5.2.1 Зміст роботи

 5.2.1.1 Розрахункова частина Для її виконання потрібно:

 а) розрахувати і побудувати графіки w (t) і i(t) при пуску двигуна незалежного збудження в системі генератор-двигун . Пуск здійснюється подачею на обмотку збудження генератора номінальної напруги. Момент опору

   - реактивний, дорівнює номінальному моменту на валу двигуна;

 б) дати оцінку можливості одноступінчастого пуску двигуна .

5.2.1.2 Графічна частина У розрахунково-пояснювальній записці і на демонстраційному плакаті повинні бути представлені:

 а) схема електропривода;

 б) графіки w (t) і i(t) перехідного процесу з лінією рівня допустимого струму двигуна за умовою комутації колектора.

5.2.2 Вихідні дані

Варіанти каталожних даних двигунів (варіанти завдань) приведені в дод. Д. Генератором служить однакова з двигуном електрична машина. Швидкість обертання генератора прийнята рівною номінальній швидкості обертання двигуна. Момент інерції привода прийнятий рівним 1,3-кратному значенню моменту інерції двигуна.

5.2.3. Методичні вказівки Процес пуску двигуна у системі генератор-двигун з реактивним моментом опору протікає в двох інтервалах часу.

 У першому інтервалі двигун нерухомий і струм якоря зростає за експоненційним законом /4/

 де - струм короткого замикання,  (  - номінальне значення ЕРС генератора,  -сумарний опір якірного кола, який дорівнює подвійному сумарному опору обмотки якоря і додаткових полюсів двигуна,

 - електромагнітна стала часу обмотки збудження генератора,  - індуктивність і активний опір обмотки збудження);

 t - поточний час, відлічуваний з нульового значення.

 Опори  і  даються в каталогу при температурі  , тому повинні бути перелічені на робочу температуру машин  за формулою (5.8), де коефіцієнт  для міді слід прийняти рівним 0,004 1/°С.

Індуктивність обмотки збудження генератора залежить від ступеня насичення його магнітного кола. При послідовному з'єднанні котушок усіх головних полюсів значення індуктивності можна розрахувати за формулою /3/

Гн,

де 2р - число полюсів;

 - число витків одного полюса;

 — коефіцієнт розсіювання полюсів, =1,1...1,25;

Ф - корисний магнітний потік одного полюса, Вб;

- струм обмотки збудження, А.

   Похідна  визначається з кривої намагнічування (рис. 5.8), для чого в будь-якій точці кривої проводиться дотична, тангенс кута нахилу якої до осі абсцис  дорівнює шуканому значенню похідної.

 Індуктивність обмотки збудження слід визначити для трьох точок кривої намагнічування:

- у точці, що відповідає номінальному струму збудження;

 - у проміжній частині кривої (на перегині);

Рисунок 5.8- Універсальна крива намагнічування електричних машин постійного струму незалежного збудження серії П:

- на початку кривої.

Розрахункове значення індуктивності приймається рівним середньому арифметичному значенню індуктивності в трьох зазначених точках.

Час запізнювання (з моменту включення обмотки збудження до моменту зрушення двигуна) розраховується за формулою

де  - статичний струм, що відповідає моменту .

Значення  являє собою тривалість першого інтервалу. У другому інтервалі відбувається розгін двигуна. Якщо відлік часу знову почати з , то залежності  і  можна розрахувати за виразами /4/

де  - статична (усталена) швидкість обертання двигуна, що відповідає

        номінальному значенню ЕРС генератора, - 

        постійна двигуна);

 - електромеханічна стала часу електропривода,  - момент інерції привода).

 Максимальне значення струму якоря визначається за формулою /там же/                                  

 Після початку руху привода максимум струму настає через час

,

де  - швидкість ідеального холостого ходу двигуна,

    Криві  і  у другому інтервалі є продовженням перехідних процесів у першому інтервалі.

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

1. Соколов М.М. Автоматизированный электропривод общепромышленных механизмов. - М.: Энергия, 1976. - 488 с.

2. Меклер А.Г. Электрооборудование подъёмно-транспортных машин.

- М.: Машиностроение, 1965. - 535 с.

 3. Теорія електропривода. Підручник для вузів / Попович М.Г., Гаврилюк М.Г. та ін. – Київ: Вища школа, 1993. - 495с. 

4. Чиликин М.Г., Сандлер А.С. Общий курс электропривода. - М.: Энергоиздат, 1981. - 576 с.

5. Ключев В.И. Теория электропривода. - М.: Энергоатомиздат, 1985- 560 с.

6. Андреев В.П., Сабинин Ю.А. Основы электропривода. - М.-Л.: Гос-энергоиздат, 1963. - 772 с.

7. Вешеневский С.Н. Характеристики двигателей в электроприводе.М.: -Энергия, 1977. - 432 с.

Додаток А