1. Порушення операційної сторони мислення: це зниження рівня узагальнення та викривлення процесу узагальнення. Оперування загальними ознаками замінюється встановленням суто конкретних зв'язків між предметами, тобто втрачається здатність до абстрагування.

При викривленні процесу узагальнення відбувається відрив суджень людини від конкретних, одиничних зв'язків. Проявляється резонерством.

2. Порушення особистішого компоненту мислення:

- різноплановість мислення,

- зниження критичності,

- зниження саморегуляції - означає втрату цілеспрямованості мислительного процесу.

3. Порушення динаміки мислительної діяльності:

- лабільність мислення - нестійкість способу виконання мислительних операцій, легкий перехід від одного до іншого;

- інертність мислення - тугість мислення, ригідність, труд-ноші переключення.

4. Порушення процесу саморегуляції пізнавальної діяльності - виражається у неможливості цілеспрямованої організації мислительних дій.

Мислення може порушуватись по-різному. За В. М. Кузнєцовим та В. М. Чернявським, розлади мислення бувають формальними і продуктивними.

Формальні розлади мислення можна диференціювати за темпом, логічною стрункістю та цілеспрямованістю.

До розладів мислення за темпом відносять:

- Прискорення мислення - збільшення кількості асоціацій за одиницю часу. Люди з підвищеним темпом мислення і відповідно - мови в певній ситуації (наприклад, лектори) можуть його контролювати. А за психічних захворювань свідома корекція прискореного мислення неможлива. При цьому асоціації виникають легко, частіше за зовнішньою подібністю, співзвучністю, вони різні і численні. Мова, попри багатослів'я, відстає від стрімкого потоку різних ідей. Хворі, не закінчуючи однієї думки, переходять до іншої, часто не помічаючи неповноти мовного виразу думки. Найвищий ступінь прискорення темпу мислення у поєднанні з відверненням уваги проявляється у стрибанні ідей (fuga idearum), коли вловити логіку думок хворого стає неможливим. Прискорення процесу мислення спостерігається при психічних порушеннях, що перебігають з підвищеним настроєм і сильним руховим збудженням.

- "Стрибки ідей" - максимальне збільшення кількості асоціацій за одиницю часу.

- Уповільнення темпу мислення - зменшення кількості асоціацій за одиницю часу. Можна помітити, розмовляючи з хворим: він дає відповіді після довгих пауз зі зниженням гучності голосу до шепоту. Можна відзначити також бідність асоціацій, загальну загальмованість, сповільнення рухів, пригнічення афективних реакцій.

Ментизм - "наплив думок", "вихор ідей", збільшення кількості асоціацій за одиницю часу, що не супроводжується зміною мовлення хворого, виникає приступоподібно і мимовільно.

- Шпреррунг - "закупорка думок", "обрив думок", раптова зупинка, перерив асоціативного процесу.

До розладів мислення за будовою відносять:

- Розірваність - порушення логічного зв'язку в реченні при збереженні граматичного зв'язку; хворий проказує фразу граматично правильну, але змістовний зв'язок між окремими частинами фрази відсутній, наприклад, "машина поїхала, тому що кіно загорілося з труби".

- Зісковзування - втрата логічного ходу мислення, коли при розповіді про одні події хворий переключається на інші, не помічаючи, що першу думку він не довів до логічного кінця.

- Безладність - порушується логічний і граматичний зв'язок у реченнях; це проявляється невпорядкованим поєднанням окремих слів "земля... чоботи... пішов дощ... вперед"; безладність мислення частіше поєднується з розладами свідомості.

- Інкогеренція - порушується зв'язок між складами у словах.

- Вербігерація - стереотипне повторення окремих слів чи складів.

Порушення цілеспрямованості мислення:

- Амбівалентність - формування суджень, виходячи з різних принципів, співіснування думок і асоціацій, які взаємно виключаються.

- Резонерство - міркування заради міркування, безпредметність мислення, коли відсутні конкретність думок, їх пізнавальний зміст. Наприклад, на запитання про здоров'я хворий відповідає: "Залежно від того, що означає це слово. Якщо від слова "здорово", то я не вельми здоровий, маю лише 60 кг маси, але це залежить від ваг і того, де вони стоять: якщо в нашому парку, то там гравітація висока, багато людей і неможливо довго там перебувати.".

- Розважність мислення - проявляється у викладенні хворим непотрібних деталей своєї сповіді, зайвих дрібниць, невмінні лаконічно висловити головну думку, яка часто губиться у великій кількості деталей. Розважність мислення часто називають інертністю, вона спостерігається при епілепсії.

