Материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления пользователям Интернета и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
© 2018 - 2024
державний закупівля митний законодавство
Ситуація у сфері державних закупівель залишається невизначеною та конфліктною, причому всі учасники цього процесу відзначають його неефективність та наявність численних зловживань. Ринок державних закупівель є досить значним – майже 120 млрд. грн., і проблеми, що виникають на ньому, позначаються на стані багатьох сфер економіки. Основні проблеми стосуються передусім правової та інституційної бази системи державних закупівель. Тому вкрай потрібне створення ефективної системи державних закупівель, що сприятиме розвитку конкурентного середовища та допоможе ефективно використовувати державні кошти. Одним із ключових моментів втілення в життя такої системи є потреба в удосконаленні та упорядкуванні норм чинного законодавства у сфері державних закупівель та врегулювання актуальних проблемних питань, що виникають в процесі здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти.
У Верховній Раді за кілька днів зареєстрували майже десяток нових законопроектів (№№1476; 1476–1; 1476–2; 1476–3; 1476–4; 1476–5; 1476–6; 1476–7; 1476–8 (див додаток №4)) про держзакупівлі. Проте жоден із них не в змозі хоч на крок наблизитися до розв'язання головної проблеми в цій делікатній сфері. Ситуацію, як і досі, цілковито контролюватиме Європейське консалтингове агентство (ЄКА). На початку лютого народні депутати вирішили вкотре вставити свої «п'ять копійок» у нову редакцію Закону про держзакупівлі. Цього разу рекомендують змінити граничну межу вартості предмету закупівель. Саме про це йдеться у законопроектах, поданих 1-го і 4 лютого дев'ятьма депутатами. Всі вони пропонують збільшити (а у поодиноких випадках – зменшити) ціновий поріг для застосування Закону про держзакупівлі державними підприємствами, замовниками процедури торгів із обмеженою участю та одним учасником, редукціону, процедури запиту цінових пропозицій, застосування тендерного забезпечення тощо. Зазначимо, що в жодній пояснювальній записці не вказано, за яким принципом законодавець визначає пропоновану граничну ціну вартості товарів у тому чи тому випадку. Депутати обмежилися лише коротким переліком результатів ухвалення законопроекту.
По суті, збільшення чи зменшення граничної вартості предмету закупівель мало позначиться на самій системі держзакупівель. Принаймні про її оздоровлення поки що не варто й згадувати. Адже корінь головних проблем у сфері держзакупівель лежить зовсім в іншій площині.
Підвищення цінового порогу для необхідності проведення того чи того виду закупівлі, згідно із Законом про держзакупівлі, можливо, дещо полегшить життя замовникам торгів, адже через збільшення рівня інфляції їм іноді доводиться проводити закупівлі за громіздкою і доволі витратною процедурою навіть для того, щоби придбати якісь дрібниці – кулькові ручки чи олівці.
Проте для великих замовників це навряд чи суттєво. Іноді навіть канцтоварів вони купують на значно більші суми, ніж пропонується у нових законопроектах (винятком є тільки законопроект Арсенія Яценюка №1476–3, який передбачає збільшення цінового порогу для обов'язкового проведення тендерів до кількох мільйонів гривень).
Проте головна інтрига ситуації полягає в тому, що жоден із зареєстрованих документів навіть не порушує питання про монополію ЄКА. Як відомо, ця структура раніше оформила відповідні патенти на тендерну документацію, спосіб здійснення держзакупівель, проведення електронних торгів, механізм публікації оголошень про торги в інтернеті, про неможливість через таку ситуацію створити сайти, де могли би безкоштовно друкуватися оголошення про тендери тощо.
«На початку 2000-х років, коли держзакупівлі тільки починалися в Україні, тендери проводилися на всі закупівлі, від найдрібніших, і при цьому не було жодних проблем, адже ні замовники, ні виконавці не несли додаткових консалтингових, інформаційних, юридичних витрат, як це є зараз, – говорить голова Вільної професійної спілки «Небайдужі», фахівець у сфері державних закупівель підприємства «Редукціон» Геннадій Островерх. – Всі проблеми почалися через реформи (2005 року, коли був ухвалений перший варіант чинного нині закону про держзакупівлі – ЕП), наслідки яких ми пожинаємо сьогодні». [11,45].
Висновок
Отже, аналіз сучасного стану функціонування системи державних закупівель в Україні свідчить про те, що досягнуті у цій сфері результати не можна вважати задовільними. Тому вкрай потрібне створення ефективної системи державних закупівель, що сприятиме розвитку конкурентного середовища та допоможе ефективно використовувати державні кошти. Одним із ключових моментів втілення в життя такої системи є потреба в удосконаленні та упорядкуванні норм чинного законодавства у сфері державних закупівель та врегулювання актуальних проблемних питань, що виникають в процесі здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти.
Закон України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» в редакції 2007 року дійсно дестабілізував роботу підприємств державної та комунальної власності. Діяльність суб’єктів господарювання державної власності була практично паралізована. Поширення нових, жорстких правил державних закупівель на всі державні та комунальні підприємства призвело до повного блокування процесу укладення нових господарчих договорів, загрожує зруйнуванням виробничої кооперації. Закон також звузив інформаційний простір державних закупівель. Штучне ускладнення режиму оприлюднення інформації щодо державних закупівель, яка належить державі, у єдиному комерційному Інтернет-ресурсі призвів до невиправданих додаткових витратах замовників розпорядників державних коштів.
