ЗМІСТ
Вступ…………………………………………………………………………3
1. Розрахунок виробничої програми…………………………………………5
2. Розрахунок показників по праці та кадрам……………………………….7
2.1. Розрахунок чисельності промислово-виробничого персоналу………….7
2.2. Розрахунок фондів оплати праці…………………………………………12
2.3. Розрахунок загального фонду та середньомісячної заробітної плати…17
3. Технічний розвиток та організація виробництва……………………….18
4. Розрахунок собівартості продукції………………………………………23
4.1. Розрахунок матеріальних витрат…………………………………………26
5. Розрахунок прибутку і рентабельної продукції…………………………29
6. Розрахунок техніко-економічних показників роботи підприємства…..30
6.2. Розрахунок продуктивності праці………………………………………..33
6.3. Техніко-економічні показники…………………………………………...34
Висновки…………………………………………………………………..35
Література…………………………………………………………………36
Вступ
Сьогодні легка промисловість України це багатогалузевий комплекс, що включає більше 4,5 тис. підприємств і забезпечує близько 300 тис. робочих місць.
Своєрідну роль в економічній області грає легка промисловість. У складі галузі діють підприємство з виробництва швейних, трикотажних, гардинно-тюлевих виробів, тканин, пряжі, нетканих матеріалів, взуття, виробів художнього ткацтва, здійснюється первинна переробка льону й коноплі. За останнім часом завдяки послідовним ринковим перетворенням спостерігається стійка тенденція збільшення виробництва підприємствами легкої промисловості, відновляються раніше загублені позиції на внутрішньому ринку України, відбувається вихід провідних підприємств галузі на зовнішні ринки. Так само, як і харчова, легка промисловість має певні об'єктивні переваги перед іншими галузями і є досить перспективною й вигідною для інвестування.
В українській легкій промисловості існує біля ста підприємств середнього розміру, які недавно завершили реструктуризацію або ще перебувають у цій стадії.
По даним Держкомстату України, імпорт продукції легкої промисловості за 1-й квартал 2005 р. у порівнянні з 1-м кварталом 2004 р. виріс в 1,3 рази. По таких позиціях як виробу зі шкіри, імпорт виріс в 2,5 рази, одягу із трикотажу - в 3,7 рази, одягу з текстилю - в 3,5 рази, взуття - в 6,1 рази. Це дуже впливає на діяльність виробників, тому що в цьому випадку вони змушені працювати переважно по давальницьких схемах. По оцінках фахівців легкої промисловості частка давальницької сировини при виробництві взуття становить 50%, тканин - 65%, трикотажних виробів - 70%, швейних виробів - 90%. У теж час, як зізнаються деякі українські виробники, середня рентабельність роботи з давальницької схеми становить 5-10% , а рентабельність роботи на внутрішній ринок нижче 20% просто не буває. І хоча сьогодні українські споживачі більше відмінюються до західних брендів, тому що ті мають потужну збутову підтримку й добре спозиціоніровані, інтерес до товарів вітчизняного виробництва швидко росте. Якщо ще кілька років назад основним фактором при покупці була ціна, то зараз покупець усе більше звертає увагу на якість.
Легка промисловість у січні-травні 2006 г. порівняно з відповідним періодом попереднього року скорочення виробництва галузі склало 2,0% (торік зростання на 3,9%). Найбільше скорочення виробництва зафіксоване в текстильній промисловості й пошитті одягу (зниження на 6,3%). Разом з тим нарощують обсяги підприємства, видом діяльності яких є виробництво шкіри й взуття (за січень-травень 2005 г. приріст склав 16,5%). За січень-квітень 2006 г. кількість прибуткових підприємств галузі склало 54,1% (торік - 59,3%).
У січні 2007 р. у порівнянні із січнем 2006 р. нарощування виробництва продукції галузі склало 4,2% (торік - падіння на 3,8%).
І. Розрахунок виробничої програми.
План виробництва продукції є вихідним та головним розділом річного плану економічного та соціального розвитку підприємства та має собою завдання по обсягу, асортименту та якості продукції на визначений плановий період.
План виробництва пов’язаний із головною задачею - задоволенням потреб у товарах народного попиту. Розробка цього розділу плану на виробництвах швейної промисловості передбачає пошук можливостей найбільш повного задовільнення попиту населення на швейні вироби у необхідній кількості , необхідного асортименту та якості.
Виготовлення та поставка продукції підприємством має за своєю мету ритмічне виконання планів, завдань, угод, та зобов’язань по виробництву та поставкам продукції за обсягом, якості, асортименту у встановленні терміни та з оптимальним виробничим циклом.