Розлади мислення за продуктивністю: характеризуються зміною мислення, виникненням у ньому тієї чи іншої "продукції".

Серед продуктивних розладів мислення виділяють невідчепні (нав'язливі) ідеї, надцінні ідеї та маячні ідеї.

- Невідчепні (нав'язливі) ідеї - думки, уявлення, спогади, що виникають попри волі людини і утримуються всупереч її бажанню. Хворий ставиться до них критично і бореться з ними. Найчастіше нав'язливі ідеї проявляються такими станами: невідчепне мудрування, невідчепне рахування, невідчепні спогади, невідчепний страх, невідчепні сумніви, невідчепні потяги та ін.

- Надцінні ідеї (домінуючі) - ідеї, що виникають у зв'язку з реальною ситуацією, але надалі стають домінуючимие у свідомості людини, супроводжуються значним емоційним напруженням і відсутністю критичного ставлення до них; це помилкові міркування, що виникають на реальній основі, але переоцінені щодо їх значущості. Вони посідають у свідомості і діяльності людини незаслужено велике місце. Надцінні ідеї супроводжуються високим емоційним напруженням і визначають напрям інших психічних процесів і поведінки. Саме інтенсивність емоційного тону процесу мислення є основною причиною переоцінки значення цих ідей. Зміст надцінної ідеї становить впевненість хворого, наприклад, у несправедливому ставленні до нього, утисканні його інтересів, подружній невірності, у наявності соматичних захворювань, у своїх особливих заслугах, високих здібностях, винахідливості та ін. Надцінні ідеї можна скоригувати за допомогою зовнішнього впливу, з часом вони самі згасають.

- Маячні ідеї - це помилкові, неправдиві твердження, що не відповідають реальній дійсності, виникають на хворобливій основі і не піддаються корекції (переконанню). При цьому у хворого відсутнє критичне ставлення до них. За своїм змістом маячні ідеї бувають найрізноманітнішими. Виділяють маячення значення, відношення, переслідування, збитків, самоприниження, ревнощів, величі, впливу та ін.

o Маячення значення: хворі стверджують, що багато з того, що діється довкола, має для них особливий зміст і особливе значення. Наприклад, зустрічний чоловік зняв бриля і оглянув його верх, а хворий це сприймає як те, що його власний головний убір заражений радіоактивними речовинами. Або вранці повз вікна пройшла машина з написом "Хліб", а для хворого це означає, що в цьому році буде неврожай і голод.

o Маячення відношення: хворий уявляє, що розмови пасажирів у транспорті мають відношення до нього, випадкові жести зустрічного міліціонера вказують напрямок, куди хворому треба тікати, та ін.

o Маячення переслідування: хворі стверджують, що їх переслідують з наміром покарати, вбити, що вони є об'єктом спостереження органів міліції, рекетирів тощо.

o Маячення фізичного впливу: найчастіше стверджують, що існує група осіб, які діють секретними і часто магічними способами. Хворий впевнений, що перебуває під впливом апаратів, гіпнозу, космічних променів, радіаційно-променевих приладів. Ці прилади нібито вмонтовані в стіни, стелю, телевізор, радіоприймач або у внутрішні органи хворого, в зуби тощо.

o Маячення гіпнотичного впливу: хворі впевнені, що на них навіюють гіпноз, який керує їхніми діями, думками, викликає різні почуття, бажання, потяги.

o Маячні ідеї самозвинувачення: хворі звинувачують себе в нездійснених правопорушеннях, зараженні інших людей невиліковними хворобами, створенні страшних соціальних і природних катаклізмів. Принижують свої фізичні, моральні, інтелектуальні та інші якості.

o Іпохондричне маячення: стосується стану внутрішніх органів хворого - хвороби внутрішніх органів, ідеї неповноцінності всього органу чи окремих його частин, смерті організму чи органів. Хворі стверджують, що не мають шлунка, їжа кудись "провалюється", і тому в них немає випорожнень, їхні внутрішні органи давно згнили, немає дихання, пульсу, залишилась мертва шкіра; висловлюють ідеї ураження сифілісом, СНІДом та іншими тяжкими недугами, призначають дату своєї смерті. До цього виду маячення відносять також ідеї дисморфофобії - зміни форми і величини тіла, частіше - обличчя. При цьому хворі не допускають навіть можливості помилкового твердження. Вони впевнені в тому, що в них змінюється обличчя, зменшуються розміри статевих органів, мимовільно виходять гази. Описаний випадок, коли хворий був упевнений у тому, що в нього росте ніс; він його вимірював щодня, а потім відрізав. Фоном для формування ідей іпохондричного маячення є знижений або тривожний настрій.

o Маячення ревнощів: головна тема - подружня невірність. Хворий переконаний у тому, що дружина зраджує його, він слідкує за нею, звинувачує в таємних зустрічах з коханцями, шукає доказів цього: сліди поцілунків, плями на білизні, записки, трамвайні квитки. Не маючи "доказів", такий хворий вимагає від дружини зізнання у зраді, жорстоко знущаючись над нею. Цей вид маячення є одним з найбільш суспільно небезпечних.

