Рекрутмент – це діяльність щодо створення умов по заповненню вакансій у компанії-замовника (роботодавця) компетентними фахівцями, які відповідають за своїми якостями вимогам замовника. Рекрутмент включає комплекс організаційних заходів, які проводяться агентством в інтересах організації, яка здійснила замовлення на заміщення вакантної посади. Цей комплекс заходів заключається у формуванні і представленні замовнику переліку відібраних, відповідно до його вимог, кандидатів на дану посаду з метою наступного їх прийому на роботу. Основних причин рекрутмента може бути дуже багато - від планової або позапланової заміни співробітника до розширення штату компанії.

Робота рекрутеров полягає в перегляді анкет й резюме, що надходять, відсіюванні непідходящих кандидатів, проведенні співбесід з найбільш кваліфікованими фахівцями і наданні претендентів компанії-замовникові. Вартість цієї послуги, як правило, визначається індивідуально і коливається в межах 10-20% від річного доходу співробітника. Розмір оплати залежить від рівня позиції, терміновості замовлення, складності пошуку, вимог до кандидата і умов оплати майбутнього співробітника.

У нашій країні рекрутмент - це відносно нова сфера діяльності. Недивно, що на усьому просторі колишнього Радянського Союзу зараз налічується всього біля 700 кадрових агентств, причому третина з них доводиться на Москву. За розрахунками фахівців, таких агентств повинно бути в 50 разів більше. Для порівняння: в одній тільки Англії, де склалася досить благополучна ситуація з працевлаштуванням, налічується близько 150 000 працівників, задіяних у сфері кадрової індустрії. Сьогодні на ринку рекрутмента досить актуальний підбір тимчасового персоналу. Цей персонал використовується на короткострокових проектах або роботах на термін від одного дня до 2-3 місяців. Тут, як правило, йдеться про найм адміністративного і обслуговуючого персоналу на час проведення різних конференцій, маркетингових досліджень, промоушн-акций і т.д.

137. Робота в надурочний час.

Робота понад встановлену тривалість робочого дня вважається надурочною. Але надурочна робота — це перевищення не лише встановленої нормальної чи скороченої тривалості робочого часу, а й установленої тривалості щоденної роботи. Згідно законодавству, робота у надурочний час не має перевищувати для кожного працівника 4-х годин протягом двох днів підряд і 120 годин на рік. Також відповідно до законодавства, до роботи у надурочний час не можна залучати вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років; осіб, молодше вісімнадцяти років; працівників, які навчаються в загальноосвітніх школах і професійно-технічних училищах без відриву від виробництва, у дні занять.

Робота у надурочний час може провадитись лише з дозволу профспілкового комітету. Також не повинна допускатись робота у вихідні та святкові дні, проте якщо це обумовлене характером виробництва, аварійними ситуаціями, стихійним лихом, то робота у вихідні та святкові дні компенсується наданням іншого дня відпочинку або в грошовій формі в подвійному розмірі. У безперервних виробництвах, в окремих галузях народного господарства, де за умовами виробництва неможливе скорочення робочого дня напередодні вихідних і святкових днів, працівникам передбачено надання додаткового дня відпочинку в міру накопичення робочих годин переробітку. На окремих сезонних роботах дозволяється надавати компенсацію у вигляді додаткових днів відпочинку за підсумками сезону.

Що стосується оплати праці у надурочний час, то при погодинній системі оплати, праця в надурочний час оплачується у подвійному розмірі годинної ставки. При відрядній системі оплати праці, за роботу в надурочний час виплачується доплата у розмірі 100% тарифної ставки робітника за всі відпрацьовані надурочні години. При сумованому обліку робочого часу, як надурочні оплачуються всі ті години, відпрацьовані понадвстановленого робочого часу за обліковий період.

138. Розвиток персоналу як засіб забезпечення його конкурентоспроможності.
На сьогоднішній день саме ступінь розвитку персоналу визначає ефективне функціонування будь-якої організації, її оновлення та зростання обсягів її виробництва, адже інвестиції у людський капітал є найефективнішими. У провідних державах все більше компаній проявляють ініціативу щодо здійснення неперервного розвитку персоналу своїх підприємств. На сьогоднішній день питома вага витрат організацій на персонал у собівартості продукції чи послуг має виражену тенденцію до зростання.

Розвиток персоналу — це системно організований процес безперервного професійного навчання працівників для підготовки їх до виконання нових виробничих функцій, професійно-кваліфікаційного просування, формування резерву керівників та вдосконалення соціальної структури персоналу. Розвиток персоналу забезпечується заходами з виробничої адаптації персоналу, оцінювання кадрів для здійснення атестації кадрів, планування професійної кар’єри робітників і фахівців, стимулювання розвитку персоналу тощо.

Розвиток персоналу говорить про те, що в організації добре налагоджена система матеріального й морального стимулювання. Як наслідок, працівники можуть проявляти більше ентузіазму, більше творчого підходу, більше продуктивності та ефективності в своїй праці, що забезпечить краще кінцеві результати діяльності цілої компанії. Одночасно розвиток персоналу сприяє підвищенню рівня конкурентоспроможності самих працівників на ринку праці. Працівники, підвищуючи свій рівень кваліфікації чи опановуючи нову професію або спеціальність засвоєнням нових знань, умінь і навичок, одержують додаткові можливості для планування професійної кар’єри як в організації, так ї за її межами. Навіть у випадку безробіття внаслідок звільнення з організації навчена особистість швидше знайде собі нову роботу, легше зможе організувати власну справу і в такий спосіб забезпечити працевлаштування інших громадян. Отже, розвиток персоналу є одним з найважливіших напрямів раціонального функціонування будь-якої організації, її конкурентоспроможності на ринку.