Виробнича програма є базою для планових розрахунків по праці та заробітній платі, для визначення необхідної кількості матеріалів на плановий період та науково обґрунтованих планів по собівартості, прибутку та рентабельності.
Від виробничої програми залежить план допоміжних цехів, ступінь використання наявних виробничих потужностей.
План виробництва продукції містить наступні підрозділи:
- планування обсягів виробництва продукції у натуральному вираженні;
- планування виробництва у коштовному вираженні;
- планування підвищення якості продукції;
- баланс виробничих потужностей.
В нових умовах господарювання підвищується відповідальність підприємств за розробку планів виробництва товарів, їх асортименту та якості у відповідності з умовами торгівлі, які формуються з урахуванням оптових ярмарок, за випуск товарів, в тому числі для дітей, молоді за основними групами, необхідними для задовільнення потреб усіх статево літних груп населення з урахуванням сезонності та зміни попиту
Вихідними даними для розробки плану продукції є :
- перспективний план економічного та соціального розвитку підприємства;
- заходи по підвищенню ефективності виробництва та приросту виробничих потужностей;
- угоди про поставку продукції, данні від підприємств-споживачів цієї продукції та відомості про попит на неї;
- відомості про наявність нереалізованої продукції на початок та кінець планує мого періоду.
Підприємства самостійно визначають обсяг находження товарів, виходячи з укладених угод на поставку виробів, реалізують за своєю думкою зверх планову продукцію, особливе одні товари за узгодженими цінами з урахуванням споживацьких властивостей цих товарів та попиту на них, встановлюють за узгодженням із торгівельними підприємствами оптову та роздрібну ціни на особливо модні вироби та перші експериментальні зразки, самостійно використовують валютні кошти. Розрахунок кількості продукції, що виготовлено за рік проведено в таблиці 1.1.
ТАБЛИЦЯ 1.1 РОЗРАХУНОК ВИПУСКУ ПРОДУКЦІЇ ЗА РІК
| Асортимент | Потуж-нiсть потоку у змiну,од | Кiлькiсть змiн | Кiлькiсть потокiв | Кiлькiсть робочих днiв на рiк | Річний випуск продукцii тис.один. |
| Жіночий жакет |
Асортимент продукції, що виготовлено, потужність потоку у зміну та кількість потоків визначається за даними технологічного розрахунку.
Річний випуск продукції по цеху (П річ.) визначається за формулою, тис.од.:
,
де Ппот.- кількість продукції, що виготовлено за зміну одним потоком, од.
Кзм. - кількість змін ( К зм. = 2 )
Кпот.- кількість потоків
Др. - кількість робочих днів у році
ТАБЛИЦЯ 2.2.2. РОЗРАХУНОК ТАРИФНОГО ФОНДУ ОПЛАТИ
ТА ДОПОМІЖНИХ РОБІТНИКІВ.
| Професія | Розряд | Кіль- кість робіт-ників у дві зміни, люд. | Місячний оклад або годинна тарифна ставка, грн | Річний фонд робочого часу на одного робітника, год. | Тарифний фонд заробітної плати, тис.грн | Премія | |
| % | сума тис. грн. | ||||||
| Підсобно-виробничі робітники | |||||||
| Контролер ВТК Інструктор виробничого навчання Маркувальник Прибиральниця | - - | ||||||
| РАЗОМ | |||||||
| Допоміжні робітники | |||||||
| Слюсар-ремонту-вальник універсального обладнання Слюсар-ремонту-вальник спеціального обладнання Електромонтер | |||||||
| РАЗОМ | |||||||
| РАЗОМ ПО ЦЕХУ |
Річний фонд оплати праці виробничих робітників розраховується в таблиці 2.2.3.
ТАБЛИЦЯ 2.2.3. РОЗРАХУНОК ФОНДУ ОПЛАТИ ПРАЦІ
ВИРОБНИЧИХ РОБІТНИКІВ
| Склад фонду оплати праці | Відсотки | Сума, тис.грн. |
| 1. Відрядно-тарифний фонд оплати праці 1.1. Основних виробничих робітників 1.2. Підсобно-виробничих і допоміжних робочих | ||
| 2 Надбавки і додатки 2.1. За роботу у вечірній час 2.2. Незвільненим бригадирам 2.3. За навчання учнів 2.4. За скорочений робочий день підліткам 2.5. За виконання державних і громадських обов’язків 2.6. За напруженість у роботі 2.7. За професійну майстерність 2.8. За тарифну та додаткову відпустки 2.9. Інші | 3,00 1,0 0,1 0,2 0,3 0,1 0,1 0,1 | |
| РАЗОМ річний фонд оплати праці |
Фонд оплати праці керівників , спеціалістів та службовців розраховується в таблиці 2.2.4.
