ПЕРЕДМОВА
Кримінологія – комплексна наука, яка вивчає закономірності злочинності, особу злочинця, причини й умови злочинності, її окремі види, напрями та заходи запобігання їй. Як суспільна наука вона теоретично узагальнює і систематизує об’єктивні знання предмета, на основі аналізу даних кримінологічних досліджень описує та прогнозує розвиток його складових явищ.
Отримання кримінологією наукових знань про злочинність, особу злочинця, кримінальну детермінацію дає можливість забезпечити розробку та впровадження у практику боротьби зі злочинністю оптимальних заходів запобігання їй в Україні. За висловленням Вольтера, запобігання злочинності є справжньою юриспруденцією у цивільному суспільстві. Отже, кримінологія має свій предмет, систему та методику досліджень. Разом з тим, вона тісно пов’язана з філософськими, правовими, суспільними та правознавчими науками.
Навчальна дисципліна “Кримінологія” складається з Загальної й Особливої частин, в яких розглядаються теоретичні та прикладні питання науки. Загальна частина містить понятійний апарат кримінології (поняття злочинності, її природа, кількісно-якісні показники, особа злочинця, причини й умови злочинності і окремої злочинної поведінки, методики кримінологічних досліджень, теорія запобігання злочинності). Особлива частина кримінології присвячена кримінологічній характеристиці, особі злочинця, причинам, умовам та запобіганню окремим видам злочинних проявів, які поділяються за їх мотивацією, контингентом злочинців, локалізацією тощо).
Мета цієї навчальної дисципліни – надати студентам науково обґрунтоване розуміння сучасного стану злочинності в Україні і світі, кримінологічні риси особи злочинця і потерпілого, негативні явища й процеси, які її обумовлюють, а також теорію запобігання злочинності, привити студентам навички самостійного комплексного аналізу кількісно-якісних показників злочинності, організації та впровадження заходів запобігання злочинності у територіальному масштабі.
Згідно із навчальним планом, крім лекційного курсу з “Кримінології”, передбачено семінарські заняття, що проводяться з метою контролю підготовки та оцінки рівня знань студентів, а також самостійна робота студентів.
Методичні вказівки підготовлені для студентів навчально – наукового інститута права і соціальних технологій Чернігівського національного технологічного університету напряму підготовки 6.03040101 “Правознавство“, спеціалізація “Господарське право“, відповідають програмі навчальної дисципліни “Кримінологія” та можуть використовуватись як для проведення семінарських занять, так і для самостійної роботи студентів
Метою даного навчально-методичного видання є сприяння формуванню у студентів ННІ права і соціальних технологій Чернігівського національного технологічного університету навичок самостійної навчальної, науково-дослідної й практичної роботи, а також допомога студентам в опрацюванні питань, які виносяться на семінарські заняття та самостійне вивчення дисципліни.
1. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРОГРАМИ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ “КРИМІНОЛОГІЯ”
„Кримінологія” – це вибіркова навчальна дисципліна, яка вивчається майбутніми фахівцями в галузі права та досліджує закономірності і механізми виникнення, розвитку та функціонування злочинності, як соціального явища, причини і умови злочинності та окремих видів злочинів, особу злочинця та потерпілого, напрями, методи і заходи запобігання злочинним проявам.
Метою даного курсу є формування у студентів системи знань про соціальну сутність і детермінацію злочинності та її злочинних проявів (насильницької, корисливої, корупційної, організованої, рецидивної, професійної злочинності, злочинності неповнолітніх і молоді, необережної злочинності та ін.), основні напрями превентивної діяльності державних органів, установ і громадських організацій, систему заходів, які ними розробляються і реалізуються відповідності до чинного законодавства України, спрямованих на попередження вчинення злочинів, захист прав та законних інтересів громадян.
Завданнями вивчення дисципліни є:
- ознайомлення з теоретичними засадами, основними категоріями та етапами розвитку кримінології;
- вивчення сутності та природи злочинності, характерних особливостей і тенденцій її розвитку в сучасних умовах, причин злочинності, її окремих видів та конкретних злочинів.
- практичне засвоєння навичок організації конкретних кримінологічних досліджень та розробки заходів попередження окремих видів злочинів.
1.1 Тематичний план навчальної дисципліни “Юридична психологія”
Змістовний модуль І.
Змістовний модуль ІІ
Таблиця 1.1 Структура навчальної дисципліни
Всього
У тому числі
ТЕМАТИЧНІ ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ
Семінарські заняття є ефективною формою організації навчання у вищому навчальному закладі, з якими органічно поєднуються лекції. Така форма заняття відіграє важливу роль у вивченні дисципліни “Кримінологія”, оскільки:
- стимулює регулярне вивчення студентами першоджерел та іншої літератури, а також матеріалів лекційного курсу;
- закріплює знання, отримані студентами на лекції та під час самостійної роботи;
- дозволяє студентам перевірити правильність раніше отриманих знань, вичленувати в них найбільш важливе, істотне;
- формує навички самостійного мислення, усного виступу з теоретичних питань, привчаючи студентів вільно оперувати термінологією, основними поняттями і категоріями;
- дає можливість поєднати теоретичні знання із практичними навичками;
- надає можливість викладачу систематично контролювати рівень самостійної роботи студентів над навчальним матеріалом, ступінь їх уважності на лекціях.
Робота на семінарському занятті включає:
- усні опитування студентів, обговорення питань передбачених планом семінарських занять;
- коротке письмове опитування студентів з основних питань теми та вирішення тестових завдань;
- обговорення доповідей з питань, що пропонуються для самостійного вивчення студентами.
