Товариством з додатковою відповідальністю визнається таке товариство, статутний фонд якого розділено на визначені установчими документами долі, воно відповідає за своїми зобов'язаннями належним йому майном, а при його недоста-

- 53 -

тності додатково притягуються до відповідальності засновники в однаковому для всіх (кратному до вартості внесених ними вкладів) розмірі. Граничний розмір відповідальності учасників передбачається в установчих документах.

Товариства з додатковою відповідальністю виділено в Україні. В інших країнах вони розглядаються лише як різновид товариств з необмеженою відповідальністю.  До товариства з додатковою відповідальністю застосовуються правила як для товариств з обмеженою відповідальністю за виключенням зазначених вище особливостей.

Характерними ознаками товариства з додатковою відповідальністю є дольовий поділ його майна між учасниками, корпоративність в упра лінні, можливість звернення стягнення на майно учасників в разі перевищення боргових зобов'язань розміру статутного фонду в кратному розмірі до частки кожного засновника. Таким чином, відповідальність засновників - субсідіарна (додаткова), але за механізмом сплати – дольова.

Наприклад, товариство зі статутним фондом 625 мінімумів заробітної плати, що утворено п`ятьома засновниками , доля яких відповідно складає: першого – 250 мінімумів , другого - 125, третього - 100, четвертого та п'ятого по - 75 , наробило боргів удвічі більше статутного фонду . Стягнення кредиторів буде звернено по-перше ,на статутний, фонд, а іншу частину боргу - тих 625 мінімумів заробітної плати додатково буде стягнено із приватного майна засновників у вище зазначеному розмірі. У кого більша частка в майні товариства той І відповідає в більшій мірі. Напроти, в товариствах з повною відповідальністю можна звернути (за вибором кредиторів) стягнення на майно всіх учасників в розмірі припадаючої на кожного долі, а можна весь борг стягнути з одного, як правило , в майновому положенні найбільл стабільного та забезпеченого учасника. Після погашення боргу він має право регресу до інших учасників.

Повне товариство.

Товариством з повною відповідальністю визнається таке товариство, учасники якого відповідно го укладеного ними договору спільно займаються підприємни-

- 54 -

цькою діяльністю від імені товариства і солідарне відповідають за його зобов'язаннями усім належним їм майном .В ст.бб Закону України «Про господарські товариства» вказується , що повне товариство - таке товариство, в якому всі його учасники займаються спільною підприємницькою діяльністю (союз діяльності) і несуть солідарну відповідальність всім своїм майном (як внесеним в товариство так і не внесенним). Оскільки діяльність такого товариства як юридичної особи неможлива без відособленого майна, то вказані товариства є і союзом капіталів. Для них, таким чином, характерний «троістий союз»: капіталу, діяльності та відповідальності.

Установчий договір про повне товариство , крім умов, передбачених статтями 4 і 66 Закону України "Про господарські товариства", повинен визначати розмір частки кожного з учасників , розмір, склад та порядок внесення вкладів, форму їх участі у справах товариства.

 До особливостей створення і діяльності Повного товариства відносяться: наявність єдиного установчого документа - установчого договору, відсутність встановлених законом вимог у відношенні розміру і порядку формування майна, відсутність встановлених законом органів керування товариством, тому що керування справами товариства здійснюється самими учасниками (спільно всіма, або одним, або деякими учасниками, що діють на підставі доручення), повна майнова відповідальність товариства по його зобов'язаннях, субсидіарна солідарна відповідальність учасників товариства по зобов'язаннях товариства, на які може бути звернене стягнення, наявність встановлених законом обмежень для учасників конкурувати з повним товариством, заборона обертання стягнення на частку учасника товариства по його власних зобовтязаннях, можливість ліквідації повного товариства за вимогою кредиторів (одного з учасників) у випадку, якщо товариство відмовиться виділити частку такого учасника-боржника для задоволення вимоги кредиторів.

Особа може бути лише учасником одного повного товариства і не вправі без згоди інших учасників вчиняти від свого імені та у своїх інтересаху або в інтере-

- 55 -

сах третіх осіб угоди, що є однорідними з тими, які становлять предмет діяльності такого товариства. При порушенні цього правила товариство праві вимагати від такого учасника за своїм вибором відшкодування завданих збитків чи передання набутої вигоди .

