зайвих даних, які не використовуються безпосередньо для ухвалення управлінських рішень, а є основою ніби підготовчого етапу процесу управління, тобто етапу підготовки управлінських рішень. З урахованням відомих можливостей ЕОМ у математичній та логічній обробці інформації, виникла необхідність переорієнтування всіх розро­бок із створення АСУ та їх підсистем у напрямку видання з ЕОМ інформації не у формі традиційних документів, а у вигляді інфор­мації, що є підготовлена для ухвалення управлінських рішень. Всі роботи із створення традиційних підсистем в АСУ треба орієнту­вати в напрямку забезпечення цими підсистемами інформацією кінцевого завдання, яке вирішує управлінський персонал.

У своїй постановці питання ухвалення управлінських рішень не є новими, їх досить широко висвітлено в економічній літературі. Але поки що не можна сказати, що їх втілено в тих АСУ, які вже функціонують. Відомо, що склад офіційно затверд­жених підсистем АСУ довгими роками не займався питаннями підготовки управлінських рішень як таких. Цілком своєчасною є

160

Менеджмент: теорії я та практика

постановка перед розробниками АСУ завдання задоволення за­питів управлінського персоналу інформацією, що є безпосеред­ньо необхідною для ухвалення рішень. Основою вирішення за­значеного завдання багато в чому має слугувати той заділ в роз­робках АСУ, що накопичено на кожному підприємстві, де ство­рюють зазначені системи. Вирішення цієї проблеми має бути орієнтоване не на створення принципово нового інформаційного чи математичного забезпечення, а на їх нарощування, на основі того, що з підсистем видобувається інформація, що її було вже одного разу введено до ЕОМ, та обробляється за новими розроб­люваними алгоритмами, які разом з виданням традиційних доку­ментів за "старими" постановками завдань видають інформацію, що є підготовленою для ухвалення управлінських рішень.

Структура цієї проблеми відповідає вимогам відомої спря­мованості формування цільових, рухливих організаційних струк­тур управління.

Спрямованість господарських систем на підвищення якості та ефективності виробництва має бути відображена в розробках із створення АСУ. Постановка завдання цільової переорієнтації діючих систем управління, в тому числі й автоматизованих, озна­чає, що при розробленні та впровадженні АСУ мають відбутися не якісь різкі зміни в їхній структурі, а потрібні певні додаткові розробки, які дозволяють ніби здобувати інформацію для всіх ла­нок управління в усіх підрозділах підприємства для вирішення за­вдання цільового управління якістю на всіх степах процесу ви­робництва продукції. У зв'язку з цим виникає необхідність ство­рення та обгрунтування структури та підтримання таких цільо­вих підсистем управління в АСУ. Саме в таких цільових підсисте­мах і здійснюватиметься підготовка управлінських рішень за конкретними елементами діяльності підприємства.

Часто нові питання з удосконалення системи управління пе­ревіряються на практиці ще до їх офіційного організаційно-юри­дичного оформлення. Тому не виключено, що на окремих підприємствах це завдання вже частково вирішено, але комплекс­ного рішення за всім підприємством поки що немає за жодним з елементів діяльності. Це стосується як результатів діяльності, які відображаються в обсязі виробництва продукції, її якості та рівні виконання замовлень конкретних споживачів, так і її вихідних елементів, які характеризує рівень використання закріплених за підприємством та кількісно обмежених засобів, предметів та

161

О.А. Подсолонко

власне живої праці. Ті розробки з оперативного управління, тех-ніко-економічного планування, матеріально-технічного забезпе­чення, збуту та інших підсистем, які існують на даний момент, не є єдиним взаємопов'язаним комплексом розрахунків, відсутня єдина інформаційно-математична модель управління обсягом виробництва цілого підприємства, починаючи від надходження ресурсів для виконання виробничої програми та закінчуючи відвантаженням готової продукції до споживачів. Так само це стосується питань цільового (наскрізного) управління якістю продукції та ефективністю виробництва.

