Закон України «Про аудиторську діяльність», внутрішньо-фірмові стандарти, положення про службу внутрішнього контролю, статут підприємства, діючий порядок перевірок на підприємстві, посадові інструкції, форми звітів, наказ про облікову політику,стандарти праці.

Цілі, завдання та функції управлінського контролю у сучасній практиці господарювання.

Управлінський контроль виступає одним з головних інструментів розвитку організації. Ціль: кількісна і якісна оцінка праці та облік результатів роботи організації. Функції: інформаційна, аналітична функція, захисна функція, орієнтуюча, привентина, функція зворотнього зв’язку. Завдання: оцінка результативності роботи фірми ,оцінка технологічних процесів, оцінка системи управління в цілому, оцінка стратегії розвитку, контроль виконання планів і завдань, оцінка кадрового персоналу, оцінка фінансово-економічного стану.

Методи проведення управлінського контролю.

Методи контролю – способи перевірки діяльності підприємства, визначення ефективності роботи, виконання рішень та дотримання вимог.

- Фактичний контроль здійснюється за допомогою опитування, інвентаризації, огляду, руйнування об'єкта;

- Документальний контроль на основі звірок та перевірок документів;

- Оцінний контроль базується на експертизі, аналізі, зіставленні з еталоном.

Об’єкти та суб’єкти управлінського контролю.

Суб'єкти і об'єкти контролю

Суб'єктами контролю є органи чи особи, наділені правом (чи уповноважені) здійснювати функції і процедури контролю. Об'єктами контролю виступають особи, предмети чи процеси, а також стан справ — на які націлено процес контролю.

Суб'єктами управлінського контролю можуть виступати

· рада засновників, наглядова рада;

· вищі менеджери компанії, виконавчі директори;

· служба внутрішнього контролю, внутрішній аудит, служба безпеки;

· позаштатні органи (наприклад, комісії, комітети тощо);

· структурні підрозділи компанії;

· менеджери і співробітники компанії^[2]

Об'єктами контролю є

· компанія як система:

· системи процесів виробництва продукту (об'єкт управління);

· система управління компанії;

· система взаємодії структурних підрозділів компанії

· результати діяльності компанії (продукти, товари, послуги, шкода довкіллю тощо).^[2]

Об'єкт контролю - це те, що (хто) контролюється. У системі управління виробництвом об'єктами контролю є народне господарство в цілому, його окремі галузі, регіони, об'єднання та підприємства. Всередині підприємства об'єктами контролю є всі без винятку виробничі процеси. Контролюються технологічні процеси, якість продукції, що виготовляється, витрати сировини та матеріалів, інструменти, використання основних виробничих фондів, дані про продуктивність праці та заробітну плату, випуск продукції, постачання матеріалів і обладнання, реалізацію продукції.

Суб'єктом контролю може бути група людей або організація, що наділена відповідними повноваженнями. За характером стосунків суб'єкта та об'єкта контролю, тобто між тими, хто контролює і кого контролюють, розрізняють контроль внутрішній та зовнішній. При внутрішньому суб'єкт та об'єкт контролю функціонують у межах однієї системи, а при зовнішньому відокремлений суб'єкт діє автономно, незалежно від об'єкта.

Суб'єктами контролю виступають державні, відомчі органи, громадські організації, колективні і колегіальні органи управління, лінійний і функціональний апарат підприємств та організацій.

7. Вихідна інформація для планування контролю управлінської діяльності.

Контроль - процес, за допомогою якого керівництво організації визначає, чи правильні його рішення і не потребують вони корегування.

Контроль за М. Мескон - "процес, що забезпечує досягнення організацією поставлених цілей".

У завдання контролю входить збір, обробка та аналіз інформації про діяльність фірми і її підрозділів, порівняння з плановими показниками, виявлення відхилень, аналіз їх причин, р озробка заходів для досягнення заданого стану.

Жодне підприємство не може функціонувати без інформації чи за умов її браку. Інформація потрібна всім працівникам. Управління є інформаційним процесом. Адже, безпосереднім специфічним предметом управлінської праці є інформація, що характеризує стан об'єкта управління в певний час, а продуктом, результатом їхньої праці – відповідне рішення щодо зміни об'єкта управління у напрямку досягнення поставлених перед ним цілей, тобто кінцева (вихідна) інформація, яка відображає у певному документі (плані, проекті, програмі, пояснювальній записці, інструкції, методичних порадах тощо). Це стосується праці керівників і менеджерів, які приймають управлінські рішення.

Якість планування, його наслідки та ефективність значною мірою зумовлені інформаційною базою, під якою розуміють сукупність різноманітних джерел інформації спеціально підготовленої для користувачів, на підставі якої визначаються показники підприємства відповідно до цілей і завдань плану.