Самостійна робота є основним способом оволодіння студентом матеріалу у вільний від обов’язкових занять час, але її зміст визначається робочою програмою, методичними матеріалами, завданнями та вказівками викладача.
Самостійна робота студента з дисципліни “Юридична психологія” включає:
- поглиблене вивчення питань з кожної теми, враховуючи і ті, що виносяться на обговорення на семінарському занятті;
- пошук та аналіз додаткової рекомендованої літератури для виконання індивідуальних завдань;
- есе (реферат);
- реферування наукової літератури.
Змістовний модуль І.
Семінарське заняття 1
Тема 1. Поняття, предмет, завдання та система кримінології.
1. Загальна характеристика кримінології: поняття, предмет, завдання та функції.
2. Місце кримінології у системі юридичних та інших наук. Взаємодія з суспільними та природничими науками.
3. Система кримінології. Поняття та загальна характеристика Загальної та Особливої частин кримінології.
4. Поняття методології кримінології та методики кримінологічного дослідження. Загальна характеристика методів кримінології.
5. Історія розвитку та сучасний стан кримінології.
6. Сучасний стан кримінологічної науки в Україні, проблеми та перспективи її розвитку.
Питання, що виносяться на самостійне опрацювання
1. Характеристика загальнонаукових та міжгалузевих методів кримінологічного дослідження.
2. Використання в кримінології даних кримінально-правової та інших галузей статистики.
3. Характеристика кримінологічної науки в Україні в період з 1960 року по 1990 рік. Головні здобутки вітчизняної кримінологічної науки за вказаний період.
Теми есе (рефератів)
1. Кримінологія як загальнотеоретична наука та навчальна дисципліна.Особливості використання знань з юридичної психології у професійній діяльності правознавця.
2. Становлення та розвиток кримінології як науки у ХІХ ст.
3. Причини та наслідки припинення кримінологічних досліджень в середині 30-х років та їх відновлення в кінці 50-х років ХХ століття.
Рекомендована література
1. Александров Ю.В., Гель А.П., Семаков Г.С. Кримінологія: Курс лекцій. – К.: МАУП, 2002. – 296 с.
2. Джужа О.М., Моісеєв Є.М., Василевич В.В. Кримінологія — Альбом схем Загальна і Особлива частини: Навч. пос. – К.: НАВСУ, 2000.
3. Джужа О.М., Моісеєв Є.М., Василевич В.В. Стислий словник кримінологічних термінів: Навч. пос. – К., 2000.
4. Закалюк А.П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика. У 3-х кн. Кн. 1. Теоретичні засади та історія української кримінологічної науки.– К.: Ін Юре, 2007. – 424 с.
5. Зелінский А.Ф. Кримінологія: Курс лекцій. — Харьков. – 1996. – 175 с.
6. Іванов Ю.Ф. Кримінологія: Навч. посіб. Ю.Ф.Іванов, О.М.Джужа. МВС України, НАВСУ. – К.: Вид-во Паливода А.В., 2006. – 261 с.
7. Коваленко О.И., Филонов В.П. – Курс лекций по криминологии и профилактике преступности. – Донецк, 1995.- 591 с.
8. Криминология: Для учебных заведений МВД Украины Под ред. В.Г.Лихолоба и В.П.Филонова, Киев-Донецк. – 1997. – 397 с.
9. Кримінологія і профілактика злочинів: Курс лекцій у 2-х частинах. Особлива частина Александров Ю.В., Гаврилишин А.П., Джужа О.М. та ін. – Київ. – Українська академія внутрішніх справ, 2000. - 171 с
10. Кримінологія: Загальна та Особлива частини І.М. Даньшин, В.В. Голіна, О.Г. Кальман, О.В. Лисодєд; За ред. І.М. Даньшина. – Харків: Право, 2003. – 352 с.
11. Кримінологія: Навч.-метод. посіб. С.І.Нежурбіда, А.В.Шевчук, Г.П.Жаровська та ін. – Чернівці: Рута, 2004. – 79 с.
12. Кримінологія: Навч. посіб. О.М.Джужа, В.В.Василевич, Ю.Ф.Іванов та ін. За заг. ред. О.М.Джужи. – К.: Прецедент, 2004. – 207 с.
13. Курс кримінології: Загальна частина: Підручник: У 2 кн. О. М. Джужа, П. П. Михайленко, О. Г. Кулик та ін.; За заг. ред. О.М. Джужи. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 352 с.
14. Курс кримінології: Особлива частина: Підручник: У 2 кн. О. М. Джужа, П. П. Михайленко, О. Г. Кулик та ін.; За заг. ред. О.М. Джужи. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 480 с.
15. Кримінологія: Навч. посіб. Михайлов О.Є. – К., 2012. – 565 с.
16. Кальман А.Г., Христич И.А. Краткий словарь криминолого-статистических терминов, — Харьков, 1998.- 48 с. . Лисодєд О.В. Бібліографічний довідник з кримінології 1992-2002 За ред. О.Г.Кальмана. – Х.: ТОВ „Одіссей”, 2003. – 128 с.
Семінарське заняття 2
Питання, що виносяться на самостійне опрацювання
1. Соціальний та правовий характер злочинності, як її основні ознаки.
2. Географія злочинності. Особливості якісних та кількісних показників за регіональною ознакою
3. Механізм злочинної поведінки: поняття та основні структурні частини.
