Материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления пользователям Интернета и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
© 2018 - 2024
Семінарські заняття проводяться з академічною групою, з метою обговорення ключових тем дисципліни або обговорення найбільш складних для засвоєння та розуміння питання. Завершуються заняття узагальненням викладача та оцінюванням участі студентів у ньому, яке враховується при встановленні підсумкової оцінки з навчальної дисципліни.
У вивченні дисципліни «Основи менеджменту» застосовуються такі види семінарських занять:
- семінар – вирішення проблемних завдань ( семінар-нарада).
Ефективність семінару значною мірою залежить від того, як організована підготовка до його проведення. Підготовку роз»яснення завдань семінару.
Основою підготовки викладача до заняття є методичні рекомендації для студентів щодо підготовки та проведення семінарських занять. У них, як правило, окрім винесених на розгляд тем і запитань повинні бути проблемні завдання, запропонований перелік рефератів та виступів, пропозиції щодо організації дискусії. В кожній темі, враховуючи її особливості, використано диференційований підхід до вибору форм і конкретних рекомендацій. Методичні рекомендації, щодо проведення семінарських занять розроблені на підставі робочої програми з урахуванням мети, цілей та завдань вивчення дисципліни при підготовці фахівців даної спеціальності.
У них визначаються:
- цілі та завдання семінару;
- розгорнутий план його проведення;
- перелік питань для обговорення і дискусії;
- перелік літератури для використання під час підготовки та проведення семінару.
Семінар являє собою таку форму диференційованого навчання, яка зберігає всі складові заняття, створює умови для підвищення творчої активності студентів.
Тому студентам наперед запропоновано форму, план, тему, мету і завдання (загальні, групові, індивідуальні) семінару, сформульовано основні та додаткові питання з тем, розподілено завдання між студентами з урахуванням їх індивідуальних можливостей, підібрано і рекомендовано літературу. Також проводяться групові і індивідуальні консультації.
При підготовці до заняття викладачами розробляються: учбово-методична карта заняття, методичні рекомендації щодо проведення семінарського заняття , роздатковий матеріал.
Методика проведення семінару передбачає відповідну структуру заняття:
1 етап – Підготовчий етап
2 етап – Основний етап
3 етап – Підсумковий етап - 2 -
І. Підготовчий етап.
Організаційний момент (3 -5 хв.) передбачає:
• взаємне привітання викладача і студентів;
• нагадування основних вимог, правил на занятті;
Вступна частина (3-5 хв.)
Викладач нагадує студентам ціль, мету і завдання; вводить їх у тему: попереджує про форми роботи на семінарі; визначає час на проведення окремих видів роботи. Тобто, налаштовує студентів на роботу, надає заняттю конструктивно-прагматичного характеру, зацікавлює аудиторію.
Основні проблеми розглядаються і відпрацьовуються на основному етапі заняття.
II. Основний етап
2.1. Представлення доповідей та рефератів студентів.
2.2. Обговорення представленого матеріалу.
III. Підсумковий етап
3.1.Підведення підсумків семінару.
Плани семінарських занять
Семінарське заняття № 1.
Тема : Модель сучасного менеджера
План
І. Головні питання.
ІІ. Додаткові питання.
1. Особливості управлінської праці.
2. Еволюція вимог до менеджерів.
3. Узагальнена модель сучасного менеджера.
4. Мотиви до обіймання менеджерських посад.
5. Розумові здібності менеджера.
6. Ділові якості менеджера.
7. Особистісні риси менеджера.
8. Комплексні характеристики : лідерство та підприємливість.
9. Галузеві особливості професійної діяльності менеджерів.
І11. Практичні завдання.
1. Проаналізуйте вашу власну відповідність моделі сучасного менеджера.
2. Протестуйте себе. ( Діагностичні тести ).
3. Проаналізуйте використання часу за допомогою самофотографії робочого дня.