ТАБЛИЦЯ 2.2.4. РОЗРАХУНОК ФОНДУ ОПЛАТИ ПРАЦІ
Середньомісячна заробітна плата 1 працюючого (З сер.міс.1 прац.) розраховується шляхом поділення річного фонду оплати праці працюючих (Ф річ.прац.) з преміями (Пр) на чисельність працюючих (N прац.) та на 12 місяців.
Зпл. сер.міс.1прац. = (Ф річ.прац. + Пр)*1000,
N прац. · 12
де Ф річ.прац. -фонд оплати праці працюючих,тис. грн.
Пр. - сума премії працюючих, тис. грн.
N прац. - чисельність працюючих (промислово-виробничого персоналу), осіб.
ЗАМІНИ ОБЛАДНАННЯ
| Показники | Одиниці виміру | До впровадження | Після впровадження |
| 1.Назва та клас обладнання | - | ||
| 2.Категорія складності | ум.од. | ||
| 3.Оптова ціна обладнання | грн. | ||
| 4.Розряд робіт | - | ||
| 5.Норма часу на операцію | с | ||
| 6.Тарифна ставка 1 секунди | грн.. | ||
| 7.Кількість встановленних машин на операцію | од. | ||
| 8.Норма амортизації у рік | % | ||
| 9.Витрати на утримання 1 ум. од. | грн.. | 150,0 | 150,0 |
| 10..Премії робітникам | % | ||
| 11.Доплата та додаткова зарплата | % | ||
| 12.Відрахування на соціальні заходи | % | ||
| 13.Плановий випуск потоку у рік | од. |
П річ.
де П річ.-річна потужність потоку ,одиниць
Економія (перевитрати) по утриманню обладнання визначається за формулою, од. :
Е(П) = В заг.на од.1-В заг.на од.2
Економія чиста на одиницю виробу визначається за формлою, грн..:
Еч = Е з.пл.+(-) Е(П)
9. Економія умовно-річна визначається за формулою, грн. :
Е ум.річ. = Еч · П річ.,
10.Термін окуплення капіталовкладень, років
де Т ок. = К2 – К1+В заг2,
Е ум.річ.,
де К2- капітальні витрати (Цопт) нового обладнання
К1- вартість реалізації обладнання, яке вибуло (К1=0)
В заг- витрати загальні на утримання нового обладнання
Ш тк.–Ш кр.
Вартість матеріалу у оптових цінах (S м2.) розраховується шляхом помноження ціни оптової одного метра квадратного (Ц опт.м2) на норму технічну у метрах квадратних (Nтех.м2.).
S.м2 = Ц опт.м2 ·*Nтех. м2
.
Сума транспортно-заготовчіх витрат (Е В тз.) розраховується шляхом обчислення відсотку транспортно-заготовчих витрат (% В тз) від загальної вартості основних матеріалів (Вт.заг.).
Е В тз = Вт.заг. * % Втз,
Сума уцінки маломірних залишків (Е у ) розраховується шляхом обчислення відсотку уцінки (% у) від вартості тканин (Вт тк.).
Е у. = Вт тк. * % У 40
100 * 100
Сума від реалізації відходів (Е Рв) розраховується шляхом обчислення відсотку реалізації (% Рз) від вартості тканин (Вт тк.).
Е Рв = Вт тк. * % Рв
Вартість основних матеріалів за вирахуванням відходів складається з суми загальної вартості основних матеріалів, сумі транспортно-заготовчіх витрат, суми уцінки маломірних залишків та суми від реалізації відходів.
Вт осн.м. = Вт.заг. + Е В тз. + Е у – Е Рв
Розрахунок основної заробітної плати зведено до таблиці 4.3
ТАБЛИЦЯ 4.3. РОЗРАХУНОК ОСНОВНОЇ ЗАРОБІТНОЇ
ПЛАТИ НА ВИРІБ
| Статті витрат | Відсотки % | Сума витрат |
| За проектом грн. | ||
| 1 .Відрядна розцінка за пошив виробу | ||
| 2. Розцінка за обробку виробу в цеху ВТО | ||
| РАЗОМ заробітна плата відрядна | ||
| 3. Премії | ||
| РАЗОМ заробітна плата на виріб |
Розрахунок калькуляції собівартості проведено в таблиці 4.4.
