Київської області, 1998 р.

Структурно динамічний аналіз сільськогосподарського виробництва показує, що протягом останнього часу поглибилися диспропорції між галузями, погіршилися економічні, технологічні та організаційно-господарські зв'язки між ними. Відбуваються процеси дезінтеграції і переспеціалізації господарств, збереження екстенсивних методів ведення сільського господарства. Особливу тривогу викликає занедбаний стан тваринництва. Якщо у рослинництві загальні обсяги та вихід продукції з гектара посівів зменшилися на 40%, то у тваринництві валові показники скоротились в 1,5-1,7 раза. Це спричинено як різким зменшенням чисельності тварин, так і вкрай низькою їх продуктивністю. Якщо в 1990 р. в області надій молока на корову становив 3300 кг, а середня жива вага великої рогатої худоби при реалізації дорівнювала 415 кг, свиней - 123 кг, то в 1998 р, показники знизились відповідно до 2046, 303 та 102 кг.

Скорочення рівня виробництва та продажу всіх видів сільськогосподарської продукції негативно вплинуло на економіку господарств (табл. 3).

Співвідношена елементів затрат в основних галузях

аграрного виробництва, %

Економічним парадоксом є те, що у собівартості продукції при низькій оплаті праці знижується її питома вага. Найбільше зросла питома вага затрат на купівлю енергетичних ресурсів. В минулі роки вона становила 2,3-4,5 %, а зараз - 8,9-15,6 %. На 4,5 -4,8 % підвищились затрати на придбання запасних частин, будівельних матеріалів та ремонтні роботи, а також на амортизацію основних засобів (4,1-5,6)..

У 1998 р. всі види тваринницької продукції виявилися збитковими, що й визначило від'ємний баланс аграрного сектора (-18%), Це вимагає перегляду аграрної політики щодо економічної реформи сільського господарства і всього АПК. Потрібне удосконалення функціонально компонентної і територіальної структури як особливої зони столичного регіону на принципово нових засадах. Насамперед це перехід до інтегра­ційних структур, посилення кооперативного сектора, аграрно-територіальних і аграрно-промислових комплексів відповідно до конкретних приміських промислових зон і віддалених районів. Зважаючи на значний вплив міста і столиці кожна зона повинна мати свою модель аграрного виробництва.

В минулі роки в Київській області ефективно здійснювались процеси інтенсифікації сільськогосподарського виробництва на основі спеціалізації та кооперування. Дослідження цього питання показало, що в умовах кризи, навіть при великих втратах, спеціалізовані підприємства по виходу валової продукції в розрахунку ла одну працюючу людину продовжують значно випереджати інші господарства (табл. 4).

У 1990 р. виробничі показники спеціалізованих підприємств по виробництву овочів та картоплі переважали середні показники по області в 1,2-3,9 рази, а в 1998 р. - в 1,6-4,4. Приблизно в таких же пропорціях спостерігається їх перевага і у виробництві продукції тваринництва.