4. Розробіть власну програму самовдосконалення Вас як майбутнього менеджера ( на основі отриманих даних попередніх завдань)
Дидактичні цілі заняття:
Навчальна - засвоєння та систематизація знань у процесі самостійної підготовки досемінару;
Розвивальна - розвивати логічне мислення студентів, набуття ними умінь працювати з різними мінеральними джерелами, формування умінь і навичок аналізу фактів, явищ, проблем;
Виховна - прищеплення інтересу до вивчення дисципліни та до фаху, формування потреби розвивати в собі риси керівника.
Діагностично-корекційна - контроль за якістю засвоєння студентами навчального матеріалу, виявлення прогалин, його засвоєння та їх подолання.
Проблема заняття. Визначити якості керівника, сформувати модель менеджера та проаналізувати себе на відповідність моделі сучасного менеджера.
- 2 -
Управління належить до таких видів людської діяльності, які потребують специфічних людських якостей, що роблять конкретну особу професійно придатною до управлінської діяльності. Ці якості не можна розглядати ізольовано, адже вони характеризують одну особу, хоча й з різних боків. Тільки розглядаючи їх у взаємозв'язку можна одержати відповідне уявлення про працівника, про його придатність чи непридатність до управлінської діяльності. Саме комплексний підхід до визначення складу і змісту властивостей, які в сукупності здатні забезпечити якісне виконання менеджером своїх функціональних обов'язків, забезпечує модель сучасного менеджера.
Методичні вказівки студентам для підготовки до семінарського заняття
Виконуючи свої обов'язки, керівник виступає у певній соціальній ролі, характер якої змінюється з розвитком суспільства.
У той період, коли виконавці являли у своїй більшості сіру, знеособлену масу, мали низький рівень освіти і універсальні навички, весь час перебували під загрозою звільнення і, у той же, час у постійній готовності до бунту внаслідок нестерпних умов праці та життя, керівник повинен був бути безжалісним диктатором, який управляє персоналом за допомогою примусу.
Зі зростанням освіти і культурного рівня працівників, усвідомленням ними себе як особистості роль диктатора почала не відповідати реальним потребам практики управління. У цих умовах виникла нова роль - батька родини, який не тільки віддає розпорядження, карає чи винагороджує, але й створює сприятливий морально-психологічний клімат, вирішує міжособистісні конфлікти, підтримує своїх підлеглих.
Сучасні технологічні і соціальні процеси надзвичайно ускладнились, а знання і кваліфікація виконавців, їх незалежність настільки зросли, що диктаторські замашки і патерналізм є практично неприпустимими, а їх місце займає ділове співробітництво і консультування. Менеджер стає організатором самостійної роботи підлеглих, об'єднаних у команди.
Достатньо цікавою є еволюція вимог до керівників. Так, Ф.Тейлор, один з фундаторів науки управління, найважливішими рисами керівника вважав: розум, освіченість, спеціальні і технічні знання, фізичну спритність чи силу, тактовність, енергійність, рішучість, чесність, розсудливість і здоровий глузд, а також міцне здоров'я.
А.Файоль так визначає вимоги до керівника: "Перша вимога, якій повинен задовольняти голова великого підприємства, бути хорошим адміністратором; тобто бути здатним передбачувати, організовувати, узгоджувати і контролювати. Друга умова полягає у тому, шоб голова підприємства був компетентним у спеціальній технічній функції, властивій даному підприємству.
Інші якості і знання, які бажано було б мати всім керівникам підприємств - це здоров'я і фізична сила; інтелігентність і розвинутий інтелект; моральні якості - розсудлива воля, тверда, наполеглива енергія і (якщо необхідно) сміливість, почуття відповідальності; почуття обов'язку і піклування про загальний інтерес; високий рівень загальної культури; загальне уявлення про всі найбільш суттєві функції" .
За радянських часів при доборі управлінських кадрів здебільшого керувалися чотирма основними вимогами: політична грамотність, моральна стійкість, компетентність, організаторські здібності.