Товариство з повною відповідальністю діє на основі засновницького договору, підписаного всіма учасниками, а управління здійснюється за спільною згодою всіх учасників. Засновницьким договором може бути встановлено перелік питань, рішення по яких приймається більшістю учасників. За загальним правилом кожний учасник товариства з повною відповідальністю має один голос, хоча з урахуванням частки кожного в долі майна можна договором від цього правила відійти.

Право ведення справ повного товариства належить кожному його учаснику, якщо засновницьким договором не передбачене інше - це передано окремим учасникам. При спільному веденні справ для учинення угод потрібна згода всіх учасників товариства. У відносинах з третіми особами товариство не має права посилатися на положення засновницького договору, які обмежують повноваження учасників товариства, крім випадків, коли товариство доведе, що третя особа на момент вчинення договору знала чи повинна була знати про відсутність у такого учасника права вести справи від імені товариства. Якщо учасник товариства, не маючи на те повноважень діяв в загальних інтересах, то його дії породжують правові наслідки лише при їх схваленні.

Одержані в результаті спільної підприємницької діяльності прибутки озподіляються між учасниками пропорційно до їхніх часток у складеному капіталі, якщо інше не передбачено засновницьким договором чи додатковою угодою. Усунення кого-небудь з учасників товариства від участі в одержанні прибутків чи у розлоділі збитків не допускається.

Зміни у складі учасників повного товариства допускаються в разі виходу учасника товариства за власною ініціативою чи його виключення відповідно до правил засновницького договору, вибуття із числа учасників по незалежним причинам. Учасник повного товариства, що було створено на невизначений строк, може

- 56 -

в будь-який час вийти з товариствад попередньо письмово попередивши інших учасників не пізніше ніж за три місяці до фактичного виходу. Вихід із товариства, що було створено на визначений строк, опускається лише при наявностію поважних причин та за умови, що попередження про це надійшло не пізніш як за б місяців. За наявності поважних причин а також зі згоди інших учасників в інших випадках він може вийти з його складу у більш короткий термін.Учасник повного товариства за згодою інших учасників вправі передати свою частку іншому учаснику товариства або третій особі . В цьому випадку настає повне правоприємство. Передача (відступлення) своєї частки може бути декільком особам. Виключення зі складу повного товариства проводиться в передбаченому установчим договором порядку при систематичному чи неналежному невиконанні взятих на себе учасником обов`язків, що перешкоджає досягненню його цілей, спричиняє збитки. Учасник товариства вибуває з нього в разі смерті, оголошення померлим, ліквідації, в тому числі банкрутства юридичної особи - учасника товариства, визнання учасника недієздатним, обмежено дієздатним, або безвісті відсутнім, призначення примусової реорганізації юридичної особи. При смерті учасника право на вcтуn до товариства надається його спадкоємцю.

При виході з повного товариства вибувшому учаснику виплачується вартість частини майна товариства, що відповідає його частці. Звернення за позовом на частку учасника повного товариства за його власними боргами не допускається . Однак кредитори такого учасника можуть вимагати у встановленому порядку ліквідації товариства чи виділення його частки.

Повне товариство окрім загальних підстав ліквідується в тому разі, коли в ньому залишається лише один учасник . Він може перетворити у встановленому порядку комаидитне товариство в інше господарське товариство.

Якщо при ліквідації повного товариства виявиться, що наявного майна не вистачає для сплати всіх боргів, за товариство у недостатній частині несуть солідарну відповідальність його учасники усім своїм майном, на яке відповідно до законодавства України може бути звернено стягнення . Учасник то-

- 57 -

вариства відповідає за борги товариства незалежно від того, виникли вони після чи до його вступу до товариства.

Учасник, який сплатить повністю борги товариства, вправі звернутися з регресною вимогою у відповідній частині до решти учасників, які несуть перед ним відповідальність пропорційно своїй частці у майні товариства.

Командитне товариство.

Командитним товариством, визнається таке господарське товариство, в якому разом з учасниками, що здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і відповідають за зобов'язаннями товариства всім своїм майном (повними учасниками, товаришами), є один або кілька учасників (вкладників), що несуть ризик пов'язаних з діяльністю товариства збитків у межах зроблених ними вкладів та не беруть участі у діяльності товариства. Вкладники іменуються неповними товаришами.