Теми есе (рефератів)
1. Загальна характеристика сучасної злочинності та тенденції її розвитку в Україні.
2. Механізм злочинної поведінки: поняття та основні структурні частини. Види механізму злочинної поведінки
3. Соціальне мікро та макро середовище, як чинник криміногенного впливу на особу.
Рекомендована література
1. Антонян Ю.М. Преступник как предмет криминологического изучения Вопр. борьбы с преступностью.- М., 1981. – Вып.34.- С.38-46.
2. Антонян Ю.М., Бородин С.В. Преступность и психические аномалии. — М.: Наука, 1987. — 208 с.
3. Антонян Ю.М., Гульдан В.В. Криминальная патопсихология. – М., 1991. – 248 с.
4. Валуйська М.Ю. Основні принципові засади, що становлять підґрунтя для усунення морально-психологічних чинників злочинності Проблеми законності. – 2005. – Вип.74. – С.103-108.
5. Влияние социальных условий на преступность: Сб. науч. тр. Под ред. И.М.Гальперина. – М., 1983 – 123 с.
6. Гаврилишин А.П., Джужа А.Н. Преступность и ее основные характеристики: Лекция. – К., 1993
7. Зелинский А.Ф. Методика криминологических исследований. К., 1992.
8. Ковалкин А.А. Латентная преступность и ее выявление органами внутренних дел: Уч. пособие. – К., 1985.
9. Кузнецова Н.Ф. Преступление и преступность.- М.,1969.- С.171-231.
Маноха О.Є. Методологічна функція кримінології: Монографія. – К., 2006. – 195 с.
10. Литвак О. Злочинність, її причини та профілактика, — Київ: Україна, 1997.- 167 с.
11. Литвак О. Латентна злочинність: деякі аспекти Право України. – 2003. — № 12. – С.63-64
12. Оболенцев В.Ф. Співвідношення характеристик фактичної злочинності та її зареєстрованої частини Проблеми законності. – 2005. – Вип.72. – С.153-157.
13. Оболенцев В.Ф. Латентна злочинність: проблеми теорії та практики попередження В.Ф.Оболенцев. – Х.: Вид. СПД ФО Вапнярчук Н.М., 2005. – 128 с.
14. Методика изучения территориальных различий преступности и и ее причин: Метод. пособие. – М., 1989. – 140 с.
15. Методологические проблемы изучения преступности и ее причин: Сб.науч.тр.- М., 1986. – 104 с.
16. Панкратов В.В. Методология и методика криминологических исследований. – М., 1972. – 136 С.
Семінарське заняття 3
Питання, що виносяться на самостійне опрацювання
1. Загальні закономірності формування криміногенної спрямованості особистості.
2. Структура особистості злочинця.
3. Механізм злочинної поведінки: поняття та основні структурні частини.
Теми есе (рефератів)
1. Акцентуація характеру та її вплив на криміногенність особи.
2. Соціально-демографічна характеристика особистості злочинця.
3. Основні наукові підходи до типологізації злочинної особистості.
Рекомендована література
1. Антонян Ю.М. Преступник как предмет криминологического изучения Вопр. борьбы с преступностью.- М., 1981. – Вып.34.- С.38-46.
2. Антонян Ю.М., Бородин С.В. Преступность и психические аномалии. — М.: Наука, 1987. — 208 с.
3. Антонян Ю.М. Феномен зависимого преступника Ю.М.Антонян, О.В.Леонова, Б.В.Шостакович. — М.: Аспект Пресс, 2007. – 189 с.
4. Антонян Ю. М., Еникеев М. И., Эминов В. Е. Психология преступника и расследования преступлений. — М.: Юристъ, 1996. — 336 с.
5. Валуйська М.Ю. Основні принципові засади, що становлять підґрунтя для усунення морально-психологічних чинників злочинності Проблеми законності. – 2005. – Вип.74. – С.103-108.
6. Влияние социальных условий на преступность: Сб. науч. тр. Под ред. И.М.Гальперина. – М., 1983 – 123 с.
7. Гаврилишин А.П., Джужа А.Н. Преступность и ее основные характеристики: Лекция. – К., 1993
8. Даньшин І.М. Методологія і методи кримінологічної науки Методологічні проблеми правової науки: матеріали міжн. наук. конф. Харків, 13-14 грудня 2002 р.. – Х., 2003. – С. 292-295.
9. Даньшин І.М. Усталені форми злочинності: кримінологічний нарис І.М.Даньшин. – Х.: Акта, 2002. – 147 с.
10. Закалюк А.П. Актуальні методологічні проблеми української кримінологічної науки Вісник АпрН України. – 2003. — № 2-3. – С.633-656.
11. Кузнецова Н.Ф. Преступление и преступность.- М.,1969.- С.171-231.
Маноха О.Є. Методологічна функція кримінології: Монографія. – К., 2006. – 195 с.
12. Литвак О. Злочинність, її причини та профілактика, — Київ: Україна, 1997.- 167 с.
13. Туляков В.А. Виктимология. Социальные и криминологические проблемы В.А.Туляков. – Одесса: Юр.лит., 2000. – 335 с.
14. Туркевич І.К. Злочинність: Навчальний посібник. — К., 1999. – 138 с.
15. Шепеленко Л.А. Преступность как система: попытка критического анализа Луганский гос. ун-т внутр. дел. – Луганск, 2006. – 93 с.
Семінарське заняття 4
Тема 4. Попередження злочинності (профілактика).
1. Попередження (профілактика) злочинності: поняття, мета та принципи.