ТАБЛИЦЯ 4.4. КАЛЬКУЛЯЦІЯ СОБІВАРТОСТІ
| Статті витрат | Дані для розрахунку % | Сума витрат за проек-том, грн. |
| 1. Основні матеріали за вирахуванням відходів | ||
| 2. Вартість обробки: | ||
| 2.1. Основна заробітна плата виробничих робітників | ||
| 2.2 Додаткова заробітна плата виробничих робітників | ||
| 2.3. Відрахування на соціальні заходи | ||
| 2.4. Витрати на підготовку та освоєння виробництва | ||
| 2.5. Витирати на утримання і експлуатацію обладнання | 50-70 | |
| 2.6. Загальновиробничі витирати | 75-85 | |
| Разом вартість обробки | ||
| Виробнича собівартість | ||
| 3. Адміністративні витрати | 80-100 | |
| 4. Витрати на збут | 5-7 | |
| Повна собівартість виробу | ||
| Рентабельність продукції | ||
| Ціна оптова | ||
| Податок на додану вартість | ||
| Націнка торгівельних організацій | ||
| Вільна ціна |
С повн.
Витрати на одну гривню товарної продукції – показник, що характеризує скільки коштів вклало підприємство для отримання однієї гривні. Розраховується як відношення собівартості на весь випуск до обсягу товарної продукції в оптових цінах за формулою, коп.:
В 1грн ТП = С повн. *100
Цопт
N прац.
де В о.- вартості обробки, тис. грн..
N прац. - кількість працюючих, осіб
Продуктивність праці у оптових цінах (ППварт.) враховується за формулою, тис грн..
ПП варт.= ТП опт
N прац. ,
де ТП опт. - обсяг товарної продукції в оптових цінах, тис. грн..;
N прац. - кількість працюючих, осіб.
ЗМІСТ
Вступ…………………………………………………………………………3
1. Розрахунок виробничої програми…………………………………………5
2. Розрахунок показників по праці та кадрам……………………………….7
2.1. Розрахунок чисельності промислово-виробничого персоналу………….7
2.2. Розрахунок фондів оплати праці…………………………………………12
2.3. Розрахунок загального фонду та середньомісячної заробітної плати…17
3. Технічний розвиток та організація виробництва……………………….18
4. Розрахунок собівартості продукції………………………………………23
4.1. Розрахунок матеріальних витрат…………………………………………26
5. Розрахунок прибутку і рентабельної продукції…………………………29
6. Розрахунок техніко-економічних показників роботи підприємства…..30
6.2. Розрахунок продуктивності праці………………………………………..33
6.3. Техніко-економічні показники…………………………………………...34
Висновки…………………………………………………………………..35
Література…………………………………………………………………36
Вступ
Сьогодні легка промисловість України це багатогалузевий комплекс, що включає більше 4,5 тис. підприємств і забезпечує близько 300 тис. робочих місць.
Своєрідну роль в економічній області грає легка промисловість. У складі галузі діють підприємство з виробництва швейних, трикотажних, гардинно-тюлевих виробів, тканин, пряжі, нетканих матеріалів, взуття, виробів художнього ткацтва, здійснюється первинна переробка льону й коноплі. За останнім часом завдяки послідовним ринковим перетворенням спостерігається стійка тенденція збільшення виробництва підприємствами легкої промисловості, відновляються раніше загублені позиції на внутрішньому ринку України, відбувається вихід провідних підприємств галузі на зовнішні ринки. Так само, як і харчова, легка промисловість має певні об'єктивні переваги перед іншими галузями і є досить перспективною й вигідною для інвестування.
В українській легкій промисловості існує біля ста підприємств середнього розміру, які недавно завершили реструктуризацію або ще перебувають у цій стадії.
По даним Держкомстату України, імпорт продукції легкої промисловості за 1-й квартал 2005 р. у порівнянні з 1-м кварталом 2004 р. виріс в 1,3 рази. По таких позиціях як виробу зі шкіри, імпорт виріс в 2,5 рази, одягу із трикотажу - в 3,7 рази, одягу з текстилю - в 3,5 рази, взуття - в 6,1 рази. Це дуже впливає на діяльність виробників, тому що в цьому випадку вони змушені працювати переважно по давальницьких схемах. По оцінках фахівців легкої промисловості частка давальницької сировини при виробництві взуття становить 50%, тканин - 65%, трикотажних виробів - 70%, швейних виробів - 90%. У теж час, як зізнаються деякі українські виробники, середня рентабельність роботи з давальницької схеми становить 5-10% , а рентабельність роботи на внутрішній ринок нижче 20% просто не буває. І хоча сьогодні українські споживачі більше відмінюються до західних брендів, тому що ті мають потужну збутову підтримку й добре спозиціоніровані, інтерес до товарів вітчизняного виробництва швидко росте. Якщо ще кілька років назад основним фактором при покупці була ціна, то зараз покупець усе більше звертає увагу на якість.