Таким чином в командитному товаристві існує дві категорії учасників:

· повні товариші - несуть відповідальність всім своїм майном;

· командитисти - несуть відповідальність тільки часткою свго внеску в статутний фонд .

Якщо у командитному товаристві беруть участь два або більше учасників з повною відповідальністю, вони несуть солідарну відповідальність за боргами товариства.

Установчий договір про командитне товариство, крім умов, передбачених статтею 4 Закону України "Про господарські товариства'', повинен включати розмір часток кожного з учасників з повною відповідальністю, розмір, склад і порядок внесення ними вкладів, форму їх участі у справах товариства.

В установчому договорі стосовно вкладників вказуються тільки сукупний розмір їх часток у майні товариства, а також розмір, склад і порядок внесення ними вкладів.

Правове положення вкладників (повних товаришів) близьке до асоційованих членів кооперативу та учасників товариства з обмеженою відповідальністю. Так,

- 58 -

якщо повний учасник може бути тільки в одному командитному товаристві, то вкладник може диверсифікувати свій капітал і помістити його в декілька таких або інших товариств. Повний учасник командитного товариства не може бути учасником повного товариства, так і навпаки. Вкладник командитного товариства зобов'язаний зробити вклад до складеного капіталу, про що йому видається відповідне свідоцтво. Вони мають право у передбаченому засновницьким договором порядку одержувати частину прибутку товариства, яка належить на їх вклад, діяти від імені товариства тільки за наявності виданої на них довіреності та в й межах, вимагати позачергового повернення внеску в разі ліквідації товариства, ознайомлюватися з його річними звітами та балансами,після закінчення фінансового року вийти з товариства й одержати належний вклад, передати свою частку у майні або її частину іншому вкладнику чи третій особі, про що повинні сповістити товариство у письмовій формі. При повній передачі такої частки участь в командитному товаристві припиняється. Засновницьким договором можуть бути передбачені і інші права, в тому числі на зміну свого становища і набуття права повного товариша.

До зазначених вище особливостей, що мають відношення до створення і діяльності повного товариства доповнено: наявність двох категорій учасників (ловних учасників, що відповідають по зобов'язаннях товариства субсидіарно усім своїм майном, на який може бути звернено стягнення; вкладників,розмір сукупної частини внеску яких обмежений 50% майна товариства і які не несуть додаткової відповідальності по зобов'язаннях товариства).

Вкладники командитного товариства повинні вносити вклади і додаткові внески у розмірі способами і у порядку, передбаченими установчим договором. Сукупний розмір часток вкладників не повинен перевищувати 50 відсотків майна товариства, зазначеного в установчому договорі . На момент реєстрації командитного товариства кожний з вкладників повинен внести не менше 25 відсотків свого внеску.

Управління справами командитного товариства здійснюється тільки учасника-

- 59 -

ми з повною відповідальністю. У командитному товаристві, де є тільки один учасник з повною відповідальністю, управління справами здійснюється цим учасником самостійно.Вкладники не вправі перешкоджати діям учасників з повною відповідальністю по управлінню справами командитного товариства.

Командитне товариство, крім підстав, зазначених у статті 19 Закону України "Про господарські товариства", припиняється також у разі вибуття всіх учасників з повною відповідальністю.

При вибутті усіх вкладників учасники з повною відповідальністю вправі замість ліквідації товариства перетворити його в повне товариство. У цьому випадку, як і у разі ліквідації товариства, необхідно внести відповідні зміни до установчого договору і державного реєстру.

Наявні у командитного товариства грошові кошти, включаючи і виручку від продажу його майна при ліквідації, після розрахунків по оплаті праці найманих працівників товариства і виконання обов'язків перед банками, бюджетом, іншими кредиторами у першу чергу розподіляються між вкладниками для повернення їм їх вкладів, а потім між учасниками з повною відповідальністю у порядку і на умовах, передбачених Законом те установчим договором. У разі недостатності коштів товариства для повного повернення вкладникам їх вкладів наявні кошти розподіляються між вкладниками відповідно до їх долі у майні товариства .

Відмінність перелікованих товариств полягає також у тому, що для створення перших трьох видів товариств (AT, ТОВ, ТДВ) необхідні - статут та установчій договір, а для четвертого та п` ятого (ПТУ КТ) потрібен тільки установчий договір.

