Порівняно невелика по площі територія Кримського півострова характеризується різноманіттям кліматичних зон. З огляду на їхню цілющу особливості, на півострові можна виділити три великих курортних регіони: Південний берег Криму, південно-східне й західне узбережжя.

З географічної точки зору Південний берег Криму (ЮБК) - це прибережна смуга, що тягнеться від мису Айя на заході до міста Теодозії на сході, що у крайніх своїх межах має різний рельєф місцевості, різний клімат. Якщо ж ураховувати курортні й кліматичні фактори, доцільне називати Південним берегом лише частина цієї смуги, довжиною близько 105 км, що лежить між мисом Айя й Алуштою.

Цей курортний регіон з півночі захищений від вторгнення холодних повітряних мас Головною грядою Кримських гір; з півдня обмивається незамерзаючим Чорним мором, що є свого роду регулятором тепла: узимку віддає його в атмосферу й зм'якшує морози, улітку приносить прохолодь, зменшує спеку. На всім Южноберіжжя сприятливі кліматичні умови сприяють виростанню теплолюбних рослин, які очищають повітря, роблять його цілющим.

Клімат на ЮБК м'який, середиземноморський. Опади випадають переважно у вигляді дощу, в основному взимку. Літо' сонячного, сухе, жару зменшується морськими бризами й тому переноситься легко. На Південному березі відзначається найнижча в Криму відносна вологість повітря, тому тут завжди легко дихається, що особливо важливо для легеневих хворих. Купальний сезон триває в середньому 126 днів, з кінця травня до третьої декади жовтня, коли температура води піднімається до +18° і вище (у липні-серпні + 23, +25°). Осінь тепла, суха, сонячна, наступає поступово і є кращою курортною порою року. За рік на ЮБК буває 30—35 морозних днів (у центральному Кримі 115), середньорічна температура +13°. По своїх природних і кліматичних особливостях Південний берег Криму не уступає прославленим курортам Франції й Італії.

Курортні міста й місцевості па ЮБК, незважаючи на загальні риси, мають і своп характерні риси.

Алушта — приморське курортне місто, розташований у великій долині, в 45 км від Сімферополя. На клімат цього курорту великий вплив роблять прохолодні гірничо-долинні потоки повітря й морські бризи, які постійно освіжають узбережжя. Тривалість періоду з температурами повітря вище +10° становить 170 днів у році (у Ялті 208). Однак море тут нагрівається навіть швидше, ніж у Ялті, внаслідок мілководості узбережжя. Тривалість сонячного сяйва 2321 година в році (у Ялті 2250).

Всесвітньо відомим і самим жвавим курортом на Південному березі є Ялта. У загальному в Ялті й прилягаючих до неї населених пунктах кількість відпочиваючих досягає двох мільйонів у рік (приблизно одна третина всіх відпочиваючих у Криму). У курортну зону Ялти входять Гуозуф, Масандра, Лівадія, Ореанда, Гаспра, Кореіз, Алупка, Сімеїз, Форос, які самі по собі мають широку популярність.

Весна в Ялті наступає рано, і вже в березні цвітуть мигдаль, персики, абрикоси. Кращий час відпочинку на курорті - кінець літа й осінь, коли переважає малохмарна погода й починається масовий збір винограду, фруктів.

Мальовничі в Ялті гори, що облямовують її з північно-заходу й північного сходу. Вони амфітеатром спускаються до моря й захищають місто взимку від холодних вітрів, улітку від стопних суховіїв. Середньорічна температура повітря + 13°, у передгірній частині — нижче (+9,5, +10°). Відносна вологість повітря невисока й становить у середньому 65%. Практично дійсної зими в Ялті не буває: у середньому за рік відзначається 37 днів з морозом. Вічнозелені рослини й теплі сонячні дні в холодний період року створюють повну ілюзію відсутності зими.

Повітря в прибережній зоні насичений морськими солями, концентрація яких збільшується під час хвилювання моря. У середньому зміст морських солей у повітрі в літньо-осінній період вище, ніж у зимово-весняний. Таким же закономірностям піддається й зміст у повітрі озону. Однак концентрація озону зростає також і при грозових розрядах, вітрах, що дують із континенту.

У Ялті й прилягаючих до співай курортах є джерела мінеральних вод. з яких широко .використається поки один ("Ялтинська мінеральна").

Південно-східне узбережжя Криму має велике майбутнє. Гарні кліматичні умови, мінеральні джерела й запаси лікувального бруду дозволять перетворити цей регіон у велику курортну зону всесоюзного значення.