На кожному підприємстві є певне усталене коло техніко-еко-номічних показників, які характеризують стан його діяльності. Залежно від специфічних особливостей підприємств та окремих підрозділів ці показники виступають як основа критеріїв уп­равління, яких досягає колектив підприємства. В умовах вироб­ництва в однакових цехах та для однотипних агрегатів критерії управління можуть бути різними. Але у загальній постановці пи­тання склад критеріїв управління — глобального, проміжних та локальних — є відносно постійним як для підприємства, так і для його цехів. Разом з тим досягнення проміжних критеріїв забезпе­чують цільовим колом локальних критеріїв, що відображають, з одного боку, комплексні та локальні результати діяльності цехів, а з іншого — окремі, спільні для всіх цехів та підприємства в ціло­му локальні результати з використання матеріалів, палива, енер­гетичних ресурсів, виробничих потужностей, трудових ресурсів, рівня якості праці та продукції, ритмічності виробництва і т.і.

Виходячи із спрямованості робіт із створення АСУ в сучас­них умовах, комплекс цілей управління підприємством практич­но можна представити у вигляді графу, за допомогою якого мож­на прослідкувати всі взаємозв'язки зазначених критеріїв уп­равління. Орієнтація системи управління підприємством та всіх розробок з АСУП у напрямку одержання якихось цільових ре­зультатів при комплексному управлінні чи за окремими складо­вими діяльності підприємства (окремих його цехів) має проходи­ти через досягнення цих критеріїв.

Наразі у структурі управління підприємствами із застосу­ванням сучасної обчислювальної техніки можна виділити три провідні підсистеми: управління матеріально-технічним забезпе­ченням, оперативне управління виробництвом, управління збу­том. Якщо розглядати при цьому об'єкт управління як систему з

162

Менеджмент: теор/я та практика

кібернетичних позицій, то побачимо всі її узагальнені ознаки: вхід (матеріально-технічне забезпечення), вихід (збут продукції) та "чорна скриня" (як процес виробництва продукції у раніше розглянутій логістиці виробництва).

Такі підсистеми є як у вітчизняних системах управління, так і в закордонних. Практика довела, що лише цих трьох підсистем недостатньо для ефективного комплексного управління діяльніс­тю підприємства. Виникає потреба в розчленуванні цих трьох сторін діяльності на складові елементи; при управлінні ними ок­ремо на основі відповідної спеціалізації можна забезпечити одер­жання найбільшого комплексного результату. Не відкидаючи проблеми комплексного управління підприємством, можна од­ночасно вирішувати завдання управління особливо важливими (на певний момент часу) елементами діяльності.

Прикладом вирішення такого завдання може бути розроб­лення підсистеми загального управління якістю на підприємстві. Ця підсистема охоплює не лише кінцевий для підприємства чи га­лузі переділ продукції. Ця загальна для підприємства проблема підвищення якості праці та продукції, починаючи з моменту над­ходження ресурсів на підприємство, разом з якістю різних до­поміжних робіт та послуг, та закінчуючи власне якістю напівфа­брикатів, готової продукції.

Разом з необхідністю виділення таких загальних для всіх сто­рін діяльності керованих елементів треба вдосконалювати також структуру самих зазначених трьох підсистем управління. Як прави­ло, їх структура та зміст традиційно направлені не безпосередньо на вирішення проблеми управління, коли на ЕОМ формують певні підготовлені варіанти управлінських рішень, а на видання макси­мально можливої кількості форм з інформацією, яка характеризує, якщо є можливість, усі елементи керованої сторони діяльності, при­чому в основному ці фонди охоплюють минулі періоди часу.