Сучасні теоретики також розглядають властивості і риси характеру, необхідні для ідеального менеджера. Для порівняння наведемо кваліфікаційні вимоги до особи менеджера у Великій Британії:
* розуміння природи управлінських процесів, знання основних видів організаційних структур управління, функціональних особливостей і стилів роботи, володіння засобами підвищення ефективності управління;
• здатність розібратися в сучасних інформаційних технологіях і засобах комунікації, необхідних для управлінського персоналу;
• ораторські здібності та уміння висловлювати думки;
• володіння мистецтвом управління людьми, добору і підготовки кадрів, регулювання стосунків серед підлеглих;
• здатність налагоджувати стосунки з клієнтами фірми, управляти ресурсами, планувати і прогнозувати її діяльність;
• здатність до самооцінки своєї діяльності, уміння робити правильні висновки і підвищувати кваліфікацію.
Ще один англійський перелік вимог до менеджера містить (за пріоритетами): здатність делегувати владу, комунікабельність, доступність, уміння слухати, авторитетність, компетентність,
- 3 -
техноозброєність, чесність, твердість, зацікавленість у людях, позитивність, рішучість, почуття гумору, продуктивність, приязність, ретельність, професіоналізм, відсутність балакучості.
Інститут діагностики менеджменту (мХамбург) пропонує такі вимоги до менеджера:
1. Розумові здібності: здатність давати оцінки, творче, комплексне, ' системне, аналітичне мислення.
2. Ставлення до оточуючих: контактність, комунікабельність, сила переконання, наполегливість, вміння співробітничати, здатність працювати у команді.
3. Особисті риси: штереси, мотивація, прагнення до успіху, гнучкість, товариськість, надійність.
4. Ставлення до праці: сприйняття навантаження, ініціатива під час прийняття рішень, здатність до планування, організованість.
У системі управління у США виділяють п'ять основних вимог до менеджера (Інститут Геллапа):
• здоровий глузд;
• знання справи:
• впевненість у своїх силах;
• високий загальний рівень розвитку;
• здатність доводити розпочату справу до кінця.
Інші американські автори вважають, що менеджер повинен мати такі якості, як лідерство, ініціативність, рішучість, розсудливість, незалежність, уміння делегувати владу, комунікабельність, здатність до роздумів, уміння ризикувати, етресовитривалість, наполегливість, розвинена уява, чутливість.
Ще один американський перелік передбачає: розвиненість розуму, чесність, логічність, техноозброєність, широту пізнання, перспективність, комунікабельність, цільність характеру, лідерство, здатність делегувати владу, ораторські здібності, уміння приймати рішення, твердість, уміння зосереджуватися, уміння виховувати, почуття гумору, уміння слухати, бажання слухати, об'єктивність.
Автори концепції "управління за результатом" (14) визначають фактори успішної діяльності фінських менеджерів:
- уміння створити результати і бажання багато працювати для їх досягнення;
- бажання і здатність нести відповідальність за доручене завдання і приймати ризиковані рішення;
- готовність починати процеси змін, управляти ними і використовувати в інтересах організації;
- готовність використовувати відкритий спосіб управління, який заохочує співробітництво;
- володіння мистецтвом швидко приймати рішення;
- здатність зосереджуватися на сучасних і майбутніх проблемах;
- здатність бачити зміни, які відбуваються як в середині організації, так і за її межами, і використовувати їх;
- готовність до близьких соціальних взаємовідносин;
- готовність до загального керівництва;
- творчий підхід до своєї роботи;
- постійне самовдосконалення і хороша загальна психічна та фізична форма;
- уміння правильно використовувати свій час;
- готовність до мотивації себе і персоналу;
- готовність працювати на чолі добре підготовленого професійного персоналу;
• готовність до політичного керівництва, міжнародний світогляд.