Інші маячні ідеї, а саме: величі, могутності, багатства, винахідництва, відкриття, високого походження - виникають на фоні підвищеного настрою, самовдоволення.

o Маячення величі: найчастіше буває при органічних ураженнях головного мозку з порушенням пам'яті та інтелекту, через що маячні ідеї мають безглуздий характер. Є правило: що нижчий інтелект, то безглуздіше маячення. Один із хворих з прогресивним паралічем запевняв, що він флотоводець світу, командує усіма збройними силами земної кулі, володар Всесвіту, піднімає сонце вранці й опускає його ввечері і може залишати людство без світла.

o Маячення багатства: хворий вважає, що у нього зібране усе золото світу, він має тисячі вагонів коштовностей, дарує мільйони випадковим знайомим та ін.

o Марення винахідництва і відкриття: хворі "винаходять" різні машини, апарати, прилади, роблять "відкриття" ву науці, техніці, різні "проекти" надсилають у науково-дослідні інститути, в Академію наук.

o Маячення високого походження: хворі впевнені, що їх батьки - відомі в країні політичні діячі, вчені, актори, які приховують свої родинні зв'язки з хворим в ім'я якихось державних інтересів, військової таємниці.

За В. М. Кузнєцовим та В. М. Чернявським, маячення має такі властивості:

1) воно завжди є ознакою хвороби;

2) не коригується, спроби коригувати тільки посилюють маячення;

3) у ньому присутня паралогічність - "крива логіка";

4) виникає при ясній свідомості;

5) маячні ідеї міцно пов'язані з особистістю;

6) виникають за достатнього інтелекту.

Мова, розлади мови.

Афазії. Клініка. Афазії виникають при ураженнях кіркових центрів мови, розвиваючись при гострих порушеннях мозкового кровообігу, вогнищевих менінгоенцефалітах, ударах головного мозку, інтракраніальних гематомах, пухлинах.

Моторна афазія - розлад експресивної мови (втрата здатності вимовляти слова, об-разовивать їх з окремих мовних звуків при схоронності вимовляти деякі з них) Може бути стійкою, скороминущої, ізольованою, поєднуючись з центральним парезом лицьового і під'язикового нервів, моно- або геміпарез. Минуща моторна афазія зустрічається при динамічних порушен-пах мозкового кровообігу в басейні лівої середньої мозкової артерії (у правшів), асоційованими-ванною мігрені.

Розрізняють три форми моторної афазії: афферентная, еферентна і динамічна.

Афферентная моторна афазія буває при ураженні задньої покришечно області (pars opercularis). Ці відділи забезпечують кинестетическую основу артикуляції. Розлад мовних кінестезії порушує вимова окремих звуків (оральна апраксія). Хворому важко вимовляти близькі за звучанням літери Г, Д, Л, Н (язичні) або Ш, 3, Щ, X (шиплячі). Порушуються автоматизована, спонтанна мова, повторення, називання, читання, письмо.

Еферентна моторна афазія зустрічається при ураженні центру моторної мови (Брока), розта-женного в задніх відділах нижньої лобової звивини у правшів ліворуч, а у лівшів справа. Порушуються кінетика мови, переключення з одного звуку, слова на інші, з'являються персевераціі («прилипання» до слова), словесні емболи (можливість вимови одного слова або одного речення), теле-графний стиль мовлення (уривчасті слова, частіше іменники). Окремі мовні звуки хворий може вимовляти добре, втрачаючи можливість вимовляти серії звуків, фрази. У меншій мірі, ніж при афферентной моторної афазії, порушено повторення, більшою - називання, читання, пись-мо.

Динамічна моторна афазія виникає при ураженні префронтальних відділів кори. Наруша-ється активна продуктивна мова і не страждає автоматизована, повторна. Артикуляція збережена, відповіді на питання правильні, однак порушене активне висловлювання думки, здатність ставити запитання через розлади внутрішньої мови (програмування і конструювання пропозицією-ний).