Враховуючи можливості ЕОМ, варто зазначені підсистеми управління перебудувати з точки зору підготовки ними та вида-ня управлінському персоналу інформації з ЕОМ у вигляді ком­пактних та необхідних інформаційних сукупностей. Не можна сказати, що весь традиційний набір показників, що є в альбомах, довідниках і т.і., не потрібний для процесу управління. Кожний з показників може в певний момент діяльності з'явитися в центрі уваги управлінського персоналу, наприклад, у випадку відхилен­ня його величини від нормативної чи оптимальної. Тому стоїть

163

О.А. Подсолонко

завдання видання управлінському персоналу цих даних лише тоді, коли дійсно потрібне його втручання. Причому відхилення від заданої величини лише одного показника може призвести до необхідності видання інформації, яка розкриває причини цього відхилення та можливі варіанти його усунення, відразу до кількох рівнів управління, на верхньому рівні доцільно подавати дані ЕОМ про причини та можливі наслідки відхилення із зазна­ченням того, хто винен. На середньому рівні наводяться де­тальніші дані, які характеризують причини та наслідки відхилен­ня. Крім того, пропонуються варіанти його усунення силами пер­соналу середнього рівня, а також методи управлінського впливу на керівників нижнього рівня з метою недопущення в майбутнь­ому негативних відхилень чи заохочення за позитивні. На нижнь­ому рівні максимально деталізуються причини відхилення аналізованого показника, наводяться в динаміці дані про стан первинних параметрів та факторів, що на це вплинули, порівня­но з найкращими даними за минулий час за іншими агрегатами та цехами свого підприємства, з найкращими даними по галузі та з рівнем світових стандартів. Наводяться рекомендації з можли­вих варіантів використання передового досвіду для підтримання технологічних параметрів на оптимальному рівні, з можливих при цьому розмірів зростання оплати праці залежно від різних варіантів ведення технологічного процесу.

На даний момент єдиним позитивним результатом вирішення завдань у зазначених підсистемах є прискорення про­цесу оброблення інформації, який виконувала велика кількість висококваліфікованих фахівців. Інакше кажучи, вивільняється час персоналу, що знає нюанси управління окремими елементами діяльності підприємства при досягненні його кінцевої мети. Тому доцільним є залучення таких вузьких спеціалістів до участі в ком­плексній проблемі розширення та вдосконалювання кола за­вдань, які вирішуються на ЕОМ, на основі введеної до них вихідної інформації та здійснення її систематизації, селекції з ме­тою відсіювання статичної, проміжної інформації. В цьому ви­падку з ЕОМ видається лише дійсно корисна, потрібна для уп­равлінського рішення інформація.

Необхідно зазначити, що будь-який об'єкт управління, будь-яке підприємство можна розглядати як складну систему, в якій час від часу відбуваються певні порушення, які відхиляють кінцеві результати діяльності від запланованих. Класифікація та-

164

теорія та практика ких порушень має відображати внутрішні та зовнішні причини їх виникнення, ступінь повторюваності, межі коливання кількісних факторів та повинна дозволити розробити динамічну інфор­маційно-математичну модель об'єкту. Важливим завданням при цьому є обгрунтування управлінських функцій та інформації, що потрібна для їх реалізації, які направлено на нейтралізацію, усу­нення небажаних для підприємства порушень.

В основі вирішення цього завдання лежить вивчення та опис конкретних ситуацій на підприємстві та в цехах, які впливають на зміну кінцевого, проміжних та локальних результатів їх діяль­ності. На вході системи, як відомо, до негативних порушень відносять порушення у постачанні сировини, матеріалів, палива та енергетичних ресурсів, погіршення їхніх якісних характерис­тик. До внутрішніх порушень відносять різні аварійні ситуації, які пов'язані як з якістю роботи допоміжних служб підприємства, так і з відсутністю кваліфікованих виконавців, а також інші причини. На виході системи як порушення розглядають різку зміну струк­тури споживачів та продукції, яку вони замовляють, вимог до го­тової продукції, яку традиційно виготовляє підприємство і т.і.

Опис цих ситуацій, функцій персоналу та інформації, що не^ обхідні для їх усунення, лежить в основі проблеми підготовки уп­равлінських рішень за окремими елементами діяльності, тобто є основою переорієнтації традиційних підсистем у напрямку цільо­вого управління діяльністю підприємства.