Однак деякі спеціалісти висловлюють думку, що сформулювати такі конкретні вимоги практично можливо, вважають, що вимоги до якостей менеджерів не можуть бути однаковими за всіх умов, а залежать від умов середовища, в якому менеджер працює. Обґрунтовуючи свою думку, вони відзначають, що у середовищі зі слабкими моральними засадами чи у примітивному щодо культури середовищі успіхів може досягти менеджер, який користується такими методами, які за інших умов можна було б назвати грубими. У середовищі з високим культурним рівнем дії такого організатора, можуть бути несхвалені, а його зусилля непідтримані.
Певний інтерес у зв'язку з цим викликає концепція обмежень, запропонована М. Вудкоком та Д. Френсисом . Ідея полягає у тому, що всі менеджери мають можливість розвивати і підвищувати ефективність своєї роботи, але їх компетентність у різних напрямках є дещо різкою, певною мірою обмеженою. Виявивши ці обмеження, можна зосередити увагу на тих факторах, які заважають повній реалізації всіх особистих можливостей менеджера.
Дослідники виділяють 11 потенційних обмежень в діяльності менеджера:
- 4 -
1. Невміння управляти собою. Кожен менеджер повинен навчитися управляти собою і ставитися до себе як до унікального ресурсу. Керівники, що не вміють управляти собою (правильно "розпоряджатися", не можуть вирішувати конфлікти, уникати стресів, ефективно використовувати час, енергію і навички.
2. "Розмиті" особнстісні цінності. Менеджери повинні щоденно приймати багато рішень, які базуються на особистісних цінностях і принципах. Якщо особистісні цінності нез'ясовані для себе і оточуючих, то вони будуть сприйматися у викривленому вигляді, а ефективність прийняття і реалізації управлінських рішень знижуватиметься.
3. Неясні власні цілі. Менеджер, не здатний визначити свої цілі, не може досягти успіху в управлінській діяльності.
4. Загальмований особистий розвиток. Здатність до саморозвитку характеризується не тільки постійним навчанням, але й умінням використати отримані знання на практиці.
5. Невміння вирішувати проблеми (приймати рішення). Вирішення проблеми ніколи не є легкою справою, але відповідні навички можуть бути значною мірою розвинуті.
6. Відсутність творчості у роботі. Нестандартний підхід до своєї діяльності особливо необхідний для сучасних менеджерів. Творча особистість є підготованою для роботи в умовах невизначеності. У свою чергу, менеджер, який має відносно низький творчий потенціал, рідко висуває нові ідеї, нездатен стимулювати творчість підлеглих, не бажає експериментувати.
7. Невміння впливати на людей. Ключову роль в питаннях впливу відіграє особистісний фактор. Менеджери, які володіють впливовістю, мають переконливий зовнішній вигляд, манеру триматися, ясно висловлюють свої думки, впевнені у собі, дають чіткі вказівки, володіють невербальними формами впливу (жести, міміка тощо). Менеджер, який не має взаєморозуміння з оточуючими, не вміє виразити себе матиме низьку впливовість і не користуватиметься авторитетом у підлеглих і колег.
8. Нерозуміння специфіки управлінської праці. Менеджер досягає результату не своєю працею, а через працю інших осіб -розуміння необхідності мотивації підлеглих значною мірою зумовлює ефективність діяльності.
9. Низькі організаторські здібності (нездатність керувати). Йдеться про здатність менеджера "заряджати" енергією членів колективу, уміння оптимально організувати трудовий процес, розподілити обов'язки та забезпечити контроль і дисципліну виконання.
10. Невміння навчати. Кожен керівник повинен піклуватися про підвищення компетентності тих, ким він керує. Якщо менеджеру не вистачатиме здібностей і терпіння допомагати розвитку інших, Управлінська діяльність гальмуватиметься.
П. Невміння формувати колектив. Якщо керівник не в змозі Перетворити групу у кваліфікований і результативний колектив, формувати і розвивати його, забезпечувати гармонійне поєднання а інтересів працівників, групи і організації - досягнення мети не буде о забезпечене.
Цікавими є погляди І. Ансоффа , який виділяє архетипи управляючого: лідер, адміністратор, плановик, підприємець.