2. Завдання та рівні превентивної діяльності.
3. Організаційні та правові засади попередження злочинності.
4. Система суб’єктів та система заходів протидії злочинності.
5. Класифікація заходів протидії злочинності: загальносоціальні та спеціально-кримінологічні заходи.
Питання, що виносяться на самостійне опрацювання
1. Співвідношення понять „попередження злочинів”, „протидія злочинності”, „запобігання злочинності”, „профілактика злочинів”, „припинення злочинів”, „боротьба зі злочинністю”
2. Правоохоронні органи в системі суб’єктів протидії злочинності.
3. Рання та безпосередня профілактика злочинів.
Теми есе (рефератів)
1. Слідча профілактика злочинності.
2. Роль органів внутрішніх справ у попередженні злочинності.
3. Кримінологічна профілактика, як складова діяльності оперативних підрозділів МВС України.
Рекомендована література
1. Александров Ю.В., Гель А.П., Семаков Г.С. Кримінологія: Курс лекцій. – К.: МАУП, 2002. – 296 с.
2. Джужа О.М., Моісеєв Є.М., Василевич В.В. Кримінологія — Альбом схем Загальна і Особлива частини: Навч. пос. – К.: НАВСУ, 2000.
3. Джужа О.М., Моісеєв Є.М., Василевич В.В. Стислий словник кримінологічних термінів: Навч. пос. – К., 2000.
4. Закалюк А.П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика. У 3-х кн. Кн. 2. Кримінологічна характеристика та запобігання вчинення окремих видів злочинів. – К.: Ін Юре, 2007. – 705 с.
5. Зелінский А.Ф. Кримінологія: Курс лекцій. — Харьков. – 1996. – 175 с.
6. Іванов Ю.Ф. Кримінологія: Навч. посіб. Ю.Ф.Іванов, О.М.Джужа. МВС України, НАВСУ. – К.: Вид-во Паливода А.В., 2006. – 261 с.
7. Коваленко О.И., Филонов В.П. – Курс лекций по криминологии и профилактике преступности. – Донецк, 1995.- 591 с.
8. Криминология: Для учебных заведений МВД Украины Под ред. В.Г.Лихолоба и В.П.Филонова, Киев-Донецк. – 1997. – 397 с.
9. Кримінологія і профілактика злочинів: Курс лекцій у 2-х частинах. Загальна частина Александров Ю.В., Гаврилишин А.П., Лихолоб В.Г. та ін. – Київ. – Українська академія внутрішніх справ, 1996. - 171 с.
10. Кримінологія: Загальна та Особлива частини І.М. Даньшин, В.В. Голіна, О.Г. Кальман, О.В. Лисодєд; За ред. І.М. Даньшина. – Харків: Право, 2003. – 352 с.
11. Кримінологія: Навч.-метод. посіб. С.І.Нежурбіда, А.В.Шевчук, Г.П.Жаровська та ін. – Чернівці: Рута, 2004. – 79 с.
12. Кримінологія: Навч. посіб. О.М.Джужа, В.В.Василевич, Ю.Ф.Іванов та ін. За заг. ред. О.М.Джужи. – К.: Прецедент, 2004. – 207 с.
13. Курс кримінології: Загальна частина: Підручник: У 2 кн. О. М. Джужа, П. П. Михайленко, О. Г. Кулик та ін.; За заг. ред. О.М. Джужи. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 352 с.
14. Курс кримінології: Особлива частина: Підручник: У 2 кн. О. М. Джужа, П. П. Михайленко, О. Г. Кулик та ін.; За заг. ред. О.М. Джужи. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 480 с.
15. Янович Р.М. Кримінологія: Конспект лекцій Р.М.Янович, І.О.Єсип та ін. Львівський держ. ун-т вн. справ. – Львів, 2006. – 143 с.
16. Кримінологія: Навч. посіб. Михайлов О.Є. – К., 2012. – 565 с.
Семінарське заняття 5
Питання, що виносяться на самостійне опрацювання
1. Мотивація насильницьких злочинів.
2. Кримінологічна характеристика умисних вбивств, тілесних ушкоджень, хуліганства і зґвалтувань.
3. Міжособистісні конфлікти як причина насильницької злочинності. Види конфліктів.
4. Криміногенна роль пияцтва та наркоманії.
Теми есе (рефератів)
1. Основні напрями діяльності правоохоронних органів України у попередженні насильницьких злочинів.
2. Соціал-дарвінізм та його значення для пояснення агресивної поведінки.
3. Теорія біхевіоризму та її значення попередження насильницької злочинності неповнолітніх.
4. Проблема міжнародного тероризму в контексті насильницької злочинності.
5. Нормативна основа попередження насильницької злочинності.
Рекомендована література
1. Декларация основных принципов правосудия для жертв преступлений и злоупотребления властью от 29 ноября 1985 г. // www.zakon.rada.gov.ua.
2. О возмещении вреда жертвам насильственных преступлений: Конвенция Совета Европы от 24 ноября 1983 г. // www.zakon.rada.gov.ua.
3. Про попередження насильства в сім`ї: Закон України від 15 листопада 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 10. – Ст. 70.
4. Про соціальну адаптацію осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 6. – Ст. 39.
5. Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей: Закон України // www.zakon.rada.gov.ua.
6. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 р. «Про судову практику в справах про злочини протии життя та здоров’я особи» // http//zakon.rada.gov.ua.
7. Абельцев С. Н. Личность преступника и проблемы криминального насилия. – М.: Юнити-Дана, Закон и право, 2000.