З метою кооперації підприємницької діяльності підприємства незалежно від форми власності мають право об'єднувати свою виробничу , наукову , комерційну та іншу діяльність і створювати господарські об` єднання.

2.3. Об ` єкти права власності господарських об ` єднань.

Закон України "Про підприємства в Україні (ст. 3) надає підприємствам право

- 60 -

об'єднувати на добровільних засадах виробничу, наукову, комерційну та інші види діяльності, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству України.

Підприємства можуть об'єднуватися в асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, інші об'єднання за галузевим,територіальним та іншими принципами.

Об'єднання діють на підставі договору або статуту, що його затверджують їх засновники або власники. Членами об'єднання можуть бути лише підприємства, які при входженні до об'єднання зберігають права юридичної особи.

Відповідно до п. З ст. З Закону України "Про підприємства в Україні" об'єднання є юридичною особою, може мати самостійний і зведений баланси, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням.

Отже, господарське об'єднання являє собою складну організацію, яка створена на основі поєднання матеріальних інтересів підприємств-учасників, діє на підставі установчого договору або статуту і реєструється як юридична особа.

Будучи юридичною особою, господарське об'єднання є власником майна, яке юридичне відокремлене від майна його членів.

Особливості відносин власності господарських об'єднань виявляються в тому, що майно, яке стає власністю об'єднання, вже належить суб'єктам власності — окремим юридичним особам. Інакше кажучи, власність господарських об'єднань виникає на основі власності їх членів.

Друга особливість цих відносин — добровільний порядок їх виникнення. Об'єднання стає власником частини майна своїх членів, добровільно переданої у його власність.

Таким чином, право власності господарського об'єднання закріплює належність майна, добровільно переданого юридичній особі його засновниками — іншими юридичними особами.

Отже, суб'єктами права власності виступають господарські об'єднання як новостворені юридичні особи.

Об'єктом права власності об'єднання є майно, добровільно передане йому підприємствами і організаціями, а також набуте в результаті господарської діяльнос-

- 61 -

ті та на інших підставах, не заборонених законом (ст. 27 Закону України "Про власність"). Оскільки підприємства, які входять до складу об'єднань, зберігають права юридичної особи, їх майно не входить до складу об'єктів права власності господарського об'єднання.

З урахуванням цього розмежовується відповідальність об'єднання і його членів, як суб'єктів права: об'єднання не відповідає за зобов'язаннями своїх членів, а останні не відповідають за зобов'язаннями об'єднання і один одного.

Договором (статутом, положенням) можуть бути передбачені винятки з цього правила.

За рахунок майна заеновників, отриманих доходів об'єднання може не тільки набувати майно, а й створювати нові організації з правами юридичної особи. Ці підприємства можуть входити або не входити в об'єднання залежно від установчих документів об'єднання і самого підприємства. Власником таких підприємств (їх майна) є об'єднання. На відміну від підприємств — членів об'єднання (за винятком підприємств зв'язку, вугільної промисловості, підприємств нафтової, газової, нафтопереробної промисловості, державних підприємств транспорту та ін.) таке підприємство позбавлено права вільного виходу із об'єднання (п. З ст. 27 Закону України "Про власність").

Об'єднання здійснює право володіння, користування, розпорядження закріпленим за ним майном, яке складається із основних фондів, оборотних коштів, інших матеріальних цінностей, відповідно до мети своєї діяльності і призначення майна.

Після припинення діяльності об'єднання майно, яке залишилося, розподіляється між підприємствами та організаціями, що входили до нього (п. 5 ст. 27 України "Про власність").

До об`єднань зареєстрованих в Україні підприємств можуть входити підприємства інших держав, як і підприємства України до об `єднань підприємств, що зареєстровані на території інших країн.

Порядок вступу до таких об'єднань та їх організації та діяльності здійснюється відповідно до законодавства України про зовнішньо економічну діяльність.

- 62 -

Підприємства - учасники господарських об`єднань зберігають правове положення юридичної особи і вправі:

- добровільно вийти в будь-який момент з об`єднання на умовах та в порядку визначених законом, договором про створення об'єднання та його статутом;

- делегувати об'єднанню частину своїх повноважень, так само як і повертати ці повноваження у визначеному установчими документами порядку;

- бути членом будь-якого іншого об`єднання;

- одержувати в керівних органах об` єднання або їх посадових осіб інформацію, пов`язану з діяльністю підприємства;

- одержувати частину прибутку чи іншої вигоди від спільної діяльності членів об`єднання;

- придбати та реалізовувати на визначених установчими документами об'єднання цінні папери в тому числі акції інших членів об'єднання;

- виконувати інші дії та мати інші визначені установчими документами права.