Тому скасування Закону дійсно було необхідним, проте як зазначають експерти було б доцільніше повернутися до попередньої редакції, а не приймати розроблене на швидку руку положення, хоча воно також має і позитивні моменти. До того ж, законопроект, який було прийнято у першому читанні 12 лютого не вносить абсолютно ніякої новизни. Тендерна палата зберігає своє панівне становище і особливих змін до процедур закупівель не вноситься. На сьогоднішній день не лише ситуація в Україні на ринку державних закупівель, а й деякі міжнародні організації вимагають від України нового закону про державні закупівлі. Але це має бути новий закон за змістовим наповненням, а не за датою прийняття. І проблема полягає не лише у збільшенні мінімальних сум для проведення прилюдних торгів, а й у спрощенні процедур оголошення та проведення тендерів, створення системи, яка б виключала можливість зловживань у даній сфері. Так, якщо звернутися лише до порушень законодавства про державні закупівлі митними органами, то можна навести наступний приклад.
Прорахунки при вирішенні питання про створення у 2003 році ВМК у зоні діяльності регіональних митниць створили підґрунтя для корупції та зловживань. Зокрема, відповідно до статті 71 Митного кодексу України питання про місця здійснення митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, повинно визначатися Кабінетом Міністрів України. В той же час, Державною Митною службою України листом від 08.01.2003 р. за №11/4–09–162-ЕП виняткове право прийняття рішень щодо необхідності відкриття та функціонування ВМК було надано начальникам регіональних підрозділів. Відтак, у зоні діяльності Полтавської митниці з використанням фіктивного по суті тендеру з початку 2003 року під назвою вантажно-митного комплексу діє приватна фірма «КМ» («КМ», «КМ-2» та «КМ-3»), яка знаходиться на єдиному податку. У порушення Закону України «Про закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти», тендер був проведений через 10 (а не 45) діб після оголошення у газеті «Село полтавське», яка розповсюджується переважно у сільській місцевості. Участь у ньому взяли згадана фірма «KM» та ТОВ «Укрекологія», котре не мало відповідних документів на право відкриття і експлуатації митного ліцензійного складу. За результатами проведеного таким чином «тендеру», керівництвом митниці укладено угоду з фірмою «KM», яка, крім того, не є власником складських приміщень, а орендує нерухомість у іншої комерційної структури.
В той же час, одночасно за рішенням керівництва Полтавської митниці було припинено діяльність митних ліцензійних складів відкритого типу, зокрема «Полтавазовнішмагістрал»» та «Бурат», що ліквідувало конкуренцію між митними ліцензійними складами.
Таким чином, на сьогодні в Україні існує система законодавства, що потребує вдосконалення. Експерти та учасники тендерів одностайно погоджуються з думкою про те, що найбільш вдалим був Закон в редакції, що існувала до 1 грудня 2006 року, хоча вона також не була досконалою.
Список літератури
1. Закон України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» від 22 лютого 2000 року №1490-Ш // Відомості Верховної Ради №2,2002
2. Закон України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»» від 20 лютого 2008 року №150-VІ
3. Постанова Кабінету Міністрів України від 28 березня 2008 р. №274 «Про здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти» //www.kmu.gov.ua
4. Постанова Кабінету Міністрів України від 01.09.98 р. №1369 «Про проведення торгів (тендерів) у будівництві» // Офіційному віснику України», 1998 р., №27
5. Постанова Кабінету Міністрів України від 24.09.97 р. №1058 «Про створення єдиної системи закупівель товарів (робіт, послуг) за рахунок коштів державного бюджету та іноземних кредитів, що залучаються під гарантії Кабінету Міністрів України»; // Офіційному віснику України», 1997 р., №28
6. Постанова Кабінету Міністрів України від 22.11.99 р. №2113 «Про вдосконалення системи державних закупівель» // Офіційному віснику України», 1999 р., №34
7. Наказ Держмитслужби України від 06.08.2007 №664 «Про затвердження Порядку закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти в митних органах, спеціалізованих митних установах і організаціях»
8. Щодо змін до Закону «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» та до Кодексу України про адміністративні правопорушення // Лист №55–36/63 від 18.01.2005 Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції9. Оскарження дій замовників щодо здійснення державної закупівлі учасником тендеру // Вестник государственных тендеров Украины. – №4. – 12.05.2005
10. Таможня и конкуренція //www.org-ua.com, 21.01.08
11. А. Бажан. Депутати знову взялися за держзакупівлі // Економічна правда. – 05.02.2008
12. А. Марусов. Тимчасове положення для «вічнозеленої теми» // Дзеркало тижня/ влада.– №13 (692) 5 – 11 квітня 2008
13. С. Пошелюзний. Державні закупівлі по-новому: аналіз змін до Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» // Юридичний радник. – №3 (11).-червень 2206
14. Ю. Сколотяний. Навколозакупівельний бедлам // . – №14 (593). – 15 квітня 2006
15. Богдан Данилишин: Уряд затвердив тимчасове Положення про проведення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти //www.kmu.gov.ua
16. Ю. Ганущак. Надто прозоре для корупції – таке фінансове становище виникне в Україні в разі широкомасштабного втілення ідеї тендерних закупівель. // Дзеркало тижня. – №33 (308). – 31 серпня 2002.
17. О. Ткачук. Придворний конкурс. // Статус: економічні новини. – 21.09.2007
18. Ю. Ганущак. Система державних закупівель потребує реформ // Дзеркало тижня/гроші. – №30 (659). – 18–24 серпня 2007
Дата: 2019-12-10, просмотров: 201.