Легка промисловість у січні-травні 2006 г. порівняно з відповідним періодом попереднього року скорочення виробництва галузі склало 2,0% (торік зростання на 3,9%). Найбільше скорочення виробництва зафіксоване в текстильній промисловості й пошитті одягу (зниження на 6,3%). Разом з тим нарощують обсяги підприємства, видом діяльності яких є виробництво шкіри й взуття (за січень-травень 2005 г. приріст склав 16,5%). За січень-квітень 2006 г. кількість прибуткових підприємств галузі склало 54,1% (торік - 59,3%).
У січні 2007 р. у порівнянні із січнем 2006 р. нарощування виробництва продукції галузі склало 4,2% (торік - падіння на 3,8%).
І. Розрахунок виробничої програми.
План виробництва продукції є вихідним та головним розділом річного плану економічного та соціального розвитку підприємства та має собою завдання по обсягу, асортименту та якості продукції на визначений плановий період.
План виробництва пов’язаний із головною задачею - задоволенням потреб у товарах народного попиту. Розробка цього розділу плану на виробництвах швейної промисловості передбачає пошук можливостей найбільш повного задовільнення попиту населення на швейні вироби у необхідній кількості , необхідного асортименту та якості.
Виготовлення та поставка продукції підприємством має за своєю мету ритмічне виконання планів, завдань, угод, та зобов’язань по виробництву та поставкам продукції за обсягом, якості, асортименту у встановленні терміни та з оптимальним виробничим циклом.
Виробнича програма є базою для планових розрахунків по праці та заробітній платі, для визначення необхідної кількості матеріалів на плановий період та науково обґрунтованих планів по собівартості, прибутку та рентабельності.
Від виробничої програми залежить план допоміжних цехів, ступінь використання наявних виробничих потужностей.
План виробництва продукції містить наступні підрозділи:
- планування обсягів виробництва продукції у натуральному вираженні;
- планування виробництва у коштовному вираженні;
- планування підвищення якості продукції;
- баланс виробничих потужностей.
В нових умовах господарювання підвищується відповідальність підприємств за розробку планів виробництва товарів, їх асортименту та якості у відповідності з умовами торгівлі, які формуються з урахуванням оптових ярмарок, за випуск товарів, в тому числі для дітей, молоді за основними групами, необхідними для задовільнення потреб усіх статево літних груп населення з урахуванням сезонності та зміни попиту
Вихідними даними для розробки плану продукції є :
- перспективний план економічного та соціального розвитку підприємства;
- заходи по підвищенню ефективності виробництва та приросту виробничих потужностей;
- угоди про поставку продукції, данні від підприємств-споживачів цієї продукції та відомості про попит на неї;
- відомості про наявність нереалізованої продукції на початок та кінець планує мого періоду.
Підприємства самостійно визначають обсяг находження товарів, виходячи з укладених угод на поставку виробів, реалізують за своєю думкою зверх планову продукцію, особливе одні товари за узгодженими цінами з урахуванням споживацьких властивостей цих товарів та попиту на них, встановлюють за узгодженням із торгівельними підприємствами оптову та роздрібну ціни на особливо модні вироби та перші експериментальні зразки, самостійно використовують валютні кошти. Розрахунок кількості продукції, що виготовлено за рік проведено в таблиці 1.1.
ТАБЛИЦЯ 1.1 РОЗРАХУНОК ВИПУСКУ ПРОДУКЦІЇ ЗА РІК
| Асортимент | Потуж-нiсть потоку у змiну,од | Кiлькiсть змiн | Кiлькiсть потокiв | Кiлькiсть робочих днiв на рiк | Річний випуск продукцii тис.один. |
| Жіночий жакет |
Асортимент продукції, що виготовлено, потужність потоку у зміну та кількість потоків визначається за даними технологічного розрахунку.
Річний випуск продукції по цеху (П річ.) визначається за формулою, тис.од.:
,
де Ппот.- кількість продукції, що виготовлено за зміну одним потоком, од.
Кзм. - кількість змін ( К зм. = 2 )
Кпот.- кількість потоків
Др. - кількість робочих днів у році
РОЗРАХУНОК ПОКАЗНИКІВ ПО ПРАЦІ ТА КАДРАМ
Дата: 2016-10-02, просмотров: 233.
