Крім права власності, постійного користування та права оренди, у Земельний кодекс потрапили деякі положення римського права, а саме інститут земельних сервітутів. Земельний сервітут – право власника землі або землекористувача на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Наприклад, особа – власник ділянки, яка не має прямого сполучення з водоймою, має право вимагати від власника сусідньої ділянки дозволу на прогін худоби до водопою через його ділянку.

У радянському земельному законодавстві поняття "земельні сервітути" було відсутнє. Раніше особливих проблем з користуванням землею сусіда не виникало. Однак, із введенням права приватної власності ситуація змінилась. Конституція України та інші законодавчі акти гарантують власнику право визначати порядок використання належної йому земельної ділянки. Відтепер, у суспільних інтересах права власника можуть певним чином обмежуватися законом. Новий Земельний кодекс передбачає покладення на власника ділянки обов'язку дозволити її використання іншими особами, тобто встановлення земельного сервітуту.

Інші питання землі

У новому Земельному кодексі залишився такий анахронізм, як нормування розмірів земельних ділянок, які набуваються і можуть перебувати у власності громадян і юридичних осіб. Однак, певні зрушення в цій сфері все ж є. Так, якщо за чинним законодавством у приватній власності або на праві постійного користування особа могла мати 50 га землі, то за новим Кодексом громадяни і юридичні особи можуть набувати право власності на землі сільськогосподарського призначення загальною площею до 100 га. Ця норма діятиме до 1 січня 2010 року (п.13 "Перехідних положень" Земельного кодексу). Підсобне господарство тепер може бути розширене до 2 га (зараз допускається лише 0,6 га).

Не менш цікаві новації Кодекс запроваджує і у сфері лісового господарства. Передбачено, що землі лісового і водного фондів можуть перебувати в державній, комунальній, а також приватній власності. Громадянам і юридичним особам надано право набувати у власність земельні ділянки для заліснення. За рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади вони також можуть безоплатно або за плату набувати у власність замкнені земельні ділянки лісового фонду загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських (фермерських) та інших господарств (ст.56). До того ж, у власність переходять штучно створені ліси.

Особам надано право створювати водойми на землях, які знаходяться у приватній власності, для власних потреб та підприємницької діяльності. Згідно зі ст.59 Кодексу, замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів) можуть безоплатно передаватись у власність громадянам і юридичним особам. На своїх земельних ділянках власники можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми. Кодекс також врегулював питання землекористування у прибережних смугах.

Серед інших кардинальних змін, які передбачені Земельним кодексом, – виникнення права на земельну ділянку за набувальною давністю у випадках, коли громадянин чи юридична особа добросовісно, відкрито, безперервно протягом 15 років користується нею. Це дозволяє зняти безліч проблем, пов'язаних із юридично неоформленими земельними ділянками, та залучити до бюджету додаткові кошти від справляння плати за землю. Вперше детально визначені правовідносини власників і землекористувачів сусідніх земельних ділянок, встановлені вичерпні підстави припинення права власності і переходу права на земельну ділянку.

На спільній правовій базі країн Європейського Співтовариства побудована класифікація земель України. Визначено механізм їх розмежування, права державної і комунальної власності та порядок передачі земель з державної власності у комунальну, і навпаки. Суттєво спрощена процедура відведення земельних ділянок, що раніше викликало справедливі нарікання інвесторів та гальмувало інвестиційні процеси.