Підставами виконання є зазначені в законі акти юрисдикційних органів, якими підтверджуються суб’єктивні права та обов’язки сторін і засоби захисту та відновлення порушених прав. При цьому акти, які не потребують для їх реалізації примусових заходів (наприклад, рішення суду за позовами про визнання), не слід розглядати як підстави виконання. Підставами виконання є акти не тільки судових, а й інших органів, якщо законом передбачена можливість примусового виконання такого роду актів державним виконавцем.

Перелік виконавчих документів за рішеннями, що підлягають примусовому виконанню містить ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню такі виконавчі документи:

1) виконавчи листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;

2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;

3) виконавчи написів нотаріусів;

4) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;

5) постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди;

6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

7) рішення інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами;

8) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України;

9) рішення (постанови) суб’єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.

Питання, пов’язані із зверненням судового рішення до виконання, вирішує місцевий суд, який розглянув справу.

Відповідно до ст. 368 ЦПК за кожним рішенням, яке набрало законної сили або допущене до негайного виконання, за заявою особи, на користь якої воно ухвалене, видається один виконавчий лист. Підставою для виконання є також ухвали про забезпечення позову, визнання мирової угоди. Судовий наказ також має силу виконавчого документа.

Якщо на підставі ухваленого рішення належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, або якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, суд має право за заявою стягувачів видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину рішення треба виконати за кожним виконавчим листом, або зазначити, що обов’язок чи право стягнення є солідарним. Виконавчі документи про стягнення судового збору надсилаються судом до органів державної виконавчої служби).

Виконавчий лист, який видається судом на підставі рішення, що набрало законної сили, за формою має відповідати вимогам закону. Так, у ньому зазначається: назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали виконавчий документ; дата й номер рішення, за яким видано виконавчий лист; найменування стягувача й боржника, їх адреси, дата й місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), номери рахунків у кредитних установах (для юридичних осіб), ідентифікаційний код; резолютивна частина рішення; дата набрання рішенням чинності; строк пред’явлення виконавчого документа до виконання (ст. 4 Закону). Виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою особою і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України (ч. 3 ст. 4Закону України «Про виконавче провадження»). Виконавчі листи, що видані судом, підписуються суддею і скріплюються гербовою печаткою.

У разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов’язок чи право стягнення є солідарним.

Самостійним різновидом виконавчого документа є судовий наказ (п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження»). Слід пам’ятати, що судовий наказ, перш за все, є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 96 ЦПК (наприклад, заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати; заявлено вимогу про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника та інше).

Після набрання судовим наказом законної сили суд видає його стягувачеві для пред’явлення до виконання. За правилами ЦПК судовий наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, що встановлені Законом України «Про виконавче провадження» та обов'язково містити положення про дату видачі судового наказу стягувачеві, дату набрання судовим наказом законної сили та строк пред'явлення судового наказу до виконання. Зазначені відомості вносяться до судового наказу у день його видачі стягувачеві для пред'явлення до виконання.

Виконавчий лист реєструється в суді, про що одночасно робиться відмітка в самому листі, і видається стягувачеві чи іншій уповноваженій особі під розписку на зворотній стороні судового рішення.

Виконавчі документи можуть бути пред’явлені до примусового виконання до органу державної виконавчої служби протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом трьох місяців та документи про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров’я, втрати годувальника тощо можуть бути пред’явлені до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі (ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження»).

ВИСНОВКИ З ПЕРШОГО ПИТАННЯ:

Виконавчий лист – це письмовий документ встановленої форми і змісту, який видається судом загальної юрисдикції і зобов’язує боржника точно і своєчасно виконати рішення суду чи сприяти державному виконанню судового рішення. Порядок видачі виконавчого листа, дубліката виконавчого листа, поновлення строку на пред’явлення виконавчого листа до ДВС встановлений у ЦПК, Законі України «Про виконавче провадження».