Сенсорна афазія характеризується розладом здатності розуміти звернену мову при со-хранности експресивної мови. Розрізняють три форми сенсорної афазії: власне сенсорну, ам-нестіческую і семантичну.

Власне сенсорна афазія буває при ураженні центру Верніке (задні відділи лівої верхньої скроневої звивини у правшів). В її основі лежить розлад фонематичного слуху, смислораз-личения, звонкости, і глухости (Б, П, С, 3), ударності і ненаголошеності (замок і замок), твердості і м'я-кістки (моль і мол). У важких випадках хворий втрачає здатність розуміти мовні звуки, прагнучи компенсувати це власної мовної продукцією («словесний пронос»), насиченістю не-контрольованими їм граматичними помилками, вербальними парафазії. У більш легких випадках хворий розуміє короткі фрази і виконує прості завдання (показати вухо, ніс, рот); при усклад-нення завдання (показати ніс - вухо - око) настає відчуження сенсу слів і хворий заплутується при його виконанні. При сенсорної афазії розбудовується лист (одна буква замінюється іншою, їй співзвучною: 3 замість С, Б замість П).

Амнестическая афазія - забування назв предметів, призначення яких хворий пам'ятає і може описати (наприклад, «стакан» - те, з чого п'ють, «олівець» - те, що пишуть). Виникає при ураженні заднього відділу лівої нижньої скроневої звивини у правшів.

Семантична афазія - відсутність розуміння мовних формулювань, що відображають простран державні недержавні співвідношення, які виражаються за допомогою прийменників, порівняльних конструкцій (з-сування сенсу фрази при перестановці слів у прислів'ях, приказках і т. П.). Наприклад, трикутник під квадратом, троянда червоно тюльпана, батько брата, брат батька і т. Д. Виникає при ураженнях лівої тім'яної частки у правшів.

Неафатіческіе розлади мови.

Клініка. До неафатіческім розладів мови відносять порушення, що виникають при ураженні словопроізно-сящего апарату (параліч, парез, гіперкінез, атаксія язика, губ, м'якого піднебіння, голосових складок). Серед них розрізняють дизартрию (анартрія), акінетичний і істеричний мутизм.

Дизартрія - розлад артикуляції, пов'язане з порушенням функції м'язів язика, губ, м'якого піднебіння, гортані, що беруть участь в артикуляції.

Виникає при порушеннях іннервації названих м'язів при ураженні мовно-глоткового, блукаючого і під'язикового нервів, їх ядер або Корко-по-ядер-них шляхів (бульбарний і псевдобульбарний паралічі), а також при вроджених і приобре-тенних дефектах («заяча губа», «вовча паща», дефекти твердого піднебіння і т. д.). Мова при дизартрії змазана, перекручена, неясна, нерідко з гугнявим відтінком, у важких випадках - абсолютно незрозуміла і перетворюється на нерозбірливе мукання (анартрія).

Гостре розвиток дизартрії спостерігається при порушеннях мозкового кровообігу в вертебраль-но-базилярном басейні або при двосторонній поразці кортико-бульбарних шляхів, поліомієліті, міастенії (міастеніче-ський криз).

Мутизм акінетичний - особливий стан, який характеризується відсутністю контакту з окру-лишнього при схоронності свідомості. Виникає гостро при ураженні лимбико-ретикулярного кому-плекса, ретикулярної формації оральних відділів мозкового стовбура, покришки моста (череп-но-мозкова травма, пухлина, порушення мозкового кровообігу і т. Д.). Поєднується з іншими ознаками органічного ураження головного мозку (парез окорухового, блокового, відводячи-ного нервів та ін.). Хворий лежить з відкритими очима, мовчить, не вступає в контакт з оточуючими, рухова реакція на больові і звукові подразники збережена, паралічі і парези відсутньою-ють.

Мутизм істеричний - німота, що виникає в осіб з істеричними рисами характеру внаслідок психотравми. На відміну від моторної афазії характеризується відсутністю прагнення до подолання свого дефекту. Симптом істеричного неврозу.

Надання допомоги. Допомога визначається характером основного захворювання, при якому названі порушення виступають у ролі симптому. При афазії, дизартрії, мутизме, які є наслідком порушення мозкового кровообігу і запальних захворювань головного мозку, проводять ме-роприятия, спрямовані на лікування основного захворювання (див. Гострі порушення мозкового крово- обігу. Менінгіти, енцефаліт). При істеричному мутизме проводять гипнотерапию, призначають седативні засоби, снодійні, транквілізатори.

Лекція №5

           Тема: Емоційно-вольові процеси.

          План:

6. Регуляція, саморегуляція поведінки, само оцінювання емоційного і вольового стану.