Після проголошення незалежності України здійснено заходи щодо розвитку приватної власності на землю, виникнення нових форм організації сільськогосподарського виробництва, визнання їхньої рівноправності, наділення їх повною господарсько-управлінською самостійністю. Серед цих нових утворень набули поширення і правового визнання комерційні сільськогосподарські підприємства, якими є такі господарські товариства, як акціонерні та товариства з обмеженою відповідальністю.

За загальним правилом ними визнаються фізичні та юридичні особи приватного права, а також держава (в особі Фонду державного майна України), які утворили такі суб’єкти аграрного підприємництва. Під час створення останніх громадяни та юридичні особи приватного права спочатку стають засновниками, а після державної реєстрації таких відкритих акціонерних товариств (ВАТ) або закритих акціонерних товариств (ЗАТ) ці громадяни та юридичні особи приватного права стають акціонерами і набувають корпоративні права.

Після державної реєстрації аграрних товариств з обмеженою відповідальністю (ТОВ) громадяни та юридичні особи приватного права стають учасниками і також набувають корпоративні права .

Правове становище акціонерного сільськогосподарського товариства визначається нормами Закону України “Про господарське товариство” від 19 вересня 1991 р. та Статутом цього товариства.

Акціонерним визнається товариство, статутний капітал якого поділений на певне число акцій. Акціонери не несуть відповідальності за його зобов’язаннями і несуть ризик збитків, пов’язаних з діяльністю акціонерного товариства, в межах вартості належних їм акцій. Акціонерне товариство, учасники якого можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів, визнається відкритим; воно має право проводити відкриту підписку на свої акції, що випускає, і їх вільний продаж на встановлених законом умовах. Акціонерне товариство, акції якого розподіляються лише серед його засновників або іншого наперед визначеного кола осіб, називається закритим.

Майнова правосуб’єктність акціонерних сільськогосподарських товариств (АСГТ) безпосередньо пов’язана з правовим режимом майна акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю. Так, відповідно до ст. 12 Закону України “Про господарські товариства” ці товариства є власниками: майна, переданого їм засновниками і учасниками у власність; продукції, виробленої товариствами внаслідок господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Вкладами учасників і засновників акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю можуть бути, зокрема, будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, тощо.

Громадяни, які є власниками земельних ділянок, вступаючи в акціонерне товариство, не мають права передавати в дане товариство свої земельні ділянки. Згідно з чинним законодавством вони можуть передавати йому лише право на користування землею.

З наведеної норми Закону “Про господарські товариства” випливає, що суб’єктом права власності на майно може бути як саме товариство, так і громадянин, який передав товариству “право користування” земельною ділянкою, іншим майном та майновими правами.

Оскільки частка участі кожної особи в статутному капіталі повинна бути оцінена, то й право користування земельною часткою (паєм) оцінюється у гривнях. Така оцінка встановлюється угодою учасників сільськогосподарської комерційної організації. Вона враховується паралельно з майновими паями та іншими вкладами членів даної організації.

Крім того, згідно зі ст. 10 згаданого Закону учасник акціонерного товариства відкритого типу практично не обмежений щодо розпорядження своєю часткою в майні цього товариства (він може передати її іншим особам). Тому, на відміну від підприємств кооперативного типу, майно (чи його частка) такого товариства може стати об’єктом права власності необмеженого кола осіб. Практично ця частка у статутному фонді акціонерного товариства може стати об’єктом стягнення за боргами акціонера і, наприклад, фінансово-кредитна установа може стати акціонером такого товариства.

Особливість правосуб’єктності господарських товариств дістає свій прояв в існуванні притаманного тільки цим суб’єктам права на дивіденди. Ця особливість базується на сутності даних товариств як об’єднання капіталу інвесторів на основній їх меті – задоволенні інтересів інвесторів (учасників, акціонерів). На відміну від суб’єктів підприємництва корпоративного типу (де, виходячи з суті обов’язковості трудової участі, члени мають право на частину прибутку, залежно саме від трудової участі), в господарських товариствах на підставі ст. 10 Закону України “Про господарські товариства” учасники мають право на одержання дивідендів від участі в статутному фонді з чистого прибутку товариства.

Прибуток товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку підприємства сплачуються відсотки до кредитних банків та по облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у повному розпорядженні товариства, яке відповідно до установчих документів визначає напрями його використання. Зокрема, він може використовуватися на виплату дивідендів акціонерам.

У випадку внесення в статутний фонд сільськогосподарської комерційної організації права користування земельними частками до її установчого договору додається план земельної ділянки і список осіб, що внесли це право.