Лідер — розпізнає потенціал кожного працівника і зацікавлює його у повному його використанні. Адміністратор - визначає місце "збою" і вживає коригуючих заходів. Плановик - прагне до оптимізації
майбутньої діяльності фірми, концентрує основні ресурси < у традиційних господарських сферах і спрямовує фірму на досягнення поставлених цілей. Підприємець - відрізняється від плановика тим, що прагне змінити динаміку розвитку фірми, а не екстраполювати її минулу діяльність.
Ці архетипи повинні поєднувати різні риси. Лідер — бути комунікабельним і вміти надихати людей на максимальну самовіддачу. Адміністратор - бути гранично об'єктивним і спиратися на факти і логіку. Плановик - мати аналітичний розум, методичність у роботі та орієнтацію на майбутнє. Підприємець як природжений експериментатор не боятися будь-якого ризику, прагнути до нестандартних рішень, ставити нові і більш складні цілі.
Коли здібності і таланти всіх архегипів зібрані в одній особі з'являється рідкісний феномен управлінського генія, який з однаковою майстерністю і легкістю виконує будь-яке завдання. Але у будь-якій професії генії зустрічаються рідко.
На сьогодні спеціалістами оціночних центрів розроблено від ЗО до 100 вимог до сучасних менеджерів - професійних керівників, але можна стверджувати, що немає у світі людини, яка б володіла усіма якостями, що сформульовані як вимоги до менеджера У той же час тисячі менеджерів працюють успішно, забезпечуючи високу результативність організацій. Це пояснюється по-перше, здібністю індивідів за певних обставин компенсувати відсутність або нерозвиненість одних рис іншими, і, по-друге, постійним самовдосконаленням. Багато з зазначених якостей можна розвинути за умови
- 5 -
цілеспрямованої роботи. Основна умова при цьому -оволодіння навичками самоаналізу, який дозволяє визначити напрями самовдосконалення.
Як свідчить практика, видається можливим формування окремих особистісних рис у процесі навчання, виховання і самовиховання. При цьому головним є бажання менеджера самовдосконалюватися, адже, як тільки у нього "зупиняється саморозвиток", відбувається руйнування уже сформованих управлінських умінь та навичок.
Важко не погодитись з А.Морита, який стверджував, що про якості менеджера треба судити з того, як добре може він організувати більшу кількість людей і наскільки ефективно він може досягати найкращих результатів від кожного з них, зливаючи їх у єдине ціле" .
Управління належить до таких видів людської діяльності, які потребують специфічних людських якостей, що роблять конкретну особу професійно придатною до управлінської діяльності. Ці якості не можна розглядати ізольовано, адже вони характеризують одну особу, хоча й з різних боків. Тільки розглядаючи їх у взаємозв'язку можна одержати відповідне уявлення про працівника, про його придатність чи непридатність до управлінської діяльності. Саме комплексний підхід до визначення складу і змісту властивостей, які в сукупності здатні забезпечити якісне виконання менеджером своїх функціональних обов'язків, забезпечує модель сучасного менеджера (рис. ).
Стосовно моделі професіонала, то зазначимо два суттєвих моменти:
1. Опис моделі не повинен обмежуватися простим переліком її основних компонентів. Між усіма елементами необхідно встановити реальні зв'язки. Слід зазначити, що у часовому аспекті використання властивостей керівника раніше відбувалося послідовно, а зараз -одночасно.
2. Модель менеджера повинна мати динамічний характер.
Щоб менеджер мав змогу ефективно керувати, він повинен відповідати сучасній моделі. Перш за все слід виділити деякі загальні умови. які визначають придатність людини до керівної посади, а потім формулювати вимоги до цієї людини.
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИКОНАННЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАВДАНЬ СЕМІНАРУ № 1 .
Практичне завдання № 1 .Проаналізуйте вашу власну відповідність моделі сучасного менеджера.
На схемі „Модель сучасного менеджера” зазначте знаком „ + „ ( плюс” або „ – „ ( мінус) наявні і розвинені або відсутні у Вас риси.