8. Антонян Ю. М. П реступления, совершаемые с особой жестокостью // Государство и право. – 1992. – № 9. – С. 62-70.
9. Бандурка А. М., Зелинский А. Ф . Вандалізм. –Харків: Основа, 1996.
10. Валуйська М. Ю. Кримінологічна характеристика особистості злочинців, що вчинили умисні вбивства при обтяжуючих обставинах: автореф. дис. канд. юрид. наук, 12.00.08. – Харків, 2002.
11. Волосевич В. М., Крижанівський А. Ф . Маргінальна правосвідомість і злочинність // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 1997. – № 1. – С. 40-42.
12. Гаухман Л. Д. Насилие как средство совершения преступления. – М., 1974.
13. Голіна В. В. Попередження тяжких насильницьких злочинів проти життя та здоров’я особи. – Харків, 1997.
14. Головкін Б. М. Конкретна життєва ситуація та її роль при вчиненні умисних вбивств і тяжких тілесних ушкоджень у сімейнопобутовій сфері // Криминогенная ситуация на юге Украины: особенности и проблемы сдерживания: Сб. научн. статей / Под ред. М. Ф . Орзиха, В. Н. Дремина. – Библиотека журнала «Юридический вестник». – Одесса: Фенікс, 2003. – С. 47-56.
15. Дремин В. Н. Маргинальная личность: проблемы самоидентификации и насилие в семье / Вісник Одеського інституту внутрішніх справ.—№ 2,1999.
16. Дрёмин В. Н. Насилие в механизме криминализации общества // Актуальні проблеми політики (збірник наукових праць) – Одесса: Фенікс, 2006. – № 29. – С. 532-537.
17. Дрёмин В. Н. Криминальный террор в социальном механизме воспроизводства преступности // Социально-правовые аспекты терроризма. Колл. монография под ред. доц. Черкеса М. Е.— Одесса: Феникс, 2003. – С. 193-212.
18. Дрёмин В. Н. Социально-психологический механизм воспроизводства терроризма // Актуальні проблеми держави та права. – 2000. – № 8. – С. 78-83.
19. Зелинский А. Ф . О сознаваемое и неосознаваемое в преступном поведении. — Харьков: Вища школа, 1986.
20. Зелинская Н. А. Интернациональный терроризм и «террористический интернационал» // Актуальні проблеми держави та права: зб. наук. праць. – Вип. 8.– Одеса, 2000. – С. 98-104.
21. Кудрявцев В. С. Конфликт и насильственное преступление: Социально-психологические исследования причинно-следственных связей. – М., 1991.
22. Кудрявцев И. А., Ратинова Н. А. Криминальная агрессия (экспертная типология и судебно-психологическая оценка). – М.: Изд-во МГУ, 2000.
23. Литвак О. М. Про кримінальну агресію та її витоки // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2000. – № 2.
24. Сердюк П. П . Пропаганда насильства і жорстокості як фактор насильницької та організованої злочинності // Криминогенная ситуациия на юге Украины: особенности и проблемы сдерживания: сб. научн. статей / Под ред. М. Ф . Орзиха, В. Н. Дремина. – Библиотека журнала «Юридический вестник». – Одесса: ФЕНИКС, 2003. – С.167-176.
25. Серийные сексуальные преступления. Учебное пособие / Под ред. Ю. М. Антоняна. – М.: Изд-во «Щит-М», 2000.
Семінарське заняття 6
Питання, що виносяться на самостійне опрацювання
1. Віктимологічні фактори детермінації загальнокримінальних корисливих злочинів.
2. Особливості особи, яка вчиняє загальнокримінальні корисливі злочини.
3. Психічні відхилення корисливих злочинців.
Теми есе (рефератів)
1. Макрорівневий аспект детермінації загальнокримінальної корисливої злочинності в контексті процесів маргіналізації (культурологічні особливості середовища; соціально-економічні умови життя населення; політична дестабілізація).
2.Загальна характеристика системи попередження загальнокримінальної корисливої злочинності в Україні; основні суб`єкти попередження загальнокримінальної корисливої злочинності та їх компетенція.
3. Перспективні напрямки вдосконалення системи попередження насильницької злочинності в Україні (альтернативні засоби розв’язання кримінальних конфліктів на корисливому підґрунті).
Рекомендована література
1. Про судову практику у справах про злочини проти власності: Постанова Пленуму Верховного Суду України № 10 від 06.11.2009 р. // http//zakon.rada.gov.ua.
2. Актуальные проблемы криминологии и криминальной психологии: сб. науч. статей / Под ред. М. Ф . О рзиха, В. Н. Дрёмина. – Библиотека журнала «Юридический вестник». – Одесса: Феникс, 2007.
3. Алексеев А. И., Герасимов С. И., Сухарев А. Я. Криминологическая профилактика: теория, опыт, проблемы. – М.: Норма, 2001.
4. Волков Б. С. Мотивы преступлений. – Казань: Изд-во КГУ, 1982.
5. Волосевич В. М., Крижанівський А. Ф . Маргінальна правосвідомість і злочинність // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 1997. – № 1. – С. 40-42.
6. Дрёмин В. Н. Безработица как фактор воспроизводства преступности // Актуальні проблеми держави та права. – 2000. – № 9. – С. 77-82.
7. Зелінський А. Ф . Мотив та мета корисливих злочинів // Радянське право. — 1990. — № 8.
8. Зелинский А. Ф . Корысть: опыт криминологического и психологического анализа // Государство и право. – 1993. – № 3.