Планова інформація – це сукупність відомостей, даних, що відображають господарські явища та процеси, які відбуваються у діяльності підприємства, його окремих підрозділів та зовнішньому середовищі і використовуються для складання планів відповідно до їхнього цільового спрямування і завдань.

Переважна частина планової інформації – економічна за змістом, джерелами формування та іншими ознаками. Проте, у плануванні також використовується науково-технічна, проектно-конструкторська, технологічно- виробнича, юридична, соціальна та інші види неекономічної інформації.

Об'єктивність і наслідки виконання планів, залежать, першою чергою, від якості інформації, під якою розуміють, ступінь розвиненості властивостей, що характеризують якість інформації. Основними властивостями якості інформації є достовірність і доцільність.

8. Сутність та методи планування і прогнозування діяльності підприємства.

Рентабельна діяльність підприємств в умовах ринкової економіки значною мірою залежить від того, наскільки вірогідно їх менеджери передбачають далеку й близьку перспективу розвитку, тобто від прогнозування.

Прогнозування широко застосовується на попередніх стадіях розробки планів і програм як інструмент наукового передбачення, варіантного аналізу, отримання додаткової інформації щодо вироблення рішень.

Прогнози застосовуються як плани-орієнтири. У ринковій економіці поширене прогнозування попиту, ринкової кон'юнктури.

Прогнозування попиту — передбачення майбутнього попиту на товари і послуги з метою кращого обгрунтування відповідних виробничих планів. Воно поділяється на короткострокове (кон'юнктурне), середньострокове і довгострокове.

Прогнозування ринкової кон'юнктури — передбачення економічної ситуації, яка може скластися на ринку в майбутньому. Вона характеризується рухом цін, відсоткових ставок, валютного курсу, заробітної плати, дивідендів, а також динамікою виробництва та споживання.

Прогнозування дозволяє менеджерам підприємств не тільки передбачати далеку та близьку перспективи свого розвитку, а й запропонувати альтернативні шляхи та строки виконання своїх комплексних програм.

Планування — це одна зі складових частин управління, яка полягає в розробці і практичному втіленні планів, які визначають майбутній стан економічної системи, шляхи, засоби та способи його досягнення. Крім того, відокремлюється планування окремих видів ресурсів (наприклад, фінансове планування, соціальне планування). Планування в директивній формі притаманне централізовано керованій економіці, де керівну роль відіграють державні плани.

В економіці ринкового типу значно частіше розповсюджене планування на рівні компаній, фірм, яке повсякчасно несе індикативний, орієнтований характер. У плануванні використовуються як економіко-математичні, балансові методи, так і експертні оцінки. Планування включає прийняття планових рішень органами і особами, які уповноважені на це.

9. Система планових показників управлінської діяльності (планові показники виробничого циклу, збутового циклу, планові фінансово-економічні показники

 Усесторонню оцінку діяльності підприємства можна дати з допомогою системи техніко-економічних показників, які в цілому описують модель господарювання на певний період.

Планові показники поділяються на натуральні та вартісні.
Натуральні показники характеризують споживчу кількість ресурсів (матеріалів, енергії, працівників, кількість устаткування, виробничу площу і т. д.).
Вартісні використовуються для характеристики загальних обсягів виробництва, витрат, результатів і т.д.
За економічним призначенням планові показники діляться на кількісні та якісні.
Кількісні характеризують абсолютні обсяги виробництва та спожиті при цьому ресурси.
Якісні — ефективність використання ресурсів і виробництва в цілому (матеріало- та енергоємність, фондовіддача, витрати на І гри. продукції, продуктивність праці, рентабельність тощо).
За способом характеристики предмету виділяють абсолютні та відносні показники.
Абсолютні характеризують предмет абсолютно. Відносні в порівнянні з іншими показниками або періодами.

Виробничий цикл — це інтервал від початку до закінчення процесу виготовлення продукції, тобто час, протягом якого запущені у виробництво предмети праці перетворюються на готову продукцію У плані виробництва продукції підприємства з великою тривалістю виробничого циклу (більше двох місяців) розраховують такі показники:

– виробництво основних видів продукції в натуральних вимірниках;

– вироблена (товарна) продукція в діючих (відпускних і зіставних) цінах ;

– валова продукція в діючих та зіставних цінах^[1];

– незавершене виробництво за собівартістю;

– валовий оборот у діючих цінах;

– внутрішньовиробничий оборот у діючих цінах;

Основний показник виробничої програми – обсяг продукції в натуральних вимірниках. Він відображає обсяги виробництва конкретних видів виробів з відображенням кількості та необхідних строків випуску.

Фінансово – екон. показники : Статутний капітал, Власний капітал, Чистий дохід , Собівартість реалізованої продукції, Валовий прибуток, Капіталовіддача, Рівень витрат на одну гривню реалізованої продукці, Рентабельність реалізації.