Охоплення здійснюється, як правило, у тісній вогневій та тактичній взаємодії, а обхід — в тактичній взаємодії з підрозділами які діють з фронту.

Відхід — маневр. який застосовується з метою виводу своїх підрозділів. із-під удару противника і заняття більш вигідного положення. Він проводиться тільки за дозволом командира.

Маневр повинен бути простим, проводитися швидко, потай та раптово для противника. Для його здійснення використовуються результати вогневого ураження противника, відкриті фланги, проміжки, складки місцевості, приховані підступи, аерозолі (дими), а в обороні, крім того, — траншеї і ходи сполучення.

Маневр вогнем застосовується для ефективного ураження противника. Він полягає у зосередженні вогню взводу (відділення) по одній важливій цілі, своєчасному перенесенні вогню з однієї цілі на іншу та веденні вогню взводом одночасно по декількох цілях.

14. Постійна взаємодія між відділеннями (танками) у взводі, приданими йому засобами і сусідами полягає в узгодженні їхніх зусиль між собою за завданнями, рубежами, часом. Для цього командир взводу (відділення, танка) повинен твердо знати бойове завдання свого підрозділу і способи його виконання, завдання сусідніх підрозділів, орієнтири, сигнали оповіщення, управління та взаємодії, установлені старшим командиром. У бою він зобов'язаний підтримувати зв'язок із взаємодіючими підрозділами (вогневими засобами), в установлені [9] терміни виконувати поставлені завдання, своєчасно обмінюватися даними про обстановку із взаємодіючими підрозділами, активно підтримувати їх засобами, які є. В обороні необхідно в першу чергу допомагати підрозділу, який обороняє найбільш важливі позиції, в наступі — який найбільш просунувся вперед.

15. Бойове забезпечення дій взводу (відділення, танка) полягає в організації і здійсненні заходів, які спрямовані на підтримання бойової готовності і збереження його боєздатності, а також на створення сприятливих умов для успішного і своєчасного виконання поставленого завдання. Воно організовується на основі рішення командира в усіх видах бою, а також під час пересування і розташування на місці і включає розвідку, охорону, захист від зброї масового ураження, маскування, інженерне забезпечення та забезпечення радіаційного, хімічного, біологічного захисту. Важливим напрямком заходів всіх видів бойового забезпечення є захист від високоточної зброї противника.

Командир взводу (відділення, танка) повинен своєчасно вживати заходів щодо поповнення ракет, боєприпасів, заправлення пальним, проведення технічного обслуговування бойових машин і озброєння, забезпечення особового складу засобами індивідуального захисту і спеціальної обробки, продовольством та іншими матеріальними засобами, а також слідкувати за станом екіпіровки солдатів і сержантів та правильним її використанням.

Екіпіровка включає спорядження та інше майно, призначене для військовослужбовців, і поділяється на носиму і возиму частини.

Носима частина екіпіровки, як правило, знаходиться при солдаті і сержанті і включає особисту зброю, боєприпаси, протигаз (респіратор), піхотну лопату, шолом стальний, польове спорядження, флягу з водою, речовий мішок з казаном, ложкою, кухлем, сухим пайком, аптечкою індивідуальною, засобом знезаражування води та предметами особистої гігієни, що в ньому знаходяться. Рішенням командира склад носимої частини екіпіровки може змінюватися.

Решта майна складає возиму частину екіпіровки, яка перевозиться на бойовій машині піхоти (бронетранспортері, автомобілі), танку і розміщується в місцях, визначених порадниками з експлуатації.[11]

2. Обов'язки особового складу відділення (екіпажу танка)

25. У загальновійськовому бою велика роль сержантів та солдатів. Для досягнення перемоги над ворогом вони повинні досконало знати та утримувати в постійній бойовій готовності свою зброю та бойову техніку, майстерно володіти ними та уміло застосовувати в бою. Крім того, кожен сержант і солдат повинен бути готовим замінити при необхідності товариша, який вибув зі строю, тому знання суміжної військової спеціальності є обов'язковим.

Кожен сержант і солдат зобов'язаний:

Ø знати бойове завдання взводу, свого відділення (танка) та своє завдання;

Ø знати організацію, озброєння, техніку та тактику підрозділів противника, особливо бойові можливості його танків, інших броньованих машин та протитанкових засобів, їх найбільш уразливі місця;

Ø знати озброєння і техніку свого підрозділу;

Ø знати розміри, обсяг, послідовність та терміни обладнання фортифікаційних споруджень; уміти швидко обладнувати окопи та укриття, в тому числі із застосуванням вибухових речовин, здійснювати маскування;[18]

Ø у бою постійно вести спостереження, своєчасно виявляти противника і негайно доповідати про нього командиру;

Ø стійко і завзято діяти в обороні, сміливо і рішуче в наступі, знищувати противника, особливо його танки та інші броньовані машини, усіма способами і засобами, уміло пересуватися на полі бою, вибирати вогневі позиції (місця для стрільби);

Ø виявляти хоробрість, ініціативу та спритність в бою, подавати допомогу товаришу;

Ø бути фізично міцним та витривалим, володіти прийомами рукопашного бою;

Ø уміти розпізнавати повітряного противника і вести вогонь по його низько літаючих літаках, вертольотах та інших повітряних цілях із стрілецької зброї;

Ø захищати командира в бою, у випадку його поранення або загибелі сміливо брати на себе командування підрозділом;

Ø знати способи захисту від зброї масового ураження та високоточної зброї противника; уміло використовувати місцевість, засоби індивідуального захисту та захисні властивості машин; долати загородження, перешкоди та зони зараження, встановлювати та знешкоджувати протитанкові та протипіхотні міни, проводити спеціальну обробку;

Ø без дозволу командира не залишати своє місце в бою; при пораненні або ураженні радіоактивними, отруйними речовинами, біологічними засобами, а також запалювальною зброєю вживати необхідних заходів само- і взаємодопомоги та продовжувати виконання завдання; якщо буде наказано відправитися на медичний пункт, взяти з собою особисту зброю; при неможливості йти на медичний пункт відповзти зі зброєю в укриття та чекати санітарів;

Ø уміти готувати озброєння та боєприпаси до бойового застосування, швидко споряджати патронами обойми, магазини, стрічки; слідкувати за витрачанням боєприпасів та заправленням бойової машини піхоти (бронетранспортера), танка пальним, своєчасно доповідати своєму командиру про використання 0,5 і 0,75 носимого (возимого) запасу боєприпасів та заправлення пальним; при пошкодженні бойової машини піхоти (бронетранспортера ), танка швидко вживати заходів щодо їх відновлення.[19]

Розділ другий. ОБОРОНА

Загальні положення

36. Оборона має на меті відбити наступ переважаючих сил противника, завдати йому максимальних втрат, утримати важливі райони (об'єкти) місцевості і тим самим створити сприятливі умови для переходу в наступ.

Оборона може підготовлятися завчасно або організовуватися в ході бою, в умовах відсутності зіткнення з противником або безпосереднього зіткнення з ним.

37. Оборона повинна бути стійкою і активною, здатною протистояти ударам всіх видів зброї, атаці переважаючих груп танків і піхоти противника, діям його повітряних десантів, аеромобільних та диверсійно-розвідувальних груп.