9. Зелинский А. Ф . Криминальная психология. Научно-практическое издание. – К.: Юринком Интер, 1999.
10. Зелінський А. Ф ., Коржанський М. Й. Корислива злочинна діяльність. – К.: Генеза, 1998.
11. Игошев К. Е. Типология личности преступника и мотивация преступного поведения. – Горький, 1974.
12. Миненок М. Г., Миненок Д. М. Корысть. Криминологические и уголовно-правовые проблемы. – СПб: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2001.
13. Даньшин И. Н., Голина В. В и др. Предупреждение хищений государственного и общественного имущества. – Х.: Вища школа, 1988.
14. Серебрякова В. А., Зырянов В. Н. Корыстные преступления, совершаемые женщинами. – М., 1990.
15. Туляков В. А. Виктимология: социальные и криминологические проблемы. – Одесса: Юрид. лит-ра, 2000.
16. Шиян В. Корыстная женская преступность и её предупреждение // Профессионал. – 2004. – № 4. – С. 27-34.
17. Шоткинов С. А. К вопросу о мотивации корыстной женской преступности // Государство и право. – 2004. – № 9. – С. 105-109.
Семінарське заняття 7
Питання, що виносяться на самостійне опрацювання
1. Соціально-психологічна основа формування та функціонування організованих злочинних угруповань.
2. Стратегія та напрямки протидії організованій злочинності в Україні: правова основа, суб’єкти та заходи.
3. Кримінально-правові заходи боротьби з організованою злочинністю: аналіз КК України.
4. Міжнародно-правові документи у сфері протидії транснаціональній організованій злочинності.
Теми есе (рефератів)
1. Бандитизм як вид організованої злочинної діяльності.
2. Соціальна база організованої злочинності.
3. Зарубіжна практика протидії організованій злочинності.
4. Організована злочинність та легальна економіка: проблеми
взаємодії на сучасному етапі.
5. Транснаціональна злочинність: загальна характеристика.
Рекомендована література
1. Конвенція Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності. Прийнята резолюцією 55/25 Генеральної Асамблеї від 15 листопада 2000 року // http://zakon.rada.gov.ua.
2. Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю: Закон України від 30 червня 1993 року// Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 35. – Ст. 358.
3. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 13 «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями» // http://www.rada.gov.ua.
4. Abadinsky, Howard (1994), Organized Crime, 4th ed., Chicago.
5. Albanese, Jay (1989), Organized Crime in America, 2nd ed., Cincinnati, Ohio.
6. Shelley L. The Price Tag of Organized Crime // Trends in Organized Crime. 1997. Vol.3. № 1.
7. Аркуша Л. И. Выявление и расследование организованной преступной деятельности при наличии коррумпированных связей. – Одесса: Одесская национальная юридическая академия, 2003. – 207 с.
8. Голіна В. В. Кримінологічні та кримінально-правові проблеми боротьби з бандитизмом: соціально-правове та кримінологічне дослідження. Монографія. – Х., Регіон-інформ, 2004. – 212 с.
9. Головина Г. В. Личность участника организованной преступной деятельности // Следователь. – 2004. – № 1. – С. 40-42.
10. Долгова А. И. Преступность, её организованность и криминальное общество. – М., 2003.
11. Долгова А. И. О рганизованная преступность, терроризм и коррупция: тенденции и совершенствование борьбы с ними // Организованная преступность, терроризм, коррупция в их проявлениях и борьба с ними. – М., 2005. – С. 3-25.
12. Долженков О. Ф . Складові інфраструктури організованої злочинності // Iнформаційне забезпечення протидії організованій злочинності / Збірник наукових статей / За ред. М. П . О рзіха, В. М. Дрьоміна. – Бібліотека журналу «Юридичний вісник». – Одеса: Фенікс, 2003.
13. Дрёмин В. Н. Уголовный терроризм как фактор организованной преступности // В сборнике научных трудов: «Юридична освіта і правова держава».—Одеса, 1997.—С.219—224.
14. Дрёмин В. Н. П реступность и её организованные формы как социальная практика // Iнформаційне забезпечення протидії організованій злочинності / Збірник наукових статей / За ред. М. П . Орзіха, В. М. Дрьоміна. – Бібліотека журналу «Юридичний вісник». – Одеса: Фенікс, 2003. – С. 12-25.
15. Єфремов С. Організована злочинна діяльність як кримінально-правова проблема // Прокуратура. Людина. Держава. – № 12. – 2005.– С. 75-81.
16. Єфремов С. Організованість у злочинності та рівні організованої злочинності // Право України. – 2003. – № 1. – С. 59-63.
17. Закалюк А. П . Нормативне визначення організованої злочинної діяльності: теоретичне та практичне значення // Боротьба з організованою злочинністю та корупцією (теорія і практика) – № 4.
18. Збірник наукових праць Харківського Центру по вивченню організованої злочинності спільно з Американським Університетом у Вашингтоні / Голов. ред. В. В. Сташис. – Вип. 2. – Х.: Право, 2001. – 168 с.
19. Информационное обеспечение противодействия организованной преступности (сборник научных статей). Под ред. М. Ф . Орзиха, В. Н. Дрёмина. – Одесса: Фенікс, 2003.
20. Коррупция: региональные и отраслевые тенденции (сборник научных статей) / Под ред. М. Ф . О рзиха, В. Н. Дрёмина / Библиотека журнала «Юридический вест ник». – Одесса: Феникс, 2003.