Підприємства, що входять до складу створених урядом України об'єднань можуть у встановленому порядку порушувати перед засновником клопотання про вихід зі складу об'єднання, вводити до складу його керівних органів своїх представників, виконувати інші дії та мати інші права, що передбачень засновницькими документами.

Об'єднання підприємств є юридичними особами і управління ними здійснюється в залежності від їх виду. Як юридичні особи вони можуть мати самостійний і зведений баланс, розрахунковий та інші рахунки л закладах банкуі печатку зі своєю назвою. Об`єднання не відповідає по зобов'язанням підприємств, що входять в його склад, як і підприємства не відповідають за зобов'язаннями об'єднання за випадками коли засновницькими документами передбачене інше. Вищим органом управління є загальні збори учасників, а виконавчим – управління, дирекція тощо. Вищий орган об`єднання підприємств уповноважений приймати статут та інші установчі документи і вносити до них зміни та доповнення, приймати нових учасників або виключати учасників ,що порушили вимоги установчих документів,

- 63 -

розглядати всі питання фінансово-господарської діяльності, створювати чл обирати склад керівних органів, інші питання, що передбачені установчими документами. Виконавчі органи керують поточною діяльністю об'єднання підприємств.

Об'єднання підприємств можуть бути галузевими та міжгалузевими, регіональними та міжрегіональними. Відповідно до ст.3 Закону України «Про підприємства в Україні» підприємства можуть об`єднуватись в асоціації, корпорації, конксорціуми, концерни та в об"єднання за галузевим, територіальним чи іншим принципом. Асоціаціями визнаються договірні об'єднання підприємств, що створені з метою постійної координації господарської діяльності, без права втручання в виробничу та комерційну діяльність любого із його учасників . Вона створюється з метою поглиблення спеціал зації і розвитку кооперації в підприємницькій діяльності, для організації спільних виробництв на основі об"єднання її учасниками своїх фінансових і матеріальних ресурсів для задоволення власних потреб або виробництва товару для реалізації третім особам . Таким чином асоціація виконує лише координуючу роль.

Корпораціями    визнаються договірні об'єднання підприємств, створені на основі поєднання виробничих,наукових та комерційних інтересів, з делеіегуванням окремих повноважень централізованого регулювання   діяльністю кожного із його учасників.

Консорціумами визнаються тимчісові статутні об'єднання промислового та банківського капіталу для досягнення загальної мети. Ця мета може полягати в розв'язанні конкретних завдань, реалізації цільових програм і проектів (науково-технічних, будівельних тощо). Після її досягнення вони припиняють свою діяльність. Консорціум користується і розпоряджається виділеним для нього засновниками майном в тому числі централізованими коштами, а також коштами, що надходять з інших джерел. В Україні консорціуми визнаються юридичнзхіми особами, а в інших країнах (Великобританія, США) - ні; діють на підставі особливого різнорзиду договору про сумісну діяльність консорціумного договору.

Концерни - статутні об`єднания підприємств промисловості, наукових органі-

- 64 -

зацій, транспорту, банків, торгівлі і т.д. на основі повної фінансової залежності від одного чи групи підприємців. Першими концернами в Україні стали Черкаський концерн «Ротор» та Львівський «Електрон». В кінцевому результаті концерни, як правило, підпадають під фінансову залежність створених їх учасниками банків.

Фінансово-промислова група - відкрито акціонерне товариство, що діє на основі об`єдш.лня виробничого, банківського, торгівельного, страхового капіталу з метою виробничої, науково-технічної та інвестиційної кооперації суб"єктів підприємництва юридичних осіб як в Україні так і поза її межами.

ФПГ можуть бути національні та транснаціональні. Учасниками національних ФПГ є тільки українські підприємства, організації та установи які діють відповідно до законодавства України, а учасниками транснаціональних ФПГ є господарські організації декількох, по крайній мірі, не ме. :ше двох країн. Транснаціональні ФПГ в своїй діяльності  в більшій мірі опираються на норми міжнародного приватного права.