Практичне завдання № 2. Протестуйте себе. ( Діагностичні тести ).
Формування менеджера здійснюється за допомогою активного саморозвитку. Основу вибору відповідних напрямків саморозвитку становлять самоспостереження, критична самооцінка, інформація, отримана із зовнішніх джерел. Успішна діяльність менеджера неможлива без постійного джерела критичної інформації про себе.
Слід зазначити, що внаслідок відомих причин кількість об'єктивної інформації, яку менеджер отримує про себе, обернено пропорційна рівню його посади - чим вища посада, тим менше критичної інформації про себе менеджер отримує.
Важливою для менеджера є здатність до саморефлексії, тобто потреба та уміння самопізнання, яке проявляється у безперервному русі від менш повної до більш повної інформації про себе.
Вирішувати проблеми, пов'язані з дефіцитом об'єктивної інформації, дозволяють психодіагностичні тести. Тести самооцінки допомагають краще пізнати себе, виявити сильні і слабкі сторони, визначити стартові умови та діапазон творчого потенціалу. Доброзичливе і неупереджене ставлення до тестування допоможе у прагненні до самовдосконалення.
Тести підібрано таким чином, що вони можуть характеризувати особистісні і ділові риси людини. Такі тести не можна назвати суто психодіагностичними, адже вони дають здебільшого загальні і приблизні характеристики, але за їх допомогою можна отримати інформацію до самопізнання, самовдосконалення і самоконтролю. Не можна стверджувати, що вони дадуть точні заміри властивостей, але оцінки будуть достатньо реалістичними. І якщо результати тестування не завжди леститимуть Вам, не впадайте у відчай. Людина за бажанням може викорінити свої недоліки і розвинути потрібні риси до необхідного рівня. Головне - бути самокритичним і відповідати на питання щиро та відверто (дійсно, навіщо обманювати себе?). Лише у цьому випадку можна розраховувати на об'єктивну оцінку і достовірний результат тестування.
У зошиті зазначте номер тесту, номери запитань. Поряд з номером запитання проставляйте відповідь. Після проведення необхідних підрахунків підрахуйте підсумкові бали і стисло занотуйте відповідний висновок.
- 6 -
ЧИ ОРГАНІЗОВАНА ВИ ЛЮДИНА?
Після ознайомлення з кожним запитанням слід обрати лише один варіант відповіді. Потім за ключем знайти кількісні оцінки обраних варіантів відповідей. Скласти всі оцінки і отриману суму зіставити з оцінками результатів, які знаходяться після ключа до тесту.
1. Чи маєте Ви головні, основніцілі у житті,до досягнення яких прагнете?
А. У мене є такі цілі.
Б. Хіба потрібно мати якісь цілі? Життя таке швидкоплинне...
В. У мене є головні цілі і я підпорядковую своє життя їх досягненню.
Г. Цілі у мене є, але моя діяльність мало сприяє їх досягненню.
2. Чи складаєте Ви план роботи на тиждень, використовуючи для цього щотижневик, блокнот? .А. Так.
Б. Ні.
В.Не можу відповісти ні "так", ні "ні", тому що зазначаю головні справи у голові, а головні справи на поточний день - уголові або на аркуші паперу.
Г. Намагався складати план, використовуючи для цього щотижневик, але потім зрозумів, що це нічого не дає.
Д. Складання планів - це лише гра дорослих людей в організованість.
3. Чи докоряєте Ви собі за невиконане запланованого на тиждень, на день?
А. Докоряю собі у випадках, коли усвідомлюю свою провину, лінь
або незграбність.
Б. Докоряю собі, не зважаючи на об'єктивні чи суб'єктивні причини.
В. Зараз і так всі картають один одного, навіщо ж ще й докоряти саму собі?
Г. Дотримуюсь такого принципу: що вдалося зробити сьогодні -добре, а що не вдалося - виконаю, можливо, іншим разом.
Дата: 2016-10-02, просмотров: 179.