21. Маркив И. Организованная преступность: ее анализ и современное состояние // Право України. – 2004. – № 6. – С. 54-56.
22. Орловская Н. А. К вопросу о возможностях законодательного определения организованной преступности // Правовые проблемы противодействия организованной преступности: сб. науч. статей / Под ред. М. Ф . Орзиха, В. Н. Дрёмина. – Библиотека журнала «Юридический вестник». – Одесса: Фенікс, 2005. – С. 215-222.
23. Оробець К. Криміногенні фактори організованої злочинності в Україні // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 2. – С. 51-54.
24. Ущаповський В. Ф . О рганізовані злочинні угруповання та їх ознаки // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2006. – № 11. – С. 104-110.
25. Хавронюк М.I. Кримінально-правові засоби протидії організованій злочинній діяльності: досвід зарубіжних країн і законодавчі пропозиції для України // Кримінальне право України. – 2006. – № 1.
Семінарське заняття 8
Питання, що виносяться на самостійне опрацювання
1. Iсторія виникнення та розвитку професійної злочинності.
2. Концепція небезпечного стану злочинця.
3. Кримінологічна характеристика кримінально-послідовного типу злочинця.
4. Поводження з професійними злочинцями в зарубіжних країнах.
5. Кримінально-правове та кримінологічне розуміння рецидиву.
6. Закономірності рецидивної злочинності на сучасному етапі.
Теми есе (рефератів)
1. Бандитизм як вид організованої злочинної діяльності.
2. Соціальна база організованої злочинності.
3. Зарубіжна практика протидії організованій злочинності.
4. Рецидивонебезпечні злочини: поняття та класифікація.
5. Транснаціональна злочинність: загальна характеристика.
Рекомендована література
1. Актуальные проблемы криминологии и криминальной психологии: сб. науч. статей / Под ред. М. Ф . О рзиха, В. Н. Дрёмина. – Библиотека журнала «Юридический вестник». – Одесса: Феникс, 2007.
2. Артамонова М. А. Система мер борьбы с рецидивной преступностью и деятельность органов внутренних дел в их реализации // Вопросы государства и права Украины. – 2004. – Вып. 23. – С.19-20.
3. Батиргареєва В. Особливості детермінізації рецидивної злочинності // Право України. – 2005. – № 2. – С. 63-66.
4. Власов Д. В. Основные направления деятельности ОВД по предупреждению рецидива насильственных преступлений против собственности // Российский следователь. – 2006. – № 7. – С. 37-41.
5. Гуров А. И. П рофессиональная преступность. Прошлое и современность. – М.: Юридическая литература, 1990.
6. Дрёмин В. Н. Общение несовершеннолетних с ранее судимыми лицами как криминогенный фактор // В сб.: Причины отдельных видов преступности и проблемы борьбы с ними / Под ред. Долговой А. И. – М., 1989. – С. 162-167.
7. Дрёмин В. Н., Зелинский А. Ф. Преемственность криминогенных ситуаций при рецидиве преступлений // Проблемы правоведения. – К., 1980. – Вып. 40.
8. Замыцких В. П . Криминологические детерминанты в рецидивной преступности // Следователь. – 2006. – № 2. – С. 32-35.
9. Замыцких В. П . О собенности предупреждения рецидивных преступлений // Следователь. – 2006. – № 3. – С. 24-28.
10. Зелинский А. Ф. Рецидив преступлений (структура, связи, прогнозирование). – Х., 1980
11. Зелинский А. Ф . Повторение преступлений как преступная деятельность // Государство и право. – 1995. – № 12.
12. Информационное обеспечение противодействия организованной преступности (сборник научных статей) / Под ред. М. Ф. Орзиха, В. Н. Дрёмина – Одесса: Феникс, 2003.
13. Оробець К. Поняття та кримінологічні показники рецидивної злочинності в Україні // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 3. – С. 130 -133.
14. Оробець К. Соціальна основа рецидивної злочинності // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 4. – С.136-138.
15. Оробець К. М. Професійна злочинність: видові ознаки й деякі аспекти кримінологічної характеристики // Митна справа (Митний комплект). – 2005. – № 1. – С. 62-67.
16. Пилипчик С. М. Структура та динаміка рецидивної злочинності. // Вісник Хмельницького університету управління та права, 2003. – № 3. – С. 37-40.
17. Пісоцька Н. М. Рецидивна злочинність молоді та її попередження: автореф. дис. канд. юрид. наук – К., 2001. – 17 с.
18. Попов В. И. Рецидив и организованная преступность / В. И. Попов. – М., 1998.
19. Сас А. Криминологическая характеристика рецидивной преступности // Вопросы государства и права Украины. – 2004. – Вып. 23. – С. 127-129.
20. Скоков С. Рецидивна злочинність та ефективність покарання у вигляді позбавлення волі // Право України, 1999. – № 2.
ПЕРЕДМОВА
Кримінологія – комплексна наука, яка вивчає закономірності злочинності, особу злочинця, причини й умови злочинності, її окремі види, напрями та заходи запобігання їй. Як суспільна наука вона теоретично узагальнює і систематизує об’єктивні знання предмета, на основі аналізу даних кримінологічних досліджень описує та прогнозує розвиток його складових явищ.
Отримання кримінологією наукових знань про злочинність, особу злочинця, кримінальну детермінацію дає можливість забезпечити розробку та впровадження у практику боротьби зі злочинністю оптимальних заходів запобігання їй в Україні. За висловленням Вольтера, запобігання злочинності є справжньою юриспруденцією у цивільному суспільстві. Отже, кримінологія має свій предмет, систему та методику досліджень. Разом з тим, вона тісно пов’язана з філософськими, правовими, суспільними та правознавчими науками.