Західний курортний регіон простирається по рівнинному узбережжю Криму від Севастополя до мису Тарханкут. Головними факторами, що визначають його клімат, є море й степ. Відсутність лісових масивів і інших природних перешкод сприяє постійній циркуляції степових вітрів і морських бризів, що створюють специфічні особливості цього кліматичного району. Морські бризи проникають у глиб півострова на 30 км і приносять у денний час прохолодь, насичують повітря негативними аероіонами, морськими солями. У холодний період року на узбережжя переважають різкі північно-східні й західні вітри, у теплий період року - південно-західні, м'які, освіжаючі.

Курортні багатства цього регіону - солоні озера з лікувальним брудом і ропою, джерела мінеральних вод і прекрасні пляжі із дрібного піску. На західному березі Криму перебувають два відомих у країні курорту: Саки і Євпаторія. Інші курортні місця західного й північно-західного Криму поступово освоюються й розвиваються.

Західний берег Криму - прекрасний курортний регіон - має ще багато необжитих місць, незасвоєної курортної цілини.

На кримських курортах з'явилося багато комфортабельних здравниць із двомісними палатами з лоджіями й балконами, зимовими плавальними басейнами, ліфтами або канатними дорогами, першокласної медичної дна гностичною й лікувальною технікою, культурно-побутовими й спортивними комплексами, що створюють всі сучасні зручності для відпочиваючих. Однак нове курортне будівництво - це не тільки зведення гарних і зручних здравниць.

Генеральний план освоєння всіх курортних зон Чорноморського басейну складений з урахуванням максимальної схоронності лікувальних місцевостей і їх найбільш раціонального використання. У нього входить охорона природних ресурсів, які використаються або перебувають у резерві, устрій нових пляжів з берегоукрепительними й пляженакопительними спорудженнями, створення нових парків і реконструкція старих, будівництво каналів, водойм і водоводів із прісною водою й ін.

Для Криму розроблені спеціальні схеми планування по трьох великих курортних районах - Південному берегу, південно-східному й західному узбережжям. У схемах передбачені медичне й функціональне зонірованне курортних територій, розміщення й профіль здравниць, перспективи розвитку оздоровчих установ, комплексне встаткування й благоустрій територій.

Кожна курортна територія розділяється на три зони. У першій зоні, що перебуває в комфортних умовах у моря (не ближче 100 метрів), розміщаються круглогодичні санаторно-курортні установи, у другий - круглогодичні установи відпочинку, турбази й у третьої, за загалькурортною автомагістраллю,- сезонні установи для автотуристів. Нові здравниці будуються не менш чим на 500 місць, а санаторно-курортні комплекси - на 1500-2007 місць. Місцевості, богаті лікувальними курортними ресурсами, приділяються здравниці тільки для лікування хворих, тому що використати ці місця для відпочинку недоцільно.

До числа курортних районів, що розвиваються, ставиться західне узбережжя Криму (від Севастополя до Перекопу). Прекрасні широкі піщані пляжі, що переходять у стрімчасті береги Тарханкуту з мальовничими скелями й природними гротами,- зручне місце для здравниць і баз відпочинку. У цей час у теплий період року в пансіонатах, будинках відпочинку й піонерських таборів на території Раздольненського й Чорноморського районів відпочивають місцеві жителі й жителі північних областей країни. У майбутньому на західному узбережжі від Севастополя до Роздольного передбачається приймати на відпочинок в 4-4,5 рази більше трудящих, чим зараз.

Перспективним курортним районом є південно-східне узбережжя Криму від Алушти до Теодозії. На всьому його протязі - прекрасні піщані або галькові пляжі. Зустріти зовсім безлюдні місця тут неможливо. Однак бази відпочинку, пансіонати, піонерлагеря перебувають у приміщеннях літнього типу й носять сезонний характер. Для південно-східного узбережжя, як і для багатьох інших місць, проблемою номер один залишається прісна вода. Із приходом дніпровської води з'явиться можливість збільшити ємність південно-східного курорту приблизно у вісім разів. У цілому від Судака до Теодозії будуть споруджені здравниці приблизно на 25 тис. міст, головним чином пансіонати для батьків з дітьми, піонерські табори.

Подальший розвиток одержить Южноберяжже, особливо західна його частина. У цьому районі ведеться будівництво великих санаторних комплексів, піонерських таборів.

Довгострокова програма розвитку курортів - важлива складова частина грандіозних соціально-економічних планів, намічених Комуністичною партією й Радянським урядом. Розмах курортного будівництва в Криму, збільшення мережі санаторно-курортних установ - один з конкретних проявів радянського способу життя, реальна гарантія права радянських людей на відпочинок і лікування, записаного в Конституції СРСР.