Навчальна дисципліна “Кримінологія” складається з Загальної й Особливої частин, в яких розглядаються теоретичні та прикладні питання науки. Загальна частина містить понятійний апарат кримінології (поняття злочинності, її природа, кількісно-якісні показники, особа злочинця, причини й умови злочинності і окремої злочинної поведінки, методики кримінологічних досліджень, теорія запобігання злочинності). Особлива частина кримінології присвячена кримінологічній характеристиці, особі злочинця, причинам, умовам та запобіганню окремим видам злочинних проявів, які поділяються за їх мотивацією, контингентом злочинців, локалізацією тощо).
Мета цієї навчальної дисципліни – надати студентам науково обґрунтоване розуміння сучасного стану злочинності в Україні і світі, кримінологічні риси особи злочинця і потерпілого, негативні явища й процеси, які її обумовлюють, а також теорію запобігання злочинності, привити студентам навички самостійного комплексного аналізу кількісно-якісних показників злочинності, організації та впровадження заходів запобігання злочинності у територіальному масштабі.
Згідно із навчальним планом, крім лекційного курсу з “Кримінології”, передбачено семінарські заняття, що проводяться з метою контролю підготовки та оцінки рівня знань студентів, а також самостійна робота студентів.
Методичні вказівки підготовлені для студентів навчально – наукового інститута права і соціальних технологій Чернігівського національного технологічного університету напряму підготовки 6.03040101 “Правознавство“, спеціалізація “Господарське право“, відповідають програмі навчальної дисципліни “Кримінологія” та можуть використовуватись як для проведення семінарських занять, так і для самостійної роботи студентів
Метою даного навчально-методичного видання є сприяння формуванню у студентів ННІ права і соціальних технологій Чернігівського національного технологічного університету навичок самостійної навчальної, науково-дослідної й практичної роботи, а також допомога студентам в опрацюванні питань, які виносяться на семінарські заняття та самостійне вивчення дисципліни.
1. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРОГРАМИ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ “КРИМІНОЛОГІЯ”
„Кримінологія” – це вибіркова навчальна дисципліна, яка вивчається майбутніми фахівцями в галузі права та досліджує закономірності і механізми виникнення, розвитку та функціонування злочинності, як соціального явища, причини і умови злочинності та окремих видів злочинів, особу злочинця та потерпілого, напрями, методи і заходи запобігання злочинним проявам.
Метою даного курсу є формування у студентів системи знань про соціальну сутність і детермінацію злочинності та її злочинних проявів (насильницької, корисливої, корупційної, організованої, рецидивної, професійної злочинності, злочинності неповнолітніх і молоді, необережної злочинності та ін.), основні напрями превентивної діяльності державних органів, установ і громадських організацій, систему заходів, які ними розробляються і реалізуються відповідності до чинного законодавства України, спрямованих на попередження вчинення злочинів, захист прав та законних інтересів громадян.
Завданнями вивчення дисципліни є:
- ознайомлення з теоретичними засадами, основними категоріями та етапами розвитку кримінології;
- вивчення сутності та природи злочинності, характерних особливостей і тенденцій її розвитку в сучасних умовах, причин злочинності, її окремих видів та конкретних злочинів.
- практичне засвоєння навичок організації конкретних кримінологічних досліджень та розробки заходів попередження окремих видів злочинів.
1.1 Тематичний план навчальної дисципліни “Юридична психологія”
Змістовний модуль І.
Загальнотеоретичні засади кримінології
Тема 1. Поняття, предмет, завдання та система кримінології.
Загальна характеристика кримінології: поняття, предмет, завдання та функції. Кримінологія як загальнотеоретична наука та навчальна дисципліна. Соціологічний і правовий аспекти кримінології.
Місце кримінології у системі юридичних та інших наук. Взаємодія з кримінальним правом, кримінальним процесом, криміналістикою, кримінально-виконавчим правом. Використання в кримінології даних кримінально-правової та інших галузей статистики. Зв’язок кримінології з іншими юридичними науками: цивільним, сімейним, адміністративним, трудовим правом. Зв’язок кримінології із суспільними та природничими науками: філософією, економікою, соціологією, демографією, психологією, генетикою, судовою статистикою та іншими науками. Система кримінології. Поняття та загальна характеристика Загальної та Особливої частин кримінології.
Поняття методології кримінології та методики кримінологічного дослідження. Загальна характеристика методів кримінології. Філософський діалектичний метод – основа методології кримінологічної науки. Загальнонаукові методи кримінологічного дослідження: аналіз, синтез, логічний, порівняльний, історичний, системно-структурний та інші методи. Міжгалузеві методи кримінологічного дослідження. Характеристика соціологічних, психологічних та статистичних методів.
Історія розвитку та сучасний стан кримінології. Становлення та розвиток кримінології як науки у ХІХ ст. Розвиток кримінології в Україні на початку ХХ століття. Причини та наслідки припинення кримінологічних досліджень в середині 30-х років та їх відновлення в кінці 50-х років ХХ століття. Характеристика кримінологічної науки в Україні в період з 1960 року по 1990 рік. Головні здобутки вітчизняної кримінологічної науки за вказаний період. Сучасний стан кримінологічної науки в Україні, проблеми та перспективи її розвитку.
Дата: 2019-04-23, просмотров: 224.
